Справа №914/2715/2012
Провадження №22ц/779/686/2013
Категорія 47
Головуючий у І інстанції Собко В.М.
Суддя-доповідач Горейко М.Д.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Горейко М.Д.
суддів: Ковалюка Я.Ю., Шалаути Г.І.
секретаря Семянчук С.Й.
з участю апелянта ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 29 листопада 2012 року, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 29 листопада 2012 року задоволено частково позов ОСОБА_2. Вирішено стягувати з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частки від заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення нею повноліття; стягувати з ОСОБА_3 кошти на утримання ОСОБА_2 в твердій грошовій сумі в розмірі 300 грн. щомісячно до досягнення дитиною ОСОБА_4 трирічного віку; стягнути з ОСОБА_3 в дохід державного бюджету 214 грн. 60 коп. судового збору.
Не погодившись з рішенням суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Зокрема зазначає, що суд безпідставно стягнув з відповідача аліменти на утримання дитини в процентному відношенні від мінімальної заробітної плати. Відповідач займається приватною практикою масажиста і його дохід є не облікований. Для того, щоб сплачувати мінімальну суму аліментів, він уклав зі своїм другом приватним підприємцем ОСОБА_5 договір про те, що він працює у нього масажистом та отримує мінімальну заробітну плату. Наведене не відповідає дійсності, оскільки зі слів відповідача їй відомо, що він за один масаж одержує 50 грн., а в день може бути декілька масажів. Заробіток відповідача є не облікований і тому аліменти він повинен сплачувати у твердій грошовій сумі.
З наведених підстав просить рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 29 листопада 2012 року в частині стягнення аліментів на утримання дитини змінити та стягнути з відповідача аліменти в розмірі 500 грн. щомісячно.
У засіданні апеляційного суду апелянт доводи апеляційної скарги підтримала з наведених в ній мотивів.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечив та пояснив, що погоджується на сплату аліментів тільки в розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тобто 300 грн., бо на утримання дитини позивачка від держави отримала допомогу, яка виплачується при народженні дитини, а також їй виплачується щомісячна допомога до досягнення дитиною трирічного віку.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі, однак проживають окремо. Вони є батьками малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5), яка проживає з мамою ОСОБА_2 (позивачкою в даній справі) в будинку АДРЕСА_1 та знаходиться на її утриманні.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 в частині стягнення аліментів з ОСОБА_3 в її користь на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_3 зобов'язаний утримувати свою неповнолітню дитину до досягнення нею повноліття, а тому з нього слід стягувати аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частки від заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду в частині визначення способу виконання відповідачем обов'язку утримувати дитину у вигляді стягнення аліментів у частці від заробітку відповідача, виходячи з наступного.
В силу дії ст. 180 СК України на батьків покладається обов'язок щодо надання утримання своїм неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років.
Згідно ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 СК України способи виконання обов'язків батьків щодо утримання дитини за загальним правилом визначаються за домовленістю між ними. При відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на неповнолітню дитину та ненадання дитині утримання, той із батьків, з ким проживає дитина, має право на стягнення аліментів у судовому порядку.
За приписами ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на утримання дитини за рішенням суду присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно ч. 1 ст. 184 Сімейного кодексу України і роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в пункті 17 постанови від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів», якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до відповідача ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів 25.09.2012 року. За даними трудового договору №13741200080 (копія на а.с. 17), ОСОБА_3 23.10.2012 року працевлаштувався масажистом у фізичної особи, яка використовує найману працю, ОСОБА_5; розмір його заробітної плати визначений як мінімальний.
В засіданні апеляційного суду відповідач повідомив, що вже розірвав вказаний трудовий договір і працевлаштувався на роботу в ДП «Санаторно-курортний комплекс «Моршинкурорт» медичною сестрою з неповним робочим тижнем (0,5 окладу) по строковому трудовому договору з 13 березня 2013 року по 12 червня 2013 року і його місячний заробіток складає 909 грн., на підтвердження чого надав довідку ДП від 19.03.2013 року №13-14/71.
Згідно довідки Моршинського міського центру зайнятості від 04.03.2013 року №295/05, наданої апелянтом на підтвердження доводів про те, що відповідач займається індивідуальною практикою масажиста, а працевлаштовується офіційно на роботу з мінімальним заробітком, не для того, щоб заробити кошти для прожиття, а з метою сплати мінімального розміру аліментів на утримання дитини, трудовий договір, укладений між фізичною особою ОСОБА_5 та ОСОБА_3 23.10.2012 року був знятий з реєстрації в МЦЗ 30.01.2013 року. 31.01.2013 року в Моршинському МЦЗ знову був зареєстрований трудовий договір між ними, який знято з реєстрації 26.02.2013 року.
Звідси слідує, що ОСОБА_6 немає постійного місця праці, працевлаштовується на тимчасові роботи, за останнім місцем роботи він працює неповний робочий тиждень (0,5 ставки) і має можливість заробляти кошти за своєю спеціальністю масажиста.
За наведених обставин та з урахуванням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції припустився помилки, визначивши спосіб виконання відповідачем обов'язку утримувати дитину у вигляді стягнення аліментів у частці від заробітку відповідача, оскільки наявними є підстави для стягнення аліментів з відповідача в користь позивача на утримання дитини в твердій грошовій сумі.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, згідно ч. 1 ст. 182 СК України суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
З урахуванням встановлених судом першої інстанції обставин, наведених в зазначеній нормі закону, вимог вказаних норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а також розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого законом з 1 січня 2013 року у розмірі 972 гривні, однакового обов'язку обох батьків утримувати дитину, та того, що відповідач є молодою, здоровою, працездатною особою, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів на утримання дитини змінити з 1/4 частки всіх видів заробітку відповідача на тверду грошову суму в розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи з 25.09.2012 року до досягнення дитиною повноліття.
Керуючись ст. ст. ст. 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 29 листопада 2012 року в частині розміру стягуваних з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, змінити з 1/4 частки всіх видів заробітку відповідача на тверду грошову суму в розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи з 25.09.2012 року до досягнення дитиною повноліття.
В решті рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 29 листопада 2012 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.
Головуюча Горейко М.Д.
Судді: Ковалюк Я.Ю.
Шалаута Г.І.