Головуючий суду 1 інстанції - Шаргаровська В.І.
Доповідач - Околот Г.М.
Справа № 1231/4509/2012
Провадження № 22ц/782/966/13
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого судді - Околота Г.М.,
суддів - Коротенка Є.В., Гаврилюка В.К.,
при секретарі - Івасенко І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Стахановського міського суду Луганської області від 06 лютого 2013 року
за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності,
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Стахановського міського суду Луганської області від 06 лютого 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені у повному обсязі. Визнано квартиру АДРЕСА_4 та квартиру АДРЕСА_1 загальною вартістю 141369грн. спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Розділено спільно нажите майно наступним чином: виділено позивачу в натурі квартиру АДРЕСА_1 загальною вартістю 26569грн. та визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1; виділено відповідачу в натурі квартиру АДРЕСА_4 вартістю 114800грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 44116грн. різниці між вартістю квартири АДРЕСА_4 та вартістю квартири АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 706,85грн. в рахунок відшкодування судового збору.
Не погодившись з даним рішення суду та вважаючи його таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду змінити та визнати квартиру за адресою: АДРЕСА_1, його особистою власністю. В обґрунтування скарги апелянт вказав, що судом неповно встановлені обставини, що мають значення для справи, а саме: неправильно було з'ясовано обсяг нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, не з'ясовано час і джерело його придбання.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції при розгляді справи встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 01.07.1989р. по 30.08.2011р., який було припинено внаслідок розірвання.
Шлюб було розірвано в судовому порядку, що підтверджено копією рішення Стахановського міського суду Луганської області від 30.08.2011р., яке не оскаржувалось та є чинним.
15.10.2004р. та 28.07.2011р., тобто в період юридично оформленого між сторонами шлюбу, ОСОБА_2 були придбані квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_1, право власності на які було зареєстровано за відповідачем.
Зазначені обставини знайшли своє підтвердження в матеріалах справи та наданих доказах, які були досліджені судом першої інстанції і яким судом було дано належну оцінку відповідно до вимог законодавства.
Таким чином судом першої інстанції встановлено, що оскільки зазначені квартири придбані в 2004 та 2011 роках за договорами купівлі-продажу в період знаходження сторін у зареєстрованому шлюбі, тому відповідно до ч.1 ст.60 СК України спірні квартири є спільною сумісною власністю подружжя.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він є законним та обґрунтованим.
Вирішуючи питання про частки майна сторін при його поділі суд першої інстанції, посилаючись на положення ч.1 ст.70 СК України, прийшов до висновку, що їх частки є рівними, тому враховуючи, що загальна вартість майна, визнаного судом спільною сумісною власністю сторін (двох квартир) складає 141369 грн. (114800 грн. + 26569 грн. = 141369 грн., де 114800 грн. - вартість квартири АДРЕСА_4; 26569 грн. - вартість квартири АДРЕСА_1), частки кожного з них у об'єктах права спільної сумісної власності складатимуть 70685грн. (141369 грн.: 2 = 70685 грн.).
Аргументуючи свій висновок щодо вартості спірних квартир суд першої інстанції виходив з того, що вартість квартири АДРЕСА_4 визначена та підтверджена експертним висновком будівельно-технічної експертизи № 170/19072012 від 23.07.2012р. (а.с.11-22) та складає 114800грн., а вартість квартири АДРЕСА_1 складає 26569грн. виходячи з договору купівлі - продажу квартири від 28.07.2011р. (а.с.9-10). Відповідач із вартістю квартир, зазначеною позивачем, погоджувався, не оспорював та інших переконливих доказів на спростування зазначених фактів суду не надав.
Розглядаючи вимоги позивачки щодо розподілу майна в натурі в контексті ч.1 ст.71 СК України суд першої інстанції зробив правильний висновок про виділення позивачці в натурі квартири АДРЕСА_1, а відповідачу - квартири АДРЕСА_4.
Оскільки вартість квартири, виділеної позивачці в натурі, складає менше від її частки в спільній сумісній власності, тому суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивачки різницю вартості часток кожного зі сторін на об'єкти спільної сумісної власності в сумі 44116грн.
Суд першої інстанції, розглядаючи доводи та заперечення відповідача в тій частині, що квартира за адресою: АДРЕСА_1, є його особистою власністю, оскільки придбана ним за власні кошти, що отримані від продажу власної квартири за адресою: АДРЕСА_9, прийшов до вірного висновку про їх недоведеність та безпідставність виходячи з наступного. Як вимагають приписи до ст..60 ЦПК України, відповідач переконливих доказів на спростування мети продажу квартири в інтересах сім'ї суду не навів, також не надав суду переконливих доказів на підтвердження того, що гроші, отримані від продажу зазначеної квартири, він зберігав на особистих рахунках, що дозволило б судові ідентифікувати їх як його особисті. Крім того гроші, отримані відповідачем від продажу квартири АДРЕСА_9, відповідно до положень ч.3 ст.61 СК України, є об'єктом спільної сумісної власності сторін.
Колегія суддів погоджується з висновками суду про задоволення позову, оскільки вони є правильними, ґрунтуються на обставинах, які встановлені в судовому засіданні, наданих сторонами доказах, у відповідності з нормами матеріального і процесуального законодавства, з урахуванням роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».
Розглядаючи позовні вимоги, суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, правильно визначив природу правовідносин, які склались між ними, і дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог ОСОБА_3
На підставі викладеного колегія суддів зазначає, що підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги немає, тому відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі, є такими ж самими, як його заперечення проти позову, які були предметом дослідження у суді першої інстанції та їм була дана належна правова оцінка, інших доводів апеляційної скарги або нових обставин, що підлягають встановленню, апелянт не навів. Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і не містять передбачених законом підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 325 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Стахановського міського суду Луганської області від 06 лютого 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: