Головуючий суду 1 інстанції - Пташкіна А.О.

Доповідач - Оробцова Р.І.

Справа № 2-54/12

Провадження № 22ц/782/915/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :

головуючого: Оробцової Р.І.

суддів: Карташова О.Ю., Дронської І.О.

при секретарі : Скоробогатовій Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 представника позивача за довіреністю ОСОБА_3

на рішення Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 28 січня 2013 року

за позовом ОСОБА_3 до ДП «Донецька залізниця» в особі Вагонного депо Луганськ «ДП «Донецька залізниця» про відшкодування шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я, -

ВСТАНОВИЛА :

У липні 2004 року позивач звернувся з позовом до ДП «Донецька залізниця» в особі Вагонного депо Луганськ «ДП «Донецька залізниця» в обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_4 працював вантажником МТС Луганського пивоварного заводу і був направлений у відрядження в м. Джанкой для отримання щіток. 21.06.1994 року ОСОБА_4 виїхав з м. Луганськ поїздом № 666 сполученням Луганськ-Сімферополь, де отримав травму ноги. Вважає, що травму ноги він отримав з вини відповідача, у зв'язку із чим вважає, що було заподіяно шкоду його здоров'ю. Рішеннями Кам'янобрідського районного суду з відповідача на користь ОСОБА_4 були стягнуті суми одноразових та щомісячних виплат з 01.07.1994 року. Стягнення шкоди проводилося до 31.01.1999 року. Ухвалами Кам'янобрідського районного суду з 1999 року у відношенні ОСОБА_4 декілька разів призначалися судово-медичні експертизи. Відповідно до зазначеного висновку № 13 від 29.01.1999 року ОСОБА_5 була визначена втрата здоров'я на 30% строком на два роки, відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи № 54 від 02.03.2001 року йому була визначена втрата здоров'я на 15% строком на два роки, останнім висновком комісійної судово-медичної експертизи № 367/547 від 13.09.2004 року з 31.01.2003 року йому встановлена втрата здоров'я на 20% безстроково. У зв'язку із тим, що з 31.01.1999 року по теперішній час відповідач не зробив жодної виплати в рахунок відшкодування шкоди, просив суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування шкоди: за період з 31.01.1999 року по 31.01.2001 року в сумі 6930 гривень; за період з 01.02.2001 року по 31.01.2003 року в сумі 3464,88 гривень; за період з 01.02.2003 року по 31.12.2003 рік в сумі 2447,50 гривень; за період з 01.01.2004 року по 01.04.2012 рік в сумі 29847 гривень, а всього в розмірі 42 359,38 гривень, моральну шкоду щомісячно по 547 гривень з урахуванням перерахунку при збільшенні мінімальної заробітної плати, починаючи з 01.04.2012 року безстроково, а також витрати на юридичну допомогу в розмірі 4 235,93 гривень.

Оскаржуваним рішенням суду першої інстанції уточнені позовні вимоги ОСОБА_3 до ДП «Донецька залізниця» в особі Вагонного депо Луганськ «ДП «Донецька залізниця» про відшкодування шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я задоволено частково, стягнуто з ДП «Донецька залізниця» в особі Вагонного депо Луганськ «ДП «Донецька залізниця» на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування шкоди за період з 29.06.2001 року по 01.08.2012 року 6393 (шість тисяч триста дев'яносто три) гривні 49 копійок, стягнуто з ДП «Донецька залізниця» в особі Вагонного депо Луганськ «ДП «Донецька залізниця» на користь ОСОБА_3 шкоду спричинену здоров'ю щомісячно з 01.04.2012 року - в розмірі 109 (сто дев'ять) гривень 40 коп., а з 01.07.2012 року - 110 (сто десять) гривень 20 коп. безстроково з урахуванням перерахунку при збільшенні заробітної плати, стягнуто з ДП «Донецька залізниця» в особі Вагонного депо Луганськ «ДП «Донецька залізниця» судовий збір в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп. на р/р 31210206700005, Код ЄДРПОУ: 37991503, МФО: 804013, Банк: ГУДКСУ у Луганській області, Одержувач: УДКСУ у м. Луганську, призначення платежу: Кам'янобрідський районний суд м. Луганська, код класифікації доходів: 22030001, Код ЄДРПО: 05381751, в іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі апелянт з даним рішенням не погодився з тих підстав, що грубо порушені вимоги матеріального та процесуального права, необґрунтовано застосовано норми ст.. 71 ЦК України (ред.. 1963 року), строк позовної давності у три роки, незважаючи на те, що ст.. 78 ЦК УРСР ( ред.. 1963 року) передбачено, що за позови про відшкодування шкоди з ушкодженням здоров'я, перебіг строку давності призупиняється, що витікає з матеріалів цивільної справи, і при ухваленні рішення суд не прийняв до уваги та не надав належної оцінки зібраним доказам, судом першої інстанції необґрунтовано не прийнято до уваги посилання позивача стосовно застосування ст.. 1197 ЦК України, а тому апелянт просить постановити ухвалу про скасування рішення Кам'янобрідського районного суд м. Луганська від 28 січня 2013 року та постановити нове рішення по суті уточнених позовних вимог.

Вислухавши доповідь судді, пояснення позивача і його представника, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що встановлені судом обставини у повному обсязі відповідають матеріалам справи, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_4 працював вантажником МТС Луганського пивоварного заводу, 21.06.1994 року його було направлено у відрядження в м. Джанкой, по шляху проходження на ст. Ясинувата, де в дорозі, пізно вночі, він відстав від поїзду та сідаючи на нього на ходу, зірвався та отримав травму ноги. Даний факт учасниками процесу визнаний і ніким не оспорюється.

На момент нещасного випадку позивач знаходився в стані алкогольного сп'яніння. Крім того, рішенням Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 15.10.1996 року була встановлена груба необережність в поведінці ОСОБА_4 при отриманні ним травми ноги, тому сума щодо відшкодування йому шкоди була знижена на 50%.

У висновку експерта № 26 комісійної судово-медичної експертизи від 17.02.1997 року зазначено, що стійка втрата загальної працездатності ОСОБА_4 за наслідками травми 21.06.1994 року починаючи з 31.01.1997 року складає 20%, а професіональної як вантажника -30% (а.с.33-34).

Відповідно до висновку експерта комісійної судово-медичної експертизи №13 від 29.01.1999 року втрата працездатності у ОСОБА_4 складає 20%, а професіональна як вантажника - 30% (а.с.36-37).

Відповідно до висновку експерта комісійної судово-медичної експертизи № 54 від 02.03.2001 року стійка втрата загальної та професіональної працездатності у ОСОБА_4 складає 15% (а.с.38-39).

Висновком експерта комісійної судово-медичної експертизи № 367/547 від 06.10.2004 року ОСОБА_3 з 31.01.2003 року втрату працездатності встановлено безстроково (т.1, а.с.17-19).

За серпень 2007 року середньомісячна заробітна плата штатного працівника у Луганській області за видом діяльності «Виробництво харчових продуктів, напоїв» склала 1045 гривень, за 2010 р. - 1724 грн., за 2011 р. - 1949 грн., за січень-лютий 2012 р. - 1925 грн., що підтверджується листами Головного управління статистики в Луганській області № 08-07/1691 від 29.02.2012 року та 08-09/769 від 04.04.2012 року (т.2, а.с.134; т.2, а.с.141).

Відповідно до довідки Головного управління статистики в Луганській області № 08-09/771 від 04.04.2012 року середньомісячна заробітна плата штатного працівника у Луганській області за видом діяльності «Виробництво харчових продуктів, напоїв» склала: за 1999 р. - 204 грн., за 2000 р. - 263 грн., за 2001 р. - 335 грн., за 2002 р. - 368 грн., за 2003 р. - 411 грн., за 2004 р. - 480 грн., за 2005 р. - 618 грн., за 2006 р. - 805 грн., за 2007 р. - 999 грн., за 2008 р. - 1307 грн., за 2009 р. -1381 грн., за січень-березень 2010 р. - 1505 грн. (т.2, а.с.142).

В п.4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції 2004 року зазначено, що цивільні відносини, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього кодексу застосовується до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що оскільки між сторонами цивільні правовідносини виникли до 01.01.2004 року, слід застосувати норми права Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року.

Статтею 440 ЦК УРСР (в ред. 1963 року) передбачено, що шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством Союзу PCP. Той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини. Шкода, заподіяна неправомірними діями, підлягає відшкодуванню лише у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 450 ЦК УРСР (в ред. 1963 р.) організації і громадяни, діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою для оточення (транспортні організації, промислові підприємства, будови, власники автомобілів та ін.), зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

В п. 5 ст. 1187 ЦК України, зазначено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду.

Відповідно до ст. 1195 ч. 1 ЦК України, юридична особа, що завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодовувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності.

Місцевим судом обґрунтовано не прийнято до уваги посилання позивача на застосування норми ст. 1197 ЦК України, оскільки в матеріалах справи є відомості, що ОСОБА_6 з 01.01.1999 року на підприємстві ВАТ «Луганський пивоварний завод» не працював, крім того, у трудових відносинах з відповідачем не перебував, підприємство за нього страхові внески не сплачувало.

А тому дія статті 1197 ЦК України на позивача не розповсюджується, правовідносини між позивачем та відповідачем з 01.01.2004 року в даному випадку слід застосовувати норми ст. 1195 ч.2 ЦК України, якою передбачено, що у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Статтею 1193 ч.2 ЦК України встановлено, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з фактичних обставин справи та доданих до неї належних доказів, суд першої інстанції прийшов до висновку, що:

сума втраченого заробітку, з урахуванням встановленої судом 50% вини потерпілого, а також встановленої висновком судово-медичної експертизи № 13 від 29.01.1999 року втрати професійної працездатності на 30% строком на два роки складає: за 1999 рік -199 грн. х 30% : 2 х 12 = 358,20 грн.; за 2000 рік - 264 грн. х 30% : 2 х 12 = 475,20 грн.;

сума втраченого заробітку, з урахуванням встановленої судом 50% вини потерпілого, а також встановленої висновком судово-медичної експертизи № 54 від 02.03.2001 року втрати професійної працездатності на 15% строком на два роки складає: за 2001 рік - 287 грн. х 15% : 2 х 12 = 258,30 грн.; за 2002 рік - 421 грн. х 15% : 2 х 12 = 378,90 грн.;

сума втраченого заробітку, з урахуванням встановленої судом 50% вини потерпілого, а також встановленої висновком судово-медичної експертизи № 367/547 від 19.10.2004 року втрати професійної працездатності на 20% безстроково: за 2003 рік - 421 грн. х 20% : 2 х 12 = 505,20 грн.;

сума втраченого заробітку, з урахуванням встановленої судом 50% вини потерпілого, а також встановленої висновком судово-медичної експертизи № 367/547 від 19.10.2004 року втрати професійної працездатності на 20% безстроково складає: з 01.01.04р. по 01.09.04р. - 205,20 грн. х 20% : 2 х 8 = 164,16 грн.; з 01.09.04р. по 01.01.05р. - 237,00 грн. х 20% :2 х4 = 94,80 грн.,

всього за 2004 рік - 258,96 грн.;

всього за 2005 рік - 360,40 грн.;

всього за 2006 рік - 437,50 грн.;

всього за 2007 рік - 516,00 грн.;

всього за 2008 рік - 639,00 грн.;

всього за 2009 рік - 754,90 грн.;

всього за 2010 рік - 892,40 грн.;

всього за 2011 рік - 1155,40 грн.;

всього за 2012 рік - 760, 30 грн.

Враховуючи вищевикладені розрахунки, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що загальна сума втраченого заробітку ОСОБА_6 за період з 01.01.1999 року по 01.08.2012 року складає 7750,66 грн.

У зв'язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а сума втраченого заробітку за період з 31.01.1999 року по 29.06.2001 року складає 962,55 гривень, а також враховуючи кошти в розмірі 394,62 гривень, перераховані позивачу у 1999 році, сума втраченого заробітку за період з 29.06.2001 року по 01.08.2012 року складає: 7750,66 гривень - 962,55 гривень 394,62 гривень = 6393,49 гривень.

Що стосується вимог позивача щодо щомісячного стягнення з відповідача на його користь коштів за шкоду спричинену його здоров'ю, суд першої інстанції насамперед врахував 50% вини позивача, встановлену 20% втрату професійної працездатності, а також мінімальну заробітну плату, таким чином, суд дійшов вірного висновку, що з 01.04.2012 року з відповідача на користь позивача слід стягнути відшкодування суми шкоди у зв'язку з пошкодженням здоров'я щомісячно в розмірі 109,40 гривень. А також, у зв'язку з збільшенням розміру мінімальної заробітної плати з 01.07.2012 року відповідач щомісяця повинен відшкодувати суму шкоди у зв'язку з пошкодженням здоров'я ОСОБА_4 в розмірі 110,20 гривень.

Згідно зі ст.ст. 58, 59, 212 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони повинні обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Ст. 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В ході судового засідання, витрати щодо надання юридичної допомоги в розмірі 4235,93 гривень, належним чином не були підтверджені позивачем.

Отже, враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 4235,93 гривень слід відмовити за необґрунтованістю.

Зважаючи на викладене, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення суду слід вважати такими, що не заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 представника позивача за довіреністю ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 28 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий :

Судді :