Справа № 2-249/2008 р.

                                                                  РІШЕННЯ                                                         

                                                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2008 року                                             Ананьївський районний суд Одеської області

в складі: головуючого судді        Скуртова М.І.

при секретарі                                 Личман Л.М.                        

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ананьєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ананьївського виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

   ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій зазначає, що з 20 січня 1999 року працював в Ананьївському ВУЖКГ на різних посадах, свої обов”язки виконував сумлінно і ніяких зауважень стосовно його роботи не надходило. Однак 19 січня 2008 року, в зв”язку з скороченням штату працівників його було звільнено.

      На день звільнення з роботи, Ананьївським ВУЖКГ була нарахована заробітна плата з грудня 2006 року по 19 січня 2008 року в сумі 9190 гривень 35 копійок, проте через відсутність коштів підприємство відмовилось її виплатити.       

      Відповідно до чинного законодавства при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, організації  провадиться в день звільнення, а у разі невиплати даних сум у строк, при відсутності спору про їх розмір підприємство, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що на день пред'явлення позову складає 1031 гривню 94 копійки. До того ж несвоєчасно виплачена заробітна плата підлягає компенсації і відповідно до довідки Ананьївського ВУЖКГ станом на 21.02.2008 року складає 640 гривень 31 копійку.   

      Позивач неодноразово пропонував добровільно виплатити заробітну плату, однак підприємство відмовляється.

      При розгляді справи позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить стягнути з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату, середній заробіток за період затримки розрахунку, а також компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату.

      Представник відповідача позовні вимоги визнав в повному обсязі, не заперечує факт не виплати заробітної плати, та пояснив, що відповідач дійсно працював у даному підприємстві, однак при звільненні йому заробітну плату виплачено не було.

      Вислухавши позивача, представника відповідача та вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

      Встановлено, що згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 працював в Ананьївському ВУЖКГ з 20 січня 1999 року по 19 січня 2008 року (а.с.6).

      Згідно виписки з наказу № 7 від 21 січня 2008 року було скорочено посаду замісника начальника Ананьївського ВУЖКГ з 19 січня 2008 року, а ОСОБА_1 переведено на посаду контролера, в разі його відмови на продовження роботи на посаді контролера, на протязі 3-х днів з дня ознайомлення з наказом, трудовий договір розірвати відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України (а.с.10).

       Встановлено також, що відповідно до довідки №114 від 04.07.2008 року за несвоєчасну виплату заробітної плати ОСОБА_1 нараховано компенсацію в сумі 835,52 гривень, а заборгованість по заробітній платі за період з грудня 2006 року по січень 2008 року складає 9187,65 гривень (а.с.37). Крім того, середньомісячний заробіток ОСОБА_1 на посаді замісника начальника ВУЖКГ за останні два місяці склав  1145,45 гривень (а.с.38)

      Відповідно до ст. 47 ч.1 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

      Згідно ст.115 ч.1 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, який не перевищує шістнадцяти календарних днів.

      У відповідності зі ст. 116 ч.1 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

      Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

      При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

      У відповідності із ст. 1  Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

      При таких обставинах суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав: ОСОБА_1 дійсно працював в Ананьївському ВУЖКГ починаючи з 1999 року по січень 2008 року. Трудовий договір  був розірваний  з ним в зв'язку з скороченням штату працівників. Однак підприємство всупереч чинному законодавству не провело розрахунок при звільненні, внаслідок чого утворилась заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, яка підлягає компенсації у встановленому законом порядку. Позивачем було також заявлено вимогу про стягнення з відповідача середнього заробітку за період затримки розрахунку в розмірі 1031 гривні 94 копійок станом на 28 лютого 2008 року, однак дана позовна вимога в судовому засіданні змінена не була. Крім того позивачем не вірно вказано суму заборгованості по нарахованій, але не виплачені заробітній платі  в розмір 9190 гривень 65 копійок, проте згідно довідок наданих відповідачем вона становить 9187 гривень 65 копійок. Стосовно компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату, то згідно даних наданих відповідачем вона становить 835 гривень 52 копійки.

      Вирішуючи питання про судові витрати, суд приходить до висновку, що вони повинні бути покладені на відповідача, оскільки з його вини заробітна плата не виплачена своєчасно.

      Керуючись ст. 24 ЗУ „Про оплату праці”, ст. 1 ЗУ „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати”, ст.ст. 47, 116, 117, КЗпП України, ст.ст. 15,30,60,209,212-215, ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

      Позовні вимоги задовольнити частково.

      Стягнути з Ананьївського виробничого управління житлово-комунального господарства,  на користь ОСОБА_1, 9187 гривень 65 копійок  нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, 1031 гривню 94 копійки середнього заробітку за час затримки розрахунку, 835 гривень 52 копійок компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату та 150 гривень за надання юридичної допомоги, а всього 11205 гривень 11 копійок.

      В іншій частині позову ОСОБА_1 - відмовити.

      Стягнути з Ананьївського виробничого управління житлово-комунального господарства на користь держави - державне мито в сумі 112 гривень.

      Стягнути з Ананьївського виробничого управління житлово-комунального господарства витрати інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 гривень.

         Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

     Головуючий суддя:                                                                                            М.І. Скуртов