АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
Справа № 22 - /796/3318/2013 року Головуючий у 1-й інстанції: Сенюта В.О.
Доповідач: Чобіток А.О.
УХВАЛА
Іменем України
28 березня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі :
головуючого - судді Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В., Ящук Т.І.
при секретарі - Бабіч К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 грудня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю та розподіл спільного майна подружжя,-
в с т а н о в и л а:
В серпні 2012 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання майна особистою приватною власністю та розподіл спільного майна подружжя.
Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що з 16.08.2003 року по 24.09.2011 року перебувала з відповідачем у шлюбі. За час шлюбу особисто набула наступне майно: житловий будинок, розташований в АДРЕСА_2, загальною площею 70.10 кв.м , згідно експертної - грошової оцінки вартість склала 118,633 грн.; отримано безоплатно у приватну власність земельну ділянку у АДРЕСА_2, загальною площею 0,60 га, з неї 0,25 га для житлового будівництва та обслуговування господарських будівель, вартість якої складає 64 340 грн. та 0,35 га для особистого селянського господарства, вартість якої 78 327 грн., а також квартиру АДРЕСА_1 вартістю 373 014 грн.
За спільні кошти подружжям було придбано транспортний засіб «Ford Fusion», д/н НОМЕР_1 та парко місце за адресою АДРЕСА_3.
Враховуючи викладене, уточнивши свої вимоги , позивач просила визнати автомобіль «Ford Fusion», д/н НОМЕР_1 об'єктом спільної сумісної власності, стягнути з відповідача суму у розмірі Ѕ від продажу автомобіля, що складає 20 500 грн. та стягнути суму у розмірі Ѕ отриманих відповідачем коштів від ККУП «Фінансова компанія «Житло - інвест» внаслідок розірвання договору інвестування на купівлю парко місця, а саме 69 800 грн..
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 19 грудня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 частково задоволено.
Ухвалено визнати земельну ділянку площею 0,60 га, державні акти серії ЯЗ №444290 від 03.12.2008 року та серії ЯЗ №44491 від 03.12.2008 року, що розташована за адресою АДРЕСА_2 особистою приватною власністю ОСОБА_1. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість Ѕ частини автомобіля «Ford Fusion» д/н НОМЕР_1 в розмірі 20 500 грн.. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму у розмірі Ѕ отриманих ним коштів від ККУП «Фінансова компанія «Житло - інвест» внаслідок розірвання договору інвестування на купівлю парко місця, а саме 69 800 грн. та 2 329 грн. 67 коп. судового збору.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 грудня 2012 року скасувати в частині відмови у визнанні майна особистою приватною власністю та ухвалити нове, яким визнати житловий будинок розташований в АДРЕСА_2 таким, що є особистою приватною власністю ОСОБА_3 та поділу не підлягає, визнати квартиру АДРЕСА_1, такою, що є особистою приватною власністю, ОСОБА_3 та поділу не підлягає. В іншій частині рішення залишити без змін. При цьому посилається на не повне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з»явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги , обставини справи , колегія суддів приходить до наступного.
Встановлено, що з 16.08.2003 року по 24.09.2011 року сторони перебували у шлюбі, під час якого ними було придбано наступне майно:
- житловий будинок, розташований в АДРЕСА_2, загальною площею 70.10 кв.м ;
- квартира АДРЕСА_1 ;
- автомобіль «Ford Fusion», д/н НОМЕР_1 та парко місце за адресою АДРЕСА_3.
Крім того, укладений між ОСОБА_2 та ККУП «Фінансова компанія «Житло - інвест» договір про участь у фонді фінансування будівництва від 11.06.2008 року на фінансування будівництва машиномісця № НОМЕР_2 у паркінгу у складі об»єкту будівництва на ділянках АДРЕСА_4, був розірваний, а кошти у розмірі 139 600 грн. були повернуті на поточний рахунок довірителя ОСОБА_2.
Земельна ділянка у АДРЕСА_2, загальною площею 0,60 га, з неї 0,25 га для житлового будівництва та обслуговування господарських будівель та 0,35 га для особистого селянського господарства, отримана позивачем безоплатно у приватну власність.
Зазначаючи про те, що житловий будинок, розташований в АДРЕСА_2, загальною площею 70.10 кв.м. та квартира АДРЕСА_1 нею придбані за особисті кошти, які вона позичила у ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_1 просила визнати вказане нерухоме майно її приватною власністю, як і отриману у процесі приватизації земельну ділянку. Інше майно поділити з відповідачем порівну.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольнивши вимоги позивача щодо розподілу автомобіля та коштів, отриманих відповідачем після розірвання договору інвестування, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя, проте як земельна ділянка у АДРЕСА_2, загальною площею 0,60 га є особистою приватною власністю позивача, оскільки набута шляхом приватизації. Відмовляючи у визнанні за позивачем права приватної власності на будинок, розташований в АДРЕСА_2, загальною площею 70.10 кв.м та квартиру АДРЕСА_1, суд виходив з того, що останньою не доведено факт придбання вказаного майна саме за позичені кошти, як відсутні і докази того, що на момент отримання позики сторони перестали проживати спільно та вести спільний бюджет.
Такі висновки суду є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до норм матеріального та процесуального права, що регулюють правовідносини, що виникли між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.
На підтвердження позовних вимог про те, що позичені кошти були нею використані на придбання спірного майна, позивач надала договір позики від 08.08.2003 року, укладений між нею та ОСОБА_4 та копію рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05.04.2011 року про стягнення з неї на користь ОСОБА_5 боргу у сумі 1 518 000 грн..
Однак до вказаних доказів колегія суддів ставиться критично , оскільки як вбачається з договору купівлі-продажу спірного будинку, останній придбано 22.02.2006 року, а кошти позичені 08.08.2003 року. Крім того, з вказаного рішення суду не вбачається, що кошти позичалися на придбання спірної квартири, проте як вказане майно придбано під час шлюбу і доходи відповідача дозволяли вкладати кошти на придбання спірного майна , а тому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
До того ж слід зазначити, що відповідно до розписки ОСОБА_5, позивач повернула їй борг 21.01.2011 року, проте як рішенням суду з ОСОБА_3 стягнуто суму боргу 05.04.2011 року.
Будь-яких інших доказів на підтвердження вимог в цій частині, позивачем не надано та на них не вказано.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення постановленого по даній справі та відсутність підстав до його скасування.
Керуючись ст.ст.304,307,308,313-315,319 ЦПК України,колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - Судді -