У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2013 року колегія суддів судової палати Апеляційного суду м. Києва з розгляду кримінальних справ у складі:
головуючого - суддіПрисяжнюка О.Б.
суддівОдинця В.М., Глиняного В.П.
за участю прокурораКарпука Ю.А.
адвокатаОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляцію адвоката ОСОБА_5, що діє в інтересах ОСОБА_6 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 14 березня 2013 року, -
в с т а н о в и л а :
Цією постановою залишено без задоволення скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на постанову від 01 березня 2012 року про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_6 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ст. 15, ч. 5 ст. 191; та ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 366; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч.ч. 1,3,4 ст. 358 КК України.
В апеляції адвокат ОСОБА_5 просить скасувати постанову суду першої інстанції та постанову про порушення кримінальної справи. В обґрунтування своїх вимог, апелянт зазначає, що кримінальну справу проти його підзахисного було порушено без будь-яких приводів і підстав на те, оскільки по всім епізодам, по яким висунуто обвинувачення ОСОБА_6, він не є посадовою особою, не виконував адміністративно-господарських чи організаційно-розпорядчих функцій та не підписував ніяких документів. Крім того, адвокат стверджує, в постанові про порушення кримінальної справи не зазначено жодного фактичного доказу, який би свідчив про участь ОСОБА_6 в злочинах, в яких він обвинувачується, а суд першої інстанції, в свою чергу, не взяв до уваги, що матеріали на підставі яких порушено кримінальну справу стосовно його підзахисного, не мають до ОСОБА_6 ніякого відношення, а несуть лише загальний характер.
Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6, який підтримав подану ним апеляцію та просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення поданої апеляції та просив постанову суду першої інстанції залишити в силі, оскільки вона є законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали скарги та матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що подана апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Незважаючи на те, що справа була призначена до розгляду після вступу в законну силу нового Кримінального процесуального кодексу України, проте, відповідно до розділу ХI «Перехідні положення» КПК України, дана справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому КПК України 1960 року.
Статтею 236-8 КПК України 1960 року передбачено, що предметом дослідження при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи є наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, та законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення кримінальної справи. При цьому, під час розгляду скарг на постанови про порушення кримінальної справи, суддя не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті. Оцінка доказів, яка повинна здійснюватися судом під час розгляду кримінальної справи по суті, на цій стадії процесу, є неможливою.
За результатами розгляду скарги, суд, залежно від того, чи були при порушенні справи дотримані вимоги ст. ст. 94, 97, 98 КПК України 1960 року, приймає відповідне вмотивоване рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції цих вимог закону дотримався та належним чином перевірив доводи скарги іматеріали на підставі яких було порушено кримінальну справу та прийшов до цілком законного і обґрунтованого рішення про наявність достатніх приводів і підстав для порушення даної кримінальної справи.
Так, відповідно до ст. 98 КПК України 1960 року, при наявності приводів і підстав, зазначених у ст. 94 КПК України 1960 року, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи.
Статтею 94 КПК України 1960 року передбачено, що кримінальна справа може бути порушена в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Також, даною нормою закону передбачені приводи і підстави для порушення кримінальної справи, при цьому перелік приводів, який зазначений в ч. 1 ст. 94 КПК України 1960 року, є вичерпним. Що стосується підстав до порушення кримінальної справи, то ними є достатні дані, які вказують про наявність ознак злочинного діяння. При цьому, наявні дані можуть бути визнані достатніми для порушення кримінальної справи, якщо вони свідчать про певні кримінальні дії або бездіяльність.
В постанові про порушення кримінальної справи вказані приводи і підстави, що послугували для її порушення, які суд першої інстанції в повному обсязі дослідив та надав їм належну оцінку. Зокрема це: висновки акту № 2227/23-2/36167742 «Про результати позапланової виїзної перевірки питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість»; висновки акту від 11 січня 2011 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Зуївський енергомеханічний завод»; звітні документи з ДПВ ПрАТ «Зуївський енергомеханічний завод», висновки акту № 3179/23-2/13511742 від 08 липня 2010 року «Документальної невиїзної перевірки ТОВ «ВЧК»; висновки акту № 12242/23-411/30600498 від 12 листопада 2010 року «Про неможливість проведення позапланової перевірки ТОВ «Фірма «Альфа-Імпекс»; висновки акту № 4284/23-3/34990617 від 22 червня 2010 року «Документальної невиїзної перевірки ПП «Аффара-Трейд», висновки акту № 3530/23-411/31709179 від 15 листопада 2010 року «Документальної невиїзної перевірки ТОВ «Компанія Гонорант»; висновки довідки від 02 лютого 2012 року про результати дослідження операцій проведених майном, яке належало КП «ЗЕМЗ»; висновки експертиз: будівельно-технічної № 3957/23 від 08 серпня 2011 року, будівельно-технічної експертизи № 4313/23 від 14 вересня 2011 року, комп'ютерних експертиз, почеркознавчих експертиз, матеріали обшуків, банківські документи підприємства та інших даних.
Що стосується посилань адвоката з приводу того, що ОСОБА_6 не був наділений адміністративно-господарськими чи організаційно-розпорядчими функціями і не може нести відповідальність за службові злочини, то суд першої інстанції вірно зазначив, що суб'єкт злочинів, передбачених ст.ст. 209, 358 КК України, загальний, а суб'єктом злочину, передбаченого ст. 191 КК України, може бути особа, якій було ввірено майно чи перебувало в її віданні.
Крім того, під час розгляду скарг на постанови про порушення кримінальної справи, суд не вправі давати оцінку доказам та вирішувати питання про правильність кваліфікації дій особи якій інкримінується злочин, оскільки предметом дослідження при розгляді цієї категорії справ є лише наявність приводів і підстав для порушення кримінальної справи.
На думку колегії суддів, ті приводи і підстави, які зазначені в постанові про порушення кримінальної справи від 01 березня 2012 року, є достатніми.
За таких обставин, колегія суддів не може погодитися з доводами адвоката ОСОБА_5 з приводу того, що кримінальна справа відносно ОСОБА_6 порушена без належних на те приводів та підстав, а матеріали на підставі яких винесено постанову про порушення кримінальної справи мають лише загальний характер та ніяким чином не стосуються його підзахисного, а відтак не вбачає підстав для задоволення поданої ним апеляції та скасування законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України1960 року та розділом ХI «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів -
у х в а л и л а :
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 14 березня 2013 року, якою залишено без задоволення скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на постанову від 01 березня 2012 року про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_6 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ст. 15, ч. 5 ст. 191; та ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 366; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч.ч. 1,3,4 ст. 358 КК України, залишити без зміни, а апеляцію адвоката ОСОБА_5, що діє в інтересах ОСОБА_6, - без задоволення.
С у д д і :
Присяжнюк О.Б. Одинець В.М. Глиняний В.П.