Апеляційний суд міста Києва
МСП - 03680, м. Київ - 680, площа Солом'янська, 2-а
Справа №22- 2203 Головуючий у 1-й інстанції Гайдук С.В.
Доповідач Волошина В.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
Головуючого Волошиної В.М.
Суддів Котули Л.Г., Слюсар Т.А.
при секретарі Чайці І.В.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В с т а н о в и л а :
У вересні 2010 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Свої вимоги обґрунтувала тим, що 5 серпня 2000 року між нею та відповідачем було укладено шлюб. З вини відповідача сім'я розпалась і на підставі рішення суду від 1 грудня 2008 року шлюб було розірвано. На її утриманні залишився неповнолітній син, аліментів на утримання сина відповідач не сплачує. За час шлюбу було придбано: двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, власником якої є відповідач, автомобіль VOLVO ХС90 вартістю 227250.00 грн., автомобіль NissanМісга вартістю 84790 грн., автомобіль Маzdа 6 вартістю 165762,00 грн. У квітні 2007 року з її відома відповідачем була заснована компанія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Білдінг єнд Девелопмент» із статутним фондом на момент заснування 40000,00 грн. Добровільно провести розподіл майна відповідач не погоджується. Просила суд поділити майно та виділити їй з врахуванням того, що має на утриманні малолітнього сина квартиру АДРЕСА_1, загальною вартістю 262600,00 грн.;автомобіль Nissan Місга вартістю на момент придбання 84790,00 грн., а відповідачу виділити автомобіль VOLVO ХС90 вартістю 227250.00 грн, автомобіль Маzdа 6, вартістю на момент придбання 165762.00 грн., та в порядку грошової компенсації стягнути з відповідача на користь позивачки 50% відшкодування вартості автомобіль VOLVO ХС90.
В процесі розгляду справи позивачка уточнила позовні вимоги та просила суд поділити спільне майно подружжя, де визнати за ОСОБА_2 право власності на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль Nissan Місга. За відповідачем ОСОБА_2 визнати право власності на автомобіль Маzdа 6, автомобіль Volvo ХС90 та стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію, що становить 1/2 частини вартості автомобіля VolVO ХС90 в розмірі 113625,00 грн., Ѕ частину доходу ОСОБА_2, який буде отриманий ним як учасником ТОВ «Білдінг енд Девелопмент» та судові витрати.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2012 р. позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 в м. Києві та автомобіль Nissan Місга (№ кузова НОМЕР_2, НОМЕР_3).
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 та автомобіль Маzdа 6 (№ кузова НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5).
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду ОСОБА_2 подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його необґрунтованість, незаконність, порушення норм матеріального і процесуального права, просила його скасувати та постановити нове рішення, яким визнати право власності за ОСОБА_2 на: квартиру АДРЕСА_1; автомобіль Nissan Місга; автомобіль Маzdа 6. Визнати право власності за ОСОБА_2 на автомобіль VolVO ХС90, вартістю на момент придбання 227 250,00 грн.. Обгрунтовуючи тим, що відповідач ухиляється від сплати аліментів на неповнолітнього сина (заборгованість 34 835,87 грн.), не проживає в спірній квартирі з 2008 року, комунальні послуги не сплачував, а сину вже 10 років, йому потрібна окрема кімната. Стосовно автомобіля Volvo ХС90, зазначила, що суд взагалі не прийняв до уваги ту обставину, що в матеріалах справи відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2012 року, угода купівлі-продажу від 19.08.2008 року на користь ОСОБА_3, визнана недійсною. Зазначила наступні підстави придбання зазначеного автомобіля, а саме позивач взяла кредит в сумі 21000,00 доларів США для придбання даного автомобіля, в забезпечення кредиту передала в заставне майно банка автомобіль Маzdа 6. Відповідач не сплачував позику, позивач сама сплатила кредит. Таким чином, відповідач намагався приховати спільне майно та вирішив його незаконно відчужити.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира є спільною сумісною власністю сторін, оскільки була придбана ними під час перебування у шлюбі, визнано по Ѕ частині за кожним. Вимоги в частині виділення позивачу в порядку поділу майна автомобіль Nissan Місга, а на користь відповідача Маzdа 6, за згодою подружжя, задоволені.
В цій частині з висновками суду слід погодитись, оскільки суд дійшов їх дотриманням вимог процесуального законодавства щодо всебічності й повноти з"ясування дійсних обставин справи, прав та обов"язків сторін в даних правовідносинах належної правової оцінки наданих сторонами в справі доказів та норм матеріального права.
В той же час, суд відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо визнання за відповідачем права власності на автомобіль Volvo ХС90 та стягнення грошової компенсації Ѕ частини вартості автомобіля Volvo ХС90 на користь позивача, суд виходив, з того, що об'єкт права спільної сумісної власності подружжя VolvoХС90, відсутній у позивача та відповідача на момент розгляду справи, а тому він не може бути предметом поділу.
Однак, погодитись з таким висновком суду першої інстанції неможливо, оскільки у відповідності з п. 4 ч. 1, ч.2 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом апеляційної інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечувалося, що сторони перебували у шлюбі з 05.08.2000 року по 25.06.2009 року (а.с.9-10). Від шлюбу мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).25 червня 2009р. шлюб між сторонами було розірвано (а.с. 10).
Як вбачається з матеріалів справи, сторони за час шлюбу придбали наступне майно: 31.05.2005 року двохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, та право власності на яку на підставі договору купівлі-продажу зареєстроване за відповідачем (а.с.12-13). Як вбачається з п.1.4 кредитного договору № 24-4ІШ/05-2005Н від 31.05.2010 року цільове призначення кредиту - придбання двохкімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1. Відповідно до довідки від 29.04.2011 вих. № 424/135-17-26 виданої відділенням № 964 АТ «УкрСиббанк» кредит відповідачем виплачено в строк до 15.01.2007 року (а.с.138).
Згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу в кредит від 1 березня 2007 року сторони придбали автомобіль Nissan Місга (№ кузова НОМЕР_2, НОМЕР_3), вартістю 84 790 грн. (а.с.24-15).
Згідно договору купівлі-продажу № 170/04-07 від 12 квітня 2007 року сторонами придбано автомобіль Маzda 6 (№ кузова НОМЕР_9, реєстраційний номер НОМЕР_1), вартістю 165 762, 00 грн. (а.с.26-27), та який на праві власності зареєстрований за позивачем.
03 грудня 2007 року сторони придбали автомобіль VOlVo ХС90 (№ кузову НОМЕР_8, № двигуна НОМЕР_7, технічний паспорт НОМЕР_6), загальною вартістю 227 250 грн. 00 коп. власником зареєстрований відповідач ( а.с. 31-32).
У квітні 2006 року, відповідачем була заснована компанія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Білдінг єнд Девелопмент», де він є єдиним учасником та працює директором. Статутний фонд на момент заснування складав 40 000 тис. грн.
Як вбачається з інформації УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, автомобіль VOlVo ХС90, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_10 в грудні 2007 року був зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 (автомобіль придбано в торговельній організації через біржу).
19 серпня 2008 року на Регіональній універсальній товарній біржі була укладена Угода купівлі-продажу за якою ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купив автомобіль VOlVo ХС90, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_10. як зазначено в п. 3 Угоди, Покупець придбав у Продавця транспортний засіб за 17 грн.00 коп. Угода зареєстрована на біржі за № 005205.
Із відповіді УДАІ МВС України вбачалося, що спірний автомобіль був зареєстрований за ОСОБА_3
В суді першої інстанції, на підтвердження того, що кошти за які був куплений спірний автомобіль належали особисто відповідачу ОСОБА_2 представник відповідача надав копію Договору позики від 14.04. 2000 року за яким ОСОБА_2 позичив ОСОБА_5 кошти в розмірі 100 000, 00 грн. зі сплатою 10 % річних строком до 13.04.2004 року. На такий факт отримання коштів ОСОБА_5 написав розписку.
29.11.2007 року ОСОБА_5 повернув ОСОБА_2 борг в розмірі 227 600,00 грн. з врахуванням відсотків за фактичний час користування коштами та пені. На підтвердження отриманих коштів ОСОБА_2 написав розписку.
Представник позивача в суді першої інстанції, на підтвердження того, що на купівлю автомобіля використані спільні кошти подружжя, надала копію кредитного договору №1994рv-11-07 за яким ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 21000, 00 доларів США. ОСОБА_2 згідно з договором поруки №1994/1 від 22.11.2007 року взяв на себе зобов'язання відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором №1994рv-11-07 від 22.11.2007 року.
За правилами ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
В силу ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Стаття 70 СК України встановлює, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, інтереси неповнолітньої дитини, що мають істотне значення.
З урахуванням викладеного судова колегія приходить до висновку, що спірна квартира АДРЕСА_1 була придбана під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, а тому суд першої інстанції дійшов до правильних висновків, що спірна квартира є спільним майном подружжя, в якому також має бути визнане за кожною із сторін право власності на зазначене майно в рівних частках по Ѕ його частині без її поділу в натурі.
Відповідно до пункту 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Відповідно до пункту 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
Оскільки, сторони прийшли до згоди щодо поділу та вартості автомобілів, позивач не просила компенсацію різниці вартості автомобіля Маzda 6, отже в цій частині рішення суду є правильним та обґрунтованим.
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до ч. 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно з законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи та те, що знаходиться у третіх осіб.
Згідно з ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
В п. 30 п.п.2 Пленум Верховного Суду України в постанові від 21 грудня 2007 р. №11 « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», роз'яснив, що у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Положенням ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справи, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи та особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відмовляючи в частині позовних вимог щодо поділу автомобіля VOlVo ХС90 суд першої інстанції виходив з того, що цей автомобіль у сторін відсутній, а тому і не підлягає поділу.
Разом з тим, погодитись з таким висновком не можна виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи спірний автомобіль був відчужений відповідачем без згоди на це позивачки за біржовою угодою. В свою чергу позивачка звернулась до суду про визнання цієї угоди недійсною
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2012 року, яке набрало чинності, позов ОСОБА_2 про визнання недійсною біржової угоди та застосування наслідків недійсності угоди, задоволено. Цим же рішенням було встановлено, що автомобіль був придбаний сторонами під час шлюбу і є спільним сумісним майном подружжя і позивачка не надавала згоди на його відчуження.
Між тим, суд першої інстанції не взяв до уваги рішення суду про недійсність угоди купівлі-продажу автомобіля VOlVo ХС90, та помилково прийшов до висновку, що об'єкт права спільної сумісної власності подружжя Volvo ХС90, відсутній у позивача та відповідача на момент розгляду справи, а відтак він не може бути предметом поділу.Така обставина спростовується на підставі рішення Шевченківського районного суду від 10 квітня 2012 року, яким визнано угоду купівлі-продажу автомобіля VOlVo ХС90 недійсною, оскільки на момент розгляду справи в суді першої інстанції, зазначений автомобіль був об'єктом поділу спільного майна подружжя.
За таких обставин, рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо поділу автомобіля VOlVo ХС90 не можна визнати законним та обгрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення. При цьому суд враховує, що сторони на зазначений автомобіль мають рівні права, вартість автомобіля в 227 250 грн. 00 коп. сторонами не було оспорено, відчуження автомобіля провів відповідач без згоди позивачки, а тому враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що право власності на автомобіль VOlVo ХС90, вартістю 227 250 грн. 00 коп. слід визнати заОСОБА_2, а на користь ОСОБА_2 стягнути з відповідача грошову компенсацію, що становить Ѕ частини вартості автомобіля в розмірі 113 625, 00 грн.
В іншій частині рішення суду є законним та обгрунтованим і правових підстав до його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Таким чином, зміна позовних вимог в апеляційній скарзі не грунтується на вимогах закону і не може бути предметом розгляду суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2012 року скасувати в частині відмови поділу майна на автомобіль VOlVo ХС90 , що є спільною сумісною власністю та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль VOlVoХС90, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_10 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію, що становить 1\2 вартості автомобіля VOlVo ХС90 в розмірі 113 625, 00 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: