ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2013 року справа № 919/132/13-г
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Томь-2000»
(вул. Астана Кесаєва, 15, кв. 4, м .Севастополь, 99038)
до публічного акціонерного товариства «Механізація будівництва»
(Фіолентовське шосе, 1, м. Севастополь, 99053)
про стягнення 302400,00 грн та зобов'язання здійснити певні дії.
Суддя Архипенко О.М.
За участю представників сторін:
від позивача - Пшебітковська Г.К., довіреність від 16.11.2012 б/н;
від відповідача - Рудюк І.В., довіреність від 30.01.2013.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Томь-2000» (Позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до публічного акціонерного товариства «Механізація будівництва» (Відповідач) про стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 302400,00 грн та зобов'язання Відповідача перебазувати на базу Позивача баштовий кран КБ-403 А, реєстраційний №9219, заводський № 72, 1989 року випуску.
Позовні вимоги, із посиланням на статтю 785 Цивільного кодексу України, статтю 291 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем свого обов'язку щодо негайного повернення орендованого майна після закінчення строку дії договору оренди.
Ухвалою суду від 23.01.2013 позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Томь-2000» прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.
Заявою від 19.02.2013 Позивач уточнив позовні вимоги в частині визначення правової природи коштів, які підлягають стягненню з Відповідача (302400,00 грн) - неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення.
Відповідач у відзиві на позов проти задоволення позовних вимог заперечує, зокрема з наступних підстав: при укладенні договору оренди та протягом строку його дії Відповідач будь-якого переміщення баштового крану не здійснював (прийняв його у користування за місцем його фактичного знаходження), а тому вимоги про його зворотне повернення до іншого місця, визначеного Позивачем самостійно, на власний розсуд, - є безпідставними; акт приймання-передачі баштового крану після закінчення строку дії договору оренди сторонами не складався, оскільки не складався такий акт і при укладенні цього договору, а відтак, з урахуванням залишення Відповідачем баштового крану безпосередньо в місці де він був прийнятий в оренду від Позивача, - не можна стверджувати про неповернення баштового крану і користування Відповідачем цією річчю протягом спірного періоду, і, як наслідок, відсутні підстави для стягнення з останнього неустойки у розмірі подвійної орендної плати.
Крім того, Відповідачем у відзиві на позов заявлено про застосування судом наслідків спливу позовної давності за вимогами Позивача.
У судових засіданнях, які відбулися 12.02.2013, 05.03.2013, в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва відповідно до 19.02.2013, 19.03.2013.
Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити. Проти застосування позовної давності заперечує, оскільки вважає, що перебіг позовної давності за його вимогами почався лише з 13.08.2012 - з дати прийняття Севастопольським апеляційним господарським судом постанови у справі №5020-156/2012, якою встановлений факт закінчення строку дії договору оренди.
Представник Відповідача позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити повністю у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
В С Т А Н О В И В:
01.03.2006 між закритим акціонерним товариством «Томь» (правонаступником якого є Позивач, Орендодавець) та закритим акціонерним товариством «Механізація будівництва» (Орендар) укладений договір оренди майна №17 (далі -Договір).
Відповідно до пункту 1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування та використовує відповідно до умов цього Договору баштовий кран КБ-403 А, реєстраційний № 9219, заводський №72, 1989 року випуску (далі -Кран).
Згідно з пунктом 1.3 Договору орендна плата складає 3000,00 грн в місяць, у тому числі ПДВ 20% - 500,00 грн (пункт 1.3 Договору).
Додатковою угодою від 11.06.2007 №1 до Договору сторони погодили розмір орендної плати в сумі 4200,00 грн в місяць, у тому числі ПДВ 20% - 700,00 грн.
Пунктом 3.1 Договору встановлено, що орендар приймає кран в користування та повертає його у технічно-справному комплектному стані, за актом приймання-передачі.
Відповідно до пункту 3.5 Договору після закінчення строку оренди Орендар здійснює перебазування крану на базу Орендодавця за власний рахунок.
Договір починає свою дію з 01.03.2006 по 31.12.2006 та може бути пролонгований за погодженням сторін (пункт 4.1 Договору).
У мотивувальній частині постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.08.2012 у справі №5020-156/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Томь-2000» до закритого акціонерного товариства «Механізація будівництва» про розірвання договору оренди майна від 01.03.2006 №17 та стягнення орендної плати у розмірі 174726,72 грн, зокрема встановлено, що договір оренди майна від 01.03.2006 №17 закінчив свою дію 01.08.2008.
Вказаний факт, в силу вимог частини другої статті 35 ГПК України, не підлягає доведенню в межах даної справи.
Неповернення Відповідачем після закінчення строку дії Договору Крану шляхом його перебазування на базу орендодавця, і стало причиною для звернення Позивача до господарського суду з даним позовом.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно зі статтями 11, 509 ЦК України, статтею 174 ГК України виникають, зокрема, з договору.
Згідно з частиною першою статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За приписами статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Як раніш встановлено судом, Договір закінчив свою дію 01.08.2008, а тому відповідно до наведених вище приписів цивільного законодавства та умов Договору, Відповідач повинен був повернути Позивачу Кран шляхом його перебазування на базу останнього, зі складанням відповідного акту-передачі.
При цьому, оскільки Договором не встановлено іншого, суд погоджується з думкою представника Позивача, що зобов'язання з повернення Крану повинно було бути виконано Відповідачем негайно, тобто одразу після закінчення оренди - 01.08.2008.
За приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язання щодо повернення орендованого майна, тоді як відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, суд дійшов до висновку про порушення Відповідачем обов'язку з повернення Крану шляхом його перебазування на базу Позивача, і, як наслідок, виникнення у останнього права нарахування неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Водночас, Відповідачем у відзиві на позов зроблено заяву про застосування позовної давності до вимог Позивача.
Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Як раніш встановлено судом, Відповідач повинен був виконати свій обов'язок щодо перебазування Крану на базу Позивача 01.08.2008, а відтак у даному випадку перебіг позовної давності починається з 02.08.2008.
Стаття 260 ЦК України передбачає, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
З матеріалів справи та пояснень представників сторін, суд не встановив обставин, які зупиняли або переривали перебіг строку позовної давності до вимоги про повернення Крану шляхом його перебазування на базу Позивача.
Таким чином, строк позовної давності за вимогою про зобов'язання Відповідача повернути Позивачеві орендоване майно сплинув 02.08.2011.
Позовна заява про зобов'язання Відповідача здійснити перебазування Крану подана Позивачем 22.01.2013, тобто за межами строку позовної давності.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Вимога про повернення орендованого майна після закінчення строку дії договору оренди не відноситься до вимог, на які не поширюється позовна давність (стаття 268 ЦК України). Водночас, посилання саме на можливість спливу позовної давності за вимогами про повернення орендованого майна міститься у частині третій статті 344 ЦК України: якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на майно після спливу позовної давності.
Отже враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства та встановлені обставини щодо спливу строку позовної давності, про застосування якої заявлено Відповідачем, та відсутності поважних причин його пропуску, суд вважає, що у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Відповідача здійснити перебазування Крану на базу Позивача слід відмовити, у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
При цьому, суд відхиляє доводи представника Позивача про початок перебігу позовної давності за його вимогами з 13.08.2012 (день ухвалення Севастопольським апеляційним господарським судом постанови у справі №5020-156/2012, якою встановлений факт закінчення строку дії Договору з 01.08.2008), тобто від дня, коли він довідався про порушення свого права, оскільки суб'єктивне помилкове уявлення про дійсний стан правовідносин, що виникли між сторонами на підставі Договору, не може змінювати встановленого порядку обчислення та перебігу позовної давності.
За приписами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
З урахуванням цієї норми законодавства, суд також вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування Краном за час прострочення його повернення (302400,00 грн), оскільки вказана вимога є додатковою до вимоги про зобов'язання здійснити перебазування Крану на базу орендодавця (повернення орендованого майна), за якою, як раніш встановлено судом, позовна давність спливла 02.08.2011.
Також, суд вважає за необхідне звернути увагу Позивача на те, що рішення суду про відмову у поверненні орендованого майна у зв'язку зі спливом позовної давності не позбавляє власника права на це майно та не обмежує в його здійсненні, оскільки лише констатує відсутність на день вирішення спору правових підстав для зобов'язання орендаря виконати належним чином свої обов'язки за договором оренди. При цьому, орендодавець не позбавляється можливості захистити своє право власності на майно (у разі його порушення) в інший спосіб, визначений чинним цивільним законодавством.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Томь-2000» до публічного акціонерного товариства «Механізація будівництва» про стягнення неустойки у розмірі 302400,00 грн та зобов'язання перебазувати на базу товариства з обмеженою відповідальністю «Томь-2000» баштовий кран КБ-403 А, реєстраційний №9219, заводський № 72, 1989 року випуску, - відмовити повністю.
Повне рішення складено 25.03.2013.
Суддя підпис О.М.Архипенко