АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

Справа № 22-/2690/836/2013 Головуючий в 1-й інстанції - Захарчук С.С.

Доповідач-Чобіток А.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого-ЧобітокА.О.

Суддів - Немировської О.В.Ящук Т.І.

при секретарі- Лисенко В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 21 серпня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3,відділу громадянства,імміграції та реєстрації фізичних осіб Подільського районного управління ГУ МВС України в м. Києві про виселення,зняття з реєстрації,-

в с т а н о в и л а:

В травні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про виселення та зняття з реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 . В обґрунтування своїх вимог зазначала,що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 08 червня 2011 року,яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03 квітня 2012 року,визнано недійсними договір купівлі-продажу від 15 лютого 2002 року вказаної квартири, що укладений між нею та ОСОБА_5 та договір цієї ж квартири від 17 квітня 2002 року,укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3. Оскільки ОСОБА_3 в добровільному порядку не звільніє її квартиру, чим порушує її права власності,просила виселити його з квартири без надання іншого житла з усіма залежними від нього особами та зняти його з реєстрації в спірній квартирі.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 21 серпня 2012 року позовні вимоги задоволено частково. Постановлено виселити ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 .В задоволенні решти вимог відмовлено.

Посилаючись на те,що суд дійшов неправильного висновку в даному спорі щодо його виселення ,порушивши норми матеріального та процесуального права, відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує,що він продовжує бути власником вказаної квартири, про що свідчить реєстраційне посвідчення № 000423 Київського міського БТІ та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна. Крім того позивачкою не ставилося питання про витребування спірної квартири у нього як добросовісного набувача.

Вислухавши доповідь судді,пояснення представників сторін,обговоривши доводи апеляційної скарги,обставини справи, колегія суддів приходить до наступного.

Встановлено, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 08 червня 2011 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03 квітня 2012 року, визнано недійсними договір купівлі-продажу від 15 лютого 2002 року квартири АДРЕСА_1 ,що укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та договір цієї ж квартири від 17 квітня 2002 року,укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстраційним № 3561.

Згідно з листом № 40157 ( И-2012) від 31.10.2012 року Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна, станом на 29.10.2012 року за даними бюро квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 17 квітня 2002 року,укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстраційним № 3561 ( а.с. 91).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_4 та виселяючи ОСОБА_3 зі спірної квартири , суд встановив та виходив з того, що договір купівлі-продажу квартири, на підставі якого відповідач набув право власності на неї, визнано недійсним, а тому позивачка як власник має право на пред»явлення даної вимоги.

Проте з таким висновком суду колегія суддів не може погодитися, оскільки він ухвалений з порушенням норм матеріального права, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення , перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Аналіз зазначеної статті свідчить про те, що право власності та інші речові права виникають з моменту реєстрації.

Як вже зазначалося вище, згідно з даними Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна, право власності на спірну квартиру зареєстроване за ОСОБА_3, а тому вимога ОСОБА_4 про виселення відповідача заявлена на підставі ст. 391 ЦК України є незаконною та передчасною.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз»яснено, що тільки рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Таким чином ОСОБА_4 необхідно звернутися до суду з вимогою у відповідності до зазначеного роз»яснення суду .

На підставі викладеного, рішення суду в частині вимоги про виселення ОСОБА_3 підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у її задоволенні.

Керуючись ст.ст. 304,307,308,309,313,314,316,319 ЦПК України,колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 21 серпня 2012 року в частині виселення ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 скасувати та ухвалити нове яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про виселення.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - Судді -