ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" квітня 2013 р.Справа № 19/17-530-2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Михайлова М.В.
суддів Ярош А.І., Журавльова О.О.
При секретарі Мікулі К.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Подольна Т.А., за довіреністю;
від відповідача 1: Маслова П.В., за довіреністю;
від відповідача 2: Ісадченко М.Ю., за довіреністю;
від 3-ї особи: не з'явився, повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області
на рішення господарського суду Одеської області від 06 лютого 2013 року
по справі № 19/17-530-2011
за позовом Приватного акціонерного товариства „Судноплавна компанія „Укрферрі", м. Одеса, Сабанський пров., 4-А
до 1) Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, м. Одеса, вул. Садова, 1-а;
2) Державної екологічної інспекції Північно - Західного регіону Чорного моря, м. Одеса, 12-та лінія 6-ї станції Люстдорфської дороги, буд. 22
3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фірма з іноземними інвестиціями „Інтерфері" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса, пр-т Шевченко, 2
про стягнення 26 159,00 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2011 року Приватне акціонерне товариство „Судноплавна компанія „Укрферрі" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відділення Державного казначейства України у м. Іллічівськ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фірми з іноземними інвестиціями „Інтерфері" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, а також за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно - Західного регіону Чорного моря, правонаступником якої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011р. № 995 „Про створення територіальних органів Державної екологічної інспекції" є Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря, про стягнення заборгованості в загальному розмірі 36 0154,94 грн., яка складалась із суми основного боргу в розмірі 26 159 грн., збитків від інфляції в сумі 7 958 грн. та трьох відсотків річних в сумі 1 898,05 грн.
В процесі розгляду даної справи згідно з ухвалою господарського суду Одеської області від 11.03.2011р. було замінено неналежного відповідача по справі - відділення Державного казначейства України у м. Іллічівськ, на належного відповідача - Головне управління Державного казначейства України в Одеській області. Крім того, згідно з ухвалою від 22.05.2011р. господарським судом на підставі ст. 24 ГПК України було залучено Державну екологічну інспекцію Північно - Західного регіону Чорного моря до участі у справі в якості іншого відповідача.
Також, під час розгляду даної справи господарським судом було здійснено заміну відповідача, діяльність якого було припинено - Головне управління Державного казначейства України в Одеській області, на його правонаступника - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області.
Згідно із заявою від 28.05.2012р. про уточнення позовних вимог ПрАТ „СК „Укрферрі" просило суд стягнути з державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області майнову шкоду в розмірі 26 159 грн. та судові витрати по справі.
Рішенням господарського суду Одеської області від 18.06.2012р. по даній справі, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2012р., позовні вимоги ПрАТ „СК „Укрферрі" було задоволено у повному обсязі, присуджено до стягнення з державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь позивача майнову шкоду в сумі 26 159 грн..
Постановою Вищого господарського суду України від 28.11.2012р. вищезазначені рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції були скасовані з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. За переконанням суду касаційної інстанції, при розгляді даної справи суди попередніх інстанцій не дослідили наявність у діях відповідачів повного складу елементів цивільного правопорушення, встановлення та дослідження яких є обов'язковим при вирішенні спорів, заснованих на деліктній відповідальності порушника. Також Вищим господарським судом України було зазначено на відсутність у судових рішеннях належного дослідження фактів, встановлених постановою Приморського районного суду м. Одеси від 29.07.2008р., на предмет їх преюдиціального значення для вирішення даного спору.
Під час нового розгляду справи позивач підтримав заявлені позовні вимоги про стягнення майнової шкоди в сумі 26 159 грн. у повному обсязі.
Відповідачі заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, наголошуючи на їх безпідставності та необгрунтованості.
Третьою особою заявлені позовні вимоги були підтримані у повному обсязі.
Рішенням господарського суду Одеської області від 06 лютого 2013 року по справі № 19/17-530-2011 (суддя Желєзна С.П.) позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 06 лютого 2013 року по справі № 19/17-530-2011 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права.
03.04.2013 року до апеляційного господарського суду надійшли заперечення відповідача на апеляційну скаргу, в яких він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
02.04.2013 року до апеляційного господарського суду надійшли пояснення відповідача 2, згідно з якими він просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечень та пояснень, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, було правильно встановлено господарським судом та перевірено в ході апеляційного перегляду, із протоколу № 000963 від 10.04.2008 р., 09.04.2008 р. під час інспектування теплоходу «Южна Пальміра», яке знаходилося у Іллічівському судноремонтному заводі у доці ПЛ - 154, під час перебування у внутрішніх морських територіальних водах України з 01.04.2008 р. 00:00 час. по 09.04.2008 р. 15:40 час. теплоходом було скинуто за борт у акваторію Сухого лиману басейну Чорного моря скрізь скидні забортні клапани стічні води у кількості 13 метрів кубічних, що привело до забруднення акваторії Сухого лиману басейну Чорного моря необробними стічними водами. У вказаний період часу з 01.04.2008 р. 00:00 час. по 09.04.2008 р. 15:40 час., на борту теплоходу «Южная Пльміра» було використано на господарчо-побутові потреби 100 метрів кубічних води, з яких 63 метра кубічних накопичено у збірних танках, 24 метра кубічних видано на берегові споруди, а 13 метрів кубічних скинуто за борт.
На підставі цієї постанови, капітана т/х «Южна Пальміра» Крючковича Є.Г. було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення штрафу у сумі 1 190 грн.
Скасовуючи постанову Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно- Західного регіону Чорного моря № 000963 від 10.04.2008 р. про притягнення капітана теплоходу «Южна Пальміра» Крючковича Є.Г. до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 59-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Приморський районний суд м. Одесі встановив, що Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно- Західного регіону Чорного моря факту скидання стічних вод з теплоходу «Южна Пальміра» у акваторію Сухого лиману басейну Чорного моря не довела.
Таки чином, складання 10.04.2008 р. інспекторами Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно- Західного регіону Чорного моря протоколу про адміністративне правопорушення, постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, а також претензії та акту є неправомірними.
В наслідок цих неправомірних дій інспекторів Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно- Західного регіону Чорного моря, Судноплавна компанія була вимушена сплатити штраф за, нібито, забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 26 159 грн., якого на справді не було.
Частиною 1 статі 59-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що забруднення і засмічення територіальних і внутрішніх морських вод внаслідок скидів із суден, здійснених без дозволу спеціально уповноважених на те державних органів або з порушенням встановлених правил тягне накладання штрафу на посадових осіб.
Згідно зі ст. 70 цього Закону визначення складу екологічних правопорушень і злочинів, порядок притягнення винних до адміністративної та кримінальної відповідальності за їх вчинення встановлюються Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України.
У постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення» № 269 від 29.02.1996 р. зазначено, що скидання із суден - будь-яке скидання із судна забруднюючих речовин або вод, що їх містять, включаючи будь-яке витікання, злив, видалення, розлив, протікання, відкачування, виділення або спорожнення, а сміття із суден - будь-яка речовина, матеріали і предмети, які мають бути видалені (харчові, побутові, експлуатаційні відходи, забруднене нафтою і нафтопродуктами ганчір'я, відходи, пов'язані з вантажем, обслуговуванням).
Згідно з п.п 1.3, 2.4 Положенням про порядок обчислення розміру відшкодування
та сплати збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих
засобів територіальних і внутрішніх морських вод України, затвердженим наказом
Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України
від 26 жовтня 1995 р. N 116 (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на
час виникнення спірних правовідносин) факти скиду забруднюючих речовин
встановлюються посадовими особами Державних інспекцій охорони Чорного і Азовського
морів, інших спеціально уповноважених органів державної виконавчої влади в галузі
використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і їх органів на місцях та
громадськими інспекторами з охорони довкілля. За фактом скиду на основі результатів
державного та громадського контролю, спеціальних досліджень та візуальних
спостережень складається протокол про порушення законодавства про охорону
навколишнього природного середовища України. До господарсько-фекальних стічних вод
відносяться стоки і інші відходи з усіх типів туалетів, піссуарів, унітазів, із медичних
приміщень і приміщень, в яких утримуються тварини, відповідно до визначення,
встановленого у Конвенції (підпункт 3 Правило 1 додатка IV Правил запобігання
забрудненню стічними водами із суден). Об'єм їх скидів визначається на підставі даних
обстеження судна, корабля, іншого плавучого засобу, аналітично-лабораторних
досліджень, аерофотозйомки та аналізу записів в суднових документах, перевірки
документів про здавання цих вод в портах та за п. 5.1.5 Методики.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статею 56 Конституції України, встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно до ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України, при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Як вбачається із ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України, державна казначейська служба України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
На підставі ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 1 статті 1173 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою.
Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Із п.п. 2 п. 9 розділу VI «Прикінцеві та переходні полодення» Бюджетного кодексу України вбачається, що відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже судова колегія доходить до висновку, що в процесі розгляду справи відповідачами не було доведено належним чином своєї правової позиції та не було надано документальних доказів у відповідності до ст.ст. 4-3, 22, 32-34 ГПК України, які б підтвердили позицію відповідачів у будь - якій частині, а надані докази не є такими, що в розумінні вищезазначених статей підтверджують обставини, на які посилаються відповідачи.
Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до переконання про те, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення немає.
Всі інші зауваження, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, м. Одеса, на рішення господарського суду Одеської області від 06 лютого 2013 року по справі № 19/17-530-2011 залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписаний 09 квітня 2013 року.
Головуючий суддя: М.В. Михайлов
Суддя: А.І. Ярош
Суддя: О.О. Журавльов