Справа № 2-2523/12 Головуючий у І інстанції Усатов Д.Д.

Провадження № 22-ц/780/1520/13 Доповідач у 2 інстанції Даценко Л.М.

Категорія 19 02.04.2013

УХВАЛА

Іменем України

21 березня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Даценко Л.М., Панасюка С.П.

при секретарі Клименко В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 червня 2012 року про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів

встановила:

01 червня 2012 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 176896,39 грн., а 22.06.2012 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,0813 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер 322480800:08:002:0266, яка належить відповідачу на праві власності згідно державного акта на право власності на земельну ділянку від 05.08.2008 року, серія ЯЖ № 241392, та на автомобіль марки Мерседес віто, 1999 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який також належить відповідачу на праві власності. Дану заяву позивач обґрунтовував тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 червня 2012 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт на зазначену земельну ділянку.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 листопада 2012 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 130117,34 грн. та судові витрати в розмірі 1301,17 грн., у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та ухвалою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив їх скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області від 31 січня 2013 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно п. п. 1, 2, 3 ч. 1 та ч. 3 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов"язку вчиняти певні дії.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно із ч. 3 ст. 154 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.

Згідно роз'яснень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з відповідача на його користь 176896,39 грн.

Встановлено, що суд забезпечив позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,0813 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, яка належить відповідачу на праві власності, і такий вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд, забезпечуючи позов шляхом накладення арешту на майно відповідача, обґрунтовано прийшов до висновку, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що майно, на яке накладено арешт, не було предметом спору, що відповідач не відмовлявся від виконання обіцянки по передачі майна та що відсутня загроза невиконання або утруднення виконання рішення суду, не спростовують висновків суду першої інстанції про забезпечення позову, ухвала суду відповідає обставинам справи, постановлена з додержанням норм процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Доводи апелянта про те, що на сьогоднішній день рішення суду по справі скасовано і відпала необхідність забезпечення позову, не заслуговують на увагу, оскільки питання скасування заходів забезпечення позову регулюються ст. 154 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 червня 2012 року про забезпечення позову залишити без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді