Справа № 784/1123/13 09.04.2013
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 11/784/322/13 року Категорія: ст. 317 ч. 1 КК України
Головуючий у першій інстанції Корнешова Т.В.
Доповідач апеляційного суду Фаріонова О.М.
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"9" квітня 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області в складі:
Головуючого Ржепецького О.П.
суддів Чернявського А.С., Фаріонової О.М.
при секретарі Чоботаренко Т.І.
за участю прокурора Цибух Т.І.
засудженого ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 лютого 2013 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Миколаєва, громадянин України, раніше судимий:
- 16.09.2000 року Центральним районним судом м. Миколаєва за ст. ст. 81 ч. 3, 89 ч. 1 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 46-1 КПК України (1960 року) з відстрочкою виконання вироку на 2 роки;
- 05.12.2002 року Центральним районним судом м. Миколаєва за ст. 185 ч. 3 КК України, з застосуванням ст. 71 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільнений 19.05.2006 року умовно-достроково на 3 місяці 7 днів;
- 09.02.2009 року Заводським районним судом м. Миколаєва за ст. 309 ч. 1 КК України на 2 роки позбавлення волі, з застосуванням ст. 75 КК України звільнений з іспитовим строком 1 рік;
- 31.08.2009 року Заводським районним судом м. Миколаєва за ст. 185 ч. 3 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення вол, звільненого 14.10.2011 року умовно-достроково на 1 рік 19 днів;
засуджений за ст. 317 ч. 1 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на 1 рік позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Заводського районного суду м.Миколаєва від 31.08.2009 року та остаточне покарання визначено на 1 рік 1 місяць позбавлення волі.
За вироком суду, 2 жовтня 2012 року близько 11 години ОСОБА_3 за місцем проживання у АДРЕСА_1, надав ОСОБА_4 та ОСОБА_5 приміщення для незаконного вживання наркотичного засобу - ацетильованого опію.
В апеляції прокурор просить вирок суду скасувати в зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону - безпідставного застосування вимог ст. 69 КК України при призначенні покарання, та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання за ст. 317 ч. 1 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком від 31.08.2009 року та остаточно призначити покарання на 3 роки 7 місяців позбавлення волі.
Вважає неправильними висновки суду в частині застосування ст. 69 КК України, посилаючи на відсутність декількох обставин, які пом'якшують покарання засудженого. На думку апелянта, судом помилково враховані такі пом'якшуючі обставини, як щире каяття, випадковий та одиночний характер злочину, а також незадовільний стан здоров я ОСОБА_3
При призначенні покарання просить врахувати, що ОСОБА_3 вчинив злочин середньої тяжкості, наявність рецидиву злочину, не погашеної судимості, вчинення злочину в період невідбутого покарання за попереднім вироком.
Заслухавши доповідача, прокурора на підтримку апеляції, заперечення засудженого ОСОБА_3, який просив вирок суду залишити без зміни, вивчивши матеріали кримінальної справи, провівши часткове судове слідство та обговоривши викладені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_3 у наданні приміщення для незаконного вживання наркотичних засобів, є правильними, а його дії вірно кваліфіковані судом за ст. 317 ч.1 КК України.
В цій частині вирок суду не оспорюється.
Є обгрунтованими доводи прокурора про те, що при призначенні покарання суд неправильно застосував кримінальний закон і безпідставно застосував вимоги ст. 69 КК України, призначивши ОСОБА_3 занадто м'яке покарання.
Призначаючи покарання, суд зазначив, що вчинений злочин відноситься до злочинів середньої тяжкості, а також послався на дані про особу винного, який за місцем проживання характеризується посередньо, має незадовільний стан здоров'я.
Суд врахував в якості обставини, яка пом'якшує покарання, щире каяття ОСОБА_3 у вчиненому злочині. Крім того, суд врахував, що за обставинами справи вчинений злочин має випадковий одиночний характер.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про можливість застосування вимог ст. 69 КК України та призначення ОСОБА_3 покарання, нижче від найнижчої межі, передбаченого санкцією ст. 317 ч. 1 КК України.
З цими висновками колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.
Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, на підставі ст. 69 КК України є можливим за наявності декількох обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Однак, ці вимоги закону судом не дотримані, оскільки судом встановлена лише одна обставина, яка пом'якшує покарання - щире каяття ОСОБА_3 у вчиненому злочині.
Крім того, не достатньо враховані дані про особу винного, який характеризується задовільно, раніше неодноразово судимий, і даний злочин вчинив через незначний проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.
Не заслуговують на увагу і посилання суду на випадковий одиночний характер вчиненого злочину, оскільки за матеріалами справи ОСОБА_3 раніше судимий за вчинення злочину у сфері обігу наркотичних засобів, перебуває на обліку в наркологічному диспансері та зловживає опіатами зі шкідливими наслідками.
Таким чином, судом безпідставно застосовані вимоги ст. 69 КК України, через відсутність декількох обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_3, та у зв'язку із недостатнім врахуванням даних про особу винного.
З огляду на наведене, вирок суду у відношенні ОСОБА_3 підлягає скасуванню в частині призначеного покарання, з постановленням нового вироку відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 378 КПК України 1960 року, у зв'язку із необхідністю астосування більш суворого покарання.
Призначаючи покарання ОСОБА_3, апеляційний суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до злочинів середньої тяжкості.
Щодо даних про особу винного, колегія суддів враховує його задовільну характеристику, те, що він неодноразово судимий, зловживає наркотичними засобами, працює, має декілька тяжких захворювань.
Як обставину, яка обтяжує покарання, суд враховує рецидив злочинів.
Обставиною, яка пом'якшує покарання, є щире каяття ОСОБА_3 у вчиненому злочині.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у мінімальних межах санкції ст. 317 ч.1 КК України. Тому апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню.
При призначенні остаточного покарання слід застосувати вимоги ст. 71 КК України, оскільки ОСОБА_3 вчинив злочин протягом невідбутої частини покарання за попереднім вироком, за яким він звільнений умовно-достроково.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 378 КПК України 1960 року, колегія суддів, -
з а с у д и л а :
Апеляцію прокурора задовольнити частково.
Вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 лютого 2013 року у відношенні ОСОБА_3 скасувати в частині призначеного покарання.
ОСОБА_3 призначити покарання за ст. 317 ч.1 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Заводського районного суду м.Миколаєва від 31.08.2009 року та остаточне покарання визначити на 3 роки 1 місяць позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити той же - підписку про невиїзд.
Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання.
В решті вирок суду залишити без зміни.
Вирок апеляційного суду може бути оскаржений в колегію суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ через апеляційний суд Миколаївської області протягом одного місяця з моменту його проголошення.
Головуючий:
Судді: