АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2013 року Колегія судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді - Гриненка О.І.
суддів - Балацької Г.О., Худика М.П.
за участю прокурора - Тертичного О.А.
за участю захисника - ОСОБА_1
засудженого - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Солом'янського районного суду міста Києва від 03 січня 2013 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком,
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Києва, українця, громадянина України, освіти середньої спеціальності, вдівця, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого;
- засуджено за ч.2 ст. 307 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України до 5 ( п'яти) років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 317 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш сурового покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_2 призначено 5 (п'ять) років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання з іспитовим строком 3 (три) роки, та покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.
При постановленні вироку судом вирішено питання про речові докази.
За вироком суду, ОСОБА_2 визнано винним у незаконному виготовленні та зберіганні особливо небезпечного наркотичного засобу з метою збуту, а також в збуті особливо небезпечного наркотичного засобу, вчиненими повторно, особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 309 КК України та в наданні приміщення з метою незаконного вживання наркотичних засобів за наступних обставин.
____________________________________
Справа № 11/796/796/2013 р. Головуючий у першій інстанції - Мартинов Є.О.
Категорія КК України: ч.2 ст.307, ст. 317 Доповідач в апеляційній інстанції - Гриненко О.І.
22 травня 2012 року, в період часу з 16 години 30 хвилин до 17 години 30 хвилин, ОСОБА_2, знаходячись у квартирі АДРЕСА_1, виготовив для власного вживання та з метою збуту невстановлену кількість наркотичного засобу - меткатинон (ефедрон), який почав незаконно зберігати у медичних шприцах.
В подальшому ОСОБА_2 з метою незаконного збуту виготовленого ним наркотичного засобу 22 травня 2012 року близько 17 години 35 хвилин зайшов до однієї із житлових кімнат вищевказаної квартири, де перебували ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які запитали, чи готував він наркотичний засіб, на що отримали стверджувальну відповідь. Після чого ОСОБА_2, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, повернувся в кухню квартири, де відібрав невстановлену кількість незаконно виготовленого ним особливо небезпечного наркотичного засобу - меткатинону (ефедрону) в два окремі медичні шприци, після чого з ними повернувся до кімнати та приблизно о 17 годині 40 хвилин, безоплатно передав ОСОБА_5 медичний шприц із особливо небезпечним наркотичним засобом - меткатинон (ефедрону) і таким чином незаконно збув їй вказаний особливо небезпечний наркотичний засіб. Перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_5 висловила ОСОБА_2 своє бажання вжити придбаний нею наркотичний засіб - меткатиноном (ефедроном) за вказаною адресою, на що отримала дозвіл останнього та скориставшись цим вжила шляхом ковтання наркотичний засіб - меткатинон (ефедрон), після чого решту наркотичного засобу, яка у неї залишилась, зберігала при собі у медичному шприці до часу її затримання працівниками міліції.
Крім того ОСОБА_2 22 травня 2012 року приблизно о 17 годині 45 хвилин маючи на меті повторно незаконно збути особливо небезпечний наркотичний засіб - меткатинон (ефедрон), перебуваючи в приміщені житлової кімнати квартири АДРЕСА_1, відповідно до попереднього висловленого ОСОБА_6 бажання вжити наркотичний засіб, безоплатно передав ОСОБА_6 медичний шприц в якому знаходиться невстановлена кількість особливо небезпечного наркотичного засобу - меткатинону (ефедрону). Таким чином, ОСОБА_2 повторно незаконно збув особливо небезпечний наркотичний засіб - меткатинон (ефедрону). В подальшому ОСОБА_6 запитав дозволу у ОСОБА_2 про можливість вжити наданий йому останнім особливо небезпечний наркотичний засіб в приміщенні квартири ОСОБА_2, на що отримав стверджувальну відповідь та скориставшись цим частково вжив шляхом внутрішньовенної ін'єкції наркотичний засіб - меткатинон (ефедрон), решта якого залишилась у ОСОБА_6 при собі до моменту його затримання працівниками міліції.
Не оспорюючи фактичні обставини справи а також кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_2, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції в своїй апеляції просить вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 03 січня 2013 року щодо ОСОБА_2 скасувати в частині призначеного йому покарання в зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, що в свою чергу потягло за собою призначення судом покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Прокурор просить постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 307 КК України до 6 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 317 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_2 покарання 6 років позбавлення волі.
На обгрунтування доводів своєї апеляції прокурор посилається на безпідставне, на його думку, застосування судом при призначенні покарання ОСОБА_2 положень ст. 69 та ст.75 КК України. При цьому апелянт вважає, що суд необгрунтовано визнав обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_2 його активне сприяння розкриттю злочину та належним чином не вмотивував це у вироці, тобто суд за наявності фактично однієї обставини, що пом'якшує покарання, а саме щирого каяття, безпідставно застосував положення ст. 69 КК України та призначив ОСОБА_2 покарання нижче від найнижчої межі встановленої сканцією ч. 2 ст. 307 КК України. Крім того, в апеляції прокурор звертає увагу на те, що суд в мотивувальній частині вироку не зазначив достатньо обставин справи або даних про особу ОСОБА_2, які визнаються такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочимну і впливають на пом'якшення покарання.
Також в своїй апеляції прокурор зазначає про необгрунтування звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, так як суд першої інстанції при цьому в повній мірі не врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів , один з яких згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, та особу засудженого ОСОБА_2, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, хоча згідно ст. 89 КК України вважається несудимим. За таких обставин, на думку апелянта, призначене ОСОБА_2 судом першої інстанції покарання не забезпечить досягнення його мети, передбаченої ст. 50 КК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, пояснення захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2, які заперечували проти задоволення апеляції прокурора, вважаючи вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали кримінальної справи, та обговоривши доводи викладені в апеляції колегія суддів вважає, що подана апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_2 у незаконному виготовленні та зберіганні особливо небезпечного наркотичного засобу з метою збуту, а також в збуті особливо небезпечного наркотичного засобу, вчиненими повторно, особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 309 КК України, тобто скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та в наданні приміщення з метою незаконного вживання наркотичних засобів, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 317 КК України за обставин, викладених у вироці, є обгрунтованими та відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наявними у справі доказам, в їх сукупності, які не заперечувались також і засудженим, досліджувались за його згодою в порядку ч. 3 ст. 299 КПК України 1960 року, а тому згідно ст. 365 КПК України 1960 року апеляційному перегляду не підлягають.
Всупереч доводам апеляції прокурора, суд першої інстанції ухвалюючи рішення про призначення ОСОБА_2 покарання нижче від найнижчої межі встановленої санкцією ч. 2 ст. 307 КК України, тобто застосовуючи положенння ст. 69 КК України визнав та врахував обставини, що пом'якшують покарання повне визнання вини та щире катяття ОСОБА_2 у вчиненні злочину, активне сприяння розкриттю злочину, особу засудженого, а саме його позитивну характеристику по місцю проживання, проходження добровільного лікування від наркоманії, наявність ряду хронічних захворювань, що об'єктивно підтверджується матеріалами справи (трофічна язва, ВІЛ-інфекція). Зазначені обставини суд першої інстанції, на думку колегії суддів, обгрунтовно визнав такими, що значно знижують суспільну небезпеку його особи та вчиненого злочину, та при наявності декількох пом'якшуючих обставин призначив ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України.
Приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, судом першої інстанції було враховано ступінь тяжкості вчинених засудженим злочинів, його ставлення до скоєного, тяжкий стан здоров'я, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та належним чином вмотивував своє рішення, що повністю спростовує доводи апеляції прокурора про необгрунтованість застосування ст. 75 КК України.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що покарання призначене судом ОСОБА_2 за своїм видом та розміром, в умовах контролю за його поведінкою, з урахуванням обмежень, встановлених ст. 76 КК України, забезпечить його виправлення та перевиховання тобто досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України, в зв'язку з чим апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - залишити без задоволення, а вирок Солом'янського районного суду міста Києва від 03 січня 2013 року відносно ОСОБА_2, без змін.
Судді
_______________ _________________ _______________
ГриненкоО.І. Балацька Г.О. Худик М.П.