Справа № 1019/2900/12

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області

в складі:

головуючого - судді Залеської А.О.

при секретарі - Руденко О.М.

за участі: прокурора - Панченка Б.В.,

представника потерпілої - ОСОБА_1

захисника - ОСОБА_2,

обвинувачених - ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Переяслав-Хмельницький кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Переяслав-Хмельницький, українця, громадянина України, освіта середня, неодруженого, непрацюючого, раніше несудимого, зареєстрованого: АДРЕСА_2, тимчасово проживаючого: АДРЕСА_3;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Переяслав-Хмельницький, українця, громадянина України, освіта середня, неодруженого, непрацюючого, раніше несудимого, зареєстрованого: АДРЕСА_4, проживаючого: АДРЕСА_5,

за ч. 2 ст. 185 і ч. 3 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

На початку 2008 року у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 після знайомства з ОСОБА_5 виник умисел на незаконне збагачення за рахунок незаконного заволодіння належною їй квартирою АДРЕСА_1, з метою одержання та привласнення коштів від її продажу. Реалізуючи свій злочинний умисел, попередньо домовившись між собою ОСОБА_3 та ОСОБА_4, скориставшись самотністю потерпілої ОСОБА_5, 1938 р.н., та її похилим віком, почали періодично приходити до неї додому, приносити їй продукти харчування, вино, та вести розмови на теми, цікаві для ОСОБА_5, одночасно налаштовуючи її проти своїх родичів, звинувачуючи останніх, що ті не проявляють належної турботи про неї, і таким чином увійшли в довіру до ОСОБА_5 Скориставшись моментом, після того, як ОСОБА_5 зламала ногу, підсудні переконали останню в тому, що їй буде краще проживати в сільській місцевості, в приватному будинку, неподалік від своїх родичів, пообіцявши допомогти їй з переїздом та придбанням нового житла, на що остання погодилась, не підозрюючи про злочинні наміри підсудних. Внаслідок такого спілкування, яке тривало близько трьох тижнів, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, шляхом обману та зловживаючи довірою потерпілої заволоділи її паспортом та необхідними документами на квартиру, до яких вона надала доступ. В подальшому підсудні з використанням родички ОСОБА_3 - ОСОБА_6, необізнаної зі злочинними намірами підсудних, організували та здійснили продаж належної ОСОБА_5 квартири за довіреністю.

Так, 21 лютого 2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, який посвідчив довіреність, якою введена підсудними в оману ОСОБА_5, уповноважила ОСОБА_8 здійснювати продаж квартири АДРЕСА_1.

Після цього ОСОБА_3, реалізуючи спільний з ОСОБА_4 злочинний задум, керуючись корисливим мотивом, домовився про укладення договору купівлі-продажу з жителем м. Переяслав-Хмельницький ОСОБА_9 та про її вартість в сумі 30000 доларів США.

23 лютого 2008 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_9 та йото батько ОСОБА_10 прибули до державного нотаріуса Переяслав-Хмельницької міської державної нотаріальної контори ОСОБА_11, де уклали договір купівлі-продажу вищевказаної квартири між ОСОБА_5, інтереси якої представляла за довіреністю, необізнана із злочинними намірами підсудних ОСОБА_6, та ОСОБА_10 Після підписання договору ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_9 кошти в сумі домовленої вартості квартири, частина, яких була в доларах США, а частина в гривнях, що загалом становило 150 000 гривень. Заволодівши таким чином грошима від продажу квартири, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 використали їх на власні потреби. В результаті шахрайських дій з боку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_5 було заподіяно матеріальну шкоду на суму 150 000 гривень, що є вартістю незаконно проданої квартири, згідно договору купівлі-продажу.

Вищевикладені злочинні дії підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.3 ст. 190 КК, як шахрайство вчинене у великих розмірах.

Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в кінці лютого 2008 року прибули до квартири АДРЕСА_1 з метою вивезення речей потерпілої до буд. АДРЕСА_6, а саме: до сестри ОСОБА_5 - ОСОБА_12, куди напередодні вони відвезли потерпілу. Разом з ними до квартири для допомоги в завантаженні речей прибули, необізнані із злочинними діями підсудних: ОСОБА_13, яка є внучкою ОСОБА_5, ОСОБА_14, яка є її племінницею та знайомий підсудних - ОСОБА_15. При цьому у ОСОБА_3 був ключ від замка вхідних дверей, який йому довірила та надала ОСОБА_5 Під час пакування речей ОСОБА_3 у серванті, що стояв у кімнаті знайшов вироби із золота, що належать потерпілій, а саме: золоту обручку, золотий ланцюжок та золоті сережки. Вказані речі ОСОБА_3 непомітно для ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 показав ОСОБА_4 В цей час у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 виник умисел на таємне викрадення вказаних золотих виробів, після чого ОСОБА_4, переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає та його дії є непомітними для інших осіб, взяв вищевказані речі та поклав до кишені куртки ОСОБА_3, яка була поряд та яку підсудний ОСОБА_3 виніс з вказаної квартири. В подальшому викрадені речі вони продали в м. Києві, а вирученими коштами розпорядились на власний розсуд. В результаті таких узгоджених дій підсудні повторного незаконно заволодіння майном ОСОБА_5 шляхом крадіжки виробів їз золота, чим заподіяли останній матеріальну шкоду на суму 2128 гривень, яка визначена у відповідності до довідок вартості станом на кінець лютого 2008року.

Такі злочинні дії підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України, як крадіжка, яка має ознаки повторності.

В судовому засіданні підсудні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свою вину у вчиненні шахрайства не визнавали, однак повністю визнали вісі обставини стосовно організації ними продажу квартири потерпілої та отримання коштів від продавця, у вчиненні крадіжки золотих виробів підсудні визнали вину повністю, а на кінець судового слідства також визнали вину і у вчиненні шахрайства по відношенню до ОСОБА_5

Підсудний ОСОБА_3 в суді показав, що взимку 2008 р. він з ОСОБА_4 випадково познайомились з ОСОБА_5 біля магазину в м. Переяслав-Хмельницькому, допомогли їй піднести сумки додому, по дорозі розговорились та розпитали її про її самотнє життя і про родичів, які живуть далеко, в іншій місцевості. Вони провели її у квартиру АДРЕСА_1. Після цього вони, за домовленістю з ОСОБА_4 почали періодично приходити до неї додому, приносити продукти харчування та, на її прохання, червоне вино. Грошей від ОСОБА_5 вони не брали, він говорив їй, що є віруючим та ходить до церкви, допомагає самотнім людям. Розмови велись переважно про те щоб покращити умови проживання та догляд ОСОБА_5 В процесі таких бесід він говорив, що в селі в приватному будинку поблизу сестри їй буде краще ніж у квартирі. Так вони спілкувались приблизно два чи три тижні. На прохання ОСОБА_3 її провідував та приносив продукти також його знайомий ОСОБА_15, якому він сказав, що так треба робити аби допомогти ОСОБА_5 продати будинок. Вкінці все звелось до того, що ОСОБА_5 вирішила поїхати до своєї сестри ОСОБА_12 в с. Мар'янівка Поліського району. Особливо гостро це питання постало, коли вона поламала ногу і за нею не було належного догляду. Він на своєму автомобілі, разом з ОСОБА_4 відвіз її в с. Марянівку до сестри. Одного дня перед цим вони приїхали до нотаріуса в Дарницькому районі м. Києві, де ОСОБА_5 на його прохання підписала довіреність, якою уповноважила ОСОБА_6 представляти її інтереси при продажі квартири АДРЕСА_1. Вони з ОСОБА_4 переконали ОСОБА_5, що так потрібно вчинити аби вони могли знайти та придбати їй житло поблизу сестри, на що остання погодилась та пообіцяла віддячити їм за допомогу. Вважає, що ОСОБА_5 розуміла той факт, що її квартира буде продана. В свою чергу ОСОБА_6 він пояснив, що ОСОБА_5 хоче продати квартиру, але не має можливості цим займатись, оскільки зламала ногу, а тому їй треба називатись внучкою довірительки. Вони з ОСОБА_4 не придбали для ОСОБА_5 обіцяне їй житло в селі Мар'янівка Поліського району, тому що не встигли, так як в ситуацію втрутилась її невістка ОСОБА_17 - дружина померлого сина, яка забрала її до себе в смт. Згурівка, Яготинського району Київської області та заявила на них у міліцію. Гроші, які вони отримали від ОСОБА_9 в результаті продажу квартири ОСОБА_5, приблизно в сумі 150 000 гривень, вони розтратили на різні свої потреби. Частина з них пішла на плату водію вантажівки за перевезення речей, що були в квартирі. Під час перебування в квартирі та пакування речей вони з ОСОБА_4 помітили в серванті золоті вироби та непомітно для інших винесли їх з квартири в кишені його куртки, а потім продали в м. Києві. Виручені гроші пішли на бензин та інші особисті потреби. У вчиненні шахрайства та крадіжки ОСОБА_3 щиро розкаявся та вибачився перед потерпілою через її представника в суді.

Підсудний ОСОБА_4 повідомив суд, що вони з ОСОБА_3 познайомились з ОСОБА_5 випадково на вулиці, коли та йшла з магазину, допомогли їй занести в квартиру сумки та розпитали її про її життя, родичів та інше. Тоді вони вирішили продовжити спілкування з нею, для чого він періодично ходив до неї додому та приносив продукти, які купував за власні гроші та ті, що давав ОСОБА_3 Він помічав, що з онукою ОСОБА_13. яка тимчасово проживала з нею, у ОСОБА_5 були напружені стосунки, натомість їм ОСОБА_5 довіряла та згодом захотіла переїхати в село до сестри, хто був ініціатором цього переїзду ОСОБА_4 вже не пам'ятає. Тоді вони почали займатись продажем квартири, документи на яку ОСОБА_5 сама їм надала. Таким чином вони вирішили заробити трохи грошей. Покупець знайшовся швидко вони домовились з ним про ціну - 30000 доларів США, що приблизно становило 150 000 гривень. Продали квартиру по довіреності, яку оформив нотаріус у м. Києві від імені ОСОБА_5 на родичку ОСОБА_3 - ОСОБА_6. Гроші від продажу квартири у покупця взяв ОСОБА_3 Попередньо, вони з ним обговорювали можливість купити ОСОБА_5 будинок в селі та заробити на різниці від ціни. Однак, в ситуацію втрутилась її невістка ОСОБА_17 В результаті ОСОБА_5 залишилась з нічим.

Крім цього ОСОБА_4 визнав, що тоді, коли вони перебували в квартирі потерпілої і пакували речі, вони з ОСОБА_3 таємно викрали золоті вироби. Це вони зробили, щоб якось компенсувати свої розходи, а тому пізніше продали їх, сподівались, що ОСОБА_5 про ці вироби забуде. У вчиненні шахрайства та крадіжки ОСОБА_4 щиро розкаявся та вибачився перед потерпілою через її представника в суді.

Крім визнання підсудними своєї вини, їх винуватість у вчиненні шахрайства та крадіжки підтверджується наступними доказами.

Показаннями потерпілої ОСОБА_5, наданими на досудовому слідстві та оголошеними в суді через неможливість прибути в судове засідання за станом здоров'я, яка показала, що приблизно в січні 2008 року до неї додому прийшов невідомий чоловік циганської національності на ім'я ОСОБА_3, представився віруючою особою із секти «баптистів» та повідомив, що він допомагає самотнім людям та буде їй теж допомагати. Згодом до неї додому в квартиру АДРЕСА_1 почали ходити невідомі чоловіки циганської на ім'я ОСОБА_9 та ОСОБА_4, яких їй представив ОСОБА_3. Вони вести з нею всілякі розмови про життя. ОСОБА_3 запропонував їй вступити до їхньої релігійної організації та переписати на нього квартиру, взамін пообіцяв забезпечити її будинком в селі. Вона не хотіла лишатися квартири, оскільки вже заповіла її онуці, а вступити в секту погодилась. Одного разу ці чоловіки відвезли її в м. Київ, де вона біля якогось будинку на пропозицію невідомих їй жінок підписала якийсь документ, як вона вважала, то була заява на вступ до секти. Вона хотіла надалі отримувати допомогу, яку їй обіцяли. Крім цього ОСОБА_3 пізніше їй повідомив, що для неї вони шукають будинок в селі Мар'янівка Поліського району, там живе її сестра ОСОБА_12 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на своєму автомобілі відвезли її до сестри в село з речами тоді як вона поламала ногу. На початку березня 2008 року від своєї невістки ОСОБА_17 вона дізналась, що у неї вже немає квартири в м. Переяслав-Хмельницький, її продали невідомі особи. Це її дуже налякало і вона з невісткою звернулись до міліції. (т. 1 а.с. 98-100)

Ці показання підтвердив в суді представник потерпілої - ОСОБА_1, який додатково пояснив, що зараз ОСОБА_5 хворіє, її забрала до себе та доглядає невістка ОСОБА_17 зі своєю родиною, яка мешкає в смт Згурівка Яготинського району, Київської області. Представник вважає, що підсудні скористались довірливістю ОСОБА_5, шляхом обману в короткий строк влаштували продаж її квартири, заволоділи вирученими грошима, і таким чином ошукали потерпілу. На повному задоволенні цивільного позову представник не наполягав та просив суд повернути у власність потерпілої квартиру.

Показаннями свідка ОСОБА_15, наданими на досудовому слідстві та оголошеними в суді через неможливість забезпечити його явку в судове засідання, який повідомив слідство, що в кінці січня 2008 року його знайомі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 попросили його допомогти їм продати квартиру, для цього вони запропонували йому за грошову винагороду інколи приходити до ОСОБА_5 додому, в АДРЕСА_1 та приносити їй продукти харчування та вино, на що він погодився. Кожного разу пакет із фруктами та пляшкою вина для ОСОБА_5 передавав йому ОСОБА_3, інколи він давав йому гроші на ці продукти. Так продовжувалось декілька тижнів: він то сам, то з ОСОБА_3, чи з ОСОБА_4, а коли і в трьох приходили до ОСОБА_5 та приносили те, що зазвичай. Він розумів, що саме квартиру ОСОБА_5 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вирішили продати, чи погодилась вона на це він не розпитував. В один із днів ОСОБА_3 попросив його прийти і до ОСОБА_5 та допомогти йому і ОСОБА_4 винести потерпілу з квартири, щоб відвезти в село до сестри. Тоді ОСОБА_3 запропонував поїхати до нотаріуса, оформляти довіреність. Це він зрозумів з розмови, яка велась по дорозі. З ними також поїхала родичка ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_6. Коли вони доїхали до Києва, то на станції метро «Харківська» він вийшов з автомобіля і про те, як саме оформлялось доручення на ОСОБА_6 йому не відомо. Зі слів ОСОБА_3 йому було зрозуміло, що вони, продавши квартиру, збираються купити бабі хату в селі. Через деякий час він допомагав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виносити речі з квартири ОСОБА_5. (т.2 а.с.100-107)

Показаннями свідка ОСОБА_6, наданими на досудовому слідстві та оголошеними в суді через неможливість прибути в судове засідання, у зв'язку з необхідністю постійного догляду за маленькою дитиною, яка повідомила, що вона постійно проживає в Черкаській області, а в м. Переяслав-Хмельницькому у неї є родичі, в тому числі ОСОБА_3. В нього вдома вона познайомилася з двома його друзями ОСОБА_4 та ОСОБА_15. В середині лютого 2008 року ОСОБА_6 приїздила в м. Переяслав-Хмельницький, де зустріла ОСОБА_3 та його друзів. ОСОБА_3 попросив у неї паспорт громадянки України та ідентифікаційний код та сказав, що документи їм потрібні для справи, якої саме вона не запитувала. Пізніше ОСОБА_3 повідомив, що їй потрібно буде з'їздити до державного нотаріуса і оформити угоду купівлі-продажу квартири, оскільки на її документи вони оформили доручення на продаж квартири ОСОБА_5, яка хоче продати свою квартиру, але на даний час в неї зламана нога. Саму ОСОБА_5 вона ніколи не бачила і не знає. На автомобілі ОСОБА_3 вони приїхали до приміщення нотаріуса в м. Переяслав-Хмельницькому, де їх чекали два чоловіка та жінка, як їй далі стало відомо це була сімя покупців даної квартири. Вони в ОСОБА_6 про квартиру нічого не запитували та не спілкувались, всі відносини підтримували з ОСОБА_3. Останній наказав їй, щоб вона у нотаріуса казала, що ОСОБА_5 являється її бабусею і доручила продати квартиру на всі запитання нотаріуса вона повинна відповідати ствердно. В цей день нотаріус з якихось причин не оформив документи на продаж квартири. Після цього всі домовились про зустріч на наступний день а саме 23.02.2008 року. В цей день, близько 16 години вона разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_15 під'їхали до нотаріуса. Там чекали покупці квартири, але вже тільки син та батько, Зайшовши до нотаріуса вона ствердно відповіла на всі його питання і підписала якийсь невідомий їй документ. Після цього нотаріус оформив договір купівлі-продажу квартири, який вона підписала разом з покупцем і нотаріус завірив даний договір. Гроші від продажу квартири вона не отримувала, покупець розрахувався з ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 109-110)

Свідок ОСОБА_11, який працює державним нотаріусом в м. Переяслав-Хмельницькому, суду показав, що 23 лютого 2008 року він оформив договір купівлі-продажу на квартиру АДРЕСА_1. Квартира продавалась за довіреністю, від імені ОСОБА_5 діяла ОСОБА_6, яка назвалась родичкою продавця. Покупцем виступав ОСОБА_10. Після встановлення осіб та перевірки усіх необхідних документів, в т.ч. довіреності, ним був складений текст договору купівлі-продажу, який в подальшому був прочитаний та підписаний сторонами. Сторони повідомили його, що здійснюють купівлю-продаж квартири за 150000 гривень, яку він зазначив в договорі. Він, як нотаріус посвідчив цей договір та вніс його в реєстр. Ніяких перешкод для здійснення відповідної нотаріальної дії у нього не було.

Свідок ОСОБА_10 суду показав, що проживає в м. Березань з родиною. На початку 2008 року у зв'язку з сімейними обставинами він вирішив придбати собі однокімнатну квартиру в м. Переяслав-Хмельницький. Пошуками квартири займався його син ОСОБА_9, який одного дня йому повідомив, що знайшов підходящу квартиру за 30 000 доларів США і сказав , що йому треба під'їхати в м. Переяслав-Хмельницький до нотаріуса, щоб оформити договір купівлі-продажу. Він їздив на оформлення два рази, оскільки перший раз, щось не вийшло. 23.02.2012 р. він приїхав у Переяслав-Хмельницький до обумовленого з сином місця, а саме до приміщення нотаріуса, де його чекав його син ОСОБА_9 Потім підійшла молода жінка та назвалась онукою баби, яка продає квартиру, як з'ясувалось пізніше то була ОСОБА_6, яка мала довіреність від власниці квартири. До них більш ніхто не підходив і з ним особисто не спілкувався, але як він помітив, на ту жінку неподалік чекав якийсь молодий чоловік. Вони у двох з ОСОБА_6 зайшли до нотаріуса, де той перевірив усі документи, запитав про суму, за яку продається квартира та оформив договір купівлі-продажу. Ні він, ні його син з тією жінкою не розраховувались за квартиру. Як він зрозумів, син розрахувався з тим чоловіком, що чекав ОСОБА_6 Сам він не був присутній при цьому. Особисто він передав сину 10 000 США, а решту син добавив гривнями. Особисто він квартири не оглядав, оскільки, як повідомив син, там ще були речі господарки.

Свідок ОСОБА_12 суду показала, що вона проживає в с. Мар'янівка Поліського району Київської області та доводиться потерпілій рідною сестрою по матері. У лютому 2008 року в розмові по телефону ОСОБА_5 повідомила, що вона зламала ногу та попросила приїхати. Наступного дня ОСОБА_12 зі свою дочкою ОСОБА_22 приїхали в м. Переяслав-Хмельницький до ОСОБА_5 та побачили в квартирі двох чоловіків, зовні схожих на циган. Це були підсудні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_5 сказала їй, що ті чоловіки із якогось монастиря чи секти, приносять їй продукти харчування, спиртне, а також допоможуть збільшити пенсію. На столі тоді було п'ять пляшок вина, яке, зі слів ОСОБА_5, принесли підсудні. Наступного дня до квартири ОСОБА_5 прийшло вже троє чоловіків: підсудні ОСОБА_3, ОСОБА_23 та їх знайомий ОСОБА_9, вони цікавилися паспортом ОСОБА_5, один із підсудних, хто саме вона вже не пам'ятає, знайшов паспорт в серванті. Через кілька днів підсудні принесли продукти та повернули паспорт, який поклали на місце та одразу пішли. Ті чоловіки видалися їй підозрілими, ще й сусідка сказала, що мабуть ОСОБА_5 скоро втратить квартиру. Сама ОСОБА_5 нічого їй не говорила про свої плани поміняти житло, а лише попросилась до неї на деякий час погостювати, але вона відмовила, бо не було чим везти. ОСОБА_5 ніяких застережень щодо тих чоловіків циганської національності не хотіла чути, вона сліпо вірила підсудним. Пробувши у ОСОБА_5 менше тижня ОСОБА_12 та її дочка поїхали додому. Згодом на чорному автомобілі до неї додому підсудні привезли ОСОБА_5 та деякі предмети її одягу. Сама ОСОБА_5 нічого не говорила про те, що хоче переселитись в село та дуже сердилась, коли розмова стосувалась дій підсудних. Того ж вечора ОСОБА_3 та ОСОБА_4 поїхали, залишивши у неї ОСОБА_5 та взяли з собою її дочку ОСОБА_22, а їй дали 200 грн. на продукти та сказали що через декілька днів вони повернуться та куплять для ОСОБА_5 у селі хату. Через декілька днів до місця проживання ОСОБА_12 приїхав вантажний автомобіль, на якому були завантажені речі ОСОБА_5 із її квартири. Підсудні розвантажили речі ОСОБА_5 прямо на подвір'ї будинку, більшість з яких були поломаними та непридатними, на запитання ОСОБА_12 чи привезли вони ключі від квартири, підсудні відповіли що це не її справа. Після цього вони поїхали. Вона тоді подумала, що напевне ОСОБА_5 залишиться без житла. Через декілька днів до с. Мар'янівка приїхала колишня невістка ОСОБА_5 - ОСОБА_17 із смт. Згурівка, Київської області та забрала потерпілу. Пізніше до ОСОБА_12 знову приїхали підсудні та змусили її та ОСОБА_11 їхати в Згурівку до ОСОБА_17, щоб забрати ОСОБА_5 назад в Мар'янівку. Коли вони приїхали в смт. Згурівку і поспілкувались із ОСОБА_17 та її чоловіком ОСОБА_28, то зрозуміли, що забрати ОСОБА_5 назад до Мар'янівки не вдасться і що її квартиру хтось продав.

Свідок ОСОБА_14 суду показала, що у лютому 2008 року до її матері ОСОБА_12 зателефонувала її сестра ОСОБА_5 та попросила приїхати, сказала, що вислала 100 грн. на дорогу. Коли вони вдвох з матір'ю приїхала, то побачили ОСОБА_5 у ліжку зі зламаною ногою. В квартирі також були підсудні і внучка ОСОБА_5 - ОСОБА_13. Підсудні, а також їх знайомий ОСОБА_9 приходили майже кожного дня, приносила фрукти і вино. Одного дня вони прийшли та почали шукати документи, які знаходились у серванті, вони щось взяли з тих документів і відразу пішли. Приблизно через тиждень вони з матір'ю поїхали додому. Через декілька днів ОСОБА_5 подзвонила і попросила, щоб вона разом з підсудними перевезли її в село. Після цього ОСОБА_14 їздила до м. Переяслав-Хмельницький разом із підсудними, де на наступний день завантажили всі речі та меблі з квартири на автомобіль та перевезли їх до них додому в село. Сама ОСОБА_5 нічого не хотіла розповідати, лише говорила, що ті чоловіки ніби допомагають з пенсією і вона для цього надавала їм документи. Через якийсь час до них приїхала колишня невістка ОСОБА_5 ОСОБА_17 зі своїм чоловіком та забрала її до себе у Згурівку, Яготинського району.

Свідок ОСОБА_17 суду показала, що їй приблизно 12-13 лютого 2008 року від дочки ОСОБА_24 їй стало відомо, що в ОСОБА_5, пропали ключі і що до неї ходять якісь хлопці. Вона попросила свою дочку ОСОБА_13, яка тимчасово проживала в квартирі разом з ОСОБА_5 замінити замок, що остання і зробила. Трохи пізніше їй ОСОБА_13 повідомила, що ОСОБА_5 зламала ногу. ОСОБА_17 їздила до ОСОБА_5, та сиділа і дивилась в одну точку, про хлопців сказала, що не її діло, вони ходять допомагають їй та десь пристроять. Через декілька днів до ОСОБА_5 приїхали ОСОБА_12 та ОСОБА_14, які перебували у ОСОБА_5 близько одного тижня. Приблизно в перших числах березня 2008 року їй знову зателефонувала ОСОБА_13 та сказала, що вивозять речі ОСОБА_5, а її самої вже немає. Підсудні сказали їй, що вони орендували квартиру під офіс. 12 березня 2008 року ОСОБА_17 поїхала до с. Мар'янівка Поліського району, звідки забрала ОСОБА_5 Через деякий час підсудні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 намагались забрати її назад в с. Мар'янівку, приїжджали разом з ОСОБА_12 та ОСОБА_14. ОСОБА_5 не поїхала з ними та заявила, що квартиру вона нікому не віддавала. Тоді вона зі своїм чоловіком та ОСОБА_5 звернулись у міліцію, там дізналась, що квартира продана. З квартири потерпілу ті чоловіки виписали в один день без її згоди. ЇЇ чоловік ОСОБА_28 потурбувався, щоб той запис в паспорті анулювали. Після того як справою зайнялась міліція, підсудні пропонували їй з чоловіком скластись грошима і купить ОСОБА_5 квартиру в м. Переяслав-Хмельницький. Вони не погодились, тоді ОСОБА_3 сказав їм, що з квартирою потерпілої може статись якесь нещастя, наприклад пожежа. Вона це сприйняла як погрозу

Свідок ОСОБА_17 суду показав, що він разом із сім'єю проживає в смт. Згурівка. З березня 2008 року з ними проживає ОСОБА_5, яка доводиться його дружині ОСОБА_17 свекрухою за першим чоловіком. Як йому стало відомо з її слів, вона була позбавлена своєї квартири АДРЕСА_1 чоловіками циганської національності, яких вона знає по іменам як ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Останні часто приходили до неї в квартиру, ввійшовши до неї в довіру пообіцяли допомогти їй записатися до секти баптистів, представниками якої вони нібито є, а насправді оформили довіреність на продаж квартири. Після цього вони обіцяли їй купити хату в с. Мар'янівка Поліського району, де проживає її сестра. ОСОБА_17 зі своєю дружиною, дізнавшись, від своєї дочки ОСОБА_24, що ОСОБА_5 вже не живе у своїй квартирі, її та всі речі ті чоловіки вивезли до с. Мар'янівка за місцем проживання її сестри ОСОБА_12 забрали її до себе у Згурівку та звернулись в міліцію. В паспорті ОСОБА_5 була відмітка про зняття її з реєстрації у квартирі хоча насправді вона в паспортний стіл не ходила. Пізніше цей запис було анульовано.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що вона навчається в Переяслав-Хмельницькому ДПУ ім. Г. Сковороди та під час навчання приблизно до кінця лютого 2008 року проживала разом з нерідною бабусею ОСОБА_5 в її квартирі АДРЕСА_1. Після зимових канікул, які вона провела в себе вдома у смт. Згурівка, ОСОБА_5 повідомила, що її почали відвідувати «віруючі люди», чоловіки з якогось монастиря, які по зовнішньому вигляду схожі на циган. Також вона повідомила їх імена ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_9. Зі слів ОСОБА_5, останні пояснили їй, що вони в благодійних цілях допомагають пристарілим людям. Вона особисто неодноразово бачила підсудних в квартирі ОСОБА_5, вони приносила їй фрукти та вино. Одного дня, коли вона після вихідних знову приїхала до ОСОБА_5 то застала в квартирі підсудних. Тоді в гостях були ОСОБА_12 та ОСОБА_14, вони приїхали допомогти потерпілій, оскільки вона зламала ногу і не могла вільно пересуватись. Підсудні просили, щоб ОСОБА_13 дала ключі від квартири мотивуючи це тим, що у бабусі перелом ноги і що, коли її немає вдома, то вони можуть зайти в квартиру. Вона відмовила, оскільки перед цим на прохання ОСОБА_5 та ОСОБА_17 вона змінила замок, щоб ті чоловіки не могли вільно потрапити в квартиру так як у них був ключ від старого замка. 29.02.2008 року ОСОБА_13 поїхала додому на вихідні, а ключ від квартири лишила сусідці ОСОБА_27. Повернувшись 04.03.2008 року близько 16 год. ОСОБА_13 зустріла в квартирі племінницю ОСОБА_14, яка повідомила, що цигани її привезли для того, щоб вона відчинила двері в квартиру ОСОБА_5, яку вони вже відвезли с. Марянівка Поліського району. Згодом до квартири приїхали підсудні та почали виносити речі з квартири. А вона збирала свої речі так як чоловіки сказали, що квартиру ОСОБА_5 здала в оренду під офіс. Після цього ОСОБА_13 поїхала на вихідні дні додому в смт. Згурівка і коли вона повернулася в м. Переяслав-Хмельницький то виявила, що замок вхідних дверей квартири ОСОБА_5 замінений і тому не змогла потрапити до квартири, а тому змушена була ночувати в хрещеної. ОСОБА_13 пояснила, що ОСОБА_5 після того як зрозуміла, що залишилась з нічим попросила, щоб її відвезли в міліцію, де вона написала заяву на підсудних.

Вина підсудних підтверджується також протоколом відтворення обстановки та обставин події від 29 травня 2008 року за участю підозрюваного ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 91-93); протоколом відтворення обстановки та обставин події від 29 травня 2008 року за участю ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 87-88). Довіреністю на продаж квартири на ім'я ОСОБА_6 від 21.02.2008р. ( т.1 а.с. 150), договором купівлі-продажу квартири ( т.1 а.с.149), довідкою про вартість виробів із золота станом на лютий 2008 р. (т.3 а.с.98-100).

Показання підсудних, про те що вони мали намір за частину виручених від продажу квартири коштів купити потерпілій ОСОБА_5 будинок в с. Мар'янівка Поліського району і, що вона на це дала згоду не підтвердились в суді жодним доказом та спростовуються тим фактом, що для продажу квартири підсудні отримали від ОСОБА_5 довіреність, а для розпорядження коштами та купівлі нового житла для неї довіреності від ОСОБА_5 підсудні не оформляли та в подальшому кошти від продажу квартири потерпілій не повернули, а використали на власні потреби.

Крім цього, суд вважає, що підсудні забезпечили оформлення довіреності на третю особу - ОСОБА_6, яка не була знайома з ОСОБА_5 з метою відведення від себе підозри в шахрайстві та унеможливлення спілкування повіреної особи з потерпілою, що могло стати для підсудних перешкодою в досягненні своєї злочинної мети.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4, діючи з прямим умислом, переслідуючи корисливий мотив, з метою незаконного збагачення за рахунок привласнення коштів від продажу квартири, за попередньою змовою між собою шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_5 заволоділи квартирою АДРЕСА_1. В подальшому з використанням необізнаної з їх злочинними намірами ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 продали цю квартиру та заволоділи коштами в сумі 150 000 гривень, які отримали від покупця і в такий спосіб довели заздалегідь спланований злочин до кінця.

Оцінюючи зібрані по даній справі докази в їх сукупності, суд визнає їх достовірними, оскільки вони знаходяться в органічному взаємозв'язку, та вважає, що винуватість ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні, кожним з них, злочинів, передбачених ч.3 ст. 190 КК України та ч.2 ст. 185 КК України доведена повністю, їх дії кваліфіковано вірно.

Отже, своїми умисними діями, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), за попередньою змовою групою осіб, вчинене у великих розмірах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили злочин, передбачений ч.3 ст. 190 КК України.

Своїми умисними діями, які виразились в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили злочин, передбачений ч.2 ст. 185 КК України.

При обранні виду і міри покарання суд враховує ступінь суспільної небезпечності вчинених злочинів, а також особи підсудних, їх ставлення до вчиненого, думку потерпілої щодо міри покарання, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили злочини проти власності, один з яких є тяжким злочином, а інший - злочином середньої тяжкості.

Потерпіла та її представник на суворому покаранні підсудних не наполягали.

Обставинами, які пом'якшують покарання підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є визнання ними своєї вини, щире каяття та активне сприяння в розкритті крадіжки виробів із золота, шляхом давання детальних показань при відсутності прямих доказів у слідства по вказаному злочину.

Крім вищевикладеного, визначаючи вид та міру покарання підсудному ОСОБА_3, суд приймає до уваги відсутність обтяжуючих вину обставин, те, що він вибачився перед потерпілою через її представника за негативні наслідки, що настали, а також думку представника потерпілої, який не наполягав на суворому виді покарання, а тому вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_3 за кожен злочин окремо у виді позбавлення волі на строк, що не є максимальним, відповідно до санкцій ч.3 ст. 190 та ч.2 ст. 185 КК України, та при складанні покарань застосувати принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Також суд враховує те, що підсудний ОСОБА_3 раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, відповідально віднісся до обов'язку з'являтись до суду на кожне судове засідання, дав показання в суді щодо усіх обставин, вчинених злочинів, щиро розкаявся у вчиненому, а тому суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_3 можливе без реального відбування покарання, протягом іспитового строку за умови виконання покладених на нього обов'язків.

Визначаючи вид та міру покарання підсудному ОСОБА_4, суд окрім вище встановлених в суді пом'якшуючих обставин, приймає до уваги відсутність обтяжуючих вину обставин, те, що він вибачився перед потерпілою через її представника за негативні наслідки, що настали, а також думку представника потерпілої, який не наполягав на суворому виді покарання, а тому вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_4 за кожен злочин окремо у виді позбавлення волі на строк, що не є максимальним, відповідно до санкцій ч.3 ст. 190 та ч.2 ст. 185 КК України, та при складанні покарань застосувати принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Також суд враховує те, що підсудний ОСОБА_4 раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, до обов'язку з'являтись до суду на кожне судове засідання віднісся відповідально, дав суду показання щодо усіх обставин вчинених злочинів, щиро розкаявся у вчиненому, а тому суд дійшов висновку, що його виправлення та перевиховання можливе без реального відбування покарання, що згідно ст. 75 КК України є підставою для звільнення від покарання з випробуванням.

Цивільний позов, заявлений до початку судового слідства від імені ОСОБА_5 її представником до підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди та матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Суд вважає, що представник потерпілої не обґрунтував розміру та не довів факту спричинення потерпілій майнової шкоди на суму 100 000 гривень, яких вона зазнала внаслідок вивезення з квартири речей на другий день вслід за потерпілою ОСОБА_5 до місця її перебування, а саме: на подвір'я будинку АДРЕСА_6. Представником потерпілої не надано суду ні переліку, ні вартості цих речей, та не доведено того факту, що всі ці рухомі речі, які були в квартирі дійсно вибули з володіння ОСОБА_5 Разом з цим, в суді достовірно встановлено, що в ході пакування та перевезення речей, деякі речі, а саме: золота обручка, золотий ланцюжок та золоті сережки на загальну суму 2128 гривень вибули з володіння ОСОБА_5 внаслідок крадіжки їх підсудними з подальшим продажем, а тому суд вважає доведеним факт спричинення потерпілій майнових збитків у розмірі вартості цих речей, які підлягають повному відшкодуванню підсудними.

Позовна вимога про стягнення з підсудних вартості квартири в сумі 150 000 гривень не підлягає задоволенню з огляду на те, що в суді представник потерпілої заявив, що ОСОБА_5 насправді прагне повернути незаконно відчужену квартиру, яка ї є для неї основним майновим збитком. Виходячи з такої позиції потерпілої та встановивши, що незаконно вибувша з володіння ОСОБА_5 квартира АДРЕСА_1 існує та визнана речовим доказом по кримінальній справі, суд вважає, що повернення цієї квартири законному володільцю ОСОБА_5 за результатом розгляду кримінальної справи, матиме наслідком відновлення порушеного права власності потерпілої на майно, що стало предметом шахрайства. За таких обставин у суду не має правових підстав для компенсація потерпілій вартості цієї квартири винними особами.

Разом з цим, сам факт злочинних дій підсудних по відношенню до потерпілої, внаслідок яких остання втратила квартиру не могло не завдати їй певних душевних страждань та переживань, що в розумінні ч.2 ст.23 ЦК України є ознаками моральної шкоди. Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню підсудними суд виходить з засад розумності та справедливості та враховує похилий вік потерпілої, складність ситуації, що склалась для неї, глибину та тривалість душевних страждань потерпілої, її особисту необережну та необачну поведінку у відносинах з підсудними, та наслідки, що настали.

За правилами ст. 1166, ст. 1167 ЦК України майнова та моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Відповідно до ст. 1190 ЦК України. особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

За правилами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

З огляду на те, що об'єкт злочинних дій - квартира АДРЕСА_1 визнана речовим доказам по справі (а.с.208 т.2) суд вважає за необхідне застосувати положення п. 5 ст. 81 КПК 1960 р. та повернути її законному власнику ОСОБА_5

Керуючись ст.ст. 28, 81, 321-324 КПК України 1960 р., суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України та ч.3 ст. 190 КК України та призначити покарання:

за ч.2 ст. 185 КК України - один рік позбавлення волі,

за ч.3 ст. 190 КК України - п'ять років позбавлення волі.

У відповідності зі ст. 70 КК України, остаточне покарання засудженому ОСОБА_3, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити - п'ять років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробовуванням, встановивши іспитовий строк три роки та зобов'язавши його протягом цього строку: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України та ч.3 ст. 190 КК України та призначити покарання:

за ч.2 ст. 185 КК України - один рік позбавлення волі,

за ч.3 ст. 190 КК України - п'ять років позбавлення волі.

У відповідності зі ст. 70 КК України, остаточне покарання засудженому ОСОБА_4, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити - п'ять років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробовуванням, встановивши іспитовий строк три роки та зобов'язавши його протягом цього строку: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - підписку про невиїзд.

Контроль за поведінкою засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покласти на органи кримінально-виконавчої інспекції за місцем їх реєстрації.

Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 2128 (дві тисячі двадцять вісім) гривень майнових збитків та 10000 (десять) тисяч моральної шкоди.

Речовий доказ по даній справі - квартиру АДРЕСА_1 - повернути у власність ОСОБА_5.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя А.О. Залеська