АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 березня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів: Махлай Л.Д., Шиманського В.Й.
при секретарі - Перевузнику П.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 лютого 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про визнання частини кредитного договору недійсним, зміну умов зобов'язання, -
в с т а н о в и л а :
У вересні 2012 року позивач звернувся із позовом до відповідача, в якому зазначив, що 09 січня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2467-1/ФКВ-08 відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 27 038,00 доларів США зі сплатою 10,40% річних за користування кредитом, терміном до 08 січня 2015 року для купівлі легкового автомобіля.
30 червня 2010 року між ТОВ «Український промисловий банк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань, відповідно до якого ТОВ «Український промисловий банк» передав ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами.
Відповідач належним чином не виконав умов кредитного договору, загалом станом на 07 липня 2012 року заборгував позивачу суму грошових коштів у розмірі 15 598,81 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ складає еквівалент 124 673,49 гривень, з яких тіло кредиту - 15 465,83 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ складає еквівалент 123 610,65 гривень, відсотки - 132,98 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ складає еквівалент 1062,84 гривень. Крім того, просив стягнути 1246,73 грн. судового збору.(а.с. 1-27)
Відповідач проти позову заперечував, звернувся із зустрічним позовом про визнання п.п. 1.1, 2.4, 2.5 та розділу 2 кредитного договору недійсними, зміну умов кредитного договору, як укладеного у грошовій одиниці «гривня» по курсу НБ України від 09 січня 2008 року. На обґрунтування заперечень та заявленого позову зазначив, що кредитний договір укладений в іноземній валюті, без індивідуальної ліцензії НБ України, що є порушенням ст. 99, 117 Конституції України, ч. 2 ст. 198 ГК України, п.1 постанови КМ України від 18.12.1998 року № 1998 «Про удосконалення порядку формування цін», ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінетів Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», тому стягнення коштів із застосуванням формули перерахування кредиту з використанням обмінних курсів іноземних валют є неправомірним, а вищезазначені умови договору є недійсними на підставі ст. 16, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, ч. 1 ст. 207 ГК України.(а.с.52-63)
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 07 лютого 2013 року первісний позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» 124 673,49 грн. заборгованості за кредитним договором та 1246,73 грн. судового збору, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 - відмовлено. (а.с.86, 88-91)
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилався на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні первісного позову в повному обсязі, а зустрічний позов задовольнити. Обґрунтовуючи скаргу апелянт зазначив, що судом не застосовано строки позовної давності до правовідносин за первісним позовом, не перевірено прав вимоги ПАТ «Дельта Банк» за зобов'язанням відповідача перед ТОВ «Український промисловий банк», а також не застосовано до спірних правовідносин ст.525 ЦК України. (а.с.95-96)
В судовому засіданні представник Банку - Жданюк Д.В. заперечувала проти скарги і просила її відхилити.
Інші особи до суду не прибули, були повідомлені належним чином про що у справі є докази.(а.с. 104-107)
Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів визнала неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи сторін, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити враховуючи наступне.
Статтею 526 ЦК Українивизначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як передбачено ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За вимог ст. 192 ЦК Україниіноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом, тобто, обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000р. № 2121-ІІІ(із змінами), кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Статті 47та 49 цього Закону передбачають можливість здійснення банками кредитних операцій від свого імені, на власних умовах та на власний ризик незалежно від виду валюти, яка використовується, на підставі банківської ліцензії та не містять заборони на видачу кредитів у іноземній валюті (розміщення залучених коштів у іноземній валюті).
Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року N 15-93(із змінами), операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБ України. Таким чином, уповноважені банки на підставі банківської ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
За пп. "в" п. 4 ст. 5 вищевказаного Декрету, передбачено необхідність наявності індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, проте, на даний час законодавством не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. За таких обставин, не можна стверджувати, що режим індивідуального ліцензування поширюється на валютні операції, пов'язані з наданням резидентами (банками та іншими фінансовими установами) кредитів в іноземній валюті іншим резидентам.
Водночас, відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБ України від 14 жовтня 2004 року N 483(із змінами), використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
Згідно ч. 2 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами через ці банки.
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 вищевказаного Декрету є наявність у банку генеральної ліцензії або дозволу НБ України на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, а здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Судом встановлено, що 09 січня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2467-1/ФКВ-08 відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 27 038,00 доларів США зі сплатою 10,40 % річних за користування кредитом, терміном до 08 січня 2015 року для купівлі легкового автомобіля. (а.с.6-9)
Цих обставин, підписання кредитного договору кредиту і отримання у кредит коштів сторони не заперечували. Відповідач ОСОБА_1 не виконав зобов'язань за кредитним договором і гроші не повернув.
Обов'язок відповідача сплатити грошові кошти у розмірі 15 598,81 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ складає еквівалент 124 673,49 гривень, з яких тіло кредиту - 15 465,83 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ складає еквівалент 123 610,65 гривень, відсотки - 132,98 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ складає еквівалент 1062,84 гривень., розрахунки такої заборгованості наведені позивачем і зазначені в оскаржуваному рішенні районного суду, передбачені і відповідають змісту укладеного між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 кредитного договору №2467-1/ФКВ-08 від 09 січня 2008 року (а.с.6-9)
Наведені розрахунки обґрунтовані наявними у справі доказами, в межах заявлених позовних вимог, враховано період порушення боржником умов договору, і сплату ним коштів на виконання договору і часткове погашення заборгованості. Відповідач не надав власного розрахунку суми заборгованості за кредитним договором, доводи щодо неправильності такого розрахунку зробленого позивачем спростовуються матеріалами справи. (а.с. 10, 16)
З такими умовами за кредитним договором ОСОБА_1 погодився під час укладення, про що свідчать його підписи.
Посилання апелянта на зміну курсу долара США відносно гривні не може бути визнано підставою для звільнення від зобов'язань, встановлених договором.
Так, Банк мав кошти в іноземній валюті та банківську ліцензію N 67 від 13 грудня 2001 року і дозвіл із додатком N 67-6 на право здійснення операцій визначених частиною 1, пп. 1 - 11 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність"(в т. ч. на залучення та розміщення іноземної валюти). (а.с.75-78)
За таких обставин доводи апелянта про недійсність кредитного договору, як укладеного в іноземній валюті та без індивідуальної ліцензії НБ України, порушення ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінетів Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», нарахування боргу із застосуванням формули перерахування кредиту з використанням обмінних курсів іноземних валют є необґрунтованими.
30 червня 2010 року між ТОВ «Український промисловий банк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань, відповідно до якого ТОВ «Український промисловий банк» передав ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами. (а.с.17-21)
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність права вимоги ПАТ «Дельта Банк» до відповідача за кредитним договором № 2467-1/ФКВ-08 від 08 січня 2008 року.
Строк виконання зобов'язання визначений сторонами договору - 08 січня 2015 року, заборгованість ОСОБА_1 визначена станом на 07 липня 2012 року, Банк звернувся із зазначеним позовом 28 серпня 2012 року, про що свідчіть штемпель поштового відправлення позовної заяви, тому строк звернення до суду Банком не пропущено. (а.с.27)
Проте, встановивши відсутність підстав передбачених матеріальним законом для задоволення позовних вимог, суд першої інстанції помилково зазначив про відмову у задоволенні позову ще й з підстав пропуску позивачем строку позовної давності. При цьому, суд не врахував, що відмова з підстав пропуску строку позовної давності можлива, якщо позовні вимоги є обґрунтованими, проте позивач пропустив строк позовної давності на звернення до суду і відсутні підстави для його поновлення.
Тому, висновок мотивувальної частини рішення суду про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 з підстав пропуску ним строку позовної давності слід виключити.
Оскільки апелянт у скарзі посилається на безпідставність відмови в позові за пропуском строку позовної давності, в цій частині колегія суддів визнає скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню частково.
З огляду на вказане та положення ч. 2 ст. 314 ЦПК України, рішення районного суду підлягає зміні.
На підставі ст. 88 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягають стягненню сплачені останнім 1246,73 грн. судових витрат.(а.с.1)
Інші доводи скарги цих висновків не спростовують тому колегія суддів їх відхилила.
Керуючись ст. 303, п. 1, 3 ч. 1 ст. 307, п. 3 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 лютого 2013 року змінити, виключивши з мотивувальної його частини висновок про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 з підстав пропуску строку позовної давності.
В іншій частині рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 лютого 2013 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець
Л.Д.Махлай
В.Й.Шиманський
Справа № 22-ц/796/4879/2013
Головуючий у першій інстанції -Колесник О.М.
Доповідач Левенець Б.Б.