Апеляційний суд міста Києва
МСП - 03680, м. Київ - 680, площа Солом'янська, 2-а
Справа № 22-2312 Головуючий у 1-й інстанції Сирбул О.Ф.
Доповідач Волошина В.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
Головуючого Волошиної В.М.
Суддів Котули Л.Г., Слюсар Т.А.
при секретарі Орленко Т.А.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 жовтня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві, про поділ спадкового майна.
Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В с т а н о в и л а :
11 листопада 2010 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, третя особа; Головне управління юстиції у м. Києві про поділ спадкового майна.
В обґрунтуванні своїх позовних вимог посилалася на те, що батько відповідача ОСОБА_3, 19.07.1985 року розірвав шлюб із ОСОБА_4 Від шлюбу мають сина ОСОБА_2, 1967 р.н., проживали у двох кімнатній квартирі загальною площею 55 кв.м. по АДРЕСА_1, мали автомобіль «Запорожець» з невиплаченим кредитом.
26.10.1988 року позивач зареєструвала шлюб з батьком відповідача ОСОБА_3 та прописала його у свою двохкімнатну квартиру по АДРЕСА_2, загальною площею 55, 02 кв.м., де позивач проживала разом зі своєю матір'ю - ОСОБА_5. З 1993 року ОСОБА_1 знаходився на пенсії і був непрацездатним. Спільним сумісним майном подружжя стало: майно ОСОБА_1 та її матері 2-х кімнатна квартира за адресою: по АДРЕСА_2 та майно ОСОБА_3 1/3 частки у 2-х кімнатній квартирі його першої сім'ї по АДРЕСА_1. В 1993 році померла колишня дружина ОСОБА_3- ОСОБА_4, так в квартирі став проживати їх син ОСОБА_2. В 1997 році в спільному шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 приватизували 2-х кімнатну квартиру по АДРЕСА_2 в рівних частках. На таких же умовах у 2002 році вони набули у період шлюбу у приватну власність земельну ділянку, яка розташована в с. Бузова, Києво - Святошинського району, Київської області. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. На ім'я свого сина він залишив заповіт на все належне спадкодавцю майно. Позивач в шестимісячний термін з дня відкриття спадщини після смерті чоловіка звернулася із заявою до нотаріальної контори і їй стало відомо, що є заповіт на ім'я відповідача ОСОБА_2 від 2007 року. Позивач зазначала, що знаходиться в спірних відносинах з відповідачем. Просила визначити частки у спільному спадковому майні 2-х кімнатної квартири по АДРЕСА_2, а саме ОСОБА_1 Ѕ частки квартири, яка належить на праві приватної власності (27, 55кв.м)+1/8 частки (6,877 кв.м)=34,4 кв.м, загальною вартістю 89273 грн. 70 коп.; ОСОБА_2 - ј частини (13,75 кв.м)+1/8 частина квартири (6, 875 кв.м)=20,6 кв.м(1/4+1/8), загальною вартістю 53 460 грн.30 коп.; земельна ділянка АДРЕСА_3: ОСОБА_1 Ѕ частина земельної ділянки (0,025 га)+1/8 частина земельної ділянки (0,00625 га) = 0,03125 га (1/2 + 1/8) загальна вартість 22 853 грн. 75 коп.; ОСОБА_2-1/4 частина земельної ділянки (0,0125 га)+1/8 частина земельної ділянки (0,00625 га) = 0,01875 га земельна ділянка (1/4+1/8 загальною вартістю 13,712 грн. 25 коп; в 2-х кімнатній квартирі по АДРЕСА_1: ОСОБА_1- 1/6 частина квартири (9,16 кв.м), половина від частки1/3, яка належала ОСОБА_3, вартістю 23 771 грн.60 коп.; ОСОБА_1- 3000,00 грн. - половина вартості Ѕ частки будинку проданого ОСОБА_3 на суму 6 000,00; ОСОБА_1- половина вартості речей померлого ОСОБА_3 і переданих відповідачу; припинити право ОСОБА_2 на частку у спільному майні на ј та 1/8 (20,6 кв.м) частини квартири АДРЕСА_2 вартістю 53 460 ,30 грн.; ј та 1/8 (0, 01875 га) частини земельної ділянки АДРЕСА_3 вартістю 13 712 грн. 25 коп. та визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на зазначене майно з виплатою на користь ОСОБА_2, грошової компенсації вартості зазначених часток, що складає 36 400 грн. 95 коп.; судові витрати покласти на відповідача та позивача порівну.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 30 жовтня 2012 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про поділ спадкового майна задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на 1/8 частину з Ѕ частини 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_2 загальною площею 55,0 кв.м.
Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на 3/8 частини з Ѕ частини 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_2 загальною площею 55,0 кв.м.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на 0,0125 га частину земельної ділянки в АДРЕСА_3 відповідно до державного акту на право власності на землю № 115188 від 25 лютого 2000 року;
Визнано за ОСОБА_2 -0,0375 га частину земельної ділянки АДРЕСА_3 відповідно до державного акта на право власності на землю № 115188 від 25 лютого 2000 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, просила рішення суду скасувати, як незаконне, необгрутоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та просила постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги повністю, визнавши за нею право власності на квартиру АДРЕСА_2 та на земельну ділянку в АДРЕСА_3, зобов'язавши позивачку ОСОБА_1 сплатити ОСОБА_2 компенсацію в розмірі 36 800 грн. Посилаючись на те, що судом не визнано права власності за нею в порядку спадкування з виплатою відповідачу компенсації його часток на квартиру АДРЕСА_2 та земельну ділянку в АДРЕСА_3
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
За правилами ч.1 ст. 1241 ЦК України, право на обов'язкову частку у спадщині мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», при визначенні розміру обов'язкової частки в спадщині враховується всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини. Суд може зменшити розмір обов'язкової частки у спадщині з урахуванням відносин між спадкоємцем та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення, зокрема майнового стану спадкоємця.
Згідно ч. 1 ст 60 Сімейного Кодексу України, майно набуте подружжям за час шлюбу належить дружині чи чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з їх доведеності, а саме в тій частині, що позивачка, як особа пенсійного віку має право на обов`язкову частку в спадковому майні після смерті свого чоловіка та визначив її частку, визнавши за нею на цю частку право власності. Відмовляючи в позовних вимогах про визнання за позивачкою право власності на все майно з припиненням права власності за відповідачем, суд керувався тим, що правові підстави для задоволення цієї частини позову відсутні.
Проте, з такими висновками суду слід погодитись частково виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 26 жовтня 1988 року відповідно до свідоцтва про шлюб, був зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Згідно ордеру на жиле приміщення №37403 від 28.08. 1988 р. позивачка має право на заняття житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 разом з матір'ю ОСОБА_5 (а.с. 39).
Із свідоцтва про право власності на житло від 27.01.1997р. слідує, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по Ѕ частині (а.с.17). ОСОБА_3 склав заповіт, яким заповів все належне йому майно сину ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 № 1163 від 09 лютого 2007 року(а.с. 139).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (а.с. 12). 14 жовтня 2008 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до сьомої Київської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини(а.с.78). 11 листопада 2008 року ОСОБА_1 також звернулася із завої до сьомої Київської державної нотаріальної контори про прийняття спадщину (а.с. 76).
Встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонеркою (а.с.40-41). Позивачка має право на обов'язкову частку у спадщині у відповідності до правил, виписаних ст. 1241 ЦК України. Відповідно до свідоцтва про право власності на житло № 149 від 27 січня 1997 року спадкодавцю належало Ѕ двохкімнатної квартири АДРЕСА_2 (а.с.17); земельна ділянка 0, 005 га, яка розташована в АДРЕСА_3 відповідно до державного акта на право власності на землю Серія IV-KB № 115188 (а.с.18).
Частина 2 ст. 1278 ЦК України передбачає, що право на виділ частки із спадщини в натурі реалізується з урахуванням ч.2 ст. 364 ЦК України.
Згідно, постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року № 7 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2), про те, що відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.
Відповідно ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинено за умови звернення сторін до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із сторін не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки сторін в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності
З урахуванням вимог ст. 365 ЦК України, не спростовують висновків суду доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував вимогу позивача про визнання права власності в порядку спадкування з виплатою грошової компенсації часток на квартиру АДРЕСА_2 та земельну ділянку в АДРЕСА_3, оскільки, відповідач ОСОБА_2 в суді першої інстанції заперечив проти такої компенсації, у зв'язку з необґрунтованою оцінкою такого майна. А тому, коли один із спадкодавців не дав згоди відносно компенсаціїї спадкового майна, яке належить йому, то за таких підстав, суд встановив наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, суд зазначив у рішенні про те, які ним докази бралися до уваги або які відхилялися. Позивач на день подачі позову не надала документів експертної оцінки /ринкової/ по квартирі та земельної ділянки з урахуванням ціни на день розгляду справи в суді та не внесла на депозит суду ці кошти.
Судом встановлено ту обставину, що сторони не дійшли домовленості про припинення права на частку у спільному майні /спадковому/ з компенсацією часток.
Відмовляючи в позовних вимогах про припинення права власності відповідача та визнання права власності на частку спадкового майна, яка належить відповідачу за позивачкою суд таких висновків дійшов з дотриманням вимог процесуального законодавства щодо всебічності й повноти з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін в даних правовідносинах, належної правової оцінки наданих сторонами в справі доказів та норм матеріального права.
В частині спору за це майно суд правильно встановив фактичні обставини справи і висновки суду в цій частині доводами апеляційної скарги не спростовуються.
Разом з тим, визначаючи за кожною із сторін право власності в порядку спадкування в частках по спірній квартирі, суд першої інстанції їх визначив виходячи із долі спадкового майна, а слід їх було визначати із загального розміру всієї квартири, а тому в цій частині рішення суду підлягає зміні.
В іншій частині рішення суду є законним та обгрунтованим і правових підстав до його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 жовтня 2012 р. змінити в частині визнання за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на 1/8 частину з Ѕ частини 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_2 загальною площею 55,0 кв.м та визнання за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на 3/8 частини з Ѕ частини 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_2 загальною площею 55,0 кв.м, виклавши рішення в цій частині в наступній редакції - визнати за ОСОБА_1 правовласності в порядку спадкування на 1/8 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_2від загальної площі 55,0 кв. м; визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на 3/8 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_2 від загальної площі 55,0 кв. м.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: