07.02.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22-ц/797/168/2013 р. Головуючий у першій

Категорія № 48 інстанції Батурін А.С.

Доповідач у апеляційній

інстанції Козуб О.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2013 року, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

Головуючого судді - Козуб О.В.,

суддів - Птіціної В.І., Володіної Л.В.,

при секретарі - Мазнєві Ю.М.,

за участю:

позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення пені за несплату аліментів на утримання неповнолітньої дитини, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_4 на рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 14 грудня 2011 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Гагарінського районного суду м.Севастополя від 14 грудня 2011 року, з урахуванням ухвали Гагарінського районного суду м.Севастополя від 26 грудня 2011 року, задоволено частково позовні вимоги позивача ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення пені у зв'язку із несплатою аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 пеню у розмірі 10 000 гривень, у задоволенні іншої частини позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у розмірі 100 гривень та витрати на ІТЗ розгляду цивільної справи у розмірі 120 гривень.

В апеляційній скарзі відповідача, поданої його представником, ставиться питання про скасування вказаного оскаржуваного рішення суду та про відмову у задоволенні позову позивача, посилаючись на те, що вказане рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, невірного застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує представник відповідача, що судом не враховано наявність довідок-розрахунків ВДВС про відсутність заборгованості у відповідача по аліментам, які видані 08.09.2008 року, 09.12.2008 року, 09.06.2010 року, і те що відповідач до влаштування на роботу в ПП «Танол» 01.10.2008 року сплачував аліменти регулярно у розмірі 1\4 частини середньостатистичної заробітної плати по м.Севастополю в сумі, яку повідомляв державний виконавець. Суд не врахував те, що відповідач після отримання довідки-розрахунку заборгованості по аліментам від 20.05.2009 року неодноразово звертався до ВДВС з усними проханнями здійснити перерахунок заборгованості з урахуванням сплачених податків та інших обов'язкових платежів. У зв'язку із зміною державних виконавців, відпусток останніх, тільки за його письмовою заявою від 08.12.2009 року йому видали 15.12.2009 року довідку-розрахунок заборгованості по аліментам, згідно якої розмір заборгованості був зменшений з 4473 гривні 69 копійок до 3308 гривень 05 копійок і відразу 16.12.2009 року відповідачем сплачено вказану заборгованість, що свідчить про відсутність прострочення сплати аліментів. Суд не дав оцінки тим обставинам, що відповідач та його представник не погоджувалися в суді І інстанції з сумою пені, її розрахунком, а позивач в суді не змогла пояснити механізм нарахування пені, і представник відповідача вважала, що розмір пені підлягає перегляду, оскільки пеня на пеню не нараховується. Крім того, пеня нарахована по листопад 2009 року, але відповідач з 01.10.2008 року працює у ПП «Танол», в якому перебуває виконавчий лист про стягнення аліментів і за перерахування аліментів відповідає бухгалтер цього підприємства. Зазначила представник відповідача, що судом не прийнято до уваги документи про стан здоров'я та заробітну плату відповідача, та не надано належної оцінки тому факту, що відповідач регулярно сплачує аліменти на дитину.

Позивачем ОСОБА_3 надано письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача, подану його представником, згідно яких, остання просила рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. Стягнути з відповідача на її користь судові витрати на правову допомогу у розмірі 900 гривень.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, з урахуванням письмових заперечень позивача, вважає, що апеляційна скарга є необгрунтованою і підлягає відхиленню з наступних підстав.

Суд І інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача частково, виходив з того, що в результаті ненадання відповідачем до ВДВС відомостей щодо роботи, періоду роботи та розміру заробітку, після виявлення періоду роботи та заробітку відповідача ВДВС було проведено перерахунок заборгованості по аліментам за період з 04.10.2006 року по 14 травня 2008 року, і виявлена заборгованість станом на 01.09.2009 року склала 3308 гривень 05 копійок. Вказана заборгованість сплачена відповідачем 16.12.2009 року. Відповідачем умисно скрито доходи за період його роботи з 10.04.2006 року по 01.05.2007 року та з 16.11.2007 року по 14.05.2008 року з метою ухилення від сплати податків. Оскільки відповідачем не надано належних доказів на підтвердження відсутності у нього заборгованості та несплати заборгованості по аліментам з поважних причин або не з його вини, то наявні підстави для нарахування пені за період з 01.10.2006 року по 16.12.2009 року у розмірі 26215 гривень. Суд І інстанції, стягуючи з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 10000 гривень, зменшив розмір пені з 26215 гривень 08 копійок до 10000 гривень, врахував матеріальне становище відповідача, який працює в ПП «Танол» на посаді помічника майстра і отримує заробітну плату близько 750 гривень.

З такими висновками суду І інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи та зроблені при повному дослідження всіх обставин справи.

Згідно зі ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 4 ст.60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судовим розглядом справи встановлено, що на підставі постанови Гагарінського районного суду м.Севастополя від 20.02.1998 року видано виконавчий лист № АЕ-80/98 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1\4 частини всіх видів заробітку, але не менше 20 рублів на місяць до повноліття дитини, починаючи з 10.02.1998 року (а.с.5, 116, 117).

Вказаний виконавчий лист перебував на виконанні у ВДВС Гагарінського РУЮ у м.Севастополі, і оскільки у виконавчому провадженні були відсутні відомості про місце роботи боржника та розмір його заробітної плати, заборгованість по аліментам розраховувалась виходячи з середньої заробітної плати по м.Севастополю на підставі ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження» (а.с.6). Вказаний виконавчий лист також перебував на виконанні у ВДВС Нахімовському РУЮ у м.Севастополі.

Відповідач ОСОБА_5 працював на посаді матроса у «ІСІ-ІНТЕРНЕШНЛ Шіппінг ЕНД ІНВЕСТМЕНТ (МЕНЕДЖМЕНТ) ІНС» з 04.10.2006 року по 01.05.2007 року з окладом 385 доларів США та в період з 16.11.2007 року по 14.05.2008 року з окладом 550 доларів США( а.с.7, 118, 119).

Також, відповідач ОСОБА_5 працює з 01.10.2008 року у ПП «Танол» помічником майстра та мав щомісячну заробітну плату, яка за відрахуванням податків та обов'язків платежів складала 750 гривень. З вказаної заробітної плати відповідача, бухгалтером ПП «Танол» з 01.10.2008 року відраховувались аліменти за вищевказаним виконавчим листом та виконавчим листом № 2-1559/09 від 22.05.2009 року(а.с.23,40).

Відповідач ОСОБА_5 за відомостями з інформаційного фонду реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів та утриманих податків в період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року задекларував дохід за кордоном: за 2006 рік - 1500 грн., за 2007 рік - 1500 грн., за 2008 рік - 12364,35 грн., та за 4 квартал 2008 рік - у ПП «Танол». За результатами перевірки у ДПА, відповідач ОСОБА_5 притягнений до оподаткування та адміністративної відповідальності(а.с.121, 122, 124-126).

Згідно довідки-розрахунку ВДВС Нахімовського РУЮ в м.Севастополі від 30.04.2009 року, повідомлення ВДВС Нахімовського РУЮ в м.Севастополі від 20.05.2009 року, з урахуванням наданої інформації про доходи боржника ОСОБА_5 за період з 10.04.2006 року по 14.05.2008 року, заборгованість за період з 14.04.2006 року по 01.10.2008 року складає 4473 гривні 69 копійок( а.с.8,128).

Згідно довідки-розрахунку ВДВС Нахімовського РУЮ в м.Севастополі від 15.12.2009 року та відповіді ВДВС від 16.12.2009 року № 2-14/27/24439, заборгованість ОСОБА_5 по аліментам станом на 01.12.2009 року складає 3308 гривень 05 копійок, яка сплачена боржником ОСОБА_5 16.12.2009 року за квитанцією № 4 від 16.12.2009 року (а.с.41, 47-48, 49).

Відповідно до ст.195 СК України, який набув чинності з 1 січня 2004 року, заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається державним виконавцем, виходячи з фактичного заробітку (доходу), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилося, або одержуваного ним на момент визначення розміру заборгованості. Якщо боржнику цей період та на час визначення заборгованості не працював, така заборгованість визначається, виходячи із середньої заробітної плати для даної місцевості. У разі спору розмір заборгованості визначається судом.

Пунктом 17 Постанови ПВСУ № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ стосовно батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що порядок стягнення аліментів визначений ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження» та положеннями ст.ст.194-197, 274 СК України.

Відповідно до вимог ст.196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Неустойка нараховується на щомісячну заборгованість від суми несплачених аліментів за кожен день за весь час прострочення по день добровільного погашення боргу або на момент стягнення.

Відповідно до положень Сімейного кодексу України, аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, тому згідно ст.196 СК України, пеня нараховується не на всю суму заборгованості за спірний період, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів за весь час прострочення оплати по аліментам.

Відповідно до п.22 Постанови ПВСУ від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляд справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачено статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку із несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка (пеня) за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст.197 СК України умов, повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Таким чином, виходячи з обставин справи, колегія суддів вважає, що висновки суду І інстанції про наявність підстав для нарахування пені відповідають обставинам справи та наданим доказам, оскільки відповідач працював за кордоном в період з 04.10.2006 року по 01.05.2007 року з окладом 385 доларів США та в період з 16.11.2007 року по 14.05.2008 року з окладом 550 доларів США, але не повідомив ВДВС про наявність у нього заробітку у вказаний період, не відобразив ці доходи у декларації, у зв'язку із чим аліменти за цей період нараховувалися ВДВС виходячи з середнього заробітку по м.Севастополю, вказані доходи відповідача були виявлені у квітні 2009 року (а.с.125, 126) і у травні 2009 року у ВДВС за вказаними даними заробітної плати відповідача здійснено перерахунок заборгованості по аліментам, яка склала 3308 гривень 05 копійок. Вказана заборгованість виникла з вини відповідача, у зв'язку із чим нараховується пеня. Відповідач був обізнаний про наявність постанови суду про стягнення з нього аліментів на користь позивача на утримання сина ОСОБА_6 у частці від його заробітку, але у вищевказаний період не надавав відомостей про місце роботи та розмір заробітку. Не надано відповідачем доказів, що заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, вважає, що підстав для звільнення відповідача повністю або частково від сплати пені відповідно до ст.197 СК України не вбачається. Відповідач не довів суду, що несплата аліментів була наслідком незалежної від нього обставини. Суд вважає, що вона виникла з вини відповідача, який з суб'єктивних причин не виплачував своєчасно та у повному обсязі аліменти на утримання дитини.

Суд не погоджуючись з доводами представника відповідача щодо визначення періоду нарахування аліментів та порядку нарахування пені, виходить з того, що період нарахування пені становить з 01.10.2006 року по 16.12.2009 року і пеня нараховується у вказаний період тільки на заборгованість по аліментам, яка виникла в період з 01.10.2006 року по день працевлаштування відповідача у ПП «Танол» та передання виконавчого листа на виконання за місцем роботи відповідача, і не нараховується пеня на заборгованість по аліментам, яка виникла в період з 01.11.2008 року, у зв'язку із тим, що в цей період заборгованість по аліментам виникла не з його вини, а з вини бухгалтера, яка здійснювала нарахування аліментів та їх утримання з заробітної плати відповідача у ПП «Танол».

Колегія суддів перевіряючи розрахунок пені, враховує довідки-розрахунки ВДВС, надані представником відповідача квитанції про сплату аліментів та розмір сплачених за цими квитанціями сум у спірний період, довідки про роботу відповідача за кордоном у спірний період, і приводить наступний розрахунок пені, сплату заборгованості по аліментам 16.12.2009 року.

Жовтень 2006 року: 232 грн. (борг) х 1% х 1141 день (кількість днів прострочення) = 2647 гривень 12 копійок ( пеня і період прострочення з 01.11.2006 року по 16.12.2009 року);

листопад 2006 року: 232 грн. х 1% х 1111 день = 2577 гривень 52 копійки ( період прострочення з 01.12.2006 року по 16.12.2009 року);

грудень 2006 року: 232 грн. х 1% х 1080 днів = 2505 гривень 60 копійок ( період прострочення з 01.01.2007 року по 16.12.2009 року);

січень 2007 року: 232 грн. х 1% х 1049 днів = 2433 гривні 68 копійок ( період прострочення з 01.02.2007 року по 16.12.2009 року);

лютий 2007 року: 232 грн. х 1% х 1021 день = 2368 гривень 72 копійки ( період прострочення з 01.03.2007 року по 16.12.2009 року);

З урахуванням переплати у квітні 2007 року 18 гривень, сума боргу з 01.04.2007 року по 05.04.2007 року складала 482 гривні, з 06.04.2007 року по 11.06.2007 року борг 482 грн. - 18 грн. = 464 грн., з 11.06.2007 року з урахуванням переплати в червні 2007 року 284,42 грн. борг складає 464 грн. - 284,42 грн. = 179,58 грн., тому розрахунок пені за березень 2007 року проводиться наступним чином: 482 грн. х 1% х 4 дні = 19 гривень 28 копійок (період прострочення з 01.04.2007 року по 05.04.2007 року на суму боргу 482 гривні); 482 грн. - 18 грн. = 464 грн. х 66 днів = 306 гривень 24 копійки ( період прострочення з 06.04.2007 року по 10.06.2007 року на суму боргу 464 грн.); 464 грн. - 284,42 грн. = 179, 58 грн. х 1% х 919 днів = 1654 гривні 20 копійок ( період прострочення з 11.06.2007 року по 16.12.2009 року на суму боргу 179 гривень 58 копійок);

За квітень 2007 року пеня не нараховується, оскільки заборгованість по аліментам у цей місяць відсутня.

За травень 2007 року сума боргу по аліментам з 01.06.2007 року по 10.06.2007 року складала 56,86 грн., а з урахуванням переплати 341,28 грн. в червні 2007 року, у відповідача з 11.06.2007 року борг по аліментам складав 284,42 грн. ( 341,28 грн. - 56,86 грн.), 284,42 грн. залишок від переплати у червні 2007 року, тому розрахунок пені за травень 2007 року становить: 58 гривень 86 копійок х 1% х 10 днів = 05 гривень 70 копійок (період прострочення з 01.06.2007 року по 11.06.2007 року), з 11.06.2007 року боргу за травень 2007 року немає;

За червень 2007 року пеня не нараховується, оскільки заборгованість по аліментам у цей місяць відсутня.

Липень 2007 року : 33,18 грн. х 1% х 51 день = 16 гривень 83 копійки (період прострочення з 01.08.2007 року по 21.09.2007 року на суму боргу 33,18 грн.); 33,18 грн. - 11,86 грн., погашених за рахунок залишку переплати у червні 2007 року = 21,32 грн. х 1% х 817 днів = 171,57 грн. ( період прострочення з 22.09.2007 року по 16.12.2009 року на суму боргу 21,32 грн.);

Серпень 2007 року: борг 25,09 грн. (з 01.09.2007 року) х 1% х 20 днів = 05 гривень (період прострочення з 01.09.2007 року по 21.09.2007 року); з урахуванням переплати у вересні 2007 року 36,95 грн. та за мінусом 11,86 грн., зарахованих у борг за липень 2007 року, борг з 21.09.2007 року відсутній за серпень 2007 року;

За вересень 2007 року пеня не нараховується, оскільки заборгованість по аліментам у цей місяць відсутня.

Жовтень 2007 року: 24,32 грн. х 1% х 776 днів = 186,24 грн. (період прострочення з 01.11.2007 року по 16.12.2009 року);

листопад 2007 року: 196,77 грн. х 1% х 746 днів = 1469,62 грн. (період прострочення з 01.12.2007 року по 16.12.2009 року);

грудень 2007 року: 361,31 грн. х 1% х 715 днів = 2581,15 грн. (період прострочення з 01.01.2008 року по 16.12.2009 року);

січень 2008 року: 326,74 грн. х 1% х 684 дні = 2236,68 грн. (період прострочення з 01.02.2008 року по 16.12.2009 року);

лютий 2008 року: 05,74 грн. х 1% х 655 дні = 39,30 грн. (період прострочення з 01.03.2008 року по 16.12.2009 року);

березень 2008 року: 255,74 грн. х 1% х 624 дні = 1591,20 грн. (період прострочення з 01.04.2008 року по 16.12.2009 року);

квітень 2008 року: 215,74 грн. х 1% х 594 дні = 1283,04 грн. (період прострочення з 01.05.2008 року по 16.12.2009 року);

травень 2008 року: борг з 01.06.2008 року 116,92 грн. х 1% х 146 днів = 170 гривень 82 копійки (період прострочення з 01.06.2008 року по 25.10.2008 року); борг з 25.10.2008 року складає 116,82 грн. - 72,90 грн. (залишок переплати у жовтні 2008 року) = 44,02 грн. х 1% х 96 днів = 42,24 грн. ( період прострочення з 25.10.2008 року по 29.01.2009 року); 44,02 грн. - 37,10 грн. (залишок переплати у січні 2009 року) = 06,92 грн. х 1% х 321 день = 22,47 грн. (період прострочення 29.01.2009 року по 16.12.2009 року);

Розрахунок пені за період червень-вересень 2008 року проведено до 25.10.2008 року, оскільки відповідачем у жовтні 2008 року переплата складала 239,70 грн., і за рахунок цієї суми переплати з 25.10.2008 року погашено борг за вказані місяці, який у сукупності складає 166,80 грн. Тому, пеня нарахована за:

червень 2008 року: 53,58 грн. х 1% х 116 днів = 61,48 грн. (період прострочення з 01.07.2008 року по 25.10.2008 року);

липень 2008 року: 46,19 грн. х 1% х 85 днів = 39,10 грн. (період прострочення з 01.08.2008 року по 25.10.2008 року);

серпень 2008 року: 23,47 грн. х 1% х 54 дні = 12,42 грн. (період прострочення з 01.09.2008 року по 25.10.2008 року);

вересень 2008 року: 43,56 грн. х 1% х 24 дні = 10,32 грн. (період прострочення з 01.10.2008 року по 25.10.2008 року).

З урахуванням переплати відповідачем у січні 2009 року у розмірі 149,70 грн., погашено заборгованість за листопад-грудень 2008 року у розмірі 112,60 грн. (56,30 грн. + 56,30 грн.). Залишок переплати у січні 2009 року після погашення заборгованості за листопад -рудень 2008 року складає 37,10 грн. (149,70 грн. -112,60 грн. ).

Колегія суддів погоджується з розміром пені, якій зменшений судом І інстанції до 10000 гривень, оскільки судом І інстанції враховано матеріальний стан відповідача, а саме розмір його заробітку за місцем роботи.

Не погоджується колегія суддів з доводами представника відповідача, що судом не враховано всі обставини стосовно матеріального становища відповідача, та вважає, що надані представником відповідача довідка про тимчасову непрацездатність ОСОБА_4 (ОРВІ), квитанція про оплату медичних послуг за 21.01.2010 року, листок непрацездатності ОСОБА_5, виписний епікриз ОСОБА_5, тощо (а.с.50-54), не містять відомостей про тяжкі захворювання у відповідача або його членів сім'ї і значних витрат на лікування, що впливає на його матеріальне становище. Медичні документи відповідача свідчать про наявність у нього загальних захворювань. Довідка з ПП «Танол», надана відповідачем на підтвердження його матеріального становища (а.с.132) не свідчить про відсутність роботи у відповідача або дати його звільнення з роботи в майбутньому та відомості що його буде звільнено.

Не приймає до уваги колегія суддів доводи апеляційної скарги стосовно наданих відповідачу довідок ВДВС про відсутність у відповідача заборгованості по аліментам (а.с.56-57), оскільки вказані довідки надавалися відповідачу до виявлення його реального заробітку за кордоном у період 2006-2008 роки та здійснення державним виконавцем у травні 2009 року перерахунку заборгованості по аліментам з у рахуванням цього заробітку відповідача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення не має.

До судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до положень ст.79 ЦПК України, належать і витрати на правову допомогу.

Відповідно до положень ст. 12, ч. 1 ст. 56 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом. Правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем в галузі права і яка за законом має право на надання правової допомоги.

Частиною 1 ст.12 Закону України "Про адвокатуру" визначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Згідно ч.2 ст.84 ЦПК України, граничні розміри компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті правової допомоги у розмірі 900 гривень, наданої позивачу ПП Севастопольспецбуд» при складенні письмових заперечень позивача на апеляційну скаргу відповідача на вищевказане оскаржуване рішення суду, оскільки позивачем не надано оригіналу квитанції понесених витрат, позивачем не надано розрахунку вартості роботи ПП «Севастопольспецбуд» з зазначенням загального часу надання вказаної допомоги - роботи по складанню письмових заперечень позивачу на апеляційну скаргу для можливості перевірки цього розрахунку та розміру витрат на цю допомогу відповідно до Постанови КМ України № 590 від 27.04.2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних. та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», в редакції, що діяла на момент складання цих заперечень та на момент розгляду апеляційної скарги.

Також, вказані витрати не підлягають відшкодуванню позивачу з відповідача, оскільки вказана правова допомога надавалася позивачу за договором про надання юридичних послуг від 27.11.2012 року Приватним підприємством «Севастопольспецбуд» (виконавець ОСОБА_8), і останнім не надано доказів того, що це підприємство є адвокатським об'єднанням або ОСОБА_8 є адвокатом або фахівцем в галузі права, якій надано відповідним законом право надавати таку допомогу як адвокату, оскільки відсутній закон, який регулює надання правової допомоги такими особами, які ні є адвокатами ( ЗУ «Про адвокатуру», ЗУ «Про адвокатську етику).

Судовий збір у розмірі 108 гривень, сплачений відповідачем при поданні апеляційної скарги, не підлягає стягненню з позивача, оскільки його апеляційну скаргу відхилено.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_4 на рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 14 грудня 2011 року відхилити.

Рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 14 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду м.Севастополя набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала Апеляційного суду м.Севастополя може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючий, суддя: О.В.Козуб

Судді: В.І.Птіціна

Л.В.Володіна