АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів: Махлай Л.Д., Шиманського В.Й.

при секретарі - Перевузнику П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 12 лютого 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» про поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2, третя особа ПАТ «Універсал Банк» про поділ майна подружжя.(а.с.2-3)

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 12 лютого 2013 року закрито провадження по справі відповідно п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.(а.с.52-53)

В скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати і постановити нову з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. На обґрунтування скарги зазначив, що суд припустився помилки щодо визначення предмету позову, оскільки рішенням Деснянського суду міста Києва від 10 лютого 2012 року по справі №2-150/12 ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову про поділ майна подружжя, в якому він просив поділити зобов'язання за кредитним договором, а в даній справі ОСОБА_1 заявив вимоги про визнання боргу спільним. (а.с.65-67)

ОСОБА_1 підтримав скаргу і просив її задовольнити.

Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. ОСОБА_2 просила розглядати справу за її відсутності про що подала письмову заяву.(а.с.80-94)

Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З позовної заяви про поділ майна подружжя поданої позивачем 28 листопада 2012 року, яка уточнена поданням письмової заяви від 02 січня 2013 року вбачається, що ОСОБА_1 просив:

- визнати борг, що залишився на момент розірвання шлюбу, тобто на листопад 2010 року, відповідно до кредитного договору від 12 січня 2008 року за № 002-2008-015 відкритого акціонерного товариства «Універсал Банк» спільним ОСОБА_1 та ОСОБА_2;

- визнати за відповідачкою ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_1 по 1/2 частині від залишку боргу, що залишився на момент розірвання шлюбу, тобто на листопад 2010 року, відповідно до кредитного договору №002-2008-015 від 12 січня 2008 року ВАТ «Універсал Банк», стягнути з відповідачки судові витрати. (а.с.2-3, 36-37, 42-43).

З метою перевірки доводів апелянта колегія суддів витребувала матеріали провадження № 2- 150\12, яке розглянуто із ухваленням рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 лютого 2012 року. З цих матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 остаточно уточнив позовні вимоги 10 лютого 2012 року і просив визнати борг, що залишився на момент розірвання шлюбу, тобто на листопад 2010 року, відповідно до кредитного договору №002-2008-015 від 12 січня 2008 року, спільним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Поділити борг рівними частинами між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та встановити для виплати на погашення боргу за кредитним договором від 12 січня 2008 року за № 002-2008-015 відповідачці 1/2 боргу та 1/2 боргу позивачу, сума яка відповідає половині залишку боргу за кредитним договором на час розірвання шлюбу та стягнути із відповідачки усі понесені позивачем судові витрати, пов'язані з розглядом справи. Зазначеним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10 лютого 2012 року в задоволенні цих позовних вимог відмовлено. Вказане рішення не було оскаржене і набрало законної сили (а.с.48-50, 111-113, матеріали провадження № 2-150\12 а.с. 106-107)

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач вже звертався до суду із такими позовними вимогами до відповідачки та рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10 лютого 2012 року, яке набрало законної сили, в задоволенні позову було відмовлено. (а.с.52-53)

Предмет позову складає матеріально-правову вимогу позивача до відповідача. Предметом позову в обох справах позивачем зазначено визнання боргу за кредитним договором № 002-2008-015 від 12 січня 2008 року спільним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та поділ боргу рівними частинами ( по Ѕ частині) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Підстава позову - це фактичні обставини якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги. В провадженні № 2-150\2012 і в цьому провадженні, уточнивши заявлені вимоги позивач зазначав про спільне зобов'язання сторін як подружжя за вищевказаним кредитним договором із посиланням на ст. 60, ч. 3 ст. 61, ст. 65, ч. 1 ст. 68, ч. 1 ст. 70 СК України.(а.с. 42-43, матеріали провадження № 2-150\12 а.с. 106-107, 111-113)

Набрання зазначеним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10 лютого 2012 року законної сили сторонами не заперечувалось.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження по справі, оскільки рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10 лютого 2012 року вирішено спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Інші доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не можуть бути визнані підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 312, ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 12 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

Л.Д. Махлай

В.Й.Шиманський

Справа № 22-ц/796/4842/2013

Головуючий у першій інстанції -Грегуль О.В.

Доповідач Левенець Б.Б.