АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва:

Головуючого, суддіБоголюбської Л.Б.

суддів Бєлан Н.О., Осіпової Л.О.,

за участю прокурора Карпука А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали справи за апеляцією ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 28 січня 2013 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 28 січня 2013 року апеляція ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 27.11.2012 року визнана такою, що не підлягає розгляду відповідно до положень ст. 352 КПК України 1960 року.

На вказану постанову ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просить скасувати постанову від 28 січня 2013 року, справу повернути на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що ним виконані вимоги ст. 350 КПК України 1960 року, а твердження судді про не надання належної кількості копій апеляції та про відсутність посилань на аркуші справи в апеляції не може бути підставою для визнання апеляції такою, що не підлягає розгляду, оскільки такі обов'язки покладені на прокурора та захисника, які подають апеляцію, а він, апелянт, ні до одних, ні до других не відноситься.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти апеляції, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів уважає, що апеляція підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів, 22 листопада 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва в порядку ст. 236 - 1 КПК України 1960 року зі скаргою на постанову ДІМ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві старшого лейтенанта міліції ІвасюкаО.П. від 27.08.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи, в якій просив цю постанову скасувати.

27 листопада 2012 року постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва з посиланням на ст.ст. 303, 304, 306 КПК України 2012 року скарга ОСОБА_1 визнана такою, що не підлягає розгляду, та постановлено цю скаргу повернути скаржнику.

26 грудня 2012 року ОСОБА_1 подав на вказану постанову судді апеляцію, зазначивши, що копію оскаржуваної постанови він отримав 25 грудня 2012 року, що з висновками судді не погоджується, оскільки, на його думку, суд неправомірно застосував положення ст.ст. 303, 304, 306 КПК України 2012 року, а, крім того, безпідставно послався на те, що до скарги не була додана належно завірена копія постанови про відмову в порушенні кримінальної справи.

29 грудня 2012 року суддя залишив без руху апеляцію ОСОБА_1, зазначивши, що апелянт не навів вказівок на те, в чому полягає незаконність постанови та доводи на її обґрунтування, що відсутні відповідні посилання на аркуші справи, і не надав відповідної кількості копій апеляції, як цього вимагає ст. 349 КПК України 1960 року.

Постанова від 29 грудня 2012 року була вручена апелянту 10.01.2013 року ( а.с. 11).

28 січня 2013 року суддя Дніпровського районного суду м. Києва визнав апеляцію ОСОБА_1 такою, що не підлягає розгляду, пославшись на те, що апелянтом не усунуті недоліки апеляції, вказані в постанові від 29 грудня 2012 року.

Разом з тим, як убачається зі змісту апеляції ОСОБА_1 від 26.12.2012 року в ній зазначено: назва суду, якому адресується апеляція; особа, яка подає апеляцію; постанова, на яку подається апеляція, і назва суду, який її постановив; вказівки на порушення судом норм Конституції України, оскільки, на думку апелянта, суд не діяв на підставі, в межах повноважень та у відповідний спосіб, внаслідок чого неправомірно застосував положення ст.ст. 303, 304, 306 КПК України 2012 року; прохання апелянта про скасування постанови і направлення справи на новий судовий розгляд.

Посилання судді на те, що до апеляції не додано належної кількості її копій та відсутні посилання на аркуші справи, не ґрунтується на законі, оскільки відповідно до положень ч.1 ст. 349 та ч.2 ст. 350 КПК України такі вимоги пред'являються до апеляцій, які подають прокурор і захисник, тобто учасники судового розгляду, які мають спеціальну - юридичну - освіту.

З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що у судді були відсутні підстави для залишення апеляції ОСОБА_1 без руху, а тому визнання його апеляції такою, що не підлягає розгляду, через те, що апелянтом у встановлений термін не були усунуті недоліки апеляції, на які вказав суддя у постанові від 29 грудня 2012 року, є необґрунтованим та безпідставним.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція ОСОБА_1 підлягає задоволенню, постанова судді - скасуванню, апеляція від 26 грудня 2012 року визнанню такою, що підлягає розгляду, а справа - поверненню до районного суду для виконання вимог ст.ст. 351, 354 КПК України.

Керуючись пп. 11, 15 Розділу ХІ « Перехідні положення» КПК України 2012 року, ст.ст. 365, 382 КПК України 1960 року, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 28 січня 2013 року скасувати.

Визнати такою, що підлягає розгляду, апеляцію ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 27 листопада 2012 року.

Справу повернути до Дніпровського районного суду м. Києва для виконання вимог ст.ст. 351, 354 КПК України 1960 року.

С У Д Д І:

_________________ ________________ _______________

Боголюбська Л.Б. БєланН.О. Осіпова Л.О.

Справа № 10/796/250/2013 Категорія КПК: 236-2

Головуючий у першій інстанції Дзюба О.А.

Доповідач Боголюбська Л.Б.