ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
|
"16" вересня 2008 р. |
справа № 5020-3/024 |
За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
(АДРЕСА_2)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
(АДРЕСА_3)
про стягнення заборгованості в розмірі 2 541,21 грн.,
суддя Головко В.О.
За участю представників:
від позивача -ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1;
від відповідача -не з'явився.
Суть спору:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі -Позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі -Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 2 541,21 грн., з яких: основний борг -2330,83 грн., пеня -210,38 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем прийнятих зобов'язань по оплаті отриманого товару.
Відповідач в судові засідання не з'явився, вимоги ухвал суду від 30.07.2008, 12.08.2008, 27.08.2008 щодо надання відзиву та витребуваних судом документів не надав, про причини неявки в судове засідання не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином.
В порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України судовий розгляд неодноразово відкладався у зв'язку з нез'явленням відповідача, витребуванням документів від сторін.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вирішив можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Згідно зі ст. ст. 20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику позивача роз'яснені його процесуальні права та обов'язки.
За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази, суд встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснив відвантаження засобів побутової хімії та предметів гігієни (далі -продукції) відповідачу на суму 2330,83 грн., що підтверджується:
- накладною № Н-114270 від 19.12.2007 на суму 1042,99 грн.,
- накладною № Н-116425 від 29.01.2008 на суму 416,61 грн.,
- накладною № Н-117859 від 19.02.2008 на суму 871,23 грн.
Товар на загальну суму 2330,83 грн. був отриманий відповідачем, про що свідчить його підпис на вказаних накладних, але оплата за отриману продукцію ним не здійснена.
Станом на 29.07.2005 позивач мав перед відповідачем заборгованість в розмірі 2330,83 грн.
Позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки продукції на суму 2330,83 грн.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не виконала належним чином зобов'язання щодо своєчасної оплати за поставлену продукцію. Заборгованість відповідача перед позивачем складає 2330,83 грн. та на момент розгляду спору не сплачена.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, прийнятих 16.01.2003, Цивільний кодекс в редакції 2003 року і Господарський кодекс України застосовуються до правовідносин, що виникли після набрання ними чинності, тобто після 01.01.2004.
Правовідносини між сторонами виникли після 01.01.2004, тому при розгляді спору суд керується Цивільним кодексом України в редакції 2003 року і Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 639 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Положеннями статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
04.06.2008 позивачем на адресу відповідача направлена претензія, з вимогою сплатити суму заборгованості у розмірі 2330,83 грн. в семиденний строк з моменту отримання цієї претензії, але ніяких відповідей позивачем не отримано, сплата заборгованості відповідачем не здійснена, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно зі статтею 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.
Як вбачається з розрахунку позивача сума основного боргу склала 2330,83 грн.
Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з того, що сума поставленого та прийнятого відповідачем товару складає 2330,83 грн.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з статтями 549, 611 Цивільного кодексу України одним з правових наслідків, які застосовуються у разі порушення зобов`язання, є пеня як один з різновидів неустойки.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на статтю 230 Господарського кодексу України, яка по своєму змісту є загальною та вказує, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як вбачається з змісту позовної заяви та пояснень позивача, поставка продукції здійснювалась на підставі усної домовленості сторін, тому відповідальність за порушення сторонами прийнятих на себе зобов`язань у вигляді пені не встановлена.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статі 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
При цьому, відповідно до ст. ст. 3-4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Враховуючи викладені обставини, суд залишає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 210,38 грн. без задоволення.
Згідно зі ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач не надав доказів оплати за отриману продукцію на суму 2330,83 грн.
З урахування наведеного, суд задовольняє позов частково на суму 2330,83 грн., в решті позов залишається без задоволення.
Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, інші відомості відсутні) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1; АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про наявність банківських рахунків відсутні) 2632,61 грн., у тому числі основну заборгованість в розмірі 2330,83 грн., а також судові витрати: державне мито у розмірі 93,55 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 108,23 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позову відмовити.
Суддя В.О. Головко
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84
Господарського процесуального кодексу України
і підписано 01.10.2008.
Розсилка:
1. ФОП ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
(АДРЕСА_2)
2. ФОП ОСОБА_2
(АДРЕСА_3
3. справа
4. наряд