Справа № 2-334/2011 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.12.2012р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді - Бошкова І.Д.;

за участю: секретарів - Джанієвої О.А., Міхайліченко В.О.;

позивача - ОСОБА_1;

представника позивача - ОСОБА_2;

відповідача - ОСОБА_3;

представника відповідача - ОСОБА_4;

перекладача - ОСОБА_5;

представник третьої особи - ОСОБА_6;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Рені Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 (треті особи -Ренійська міська рада Одеської області, ОСОБА_7) про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та визначення порядку користування земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідач та представник відповідача, у судовому засіданні, позовні вимоги позивача не визнали у повному обсязі пояснивши, що для визначення порядку користування земельною ділянкою, є певний порядок, який визначений ЗК України, тому виділення земельної частки у користування, не є судовим спором. Відповідач ОСОБА_3 пояснив, що ОСОБА_1 шахрайським шляхом уклала договір купівлі-продажу у 1998р. Апеляційним судом Одеської області цей договір визнано частково дійним, тому у кожного з них є Ѕ частка домоволодіння і нічого вже змінити не можна. Не заперечував щоб позивач купила у нього його частку.

Позивач, представник позивача, у судовому засіданні, надали доповнення до позовної заяви, потім надали заяву про уточнення позовних вимог. Збільшені позовні вимоги підтримали у повному обсязі пояснивши, що 21.07.2010 р., ОСОБА_1, звернулася до Ренійського районного суду Одеської області з позовноюзаявою до ОСОБА_3 про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та визначення порядку користування земельною ділянкою. У позовній заяві, позивач просила визнати за нею право власності на житловий будинок літ. «А-1»- жилою площею 28,6 кв. м., сарай літ. «Г», 1/2 частки споруд та огорожу. Визнати за ОСОБА_8 право власності на житловий будинок літ. «А»- жилою площею 22,6 кв. м, кладової літ. «Б», сараями літ, «В», «Е». Такий поділ майна, позивач запропонувала, виходячи з тієї частини домоволодіння, яка була нею придбана за договором купівлі-продажу від 05.03.1998 р. Під час судового слухання справи представник відповідача заявив, що такий поділ є несправедливим, тому виникла необхідність в уточненні позовних вимог. За рішенням апеляційного суду Одеської області від 25.09.2009 р., позивачу належить 1/2 ідеальної частки будинку по АДРЕСА_1, що складається в цілому із: жилого будинку літ. «А»- жилою площею 22,6 кв. м., жилого будинку літі «А-І» - жилою площею 28,6 кв. м., кладової літ. «Б», сараїв літ. «В»„ «Г», «Е», вбиральні літ. «Д», огорожі споруди 1940 р. будівлі, розташовані на земельній ділянці площею 628 кв.м. За технічним планом житлового будинку, складеним на момент укладення договору купівлі-продажу, садиба, за адресою; АДРЕСА_1, уявляла собою: земельну ділянку, яка знаходилась у загальному користуванні власників домоволодіння, площею 628кв.м, з неї 183кв.м. були під будівлями, 175кв.м. складали двір, 270кв.м були відведені під город. На земельній ділянці були розташовані:житловий будинок літ. «А», який складався з двох квартир: квартира № 1 включала - коридор площею 6,10кв.м., житлова кімната площею 10,20кв.м; квартира № 2 - коридор площею 6,90кв.м., житлова кімната площею 12,40кв.м., кухня площею 7,50кв.м.; житловий будинок літ. «А-1», який складався з коридору площею 10,80кв.м., житлової кімнати площею 14,70кв.м., житлової кімнати площею 13,90кв.м.; кладова літ. «Б»із саману площею 14,50кв.м.; сарай літ. «В»кам'яний площею 12,80кв.м.; сарай літ. «Г» глиняний площею 11,80кв.м.; сарай літ. «Е»дерев'яний площею 7,00кв.м.; вбиральня «Д»; дворовий водопровід; огорожа. Рішенням виконавчого комітету Ренійської міської рада № 317 від 02.10.1999 року, позивачу було надано дозвіл на переобладнання житлової кімнати площею 13,90кв.м. в кухню. Отже на день звернення до Ренійського районного суду Одеської області житловий будинок літ. «А-1»складається з коридору площею 10,80кв.м., житлової кімнати площею 14,70кв.м., кухні площею 13,90кв.м. Згідно ч.1ст.364 ЦК Укреши, позивач має право на виділ в натурі 1/2 частки із майна, що є у спільній: частковій власності. Проте позивач претендує лише на те, що було нею придбано за договором купівлі-продажу від 05.03.1998 р., а саме: житловий будинок літ. «А-1», який складається з коридору площею 10,80кв.м., житлової кімнати площею 14,70кв.м., кухні площею 13,90кв.м., сарай літ. «Г»глиняний площею 11,80кв.м., 1/2 дворового водопроводу, 1/2 виноградної бесідки, що встановлена вздовж будинку літ. «А-1», 1/2 огорожі. Отже загальна площа житлового будинку літ. «А-1»складає 39,4кв.м., житлова площа - 14,70кв, м. В 2004 році вбиральня «Д»була зруйновна повінню, тому вона вже не може бути,предметом спору. Позивач вважає, що такий поділ майна не порушує, права ОСОБА_3, так як за ним залишиться більша частина житлового будинку та господарсько-побутових будівель, а саме: житловий будинок літ. «А», який складається з двох квартир: квартира №1 включає - коридор площею 6,20кв.м., житлову кімнату площею 10,20кв.м.; квартира № 2 включає - коридор площею 6,90кв.м., житлову кімнату площею 12,40кв.м., кухню площею 7,50кв.м.; кладова літ. «Б»із саману площею 14,50кв.м.; сарай літ. «В»камінний площею 12,80кв.м.; сарай літ, «Е»дерев'яний площею 7,00кв,м.; 1/2 дворового водопроводу, 1/2 виноградної бесідки, що встановлена вздовж будинку літ. «А», 1/2 огорожі. Загальна площа житлового будинку літ. «А»складає 43,1кв.м., житлова площа - 22,6кв.м. Загальна площа господарсько-побутових будівель 34,3кв.м. У зв'язку із тим, що свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_3 отримав без виділу у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності нотаріус помилково вказав, що успадковується домоволодіння житловою площею 25,6кв.м. Окрім того житловий будинок та господарсько-побутові будівлі вказані у свідоцтві не відповідають рішенню апеляційного суду Одеської області від 25.09.2009р., який розглядав цивільну справу, предметом якої було вказане домоволодіння. Отже, якщо за рішенням апеляційного суду Одеської області позивачу належить 1/2 ідеальної частки будинку по АДРЕСА_1, що складається в цілому із: жилого будинку літ. «А»- жилоюплощею 22,6кв.м.„ жилого будинку літ. «А-1»- жилою площею 28,6кв.м., кладової літ. «Б», сараїв літ. «В», «Г», «Е», вбиральні літ. «Д», огорожі, споруд, розташовані на земельній ділянці площею 628кв.м., то ОСОБА_3 належить 1/2 ідеальної частки того ж самого домоволодіння. Що стосується земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться у їхньому спільному зі ОСОБА_3 користуванні. то через неправомірні дії відповідача позивач не може отримати акт на право користування земельною ділянкою. За ч.1ст.30 ЗК України 1990 р. при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення. Отже право постійного користування: на земельну ділянку позивач набула на законних підставах. Площа земельної ділянки 628кв. м, що знаходиться в спільному зі ОСОБА_3 користуванні, вказана в договорі купівлі-продажу житлового будинку від 05.03.1998 р. та в рішенні апеляційного суду Одеської області від 25.09.2009р. Згідно п.1.13 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди, землі, затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 р. № 43 складання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, щобула раніше надана громадянам, у постійне користування або при переоформлені правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою технічною документацією. Проте встановити межі земельної ділянки в натурі неможна, так як ОСОБА_3 розпорядився городом площею 135кв.м., шляхом передачі його у користування сусідів, які мешкають за адресою: АДРЕСА_2. На підставі вищевикладеного, позивач просить суд:

1) Визнати частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_3 21.04.2005 р. (зареєстроване в реєстрі № 865) в частині запису: «Успадковується 1/2 частка домоволодіння житловою площею 25,60 кв.м»;

2) Поділити садибу, що знаходиться, в їхній із ОСОБА_3 спільній частковій власності, за адресою: АДРЕСА_1. Виділити позивачу житловий будинок літ. «А-1», який складається: з коридору площею 10,80кв.м., житлової кімнати площею 14,70кв.м, кухні площею 13,90кв.м, сарай літ.«Г»глиняний площею 11,80кв.м., 1/2 дворового водопроводу, Ѕ виноградної бесідки, що встановлена в здовж будинку літ.«А-1», Ѕ огорожі. ВиділитиОСОБА_3 житловий будинок літ. «А», який складається з двох квартир: квартира № 1 включає - коридор площею 6,10 кв. м, житлову кімнату площею 10,20 кв. м; квартира № 2 включає - коридор площею 6,90кв.м, житлову кімнату площею 12,40кв.м., кухню площею 7,50кв.м., кладова літ. «Б»із саману площею 14,50кв.м.; сарай літ. «В»кам'яний площею 12,80кв.м.; сарай літ. «Е»дерев'яний площею 7,00кв.м.; Ѕ дворового водопроводу, Ѕ виноградної бесідки, що встановлена вздовж будинку літ. «А», 1/2 огорожі. Виділити кожному з них в особисте користування 135кв.м. городу. Двір площею 175кв.м. залишити у загальному користуванні;

3) Зобов'язати ОСОБА_3 встановити паркан згідно плану земельної ділянки домоволодіння, що знаходиться за адресою; АДРЕСА_1, так щоб загальна площа городу складала 270кв.м.

Представник третьої особи, у судовому засіданні, позовні вимоги позивача визнав, пояснивши, що домоволодіння є спільною сумісною власністю, кожній стороні повинна належати Ѕ частина майна. Відповідач є недобросовісний співвласник, який не дає позивачу користуватися своєю часткою майна. Зазначив, що якщо загальна площа домоволодіння складає 82,50кв.м, тоді кожній стороні повинно належати по 41,25кв.м. Вточнив, що позивач просить визнати право власності за нею на 28,6кв.м житлової площі та 11кв.м. нежитлової площі, разом складає майже половину цього майна. Тому, якщо суд прийме рішення про задоволення позовних вимог позивача, то у ОСОБА_3 буде визнано право власності на іншу частку домоволодіння, яка буде на декілька кв.м. менше ніж у позивача, але за для вирішення спору вважає, що це не є суттєвим.

Третя особа, ОСОБА_7, у судове засідання не з'явився, про час, місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У судовому засіданні були опитані у якості свідків:

- ОСОБА_9, яка пояснила, що її чоловік, її син та ще два хлопця, допомагали ОСОБА_1, перекривати дах, будували бесідку, клали підлогу. Вартість робіт, вона не пам'ятає.

- ОСОБА_10, яка є рідною сестрою позивача, пояснила, що ОСОБА_1 купила у будинку АДРЕСА_1, Ѕ частину. Це було у 1989р. У 2005р., позивач робила капітальній ремонт: перекривала дах шифером. У будинку була сірість, яку позивач убрала, побілила та покрасила. Зробила також желейну бесідку. Уточнила, що будинок позивачем був придбаний у 1998р.

Судом в ході розгляду справи були досліджені наступні докази: копія витягу РБТІ з реєстру прав власності на нерухоме майно від 04.01.2005р. № 6121091; копія технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_1, паспорт складений 11.09.1997р.; копія рішення виконкому Ренійської міської ради Одеської області № 70 від 30.03.2012р.; копія рішення виконкому Ренійської міської ради Одеської області № 317 від 29.10.1999р.; копія рішення виконкому Ренійської міської ради Одеської області № 123 від 22.04.2011р.; акт обстеження технічного стану будівель, споруд, приміщень; відповідності санітарним, технічним та іншим вимогам від 22.04.2011р. за № 123; копія договору -купівлі-продажу від 05.03.1998р., зареєстрованого в реєстрі за № 487; копія рішення Апеляційного суду Одеської області від 25.09.2009р.; копія ухвали Верховного Суду України від 11.03.2010р.; копія довіреності Ренійської міської ради на ім'я ОСОБА_6; копія паспорту громадянина Російської Федерації -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, № 40 50 234086; ордер № 10537 адвоката ОСОБА_4 на ведення представництва ОСОБА_3 від 05.12.2011р.; витяг з договору про надання правової допомоги від 27.07.2011р.; копія наказу ТОВ «МТУ СПб»про представництво інтересів на виставці від 15.09.2011р.; копія довіреності ОСОБА_1 від 08.12.2011р., зареєстрованого в реєстрі за № 4086; квитанції про сплату держмита та ІТЗ розгляду справи.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач звернувся з позовом до суду, та просить визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_3 21.04.2005р. (зареєстроване в реєстрі № 865) в частині запису: «Успадковується 1/2 частка домоволодіння житловою площею 25,60 кв.м»; поділити садибу, що знаходиться, в їхній із ОСОБА_3 спільній частковій власності, за адресою: АДРЕСА_1; виділити позивачу житловий будинок літ. «А-1», який складається: з коридору площею 10,80кв.м., житлової кімнати площею 14,70кв.м, кухні площею 13,90кв.м, сарай літ.«Г» глиняний площею 11,80кв.м., 1/2 дворового водопроводу, Ѕ виноградної бесідки, що встановлена в здовж будинку літ.«А-1», Ѕ огорожі; виділитиОСОБА_8 житловий будинок літ. «А», який складається з двох квартир: квартира № 1 включає - коридор площею 6,10 кв. м, житлову кімнату площею 10,20 кв. м; квартира № 2 включає - коридор площею 6,90кв.м, житлову кімнату площею 12,40кв.м., кухню площею 7,50кв.м., кладова літ. «Б»із саману площею 14,50кв.м.; сарай літ. «В»кам'яний площею 12,80кв.м.; сарай літ. «Е»дерев'яний площею 7,00кв.м.; Ѕ дворового водопроводу, Ѕ виноградної бесідки, що встановлена вздовж будинку літ. «А», 1/2 огорожі; виділити кожному з них в особисте користування 135кв.м. городу; двір площею 175кв.м. залишити у загальному користуванні; зобов'язати ОСОБА_3 в становити паркан згідно плану земельної ділянки домоволодіння, що знаходиться за адресою; АДРЕСА_1, так щоб загальна площа городу складала 270кв.м. У судовому засіданні, представник позивача, запропонувала відповідачу три варіанта вирішення даної справи: 1 -позивач продає свою частину у домоволодінні відповідачу; 2 -відповідач продає свою частину у домоволодіння позивачу; 3 -сторони продають свої частки іншій особі. Представник позивача уточнила, що позивач оцінує частки кожної сторони у 10 тисяч доларів США. ОСОБА_3 сказав, що він згодний продати свою частину домоволодіння позивачу за таку суму грошей. Одразу після цього встала позивач, ОСОБА_1, яка вказала, що вона не згодна із тим, що ОСОБА_3 продавав свою частину домоволодіння за таку суму грошей тому, що вона робила ремонт у своїй частині будинку, відповідач вже тривалий час не мешкає у своїй частині будинку, його частка потребує ремонту, тому вона вважає, що його частина коштує менше. На таке твердження, ОСОБА_3, вказав, що тоді він не продає свою частину домоволодіння, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає у повному обсязі.

У судовому засіданні, за клопотанням представника відповідача, були оглянуті матеріали цивільної справи № 2-93/2009р. за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу 1/2 частини будинку, частково недійсним свідоцтво про право на спадщину, визнання права власності на 7/10 частин будинку, реальній поділ будинку та встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Заслухавши пояснення позивача і його представника, заперечення відповідача і його представника, пояснення представника третьої особи, вивчивши матеріали справи та надані документи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, встановлення істини і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог позивача необхідно відмовити у повному обсязі з наступних підстав.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 25 вересня 2009р. по справі № 22ц-2791/2009р. визначено: п.4) «визнати частково недійсним, посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за № 482, договір купівлі-продажу Ѕ частини домоволодіння по АДРЕСА_1, укладений 05 березня 1998року між ОСОБА_12 та ОСОБА_1, в частині запису: «По заявлению владельца отчуждается дом жилой литер. «А», жилой площадью 28,6 кв.м., сарай литер. «Г», Ѕ ч. уборной литер. «Д»., Ѕ часть сооружений»; п.5) «вважати договір укладеним про продаж Ѕ ідеальної частки будинку жилого по АДРЕСА_1, що складається в цілому із: жилого будинку літ. «А», жилою площею 22,6кв.м., розташованого на земельній ділянці площею 628кв.м., жилою площею 28,6кв.м., огорожі, споруди 1940 року будівлі». Дане рішення було оскаржено ОСОБА_3

Ухвалою Верховного Суду України від 11 березня 2010 року по справі № 6-29553св09, касаційна скарга ОСОБА_3 відхилена, рішення апеляційного суду Одеської області від 25 вересня 2009р. по справі № 22ц-2791/2009р., залишено без змін.

При розгляді частині першої збільшених у розмірі позовних вимог позивача, де позивач просить «визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_3 21 квітня 2005 року (зареєстроване в реєстрі № 865) в частині запису: «успадковується Ѕ частина домоволодіння житловою площею 25,60кв.м.», суд звертає увагу на те, що Рішенням апеляційного суду Одеської області від 25 вересня 2009р. по справі № 22п-2791/2009р. визначено - п.5) «вважати договір укладеним про продаж Ѕ ідеальної частки будинку жилого по АДРЕСА_1, що складається в цілому із: жилого будинку літ. «А», жилою площею 22,6кв.м., розташованого на земельній ділянці площею 628кв.м., жилою площею 28,6кв.м., огорожі, споруди 1940 року будівлі». Рішення апеляційного суду, залишено у силі ухвалою Верховного Суду України, яка оскарженню не підлягає. Цим рішенням, апеляційний суд визнав остаточно за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 по Ѕ ідеальної частки будинку жилого по АДРЕСА_1, власниками якого є сторони. Тобто: в цій частині позову, суд першої інстанції не може ухвалювати інше рішення, так як є рішення з цього приводу, вищестоящої судової інстанції. Суд звертає увагу на те, що договір купівлі-продажу був укладений 05 березня 1998р. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом зареєстроване і видано 21 квітня 2005 року, тобто після договору купівлі-продажу.

При розгляді другої частини збільшених у розмірі позовних вимог позивача, де позивач просить: «Поділити садибу, що знаходиться, в їхній із ОСОБА_3 спільній частковій власності, за адресою: АДРЕСА_1. Виділити позивачу житловий будинок літ. «А-1», який складається: з коридору площею 10,80кв.м., житлової кімнати площею 14,70кв.м, кухні площею 13,90кв.м, сарай літ.«Г»глиняний площею 11,80кв.м., 1/2 дворового водопроводу, Ѕ виноградної бесідки, що встановлена в здовж будинку літ.«А-1», Ѕ огорожі. ВиділитиОСОБА_8 житловий будинок літ. «А», який складається з двох квартир: квартира № 1 включає - коридор площею 6,10 кв. м, житлову кімнату площею 10,20 кв. м; квартира № 2 включає - коридор площею 6,90кв.м, житлову кімнату площею 12,40кв.м., кухню площею 7,50кв.м., кладова літ. «Б»із саману площею 14,50кв.м.; сарай літ. «В»кам'яний площею 12,80кв.м.; сарай літ. «Е»дерев'яний площею 7,00кв.м.; Ѕ дворового водопроводу, Ѕ виноградної бесідки, що встановлена вздовж будинку літ. «А», 1/2 огорожі. Виділити кожному з них в особисте користування 135кв.м. городу. Двір площею 175кв.м. залишити у загальному користуванні», суд зазначає наступне. Ці вимоги не можливо задовольнити, виходячи з наступного. Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок»№ 7 від 04.10.1991р. (із змінами та доповненнями) «при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири… У тих випадках, коли для поділу необхідно переобладнання та перепланування будинку, він проводиться при наявності дозволу на це виконкому місцевої Ради (ст.152 ЖК)…. При поділі жилого будинку суд зобов'язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (Ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику». У первинних позовних вимогах, позивач просила призначити технічну експертизу про можливий поділ майна, що знаходиться у спільній частковій власності та у загальному користуванні. В збільшених позовних вимогах, позивач просить поділити домоволодіння між нею та відповідачем, уточнюючі конкретні житлові та не житлові приміщення, але не просить призначити з цього приводу судово-будівельну або архітектурно-будівельну експертизу. Суд може призначити експертизу тільки за клопотанням сторони. Сторонами, у ході розгляду справи, заяв та клопотань, про призначення будь-яких експертиз, з приводу розподілу між сторонами спільного домоволодіння, не надавалось.

Відповідно до вимог ст.152 ЖК України переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради. У судовому засіданні встановлено, що такій дозвіл сторонам, не надавався.

Із запропонованого позивачем, варіанту розподілу сумісного домоволодіння, між сторонами по справі, вбачається, що ОСОБА_1 пропонує виділити: їй - житлову площу - житлову кімнату площею 14,70кв.м., коридор площею 10,80кв.м., кухні площею 13,90кв.м. (разом: 14,70кв.м.+10,80кв.м.+13,90кв.м.= 39,40кв.м.); відповідачу -житлову площу -коридор площею 6,10кв.м., житлової кімнати площею 10,20кв.м., коридор площею 6,90кв.м., житлову кімнату площею 12,40кв.м., кухню площею 7,50кв.м. (разом: 6,10кв.м.+10,20кв.м.+6,90кв.м.+12,40кв.м.+7,50кв.м.=43,1кв.м.). Далі: із рішення № 317 від 29.10.1999р. «Про переобладнання житлової кімнати у кухню в 1/2 домоволодіння по АДРЕСА_1»вбачається, що у п.1 вказано: «дозволити ОСОБА_1, власнику Ѕ домоволодіння АДРЕСА_1, переобладнати жилу кімнату площею 13,90кв.м. у кухню»; у п. 2 вказано: «ОСОБА_1 після закінчення переобладнання звернутися до БТІ для внесення змін до інвентаризаційної справи». Суд звертає увагу, що рішення ухвалено у 1999р. Згідно витягу з реєстрації прав власності на нерухоме майно № 6121091 від 04.01.2005р., кухні площею 13,90кв.м. не має. Тобто: позивач на сьогоднішній день не переоформив документи (не має дозволу з установ, яки у випадку переобладнання житла, зобов'язані надати свої висновки -санітарно-епідеміологічна служба, пожарна служба, та інші) згідно переобладнання житлової кімнати площею 13,90кв.м. у кухню. Це ще одна підстава для відмови у задоволенні позовних вимог позивача. Більш того, в матеріалах справи не має документів, де Ренійська міська рада Одеської області надала би дозвіл про переобладнання спільного домоволодіння сторін. Також, в технічному паспорті на будинок АДРЕСА_1 (виданий -11.09.1997р.) не вказана кухня площею 13,90кв.м. Суд звертає увагу на і те, що у збільшених у розмірі позовних вимогах позивачем не вказаний варіант розподілу вбиральні: суду не зрозуміло, чи є взагалі вона, чи їх дві на кожну частину домоволодіння, це питання позивач не ставив на вирішення. Суд звертає увагу на те, що вбиральня є необхідною спорудою будь-якого домоволодіння, передбачена технічною документацією (санітарними нормами) і тому повинна бути передбачена у кожній із часток домоволодіння сторін.

При розгляді третьої частині збільшених у розмірі позовних вимог позивача, де позивач просить «зобов'язати ОСОБА_3 встановити паркан, згідно плану земельної ділянки домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, так щоб загальна площа городу складала 270кв.м.», суд звертає увагу на те, що: по-перше - згідно ч.1ст.33 ЦПК України «суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі іншу особу як співвідповідача». Також про це вказав у своїх доводах, щодо питань які виникають під час судового засідання № 1646 від 15.02.2012р., представник відповідача, ОСОБА_4 Міняти, залучати за власною ініціативою відповідача, співвідповідача, суд не має право. Представник позивача у судовому засіданні надав заяву про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Ренійську міську раду Одеської області, яка є власником земельної ділянки, на який розташовано домоволодіння сторін. По-друге: суд вважає, що поки не визначений конкретний розподіл житлових та нежитлових приміщень домоволодіння сторін, поки не має експертизи з приводу цього розподілу, поки у розгляді справи не буде брати участь власник земельної ділянки, на якій розташоване спірне сумісне домоволодіння, розглянути це питання у судовому засіданні, не має можливості. Також, згідно ч.1ст.12 ЗК України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить повноваження про надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності. Згідно ст.125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки, виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно ч.3ст.126 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Відносно заяви про застосування строку позовної давності у відмові ОСОБА_1 у задоволенні у позовних вимогах до ОСОБА_3 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_3 21.04.2005р. (зареєстроване в реєстрі за № 865) у зв'язку із спливом позовної давності, суд звертає увагу на те, що в описовій частині рішення Ренійського районного суду Одеської Області від 06.04.2009р., зазначено, що ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічними позовними вимогами про реальний поділ домоволодіння, а заявою від 31.03.2008р., ОСОБА_1, відмовилася від них і ця відмова була прийнята судом. В описовій частині рішення апеляційного суду Одеської області № 22ц-279/09 зазначено, що від зустрічного позову про поділ будинку в натурі ОСОБА_1 відмовилась, подавши 31.03.2008р., заяву про відмову від зустрічного позову (т.2 а.с56). В описовій частині ухвали Верховного Суду України від 11 березня 2010 року по справі № 6-29553св09, теж зазначено, що 31 березня 2008р. ОСОБА_1 відмовилась від зустрічного позову.

Суд вважає, що розподіл спільного домоволодіння між сторонами міг би бути можливий, якщо б були розроблені варіанти судово-будівельної або архітектурно-будівельної експертиз, як це передбачено діючим законодавством (в тому числі ППВСУ «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок»№ 7 від 04.10.1991р. (із змінами та доповненнями). Тому, на сьогоднішній день, суду не відомо, чи можливо взагалі провести розділ спільного майна сторін, якщо остаточно (рішенням апеляційного суду Одеської області від 25 вересня 2009р. по справі № 22ц-2791/2009р., ухвалою Верховного Суду України від 11 березня 2010 року по справі № 6-29553св09, дане рішення залишено без змін.) за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 визнано право власності по Ѕ ідеальної частки будинку жилого по АДРЕСА_1.

Враховуючі все вищезазначене, з урахуванням того, що у цивільно-процесуальному законодавстві, кожна сторона зобов'язана довести у суді свою точку зору, обґрунтувати свою думку, надати всі необхідні докази, якими вона вважає довести свою правоту, суд вважає, що позивач не змогла, у судовому засіданні, довести до суду та доказати законність своїх позовних вимог і тому, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.10,11,33,60,212,213,215,294 ЦПК України, ст.ст.12,125,126 ЗК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 (треті особи -Ренійська міська рада Одеської області, ОСОБА_7) про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та визначення порядку користування земельною ділянкою -відмовити в повному обсязі.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Строк оскарження рішення в апеляційний суд Одеської області через Ренійський районний суд Одеської області 10 днів з дня проголошення рішення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І.Д. Бошков