АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

Справа № 2603/11885/12 Головуючий у 1 інстанції: Скрипка О.І.

Апеляційне провадження №22-ц/796/3874/2013 Доповідач: Стрижеус А.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2013 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого-судді Стрижеуса А.М.,

суддів: Поліщук Н.В., Шкоріної О.І.,

при секретарі: Луцькій Л.С.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника відповідача Асипенко Т.О.

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 січня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного лікаря Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги Ткаченко Олександра Анатолійовича про скасування наказу та стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, вимоги якої були уточнені під час розгляду справи, до відповідача про скасування наказу та стягнення грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що Наказом № 235-вк від 22 вересня 2006 року, підписаним відповідачем, його було звільнено з роботи за п.2 ст,40 КЗпП України. Зазначений наказ, на думку позивача, підлягає скасуванню, так як наказ був виданий з порушенням вимог ч.2 ст.44 КЗпП України та не виконаний у відповідності типової форми № П-4 Наказу про припинення трудового договору, затвердженого 05 грудня 2008 року Наказом Держкомстату України № 489, оскільки в наказі не зазначено про виплату йому (позивачу) вихідної допомоги згідно вказаної норми закону в розмірі середньомісячної заробітної плати в сумі 1302 грн. 69 коп.

Оскільки відповідач підписав наказ з порушенням ч.2 ст.44 КЗпП України, то лікарня з 22 вересня 2006 року не нараховувала та не виплачувала йому вихідну допомогу в розмірі 1302 гривні 69 копійок.

Вважаючи, що саме з вини відповідача йому не було сплачено вихідну допомогу, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти за невиконання грошового зобов'язання станом на 21 січня 2013 року, а саме: суму заборгованості в розмірі 98818 гривень 34 копійки за прострочені 75 місяців та 18 днів на підставі ст.ст.116, 117 КЗпП України; суму пені в розмірі 26673 гривні 80 копійок за 2254 дні за порушення боржником грошового зобов'язання, повну суму збитків (упущену вигоду) в сумі 378773 гривні 84 копійки, а також відшкодувати моральну шкоду в розмірі 50426 гривень 60 копійок.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21 січня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного лікаря Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги Ткаченко Олександра Анатолійовича про скасування наказу та стягнення грошових коштів відмовити.

Не погоджуючись з рішенням суду позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції було ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, Наказом № 235-вк від 22 вересня 2006 року позивача звільнено 22 вересня 2006 року по п.2 ст.40 КЗпП України, за станом здоров»я, яке перешкоджає продовженню даної роботи. Наказ підписано Головним лікарем КМКЛШМД Ткаченком О.А. (а.с.7).

В обґрунтування своїх позовних вимог про скасування даного вказаного наказу, позивач посилався на те, що наказ був виданий з порушенням вимог ч.2 ст.44 КЗпП України та не виконаний у відповідності до типової форми № П-4 Наказу про припинення трудового договору, затвердженого 05 грудня 2008 року Наказом Держкомстату України № 489, оскільки в наказі не зазначено про виплату йому (позивачу) вихідної допомоги згідно вказаної норми закону в розмірі середньомісячної заробітної плати в сумі 1302 гривні 69 копійок.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність вказаних позовних вимог, оскільки оспорюваний наказ відповідає Типовій формі № П-8, затвердженій Наказом Міністерства статистики України від 9 жовтня 1995 року № 253 "Про затвердження типових форм первинного обліку". Форма наказу №П-4 затверджена 05 грудня 2008 року Наказом Держкомстату України № 489, була затверджена значно пізніше, ніж видано наказ про звільнення ОСОБА_1

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", судам необхідно враховувати, що згідно зі ст. 21 КЗпП належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір.

Під час розгляду справи позивач наполягав на стягненні несплачених коштів саме з головного лікаря КМКЛШМД Ткаченка О.А., який не є належним відповідачем у даному спорі. З клопотанням про заміну неналежного відповідача в порядку, визначеному ст.33 ЦПК України, позивач до суду не звертався.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення грошових коштів, оскільки головний лікар КМКЛШМД Ткаченко О.А. не є належним відповідачем по даним позовним вимогам.

Відповідно до вимог ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимоги позивача, судом першої інстанції надано вірну оцінку обставинам справи, оскільки позивачем не надано жодного доказу щодо підтвердження його перебування у трудових відносинах з відповідачем ТкаченкомО.А. і позов пред'явлено до неналежного відповідача, оскільки, відповідно до ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстави для його зміни або скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: