7 жовтня 2008 року                                                                                             м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства “Торезантрацит”, державного підприємства шахта “Розсипянська № 2”, державного підприємства “Донвуглереструктуризація”, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі Донецької області (далі - Відділення) про перерахування виплат відшкодування шкоди у зв'язку з професійним захворюванням, стягнення недоплачених страхових сум та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Відділення на рішення Торезького міського суду Донецької області від 19 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 23 квітня 2008 року, 

в  с  т  а  н  о  в  и  л а :

У вересні 2006 р. зі вказаним вище позовом звернувся ОСОБА_1, посилаючись на те, що за час роботи на шахтоуправлінні “Волинське” ВО “Торезантрацит” з 1995 по 1999 роки отримав професійне захворювання, за висновком МСЕК від 26 жовтня 1995 року йому встановлено 3 групу інвалідності та 40 % втрати професійної працездатності, призначені страхові виплати та виплачено одноразову допомогу. Вважав, що дані виплати йому нараховані невірно, так як неправильно обчислений середній заробіток, з якого вираховувались платежі. У зв'язку з цим, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути: з ДП “Торезантрацит” у відшкодування шкоди заборгованість по щомісячним платежам за період з 18.02.1999 р. по 31.03.2001 р. в сумі 4684 грн., компенсацію за несвоєчасну виплату в розмірі 4641,02 грн.; з Відділення просив стягнути заборгованість по щомісячним платежам в розмірі 83517,34 грн., компенсацію в розмірі 16323,33 грн., зобов'язавши Відділення у подальшому виплачувати йому щомісячно з 1 жовтня 2007 року 3562,6 грн. Крім того, зазначав, що несвоєчасними виплатами відповідачі завдали йому моральної шкоди та просив стягнути на його користь 30000 грн.

Справа розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Торезького міського суду Донецької області від 19 грудня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. На його користь з Відділення стягнуто недораховані страхові суми в розмірі 3043,82 грн. за період з 13 вересня 2003 р. по 19 грудня 2007 р. Зобов'язано Відділення у подальшому виплачувати позивачу щомісячні платежі в розмірі 566,68 грн. Розподілено судові витрати. В інших вимогах відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 23 квітня 2008 року рішення суду першої інстанції змінено. На користь ОСОБА_1 з Відділення стягнуто недораховані страхові виплати в розмірі 5369,59 грн. за період з 13 вересня 2003 р. по 23 квітня 2008 р. та зобов'язано Відділення в подальшому виплачувати позивачу щомісячно 690,21 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі начальника Відділення ставиться питання про скасування судових рішень з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, суди дійшли вірного висновку про те, що раніше ухваленими судовими рішеннями від 14.06.1996 р. та 1.10.1998 р. на користь позивача стягнуто заборгованість по виплатам у відшкодування шкоди і цими рішеннями встановлено, що середній заробіток ОСОБА_1, з якого слід нараховувати виплати, становить 385,60 грн. Проте в подальшому на порушення п. 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків від 23 червня 1993 р. № 472 (в редакції постанови № 1100 від 3.10.1997 р.) перерахунок виплат у зв'язку з підвищенням тарифних ставок на підприємстві не проводився. Судами враховані реальні підвищення тарифних ставок, перевірено, що визначений розмір не перевищує середньомісячного заробітку відповідного працівника.

Посилання касаційної скарги на те, що апеляційний суд, застосувавши підвищення тарифних ставок по підприємству з 1 липня 1998 р. в 1,1443 рази, не врахував, що зазначеними вище рішеннями судів від 14.06.1996 р. та 1.10.1998 р. вже було перевірено та визначено призначення та виплата страхових сум позивачеві, безпідставні, оскільки зазначеними рішеннями перевірялися правильність виплат позивачу страхових сум за період по червень 1998 р. включно.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України , колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі Донецької області відхилити.

Рішення Торезького міського суду Донецької області від 19 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 23 квітня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.