ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"14" листопада 2006 р. | Справа № 26/347-06-6531 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Сидоренко М.В.,
суддів Таценко Н.Б., Мишкіної М.А.
при секретарі судового засідання Кійко О.В.
за участю представників сторін
від позивача: Денисов В.Є.
від відповідачів: АКПІБ –Домникова Н.О., Бєляєв С.М.
ТОВ- Білоус Е.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ВАТ „Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття”
на рішення господарського суду Одеської області
від 29.09.2006 р.
у справі № 26/347-06-6531
за позовом ВАТ „Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття”
до акціонерного комерційного промислово –інвестиційного банку (ЗАТ) в особі філії „Одеське центральне відділення Промінвестбанку”,
ТОВ „Дубль-А”
про визнання угод недійсними (сторони та суть спору зазначається згідно рішення суду)
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
Апеляційною інстанцією здійснювалась повна фіксація судового процесу.
ВСТАНОВИЛА:
10.07.2006 р. позивач звернувся з позовною заявою, в якій просив визнати угоду про уступку права вимоги, укладену 23.06.2006 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (ЗАТ) в особі філії „Одеське Центральне відділення Промінвестбанку” (далі –Банк) та ТОВ „Дубль-А” (далі – ТОВ) недійсною. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилався на ст. ст. 277, 1077, 1079 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 7 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”.
В процесі розгляду справи позивач надав до суду додаткову позовну заяву, в якій просив визнати недійсним кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 66-05-12/610 від 06.07.2005 р., укладений між Банком та ВАТ „Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття” (далі - ВАТ) з посиланнями на підписання оспорюваного договору неуповноваженою особою - Панасюком О.В.
Крім того, при подальшому розгляді справи позивач доповнив та змінив позовні вимоги, викладені у додатковій позовній заяві, і також просив зобов’язати Банк повернути ВАТ 167 169,36 грн., а ВАТ повернути Банку 1 000 000 грн.
Рішенням господарського суду від 29.09.2006 р. (суддя Никифорчук М.І.) в задоволенні позовних вимог відмовлено, оскільки суд дійшов висновку про те, що при укладенні угоди про уступку права вимоги від 23.06.2006 р. Банк та ТОВ діяло відповідно до вимог ст. 1077 та 1079 ЦК України, а на момент укладення кредитного договору від 06.07.2005 р. Панасюк О.В. мав належні повноваження щодо його укладення.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ВАТ звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду і прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. При цьому, скаржник вважає, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального (п. п. 1, 5 ст. 1, п. 11 ст. 4 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, п. 1.10 Закону України „Про ПДВ”) та процесуального (ст. ст. 35, 43 ГПК) права. Крім того, на думку скаржника, судом не надано правової оцінки абз. 4 Листа Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 13.10.2003 р. № 347/07/1-3/1 „Щодо питань кваліфікації уступки права вимоги як фінансової послуги”.
У відзиві на апеляційну скаргу банк вважає рішення суду законним, т.я. кредитний договір про відкриття кредитної лінії та договір уступки права вимоги відповідає вимогам чинного законодавства, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
В запереченні до апеляційної скарги ТОВ вважає скаргу необґрунтованою, безпідставною, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Апеляційною інстанцією за власною ініціативою залучено до матеріалів справи копію кредитної справи позичальника.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія, приходить до наступного.
Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв’язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.
Оскаржуваним рішенням господарського суду відмовлено в задоволенні позовних вимог з підстав, які наведені в мотивувальній частині даної постанови. Судова колегія вважає, що згадане судове рішення прийняте з неповним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а це, в свою чергу, стало підставою для неправильного застосування судом норм матеріального права. Отже рішення господарського суду, у відповідності до приписів ст. 104 ГПК України, слід скасувати.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.07.2005 р. між Банком та ВАТ в особі голови правління –Панасюка О.В. укладено спірний кредитний договір про відкриття кредитної лінії.
Разом з тим, чинним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17.04.2006 р. визнано недійсним акт ненормативного характеру –рішення загальних зборів ВАТ, оформлений протоколом б/н від 23.06.2005 р., та контракт від 24.06.2005 р., укладений з Панасюком О.В. щодо виконання останнім функцій голови правління ВАТ, з моменту прийняття та укладення зазначених документів.
Отже, враховуючи наведені вище положення, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17.04.2006 р., в силу ст. 35 ГПК України, судова колегія приходить до висновку, що кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 66-05-13/610 укладений від імені ВАТ особою без належних повноважень. Крім того, по п. 6.11 кредитного договору він складений у двох оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу: один - для Банку, другий –для ВАТ. Але, як вбачається з матеріалів справи примірник договору Банку відрізняється від примірника цього ж договору ВАТ та Банком самостійно, вже після підписання договору, навіть неуповноваженою особою ВАТ, внесені додаткові відомості про номери рахунків. Зазначені дії Банку суперечать вимогам чинного законодавства, умовам договору і тим самим позбавляють наданий Банком примірник кредитного договору доказової сили у відповідності до приписів ст. 34 ГПК України. При цьому, судова колегія приймає до уваги, що матеріали залученої кредитної справи позичальника не містять повідомлення Банком про внесення ним самостійно доповнень до кредитного договору та про погодження з такими доповненнями позивача по справі. Також судова колегія, дослідивши матеріали справи і залучені матеріали кредитної справи позичальника не знаходить будь-яких доказів наступного схвалення ВАТ кредитного договору, підписаного від імені останнього неуповноваженою особою, а саме розрахункових документів (платіжних доручень) згідно до п. 3.1 договору № 66-05-13/610. Відтак, судова колегія вважає, що ВАТ отримував грошові кошти від Банку не на умовах спірного кредитного договору.
З огляду на наведені вище обставини, враховуючи приписи ст. 33 ГПК України, апеляційна інстанція приходить до висновку про доведеність позовних вимог про визнання кредитного договору недійсним та про застосування до сторін двосторонньої реституції, а саме: зобов’язати Банк повернути позивачу 167169,36 грн., а ВАТ зобов’язати повернути Банку 1000000 грн.
Також з матеріалів справи вбачається, що 23.06.2006 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (ЗАТ) в особі філії „Одеське Центральне відділення Промінвестбанку” ( первісний кредитор) та ТОВ „Дубль-А” (новий кредитор), укладено угоду про уступку права вимоги, згідно до умов якої первісний кредитор уступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, належне первісному кредиторові, і стає кредитором за кредитним договором № 66-05-13/610 від 06.07.2005 р. (далі –основний договір), укладеним між первісним кредитором та ВАТ „Науково дослідний інститут спеціальних способів лиття” (надалі боржник).
Враховуючи, що кредитний договір, саме який став підставою для укладення угоди про уступку права вимоги є недійсним, слід погодитись з позовними вимогами та визнати недійсним і договір уступки права вимоги, як такий, що витікає з недійсної угоди.
При цьому, надаючи правову оцінку угоди про уступку права вимоги (далі –Угода), судова колегія приходить до висновку, що за своєю правовою природою ця Угода являється договором факторингу, а отже ТОВ, за приписами ст. ст. 1077, 1079 ЦК України, ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, для здійснення таких послуг повинна була отримати у відповідності до чинного законодавства статус фінансової установи та відповідні ліцензії.
Відтак, посилання скаржника на укладення Угоди між Банком та ТОВ без статусу фінансової установи являються обґрунтованими, а враховуючи вимоги ст. 227 ЦК України така Угода визнається судом недійсною також і з підстав укладення її (Угоди) юридичною особою без відповідного дозволу (ліцензії).
Розглядаючи даний спір та приймаючи оскаржуване судове рішення, господарський суд наведеним вище обставинам належної оцінки не надав та дійшов невірних висновків, які не відповідають обставинам справи.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню. Оскаржуване судове рішення слід скасувати, а позов задовольнити повністю.
Заперечення Банку судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки вони суперечать встановленим апеляційною інстанцією наведеним вище фактичним обставинам справи.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Судові витрати у відповідності до приписів ст. ст. 44, 49 ГПК України слід покласти на Банк.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, судова колегія, -
П о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Одеської області від 29.09.2006 р. по справі № 26/347-06-6531 скасувати.
Позов задовольнити.
Визнати недійсними кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 66-05-13/610 від 06.07.2005 р., укладений між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (ЗАТ) в особі філії „Одеське Центральне відділення Промінвестбанку” та ВАТ „Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття” та договір про уступку права вимоги від 23.06.2006 р., укладений між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (ЗАТ) в особі філії „Одеське Центральне відділення Промінвестбанку” та ТОВ „Дубль-А”.
Головуючий суддя М.В.Сидоренко
Суддя Н.Б.Таценко
Суддя М.А.Мишкіна