П О С Т А Н О В А
іменем України
08 квітня 2013 року м. Київ
Апеляційний суд міста Києва у складі головуючого-судді судової палати з розгляду кримінальних справ ПрисяжнюкаО.Б., за участю ОСОБА_2 та ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку на оскарження судового рішення та його апеляцію на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 25 лютого 2013 року відносно
ОСОБА_2, уродженця Житомирської області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
в с т а н о в и в :
Цією постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців.
Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_2 21 грудня 2012 року, приблизно о 18 годині 40 хвилин, керуючи автомобілем «Деу», д.н.з. НОМЕР_3, на перехресті вул. Ахматової-Григоренка в м. Києві, під час зміни напрямку руху та перестроювання, не дав дорогу автомобілю «Шкода», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, що рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку мав намір перестроїтися та здійснив з ним зіткнення, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п.п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України.
В апеляції ОСОБА_2 просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки в матеріалах справи не має жодних доказів на підтвердження його вини, а висновки суду з приводу наявності в його діях ознак правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
Крім того, апелянт просить звернути увагу суду апеляційної інтонації на те, що відносно другого учасника ДТП, ОСОБА_3, також було складено протокол про адміністративне правопорушення та постановою Дарницького районного суду м. Києва його було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП за порушення п. 13.1 ПДР, а саме за недотримання безпечної дистанції під час руху.
За таких обставин, на думку апелянта, оскаржувана ним постанова є незаконною та необґрунтованою.
Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_2 було подано клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення, в якому останній зазначає, що несвоєчасно отримав повідомлення про розгляд справи, у зв'язку з чим з запізненням дізнався про результати її розгляду, а тому не мав змоги оскаржити постанову суду у встановлений законодавством строк, а тому просить визнати вказану ним причину пропуску строку поважною.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2, який підтримав подані ним клопотання про поновлення пропущеного строку на оскарження судового рішення та апеляцію і просив їх задовольнити, пояснення ОСОБА_3, який заперечував проти задоволення поданої апеляції, дослідивши доводи клопотання та апеляції, вважаю, що клопотання про поновлення пропущеного строку та апеляція підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 294 КУпАП передбачено, що постанову судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Відповідно до ст. 289 КУпАП в разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою прокурора або особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органами (посадовою особою), правомочними розглядати справу.
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції призначив адміністративну справу щодо ОСОБА_2 до розгляду на 25 лютого 2013 року, про що направив на адресу останнього відповідне повідомлення (а.с. 11). Дане повідомлення ОСОБА_2 було отримано 06 березня 2013 року (а.с. 21), тобто після розгляду справи, та на наступний день, а саме 07 березня 2013 року (а.с. 22), він звернувся до суду першої інстанції з заявою про ознайомлення з матеріалами справи та отримання копії судового рішення.
За таких обставин, доводи апелянта з приводу того, що він не міг своєчасно оскаржити постанову суду першої інстанції з причин, які не залежать від його волі, є обґрунтованими, а тому вважаю за можливе визнати причину пропуску ним строку на оскарження постанови Дарницького районного суду м. Києва від 25 лютого 2013 року, поважною та поновити пропущений ним строк на оскарження даного рішення.
Також, погоджуюся з доводами ОСОБА_2 про помилковість висновків суду першої інстанції з приводу того, що його вина у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується матеріалами справи.
Стаття 280 КУпАП передбачає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Однак, вимоги даних норм закону судом першої інстанції виконано не було.
Так, як вбачається з матеріалів справи, по факту дорожньо-транспортної пригоди, що трапилася 21 грудня 2012 року, було складено протоколи про адміністративне правопорушення щодо обох водіїв, а саме: відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, за порушення п.п. 10.1, 10.3 ПДР, та відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП, за порушення п. 13.1. ПДР України.
Висновки суду першої інстанції з приводу того, що вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому правопорушенні повістю доведена, є необґрунтованими та не підтверджуються матеріалами справи.
Так, з пояснень ОСОБА_2 вбачається, що він рухався по проспекту Григоренка в напрямку вулиці Ахматової, на перехресті останній повернув на право та зупинився, оскільки по переду виникла перешкода, і в цей час почув удар з заду. Дані пояснення підтверджуються схемою дорожньо-транспортної пригоди та поясненнями ОСОБА_3, який в свою чергу пояснив, що на перехресті він проїхав на зелений сигнал світлофору і продовжив рух через перехрестя, по переду нього рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_2, в результаті чого він почав гальмувати, однак йому не вдалося уникнути зіткнення.
При цьому, постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 25 лютого 2013 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчинені інкримінованого йому правопорушенні. З даної постанови вбачається, що вину останній визнав повністю.
Враховуючи все вище викладене, приходжу до висновку, що постанова суду першої інстанції не може бути визнана такою, що постановлена з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
З урахуванням вище наведеного та керуючись ст.294 КУпАП,
п о с т а н о в и в :
Клопотання ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку задовольнити, поновити ОСОБА_2 строк на оскарження постанови Дарницького районного суду м. Києва від 25 лютого 2013 року.
Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 25 лютого 2013 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, скасувати.
Провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в діях ОСОБА_2 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Присяжнюк О.Б.
/підпис/
Друкована форма електронної копії судового рішення
Присяжнюк о.Б.