АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М.КИЄВА
Справа № 22-ц/796/3114/13 Головуючий у 1-й інстанції: Бобровник О.В.
Доповідач: Гаврилова М.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
4 квітня 2013 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Гаврилової М.В.
суддів Пікуль А.А.
Невідомої Т.О.
при секретарі Товарницькій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 3 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2012 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на утримання сумісної доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, на утримання якої відповідач не надає матеріальної допомоги. Просила стягнути з відповідача на її користь аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн. щомісячно з дня подачі позову до повноліття дитини та додаткові витрати на утримання дитини в розмірі 700 грн., які складаються з половини вартості внеску за вступ до дитячого садка в розмірі 1000 грн. та оплати витрат на ремонт дитячого садка в розмірі 700 грн.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 3 грудня 2012 року позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини в твердій грошовій сумі у розмірі 600 грн. щомісяця, починаючи з 20.09.2012 року і до повноліття дитини та 700 грн. додаткових витрат одноразово.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення з нього аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 340,20 грн.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити. Пояснив, що відповідач є інвалідом 2 групи, періодично знаходиться в лікувальних закладах, має пенсію в розмірі 844 грн., інших доходів за станом здоров'я не має, тому встановлений судом розмір аліментів не відповідає його матеріальному становищу.
Позивач ОСОБА_5 в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони мають спільну дитину - дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 3), яка проживає з матір'ю. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, посилаючись на визнання позову, стягнув з відповідача аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі та додаткові витрати в сумі 700 грн.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що при вирішенні позовних вимог ОСОБА_5 суд допустив порушення норм матеріального права.
Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу їх матері, батька і (або) у твердій грошової сумі.
Статтею 183 СК України передбачено визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
Статтею 184 СК України передбачає визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 182 СК України, роз'яснень, що містяться у п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України, тобто не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком обставин, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Відповідно до пояснень відповідача та наданих документів - копії посвідчення (а.с. 32), відповідач ОСОБА_3 є інвалідом другої групи за загальним захворюванням, отримує щомісячну пенсію в розмірі 844 грн. (а.с.47), не працює, інших доходів не має.
З урахуванням положень ст. 184 СК України колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визначення розміру аліментів ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі, та вважає, що позовні вимоги ОСОБА_5 підлягають задоволенню частково, аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_7 слід присудити у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менш 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, .
Такий розмір аліментів буде відповідати положенням ст.183, 182 СК України, враховувати матеріальне становищу та стан здоров'я платника аліментів та дитини.
Крім того, ОСОБА_5 просила стягнути з відповідача додаткові витрати в сумі 700 грн., які мотивувала тим, що під час влаштування дитини до дитячого садка вона сплатила вступний внесок у розмірі 1000 грн. та оплатила ремонт дитячого садка в розмірі 400 грн. Половину витрачених сум просила стягнути з відповідача.
Відповідно до ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Колегія суддів вважає, що зазначені позивачем витрати по влаштуванню дитини до дитячого садка не можуть бути визначені як додаткові витрати в розумінні ст. 185 СК України, тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в частині стягнення додаткових витрат.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 3 грудня 2012 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення аліментів змінити, в зв'язку з чим абзац другий резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:
Стягнути з ОСОБА_3, 1985 року народження на користь ОСОБА_5 на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менш 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 20 вересня 2012 року і до повноліття дитини.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 3 грудня 2012 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення додаткових витрат на утримання дитини скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: М.В. Гаврилова
Судді: А.А. Пікуль
Т.О.Невідома