справа №2-250-07

Рішення

 Іменем  України

21 серпня 2007 року                                                                          м. Любомль

Любомльський районний суд Волинської області в складі:

головуючого -              судді Пешкова М.1.,

при секретарі                         Носку А.В.,

з участю позивача                 ОСОБА_1

розглянувши у відкритому удовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Любомльської міської про визнання права власності на нерухоме спадкове майно -

встановив:

До суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1, який просить постановити рішення, яким визнати за ним право власності на житловий будинок та інші надвірні споруди, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Свої вимоги обгрунтував тим, що за період спільного подружнього життя з ОСОБА_2 придбали житловий будинок по АДРЕСА_1. Факт підтверджується договором купівлі-продажу, укладеним між ним та ОСОБА_3 та посвідченим нотаріусом 30 квітня 1968 року. На праві спільної сумісної власності їм належав даний житловий будинок та інші надвірні споруди. ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті дружини, ОСОБА_2, залишилось спадкове нерухоме майно, спадкоємець якого згідно закону, є позивач. Для оформлення своїх спадкових прав він звернувся в нотаріальну контору, однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що спадкодавець не здійснив державної реєстрації згаданого майна. За таких обставин позивач змушений звернутися до суду.

2

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав.

Від представника відповідача до суду надійшла заява, згідно якої представник відповідача позовні вимоги підтримує, однак в судове засідання з'явитися не може в зв'язку з професійно-виробничим навантаженням.

Матеріалами справи встановлено наступне.

Зі свідоцтва про одруження НОМЕР_1, виданого рай бюро ЗАГСу м. Любомль, вбачається, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був дійсно укладений 08.10.1966 році.

Зі свідоцтва про смерть НОМЕР_2, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Любомльського районного управління юстиції Волинської області, вбачається, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Любомль.

Рішенням виконавчого комітету Любомльського міського з'їзду народних депутатів стверджується, що 30 березня 1961 року ОСОБА_3 виділено з міського земельного фонду земельну ділянку по АДРЕСА_1, під забудову індивідуального житлового будинку.

Договір купівлі-продажу був укладений між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_1 30 квітня 1967 року. Даним договором підтверджується, що проданий ОСОБА_3 житловий будинок на 44%. Цей будинок після закінчення його будівництва повинен мати 41.03 кв.м. житлової площі.

Рішенням Любомльської міської ради народних депутатів від 26 лютого 2002 року підтверджується надання дозволу ОСОБА_1 на реконструкцію житлового будинку з добудовою загальної кімнати, спальних кімнат, ванної кімнати та топочної по АДРЕСА_1.

Рішенням Любомльської міської ради Волинської області виконавчого комітету від 27.03.2007 р. стверджується дозвіл ОСОБА_1 на будівництво літньої кухні та добудови веранди до житлового будинку по АДРЕСА_1.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.549 ЦК Української РСР (редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Пунктом 4 Прикінцевим та перехідним положень ЦК України (редакції 2003 року) визначено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно з п.11 ч.1 ст.346 ЦК України право власності припиняється у розі припинення юридичної особи чи смерті власника.

У відповідності до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонено законом, зокрема із правочинів.

Відносно до ст..392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності зі ч.2 ст. 12 Закону України "Про власність" (ВВР, 1991 №20, ст. 249 від 7.02.1991 року, із змінами згідно із Законом № 3180-12 від 5.05.1993 року) громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладання коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладання інших угод, не заборонених законом.

У ч.1 ст. 13 згаданого вище Закону зазначено, що об'єктами права власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарювання, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

Таким чином, визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому позов слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 10,11,60,174,209,212,214,215 ЦПК України, на підставі ст.549 ЦК Української РСР (ред. 1963 року), ст.ст. 328346,392 ЦК України, ст.ст. 12,13 Закону України "Про власність"-

        3

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку успадкування на нерухоме майно, що знаходиться по АДРЕСА_1, зокрема: житлового будинку "А-1", прибудови "а", прибудови "а-1", сараю "Б-1", літньої кухні "В-1", веранди "в", вбиральні "д" та колодязя "к", згідно даних технічного паспорта, виданого КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" на об'єкт нерухомого майна 04 липня 2007 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Уразі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.