ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" листопада 2006 р. Справа № 14/102-НА
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гулової А.Г.
суддів: Пасічник С.С.
Шкляр Л.Т.
при секретарі Швидченко О.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Мініх І.М. - представника за довіреністю №596-02 від 04.08.2006р.,
розглянувши апеляційну скаргу Старокостянтинівської центральної районної аптеки
№ 10, м.Старокостянтинів Хмельницької області
на постанову господарського суду Хмельницької області
від "31" травня 2006 р. у справі № 14/102-НА (суддя Гладюк Ю.В.)
за позовом Старокостянтинівської центральної районної аптеки № 10, м.Старокостянтинів Хмельницької області
до Виконавчого комітету Старокостянтинівської міської Ради, м.Старокостянтинів Хмельницької області
про визнання рішення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради № 154 п.9 від 31.03.2005р. протиправним та його скасування,
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Хмельницької області від 31.05.2006р. у справі № 14/102-НА в задоволені позову Старокостянтинівської центральної районної аптеки №10 (м.Старостянтинів Хмельницької області) до Виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради (м.Старокостянтинів Хмельницької області) про визнання рішення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради № 154 п.9 від 31.03.2005р. "Про оформлення права власності" протиправним та його скасування, відмовлено.
Вважаючи, що постанову суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дану постанову скасувати і постановити нове рішення - про задоволення позовних вимог.
Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає наступне:
- виходячи із змісту ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок щодо доказування правомірності оспорюваного позивачем рішення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, покладається саме на останнього, у разі, якщо він заперечує проти адміністративного позову, однак, судом першої інстанції ця норма проігнорована;
- всупереч ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції не розглянув позовну заяву в межах позовних вимог, а незаконно обґрунтував неможливість захисту прав позивача в судовому порядку;
- висновок суду про те, що позов є безпідставним ґрунтується не на доказах, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а зроблений на припущеннях, які не мають жодного законного обґрунтування, що є порушенням ч.3 ст.163 Кодексу адміністративного судочинства України;
- не взято судом до уваги й доводи позивача про те, що право на майно, яке належить підприємству, передбачене у п.3.2 Статуту Старокостянтинівської центральної районної аптеки №10. Відповідно до п.3.5 Статуту джерелом формування майна підприємства є придбання майна інших підприємств, організацій, установ тощо та безоплатні та благодійні внески організацій. Таке майно було отримане від представника іноземної фірми у спосіб, що не заборонений законом;
- відповідно до п.3.7 Статуту захист майнових прав позивача гарантується державою, а тому, посилання представника відповідача на те, що позивач не має права на захист прав на своє майно, не відповідає вимогам закону та Статуту;
- безпідставним є твердження суду про те, що протокол приймання об'єкта 1561 "Торгово-бытовой комплекс" від 19.01.1993р. не є правовстановлюючим документом, із змісту якого не можна прийти до висновку про його зв'язок з приміщенням "Ветеранської аптеки", оскільки назву "Ветеранська аптека" було присвоєно цьому приміщенню саме Старокостянтинівською центральною аптекою №10, а також змінено назву аптечний кіоск "Ветеранський";
- в порушення вимог ч.4 ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України після заміни відповідача суд не розпочав розгляд адміністративної справи спочатку.
Відповідач з апеляційною скаргою не погоджується, виклавши свою позицію стосовно її доводів у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, зареєстрованих судом 02.11.2006р. за вх.№02-01/7828/06. Стверджує, що доводи позивача є безпідставними припущеннями, які не ґрунтуються на доказах, та наполягає на тому, що оспорюване позивачем рішення виконавчого комітету від 31.03.2005р. №154 п.9 "Про оформлення права власності" не порушує прав та законних інтересів позивача.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Про причини його нез'явлення суд апеляційної інстанції не повідомлено.
Зважаючи на ту обставину, що про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги позивач був повідомлений належним чином, про що свідчить отримане 24.07.2006р. уповноваженою особою аптеки повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.69), а також враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, де зазначено, що неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи, колегія суддів визнала можливим здійснювати судовий розгляд справи за відсутності представника позивача.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти апеляційної скарги, надавши пояснення на підтвердження своїх заперечень. Вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим просить залишити її без змін, а подану позивачем апеляційну скаргу - без задоволення.
Судова колегія, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши та обговоривши доводи позивача, зазначені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Старокостянтинівської центральної аптеки №10 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ст.2 Закону України від 21.05.1997р. №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає, що місцевим самоврядуванням в Україні є гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (ч.1 ст.144 Конституції України).
31.03.2005р. виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради прийняв рішення за №154 п.9 (а.с.74), яким присвоїв приміщенню аптеки, розташованої в будівлі по вул.Есенська,2 поштову адресу: вул.Есенська,2 бокс 6, та оформив право власності на приміщення цієї аптеки за територіальною громадою м.Старокостянтинів із зобов'язанням Старокостянтинівського БТІ оформити необхідні документи згідно даного рішення та чинного законодавства.
Як передбачено ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Невідповідність актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування Конституції або законам України, як встановлено ч.10 ст.59 цього Закону, є підставою для визнання їх незаконними в судовому порядку.
Стаття 104 Кодексу адміністративного судочинства України наділяє особу, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, правом на звернення до адміністративного суду з позовом.
31.03.2006р. в господарський суд Хмельницької області звернулась Старокостянтинівська центральна районна аптека №10 з позовом до Старокостянтинівської міської ради про визнання дій Старокостянтинівської міської ради щодо оформлення права власності на майно аптечного кіоску "Ветеранський", що розташований по вул.Есенській,2 протиправними.
03.05.2006р. позивач, посилаючись на те, що рішення про оформлення права власності на спірне приміщення приймав виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради, заявив клопотання (а.с.38) про заміну відповідача – Старокостянтинівської міської ради – її виконавчим органом, який є юридичною особою та несе відповідальність за власні рішення.
Крім того, 03.05.2006р. позивач подав заяву про зміну позовних вимог, де просив визнати рішення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради протиправним та скасувати в частині надання дозволу на виготовлення свідоцтва про право власності Старокостянтинівській міській раді на приміщення "Ветеранської аптеки", яке розташоване по вул.Есенська,2 бокс 6 в м.Старокостянтинові (а.с.39).
Ухвалою від 03.05.2006р. (а.с.40) суд першої інстанції на підставі ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України замінив первинного відповідача – Старокостянтинівську міську раду – належним відповідачем – виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив, що виконком Старокостянтинівської міської ради безпідставно оформив право власності на приміщення аптеки по вул.Есенській,2 в м.Старокостянтинові за територіальною громадою міста, оскільки, за твердженням позивача, вказане приміщення аптеки, а також інвентар та обладнання були законно набуті у власність структурного підрозділу Старокостянтинівської центральної районної аптеки №10 на підставі "Протокола приемки объекта 1561 "Торгово-бытовой комплекс" від 19.01.1993р., акта приймання інвентаря та обладнання аптеки від 26.04.1993р.
На думку позивача, прийняття органом місцевого самоврядування рішення про оформлення права власності на приміщення аптечного кіоску "Ветеранський" на іншу особу, без згоди реального власника, яким позивач вважає себе, є прямим порушенням законодавства, що врегульовує порядок набуття права власності на майно та порядок його відчуження.
Відповідач проти позову заперечив, виклавши свої доводи у письмових запереченнях №394-02 від 16.05.2006р. (а.с.44-45). Стверджує, що, спірне приміщення закріплене за позивачем лише на праві повного господарського відання, а справжнім його власником, який вправі на свій розсуд розпоряджатися належним йому майном, є Старокостянтинівська районна рада.
Судовою колегією враховується наступне.
Здійснюючи правосуддя, суд повинен у визначеному законом порядку встановлювати по кожній справі об'єктивну істину. Обґрунтованість поданого позову, а також прийнятого потім судового рішення визначається наявністю або відсутністю доказів.
Суд, насамперед, повинен з'ясувати, чи існує суб'єктивне право, за захистом якого позивач звернувся до суду, чи належить воно позивачу, чи дійсно воно порушене або оспорюється, чи порушив або оспорив його відповідач.
Доказами у справі, як визначає ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому, враховуючи, що за змістом ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування та надання доказів розподіляється між сторонами, виходячи із того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення, позивач має довести наявність підстав для задоволення його позову.
Покладений на відповідача частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, не є беззаперечним свідченням того, що від такого обов'язку звільняється позивач.
Однак, всупереч наведеним нормам, позивач належних доказів на підтвердження того, що він являється власником спірного приміщення аптеки по вул.Есенська,2 у м.Старокостянтинові, як і доказів того, що відповідач прийняттям свого рішення за №154 п.9 від 31.03.2005р. порушив права та інтереси Старокостянтинівської центральної районної аптеки №10 як власника спірного приміщення, не надав.
Зокрема, як вбачається з довідки Хмельницького обласного управління статистики №2343, п.1.2 Статуту Старокостянтинівської центральної районної аптеки №10, остання є об'єктом комунальної власності.
Органом управління аптекою є Старокостянтинівська районна рада, яка від імені територіальних громад сіл здійснює управління Центральною районною аптекою, в їх інтересах відповідно до закону здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження майном підприємства (п.1.2 Статуту).
Дане положення Статуту не суперечить ст.60 Закону України від 21.05.1997р. №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні".
Пунктом 1,4 Статуту позивача передбачено, що підприємство має право створювати в установленому порядку свої аптеки, аптечні пункти, аптечні кіоски, філії, відособлені відділи аптеки, затверджувати положення про них за попереднім погодженням з районною радою (п.1.4 Статуту).
Пунктом 3.1 Статуту позивача (розділ "Майно підприємства") визначено, що майно підприємства перебуває в спільній власності територіальних громад сіл Старокостянтинівського району та передане йому в повне господарське відання.
Підприємство користується та розпоряджається закріпленим майном, що належить йому на правах повного господарського відання, крім нерухомого майна (п.3.8 Статуту).
Приміщення, в яких знаходиться підприємство та його філії, передані підприємству в оренду (п.3.1 Статуту позивача).
З наведеного випливає, що приміщення аптечного кіоску по вул.Есенській,2 у м.Старкостянтинові перебуває лише в користуванні позивача, який обмежений в праві розпорядження цим приміщенням.
Власником же цього приміщення, як об'єкта нерухомого майна (до якого ст.181 Цивільного кодексу України відносить земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення), є районна рада.
Відповідно до ч.2 ст.386 Цивільного кодексу України, з вимогою про заборону вчинення однією особою дій, які можуть порушити право власності іншої особи, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню, може звернутися лише власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою.
Акт приймання інвентаря і обладнання від 26.04.1993р., на який позивач посилається як на підставу передачі йому у власність спірного приміщення аптечного кіоску, не береться до уваги в якості належного доказу, що підтверджує право власності позивача на спірне приміщення, оскільки в цьому акті (незасвідчену копію якого надав позивач, а.с.10) йдеться лише про прийняття завідуючою аптекою, місце розташування якої не вказане, інвентаря та меблів аптеки в торгово-побутовому приміщенні від фірми "Металлические конструкции".
Не є доказом, що підтверджує право власності позивача на спірне приміщення й протокол приймання об'єкта 1561 "Торгово-бытовой комплекс" (незасвідчена ксерокопія якого також знаходиться в матеріалах справи, а.с.11), оскільки цим протоколом засвідчено факт передачі представником "Главболстроя"- ТК "Металлические конструкции" завідуючій аптекою №145 приміщення, що відносяться до аптеки.
Зв'язку названих документів з приміщенням аптечного кіоску по вул.Есенській,2 в м.Старокостянинові не вбачається.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно, всебічно дослідив надані сторонами докази і доводи, належно їх оцінив та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові, а тому передбачені законом підстави для скасування оскарженої постанови суду відсутні.
Твердження позивача про те, що суд, не розпочавши після заміни відповідача розгляд адміністративної справи заново, порушив ч.4 ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України, є безпідставними, оскільки фактично розгляд справи розпочався лише після постановлення ухвали від 17.05.2006р., якою було закінчено підготовче провадження та призначено розгляд справи до судового розгляду на 31.05.2006р. На момент постановлення ухвали від 17.05.2006р. відповідачем у справі вже був виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним та не являються підставою для скасування оскарженої постанови, яка прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254, п.п. 6-7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Постанову господарського суду Хмельницької області від 31.05.2006р. у справі №14/102 -НА залишити без змін, а апеляційну скаргу Старокостянтинівської центральної районної аптеки №10, м.Старокостянтинів Хмельницької області - без задоволення.
2. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
3. Касаційну скаргу може бути подано протягом одного місяця безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Гулова А.Г.
судді:
Пасічник С.С.
Шкляр Л.Т.
Віддрук. 4 прим.
1- до справи,
2 - позивачу
3 - відповідачу
4 - внаряд