АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Махлай Л.Д., Шиманського В.Й.

при секретарі - Перевузнику П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 05 лютого 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2012 року позивач звернувся із позовом, уточнивши який зазначив, що 03 липня 2008 року між сторонами був укладений договір за яким позивач отримав у кредит 50 000 доларів США строком до 01 липня 2028 року із сплатою 14.95 % річних за його використання.

На забезпечення виконання кредитних зобов'язань позивач передав Банку в іпотеку квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

27 квітня 2011 року між сторонами був укладений додатковий договір за яким сторони визначили графік і порядок погашення заборгованості.

На обґрунтування заявленого позову посилався на зміну сукупного доходу і складу сім'ї з часу укладення договору і до наявності заборгованості, відсутність роботи, наявність неповнолітніх дітей наявність інших боргових зобов'язань у т.ч. за рішеннями судів на суму 158 004.22 грн. та 420 000 грн., зміну курсу долару США відносно гривні та неодноразові звернення до відповідача про зміну валюти зобов'язання, проведення рефінансування та реструктуризації заборгованості, надання кредитних канікул.

Зазначаючи про незаконність положень вищевказаного кредитного договору, з підстав наявності істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позивача, як споживача послуг, порушення законодавства, зокрема норм ст.ст. 3, 16, 533, 638, 641, 1054, 10561 ЦК України, ст.ст. 11, 18, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач просив:

- на час розгляду судом справи і до ухвалення рішення заборонити банку нараховувати штрафні санкції за несплату ОСОБА_1 щомісячних чергових платежів з 01.07.2012 року та заборонити відчуження переданої в іпотеку квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1;

- зобов'язати відповідача змінити валюту кредитного договору № 052-2008-2271 від 03.07.2008 року з долару США на національну валюту - гривню та здійснити перерахунок суми залишку по кредиту станом на 01.07.2012 року в розмірі 42068.64 долари США за офіційним курсом НБ України в сумі 336 254.64 грн. зі сплатою процентної ставки за користування кредитом в розмірі 14.95 % річних;

- зобов'язати відповідача підписати додаткову угоду до кредитного договору про зміну валюти кредиту, зазначивши в додатковій угоді суму кредиту в розмірі 336 254.64 грн. зі сплатою 14.95% річних та встановлення нового строку кредитування передбаченого п. 1.2. кредитного договору на 20 років зі строком по 01 грудня 2032 року включно;

- надати позивачу кредитні «канікули» терміном на 1 рік без сплати основного тіла кредиту і нарахування та сплати відсотків, і без нарахування та сплати штрафних санкцій за кредитним договором від 03.07.2008 року;

- визнати положення п. 1.1 ст. 1 кредитного договору № 052-2008-2271 від 03.07.2008 року несправедливим і недійсним.(а.с. 1-11, 14-83)

Відповідач проти заявлених вимог заперечував, зазначав про відповідність договору вимогам законодавства.(а.с. 93-117)

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 05 лютого 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк» про захист прав споживачів та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено. (а.с.122, 124-127)

В апеляційній скарзі позивач зазначив, що суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати із ухваленням нового про задоволення позовних вимог. На обґрунтування скарги посилався на недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, зазначив, що рішення суду суперечить вимогам законодавства, які викладені на обґрунтування заявленого позову.(а.с. 129-143)

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_2 підтримав скаргу і просив її задовольнити.

Інші особи до суду не прибули, були сповіщені належним чином про що у справі є докази.(а.с. 148-151)

Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, така неявка не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 1054 Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статті 47 та 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000р. № 2121-ІІІ(із змінами), передбачають можливість здійснення банками кредитних операцій від свого імені, на власних умовах та на власний ризик незалежно від виду валюти, яка використовується, на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 03 липня 2008 року між сторонами був укладений договір № 052-2008-2271 за яким позивач отримав у кредит 50 000 доларів США строком до 01 липня 2028 року із сплатою 14.95 % річних за його використання.

На забезпечення виконання кредитних зобов'язань позивач передав Банку в іпотеку квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

27 квітня 2011 року між сторонами був укладений додатковий договір за яким сторони визначили графік і порядок погашення заборгованості. (а.с. 99-116)

Позивачем не було наведено доказів на підтвердження того, що спірний договір було укладено в суперечності з цілями відповідача, встановленими його Статутом, а також доказів того, що спірний договір не відповідає вимогам ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Посилання позивача на недійсність оспорюваних частин правочину із зазначенням ст.ст. 3, 16, 533, 638, 641, 1054, 10561 ЦК України, ст.ст. 11, 18, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» спростовуються наявними у справі доказами, яким судом першої інстанції дана належна оцінка.

За змістом положень ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором, і це є підставою для визнання таких положень недійсними. Проте наявності таких обставин і підстав судом не встановлено.

Так, за змістом оспорюваного кредитного договору, сторони погодили та визначили усі істотні умови на час його підписання, позивач погодився на отримання у кредит коштів саме на таких умовах (у доларах США), що визначені договором, у т.ч. підвищення відсоткової ставки до 44.85 % річних у випадку порушення позичальником кредитних зобов'язань (п.п. 1.1-1.4 Договору), волевиявлення сторін на укладання і підписання кредитного договору було вільним. Сплата штрафу 10% від загальної суми кредиту передбачена п. 6.2 Договору і така відповідальність може настати лише у випадку порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором.

Оспорювані позивачем пункти договору не суперечать вимогам законодавства, встановленим для договорів даного виду, позивачем не надано доказів недійсності договору та(або) його нікчемності, не встановлено таких і судом апеляційної інстанції.

Доводи, що підвищена відсоткова ставка 44.85% річних є подвійним стягненням відсотків (п. 1.1.1 Договору), та стягнення 10% штрафу (п. 6.2 Договору) обґрунтовується апелянтом припущенням неналежного виконання позичальником зобов'язань за укладеним сторонами кредитним договором. З огляду на положення ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування, а відтак й рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вимоги позивача про зобов'язання за судовим рішенням відповідача підписати додаткову угоду до кредитного договору про зміну валюти кредиту, зазначивши в додатковій угоді суму кредиту в розмірі 336 254.64 грн. зі сплатою 14.95% річних та встановлення нового строку кредитування передбаченого п. 1.2. кредитного договору на 20 років зі строком по 01 грудня 2032 року включно, надання позивачу кредитних «канікул» суперечить вищенаведеним положенням ст.ст. 526, 627, 629 ЦК України щодо обов'язковості укладеного сторонами кредитного договору.

Посилання позивача на зміну сукупного доходу і складу сім'ї з часу укладення договору і до наявності заборгованості, відсутність роботи, наявність неповнолітніх дітей наявність інших боргових зобов'язань у т.ч. за рішеннями судів на суму 158 004.22 грн. та 420 000 грн., фінансову кризу і зміну курсу долару США відносно гривні не можуть бути визнані підставою для задоволення заявлених позивачем позовних вимог і звільнення останнього від зобов'язань за укладеним ним кредитним договором.

Ризик валютних коливань на час укладення кредитного договору мають обидві сторони договору (кредитор і позичальник). Зміни валютного ринку під час виконання кредитного договору не можуть бути визнані підставою для зміни або розірвання раніше укладеного договору або звільнення однієї із сторін від виконання взятих на себе зобов'язань, якщо сторона вважає, що такі зміни відбуваються не на її користь.

За п. 8.5 вищевказаного кредитного Договору від 03 липня 2008 року позивач підтвердив, що розуміє наслідки настання валютних ризиків за кредитом в іноземній валюті, та йому повідомлена інформація щодо методики визначення курсів і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти про що свідчить підпис позивача.(а.с. 28)

Посилання апелянта на положення ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» чинної редакції, яка забороняє надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин кредитного договору укладеного 03 липня 2008 року, оскільки названий Закон зворотної сили не має.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про безпідставність заявлених вимог про визнання недійсними положень оспорюваного кредитного договору № 052-2008-2271 від 03.07.2008 року і відмову в задоволенні заявленого позову.

Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції положень ст. 6 Європейської Конвенції колегія суддів визнала необґрунтованими.

Інші доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують, не впливають на правильність прийнятого судом рішення і, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 308 ЦПК України, не можуть бути визнані підставою для скасування судового рішення, тому підлягають відхиленню.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 05 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

Л.Д.Махлай

В.Й.Шиманский

Справа № 22ц796\4986/13

Головуючий у першій інстанції ЗінченкоС.В.

Доповідач Левенець Б.Б.