АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
Справа № 2-488/12 Головуючий у 1 інстанції: Антонова Н.В.
Апеляційне провадження №22-ц/796/4765/2013 Доповідач: Стрижеус А.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 березня 2013 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Стрижеуса А.М.,
суддів: Поліщук Н.В., Шкоріної О.І.,
при секретарі: Бабіч К.А.
за участю: представника позивача ОСОБА_1
представника третьої особи Маловичко І.Л.
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1, який діє на підставі угоди про надання правової допомоги в інтересах ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 січня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Київської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", ОСОБА_5 про визнання права власності на новостворене майно за набувальною давністю та визнання права користування майном, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач ОСОБА_3 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради, третя особа Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю та зобов'язання третю особу КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" провести державну реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідно до акту від 01 липня 1998 року про технічний стан будинку АДРЕСА_1 вказаний будинок був наданий в користування його родині з обов'язковою умовою капітального ремонту. Він з родиною оселився проживати у будинок, який був на той час повністю зруйнований після пожежі. З 2000 року він зареєстрований у будинку разом зі членами своєї родини. З цього часу він на місці непридатного для користування будинку, що належав ОСОБА_6, побудував новий будинок.
Факт користування будинку ним та його родиною підтверджується довідкою за формою №3 виданою КП "ЖЕО - 112" від 29 квітня 2011 року № 334, також укладеними угодами про надання комунальних послуг з ПАТ "Київенерго", ДКП "Київгаз", КП "ЖЕО - 112".
Враховуючи, що його право на будинок ніким не оспорене, а інше житло в нього відсутнє, просив суд визнати право власності за набувальною давністю на вищезгаданий будинок.
04 липня 2012 року позивач звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог, просив суд визнати за ним право власності за набувальною давністю на новостворене майно - будинок АДРЕСА_1 та зобов'язати Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" провести державну реєстрацію права власності на зазначений будинок.
29 жовтня 2012 року позивач подав заяву про уточнення своїх позовних вимог, просив визнати за ним право користування житловими приміщеннями, що знаходяться у будинку АДРЕСА_1, визнати за ним право власності за набувальною давністю на новостворений будинок, також просив зобов'язати Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" провести державну реєстрацію права власності на зазначений будинок.
До суду надійшло клопотання ОСОБА_7 про залучення до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору, оскільки є власником в порядку спадкування 38/100 частин жилого будинку АДРЕСА_1.
Ухвалою суду клопотання було задоволено та залучено ОСОБА_7 до участі у справі в якості третьої особи.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29 січня 2013 року позов ОСОБА_3 до Київської міської ради, третя особа комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна", ОСОБА_5 про визнання права власності на новостворене нерухоме майно за набувальною давністю та визнання права користування майном - залишити без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду, представником позивача ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким визнати за ОСОБА_3 право користування житловими приміщеннями, що знаходяться у будинку АДРЕСА_1 загальною площею 117,9 кв.м.. з них житлова - 81,4 кв.м, підсобна - 36,5 кв.м.
Зокрема, посилається на те, що суд першої інстанції дійшов до хибного висновку про відсутність спору між сторонами.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник третьої особи Маловичко І.Л. проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.
Відповідач Київська міська рада, третя особа КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином (а.с.203, 205), а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за їх відсутності у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач з родиною оселився проживати у будинок АДРЕСА_1 відповідно до акту від 01.07.1998 р. про технічний стан будинку, складеного зам. начальником ДКП по утриманню та обслуговуванню житла Московського району м. Києва, начальником ЖЕК № 205 та сусідами позивача, згідно якого було встановлено, що колишні мешканці будинку АДРЕСА_1 виїхали з будинку, з 1991 року будинок знаходиться в запущеному стані після пожежі, як зазначено в акті, висновки комісії свідчать про те, що будинок може бути використаний для тимчасового мешкання багатодітної родини біженця громадянина ОСОБА_3 тільки після капітального ремонту (а.с. 8).
З довідки Форма № 3 вбачається, що позивач зареєстрований у будинку з 03 лютого 2000 року (а.с. 9).
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання права власності на будинок, оскільки в користуванні і володінні ОСОБА_3 знаходиться майно не належне іншій особі, а самочинно побудований ним будинок, який він вважає новоствореним майном.
Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Відповідно до вимог ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем та його представник не надали до суду доказів, які б підтверджували здійснення будівництва на підставі дозвільних документів, а відповідно до ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд першої інстанції дійшов також вірного висновку, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання права користування житловим будинком, оскільки будинок може бути використаний для тимчасового мешкання родини біженців ОСОБА_3 відповідно до акту від 01 липня 1998 року.
Колегія суддів, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1, який діє на підставі угоди про надання правової допомоги в інтересах ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 січня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: