ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2013 року справа № 919/46/13-г

За позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської ради

(вул. Луначарського, 5, м .Севастополь, 99011)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

про стягнення 23065,51 грн, розірвання договору оренди нежитлового приміщення та зобов'язання звільнити об'єкт оренди.

Суддя Архипенко О.М.

За участю представників сторін:

від позивача - Бекетова Н.С., довіреність від 29.12.2012;

від відповідача - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_3, виданий Ленінським РВ УМВС України в місті Севастополі 12.03.1999.

Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (Позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (Відповідач) про:

- стягнення 23065,51 грн, з яких: 4057,56 грн - заборгованість з орендної плати,

227,42 грн - пеня, 574,25 грн - 30% річних, 18206,28 грн - штраф;

- розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 20.10.2011 №333-11 та зобов'язання фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити частину окремої одноповерхової будови, загальною площею 42,30 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_2, і передати її за актом приймання-передачі.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 526, 549, 610, 611, 625, 651 Цивільного кодексу України, статті 18, 19, 26, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», статтю 230 Господарського кодексу України, обґрунтовані несвоєчасним внесенням Відповідачем орендної плати за період з 01.08.2011 по 31.10.2012.

Ухвалою суду від 09.01.2013 позовна заява Фонду комунального майна Севастопольської міської ради прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №919/46/13-г.

В засіданні суду, яке відбулося 24.01.2013, суд прийняв до розгляду заяву Позивача про зменшення позовних вимог в частині стягнення з Відповідача суми боргу з орендної плати (до 3553,38 грн).

Ухвалою суду від 21.03.2013 провадження у справі в частині стягнення з Відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 3553,38 грн, пені у розмірі

227,42 грн, 30% річних у розмірі 574,25 грн припинено у порядку пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині позову.

Ухвалою суду від 21.03.2013 прийнято відмову Позивача від позовних вимог в частині розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 20.10.2011 №333-11 та зобов'язання фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити частину окремої одноповерхової будови, загальною площею 42,30 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_2, і припинено провадження у справі в цій частині позову в порядку пункту 4 частини першої статті 80 ГПК України.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача штрафу у розмірі 18206,28 грн підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов в цій частині задовольнити.

Представник Відповідача проти стягнення штрафу заперечує, просить суд позов задовольнити частково, зменшивши розмір заявленого розміру неустойки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

20.10.2011 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №333-11 (далі - Договір).

Згідно з пунктом 1.1 Договору, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду майно - частину окремої одноповерхової будови, загальною площею 42,30 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_2 та перебуває на балансі комунального підприємства Севастопольської міської ради «Аррікон» (далі - Об'єкт оренди), вартість якого, згідно із незалежною оцінкою станом на 30.04.2003, складає 11630,00 грн.

Пунктом 3.2 Договору, зокрема встановлено, що орендна плата складає 505,73 грн за місяць оренди (із застосуванням індексу інфляції станом на серпень 2011 року) та перераховується Орендарем Орендодавцю, не пізніше 20 числа поточного місяця, з 01.08.2011, на відповідний рахунок місцевого бюджету. Орендна плата сплачується Орендарем щомісячно.

Відповідно до пункту 3.3 Договору розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.

Відповідно до пункту 4.4.3 Договору Орендар, зокрема, зобов'язався своєчасно вносити Орендодавцю орендну плату.

Цей Договір діє з моменту його підписання, нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору строком до 23.06.2013 (пункт 7.1 Договору).

20.10.2011 за актом приймання-передачі орендованого майна (додаток 1 до Договору) Орендодавець передав, а Орендар прийняв майно - частину окремої одноповерхової будови, загальною площею 42,30 кв.м, що розташована за адресою: м. Севастополь, АДРЕСА_2.

14.06.2012 Позивач звернувся до Відповідача з листом №01-15/2377, в якому запропонував останньому розірвати договір оренди від 20.10.2011 №333-11 та повернути орендоване приміщення у зв'язку із невиконанням пункту 4.4.3 вказаного договору.

Несплата Відповідачем у встановлені строки та у повному обсязі орендної плати, а також залишення без відповіді пропозиції Позивача про розірвання Договору та повернення орендованого приміщення, і стало причиною звернення Позивача до господарського суду із даним позовом.

Після порушення провадження в цій справі Відповідач повністю погасив наявну заборгованість з орендної плати у розмірі 3553,38 грн, нараховані Позивачем пеню у розмірі 227,42 грн та 30% річних у розмірі 574,25 грн, у зв'язку із чим, як вже зазначалось у вступній частині рішення, суд припинив провадження у справі у відповідній частині позову в порядку пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України.

Також, судом прийнята відмова Позивача від позовних вимог про розірвання Договору та зобов'язання звільнити Об'єкт оренди, і припинено провадження в цій частині позову в порядку пункту 4 частини першої статті 80 ГПК України.

Таким чином, не розглянутою залишилась тільки вимога про стягнення з Відповідача штрафу у розмірі 18206,28 грн, щодо якої суд зазначає наступне.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України), у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що станом на день звернення Позивача з даним позовом до господарського суду у Відповідача утворилась заборгованість зі сплати орендної плати за період дії Договору з 01.08.2011 по 31.10.2012 у розмірі 3553,38 грн, і строк прострочення її внесення перевищив 60 календарних днів.

Згідно з пунктом 8.7 Договору у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більш ніж 60 календарних днів Орендар сплачує на користь Орендодавця понад збитків штраф у сумі, що дорівнює трьохкратному розміру річної орендної плати за договором.

Для визначення розміру штрафу Позивачем за основу взято річний розмір орендної плати, встановлений пунктом 3.2 Договору (505,79 грн * 12 місяців); загальний розмір штрафу за розрахунком Позивача становить 18206,28 грн. (6069,48 грн * 3 роки), що є суттєво більшим, ніж загальний розмір заборгованості по орендній платі (3553,38 грн).

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з пунктом 3 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.

Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18 зокрема встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Надаючи оцінку доводам Позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 18206,28 грн суд зазначає, що Позивач не довів належними доказами факту спричинення йому збитків в результаті несвоєчасного внесення Відповідачем орендної плати в контексті заявленої суми.

Натомість, виходячи із загальних засад, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості та розумності, а також, враховуючи добровільне усунення Відповідачем допущеного ним цивільного порушення (погашення наявної заборгованості з орендної плати у розмірі 3553,38 грн), сплату у повному обсязі нарахованих Позивачем пені у розмірі 227,42 грн та 30% річних у розмірі 574,25 грн, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, до розміру 20% від місячної орендної плати - 101,15 грн.

На думку суду, такий розмір відповідальності є адекватним суті вчиненого відповідачем правопорушення та його наслідкам, і відповідає приписам чинного законодавства.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

За правилами статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, згідно з пунктом 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Крім того, за приписами частини другої статті 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача (пункт 4.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Враховуючи викладене, у зв'язку з тим, що причиною звернення з даним позовом до суду стало порушення Відповідачем господарського зобов'язання щодо своєчасного та повного внесення орендної плати, суд вважає за необхідне покласти на останнього всі витрати Позивача по сплаті судового збору (у тому числі за позовні вимоги, в частині яких провадження було припинено).

Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню сума судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2682,50 грн.

Керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов фонду комунального майна Севастопольської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафу у розмірі 18206,28 грн, - задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (ідентифікаційний код 25750044; 99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5; п/р 33213870700001 в ГУ ДКС України в м. Севастополі, МФО 824509, код платежу 22080400) штраф у розмірі 101,15 грн (сто одна гривня грн 15 коп.).

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (ідентифікаційний код 25750044; 99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5; п/р 37188003000416 в ГУ ДКС України в м. Севастополі, МФО 824509) судовий збір у розмірі 2682,50 грн (дві тисячи шістсот вісімдесят дві грн 50 коп.).

4. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 26.03.2013.

Суддя підпис О.М.Архипенко