АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц-796/5144/2013

Головуючий у 1 інстанції: Андрейчук Т.В. Доповідач: Махлай Л.Д.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,

суддів: Левенця Б.Б., Шиманського В.Й.

при секретарі: Хилюк І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Грант і Ко», поданою представником ОСОБА_1, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 лютого 2013 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Грант і Ко» до ОСОБА_2 про захист ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

у березні 2012 року ТОВ «Грант і Ко» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просило визнати недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію товариства поширену відповідачем інформацію про негативний фінансовий стан товариства і неможливість у повному обсязі виконувати умови контракту, викладену у заявах до керівництва фірми «Вірус» ООД та ООД «Зеніт»; про порушення трудового законодавства, викладену у заяві до прокуратури Дарницького району м. Києва; про порушення порядку електропостачання належних товариству об`єктів нерухомості, викладену у заяві до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 грн.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ТОВ «Грант і Ко»через представника подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. А саме, суд не звернув уваги на те, що відповідач визнав факт спілкування з болгарськими партнерами та повідомлення останнім негативної інформації щодо діяльності товариства. Судом також не враховано, що прокуратурою вже перевірялася діяльність товариства щодо дотримання законодавства про працю, а тому заява відповідача була спрямована не на проведення перевірки, а для поширення завідомо неправдивої інформації. Відповідач будучи директором товариства знав про розроблення проектної документації щодо електропостачання, а тому звернення до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України також було направлене лише для поширення недостовірної інформації.

У судовому засіданні представник відповідача - ОСОБА_3 просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін посилаючись на його законність та обгрунтованість.

Причини неявки апелянта визнані неповажними, оскільки ТОВ «Грант і Ко» є юридичною особою, а відтак перебування одного представника у відрядженні не є перешкодою для видачі довіреності на іншого працівника для представлення інтересів товариства у судовому процесі.

За таких обставин колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у відсутності апелянта за правилами ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Вислухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з травня 2004 року працював на посаді директора ТОВ «Грант і Ко» та 27.03.2007 року був звільнений з роботи за прогул. Рішенням Березанського міського суду Київської області від 15.10.2007 року ОСОБА_2 був поновлений на роботі, проте надалі 03.04.2008 року звільнений із займаної посади.

14.09.2011 року відповідач звернувся із заявою до прокуратури м. Києва з приводу бездіяльності посадових осіб прокуратури Дарницького району м. Києва щодо розгляду його заяви про порушення ТОВ «Грант і Ко» вимог трудового законодавства, а саме що йому не повернули трудову книжку та не виплатили всі належні при звільненні суми. Дане звернення було скероване до прокуратури Дарницького району м. Києва, за дорученням якої Територіальною державною інспекцією праці у м. Києві було проведено відповідну перевірку. За результатами перевірки встановлено, що інформація, викладена у зверненні ОСОБА_2 не підтвердилася, про що останнього було повідомлено листом прокуратури Дарницького району м. Києва від 29.02.2012 року.

16.01.2012 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України щодо порушення ТОВ «Грант і Ко» встановлених правил електропостачання належних товариству об`єктів нерухомості. Дане звернення було розглянуто та заявника повідомлено, що викладені у заяві факти не підтвердилися, електропостачання об`єктів нерухомості ТОВ «Грант і Ко» здійснюється відповідно до вимог законодавства.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з відсутності доказів розповсюдження негативної інформації про позивача ООД «Вірус» та ООД «Зенит», а звернення до прокуратури та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України є способом реалізації права особи на звернення до відповідних органів, які за законом мають право перевіяти дотримання чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

У листі від 24.03.2011 року ООД «Зенит» повідомило ТОВ «Грант і Ко» про те, що фірма «Зенит» припиняє роботу з товариством, оскільки співробітник товариства ОСОБА_2 перешкоджає у продовженні такої роботи (а.с.16).

У листі від 29.12.2008 року ООД «Вірус» повідомило, що колишній співробітник ТОВ «Грант і Ко» неодноразово дзвонив до них на фірму та пояснив, що почав переслідування генерального директора ТОВ «Грант і Ко» ОСОБА_4 та економічне переслідування товариства. ОСОБА_2 неодноразово повторював, що є колишнім високопосадовцем у органах міліції. Пославшись на те, що ОСОБА_2 не дасть спокійно вести співробітництво ООД відмовилося від пролонгації контракту на 2009 рік.

Разом з тим, з цих листів вбачається намагання ОСОБА_2 створити перешкоди щодо співробітництва між юридичними особами, а не поширення негативної інформації про позивача. Інших доказів поширення інформації відповідачем про позивача ООД «Вірус» та ООД «Зенит» не надано, а тому суд першої інстанції правильно визнав вимоги в цій частині недоведеними.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. У випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Позивач не надав доказів того, що звернення відповідача до прокуратури та до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України було направлене не на реалізацію своїх конституційних прав, а на розповсюдження завідомо неправдивої інформації, а тому висновки суду про те, що такі звернення є способом реалізації права особи на звернення до відповідних органів колегія суддів вважає правильними.

Доводи апеляційної скарги таких висновків суду не спростовують.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313- 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Грант і Ко», відхилити, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий

Судді