Справа № 1/1312/431/12 Головуючий у 1 інстанції: Леньо С.І.
Провадження № 11/783/164/13 Доповідач: Грищук В. О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого судді Грищука В.О.,
суддів Белени А.В., Яременка О.Д.,
за участю прокурора Ковальчука Т.О.,
захисника ОСОБА_1,
представника потерпілого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні 19 лютого 2013 року у місті Львові апеляцію прокурора, який приймав участь в суді першої інстанції Проданець Н.В., на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 19 листопада 2012 року, -
встановила:
цим вироком:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця м. Львова, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ст.128 КК України та призначено покарання у вигляді 1 року обмеження волі.
Строк відбування покарання засудженому рахується з часу його фактичного затримання - з 13 липня 2012 року та зараховано в строк покарання перебування ОСОБА_4 під вартою з цього часу із врахуванням положень ст.72 КК України.
Цивільний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 43 444,88 грн. у відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 20 000 грн. у відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Запобіжний захід ОСОБА_4 залишено попередній - взяття під варту.
Вирішено питання з речовими доказами.
Згідно вироку суду, ОСОБА_4, 13.07.2012 року близько 01 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на вулиці, між приміщенням сільського магазину та бару «Ольвія», що в с. Романів Перемишлянського району Львівської області, під час розмови із ОСОБА_5, з'ясовуючи відносини, заподіяв необережне тяжке тілесне ушкодження потерпілому, а саме наніс останньому один удар долонею в обличчя, внаслідок чого ОСОБА_5 впав та вдарився потилицею об асфальтне покриття, у зв'язку з чим отримав тілесні ушкодження у вигляді забою головного мозку важкого ступеня, гострої епідуральної гематоми лівої лобно-тім'яної ділянки, перелому тім'яної кістки черепа зліва, забійну рану та осадження тім'яної ділянки голови зліва, синяк верхньої повіки ока, забій м'яких тканин губ. При цьому, травма голови у вигляді перелому тім'яної кістки зліва, масивної епідуральної гематоми, забою головного мозку важкого ступеня, ускладнились коматозним станом, вторинною ішемією стовбурового відділу мозку, була небезпечною для життя в момент заподіяння, відноситься до тяжкого тілесного ушкодження. Синяк на повіці ока, забій м'яких тканин губ, садно та рана тім'яної ділянки голови, відносяться до легкого тілесного ушкодження.
На вирок суду прокурор подав апеляцію, в якій просить такий скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в Личаківський районний суд м. Львова.
В мотивах зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, внаслідок чого судом при кваліфікації дій ОСОБА_4 неправильно застосував кримінальний закон, у зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню.
Суд прийшов до висновку, що кваліфікація дій ОСОБА_4 за ч.1 ст.121 КК України не відповідає фактичним обставинам справи та зібраними по справі доказами.
ОСОБА_4 наніс сильний удар в обличчя потерпілому, який перебував в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на твердій поверхні (асфальті), який від вказаного удару впав, отримавши тяжкі тілесні ушкодження, після падіння одразу втратив свідомість, на даний час перебуває у комі. Таким чином, після падіння потерпілого та втрати ним свідомості, ОСОБА_4 повинен був усвідомлювати спричинені його діями наслідки, однак останній не вчинив жодних дій до уникнення таких, а саме: не викликав швидку допомогу, не доставив потерпілого у лікарню, не намагався ніяким чином допомогти йому, натомість одразу залишив місце вчинення злочину. У ОСОБА_4 не було жодного об'єктивного розрахунку уникнення наслідків злочину, відповідно, він передбачав суспільно небезпечні наслідки вчиненого ним діяння і хоча не бажав, але свідомо припускав їх настання. Отже, можна стверджувати, що ОСОБА_4 діяв з непрямим умислом та кваліфікація його дій досудовим слідством за ч.1 ст.121 КК України є вірною.
Також сумнівною видається позиція суду про те, що сума моральної шкоди в розмірі 20 000 грн. є розумною та справедливою по відношенню до наслідків вчиненого злочину. Потерпілий ОСОБА_5 внаслідок заподіяному йому злочину, отримав тілесні ушкодження, небезпечні для життя, на даний час протягом майже п'яти місяців перебуває у комі та покращень не має, що стверджується матеріалами справи, що містяться у справі, як і шансів на повернення до життя, зокрема, зважаючи на відсутність коштів на лікування.
Крім цього, суд помилково визнав пом'якшуючими обставинами щире каяття та критичну оцінку своїх дій, яких не було.
Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора Ковальчука Т.О., пояснення представника потерпілого на підтримання апеляції прокурора, захисника засудженого ОСОБА_6, який заперечив апеляцію, вивчивши матеріали справи та обговоривши наведені доводи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до часткового задоволення.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_4 у вчиненні злочину передбаченого ст.128 КК України, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
Як достовірно встановлено в справі, ОСОБА_4, 13.07.2012 року близько 01 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на вулиці, між приміщенням сільського магазину та бару «Ольвія», що в с. Романів Перемишлянського району Львівської області, під час розмови із ОСОБА_5, з'ясовуючи відносини, заподіяв необережне тяжке тілесне ушкодження потерпілому, а саме наніс останньому один удар долонею в обличчя, внаслідок чого ОСОБА_5 впав та вдарився потилицею об асфальтне покриття, у зв'язку з чим отримав тілесні ушкодження у вигляді забою головного мозку важкого ступеня, гострої епідуральної гематоми лівої лобно-тім'яної ділянки, перелому тім'яної кістки черепа зліва, забійну рану та осадження тім'яної ділянки голови зліва, синяк верхньої повіки ока, забій м'яких тканин губ. При цьому, травма голови у вигляді перелому тім'яної кістки зліва, масивної епідуральної гематоми, забою головного мозку важкого ступеня, ускладнились коматозним станом, вторинною ішемією стовбурового відділу мозку, була небезпечною для життя в момент заподіяння, відноситься до тяжкого тілесного ушкодження.
Суд першої інстанції вірно встановив, що тяжке тілесне ушкодження не було безпосереднім наслідком нанесеного ОСОБА_4 удару долонею в обличчя потерпілого ОСОБА_5, а результатом падіння останнього й удару потилицею об асфальтне покриття, у зв'язку з чим отримав тілесні ушкодження, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження.
Отже, тяжке тілесне ушкодження було не безпосереднім наслідком заподіяного ОСОБА_4 удару в обличчя потерпілого ОСОБА_5, а результатом удару останнього потилицею об асфальтне покриття, що засуджений ОСОБА_4 хоч і не передбачав, але повинен був і міг передбачити,отже в даному випадку мало місце не умисне, а необережне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, у зв'язку із чим дії ОСОБА_4 вірно перекваліфіковано на ст.128 КК України.
Покликання прокурора у апеляції на те, що ОСОБА_4 не викликав швидку допомогу, не доставив потерпілого у лікарню, не намагався ніяким чином допомогти йому, натомість одразу залишив місце вчинення злочину, відповідно, передбачав суспільно небезпечні наслідки вчиненого ним діяння і хоча не бажав, але свідомо припускав їх настання, отже, діяв з непрямим умислом та кваліфікація його дій досудовим слідством за ч.1 ст.121 КК України є вірною, є безпідставні, оскільки нічим об'єктивно не підтверджено і являється припущенням.
Призначаючи покарання ОСОБА_4 суд першої інстанції, відповідно до положень ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винного.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що постановлений по справі вирок щодо ОСОБА_4 в частині кваліфікації дій, є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не має, а тому апеляція прокурора, в цій частині до задоволення не підлягає.
Водночас заслуговують на увагу доводи прокурора в апеляційні скарзі про неналежне дослідження позову потерпілого, та відсутність мотивів рішення суду щодо стягнення з засудженого за цивільним позовом указаних сум моральної шкоди.
За змістом ч.1 ст.370 КПК України істотними порушеннями кримінально-процесуального закону є такі порушення, які перешкоджали чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок чи постанову.
Відповідно до ст.297 КПК України в редакції 1960 року судове слідство починається з читання обвинувального висновку, якщо у справі заявлено цивільний позов, оголошується також позовна заява.
Усупереч цим вимогам закону, після початку судового слідства (а.с.296 ) позовна заява не оголошувалась, додатки до позовної заяви (а.с.309-310) під час судового слідства не досліджувались.
Таким чином, вирішення цивільного позову, здійснено без належного його дослідження, а також перевірки та оцінки матеріальної й моральної шкоди, аналізу її розмірів, у зв'язку з чим судові рішення по справі в цій частині належить скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства, при якому необхідно врахувати наведене й з дотриманням передбаченої у законі процедури розглянути цивільний позов, встановити дійсний розмір матеріальної та моральної шкоди та постановити законне й обґрунтоване рішення.
В решті вирок суду законний та обґрунтований. Істотних порушень вимог кримінально-процесуального чи неправильного застосування кримінального закону не встановлено.
Керуючись ст.ст.362, 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції Проданець Н.В. на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 19 листопада 2012 року задоволити частково.
Вирок Личаківського районного суду м. Львова від 19 листопада 2012 року відносно ОСОБА_4 в частині цивільного позову скасувати, справу в частині цивільного позову направити на новий розгляд в той же суд в іншому складі суду.
В решті вирок Личаківського районного суду м. Львова від 19 листопада 2012 року відносно ОСОБА_4 залишити без змін.
Судді :
Грищук В.О. Белена А.В. Яременко О.Д.