УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0601/810/12 Головуючий у 1-й інст. Чуб І.А.

Категорія 27 Доповідач Григорусь Н. Й.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Григорусь Н.Й.

суддів: Зарицької Г.В., Талько О.Б.

при секретарі

судового засідання Трохимчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» в особі Житомирського управління АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 05 листопада 2012 року,-

в с т а н о в и л а :

В травні 2012 року до суду звернувся позивач із заявою до відповідачів про стягнення з них в солідарному порядку боргу за кредитним договором від 29.04.2008 року, який станом на 23 квітня 2012 року становив 19 202,92 доларів США, що еквівалентно 153 348,75грн., а також судових витрат.

Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 05 листопада 2012 року позовні вимоги задоволені повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також неповноту встановлення обставин, які мають значення для справи, просила скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги частково. Свої доводи обґрунтовує тим, що суд не звернув увагу на ту обставину, що кредит був виданий в іноземній валюті, що заборонено чинним цивільним законодавством України, позивач належним чином не роз'яснив наслідки укладення договору про надання кредитних коштів в іноземній валюті. Крім того, судом не було враховано, що внаслідок світової кризи змінився курс долара, що негативно вплинуло на її матеріальне становище.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.

Як видно із матеріалів справи, між відкритим акціонерним товариством «УкрСиббанк» в особі Житомирського управління АТ «УкрСиббанк» (кредитор), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» в особі Житомирського управління АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 (позичальник) 29.04.2008 року був укладений кредитний договір № 11338885000 за умовами якого, позичальник отримала кредит в іноземній валюті в сумі 15 327,00 доларів США, з кінцевим поверненням кредиту 29.04.2015 року (а.с. 5-13).

29 квітня 2008 року з метою забезпечення кредитних зобов'язань позичальника, банком було укладено з ОСОБА_3 договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати за невиконання позичальником усіх його зобов'язань перед кредитором (а.с. 16-17).

В зв'язку з тим, що відповідач припинив сплачувати платежі та відсотки згідно умов кредитного договору і станом на 23 квітня 2012 року виникла заборгованість по кредитному договору на загальну суму 19 202,92 доларів США, що в перерахунку на національну одиницю України становить 153 348 грн. 75 коп., банк звернувся до суду із вимогою про стягнення кредитної заборгованості із позичальника та поручителя в солідарному порядку.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачем у відповідності до вимог ст. 1054 ЦК України належним чином були виконані взяті на себе зобов'язання перед ОСОБА_2 за кредитним договором.

У той же час, в порушення умов цього договору, позичальник, починаючи з грудня 2009 року припинила сплачувати кредит та проценти за його користування, внаслідок чого виникла заборгованість, що підтверджується розрахунками, наданими позивачем в обґрунтування своїх вимог.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст. ст. 553, 554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

В п.п. 1.3 Договору поруки від 29.04.2008 року вказано, що Поручитель зобов'язується в разі невиконання та порушення Боржником своїх зобов'язань перед Кредитодавцем погасити заборгованість по Кредитному договору, а саме: суму кредиту, нараховані проценти по простроченному кредиту(штраф, пеню) та інші платежі передбачені кредитним договором.

Згідно п.п. 1.4 цього Договору, у випадку невиконання зобов'язань по кредитному договору та данному Договору, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитодавцем, як солідарні боржники.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення позивачем норм діючого законодавства при наданні йому кредитних коштів в іноземній валюті.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредити) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ст.5 п.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо термін і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі потребують індивідуальної ліцензії.

Листом Національного банку України від 01.09.94 р. №19013/2124 передбачено видавати кредити в іноземній валюті резидентам України може уповноважений банк України, в додатку до ліцензії якого передбачене таке право.

Відповідно до ст. ст. 47,49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції як розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та власний ризик. Коштами, відповідно до даного Закону є гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквіваленти.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги щодо вчинення порушень діючого законодавства з боку ВАТ «УкрСиббанк» в ході проведення ним банківських операцій в іноземній валюті, а саме, в доларах США при укладанні кредитного договору з ОСОБА_2, порушення її прав під час підписання кредитного договору, відповідач будь-яких доказів не надала, як не надала доказів на підтвердження тієї обставини, що кредит був отриманий нею у гривні, а тому вони є безпідставними.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до ст. 550 ЦК України право на неустойку, якою згідно зі ст. 549 цього Кодексу є штраф, пеня, виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Судом правильно встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не виконала свої зобов'язання за кредитним договором, позивач згідно умов договору має право вимагати дострокового погашення залишку кредиту, тому наявні підстави для стягнення кредитної заборгованості, а доводи апеляційної скарги відносно того, що суд при ухваленні рішення не перевірив порядку надання кредиту в іноземній валюті, а також не застосував п.2 ч.1 ст. 617 ЦК України і не визнав світову фінансову кризу за форс-мажорну обставину, що є підставою для відмови позивачу у стягненні відсотків та штрафних санкцій, є надуманими і необґрунтованими.

Таким чином, суд першої інстанції ухвалюючи рішення про задоволення позову, дійшов вказаного висновку при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні обставин справи, прав і обов'язків сторін у даних правовідносинах, перевірив належним чином доводи сторін, з'ясував характер та суть заявлених позивачем вимог, норм права, якими вони регулюються, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам.

Тому, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду та не впливають на правильність прийнятого рішення, оскільки суду не було надано інших доказів, на які апелянт посилається на підтвердження обставин, крім тих, на які суд послався в своєму рішенні.

Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 05 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий Судді