Провадження № 1-кп/168/14/13

Справа № 168/133/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.03.2013 року Старовижівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Хаврони О.Й,

при секретарі Ковальчуку А.А.,

з участю прокурора прокуратури Старовижівського району Волинської області Борки А.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №1-кп/168/14/2013 про обвинувачення

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1., уродженця і жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, одруженого, з неповною середньою освітою, непрацюючого, інваліда ІІІ групи, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, несудимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 21.11.2012 року близько 13.00 год. в с. Любохини Старовижівського району по вул. Радянській, грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, усвідомлюючи значення своїх протиправних дій і їх суспільно небезпечний характер, ігноруючи при цьому елементарні існуючі правила і норми поведінки з хуліганських спонукань розпочав суперечку із ОСОБА_3, безпричинно завдавши їй кілька ударів руками, заподіявши останній забій грудної клітки.

Таким чином, ОСОБА_2 грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, тобто скоїв злочин передбачений ч.1 ст.296 КК України.

Під час судового провадження між обвинуваченим та потерпілою була укладена угода про примирення відповідно до вимог ст. 471 КПК України.

Згідно з умовами даної угоди ОСОБА_2 визнає себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочину. Сторони погодились на призначення ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі на строк один рік, на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2. від відбування призначеного покарання з іспитовим строком один рік та з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи або навчання; періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

В угоді зазначена дата її укладення та вона підписана сторонами.

Обвинувачений та потерпіла просять затвердити вказану угоду.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Судом встановлено в судовому засіданні, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, є злочином невеликої тяжкості.

При цьому судом встановлено, що обвинувачений цілком розуміє права визначені ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Потерпіла також розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України.

Прокурор вважає можливим затвердження угоди про примирення, оскільки вона відповідає вимогам закону.

Міра покарання, узгоджена сторонами угоди про примирення, відповідає санкції ч.1 ст. 296 КК України.

Суд встановив, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення між потерпілою та обвинуваченим і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Керуючись ст. ст. 373, 374, 475 КПК України, суд

з а с у д и в :

Затвердити угоду від 21 березня 2013 року про примирення між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді обмеження волі строком 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю один рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи або навчання; періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до апеляційного суду Волинської області через Старовижівський районний суд Волинської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору, учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя О. Й. Хаврона