АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого: судді Боголюбської Л.Б.,

суддів: Дзюбіна В.В., Осіпової Л.О.,

з участю прокурора Ємця А.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 31 січня 2013 року.

Цією постановою апеляція прокурора ОСОБА_3, який затверджував обвинувальний висновок, на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 29 листопада 2012 року, визнана такою, що не підлягає розгляду, оскільки апеляція не містить посилання на відповідні аркуші справи, а на момент подачі апеляції прокурор ОСОБА_3 був звільнений з посади заступника прокурора прокуратури Дніпровського району м. Києва.

В апеляції прокурор просить постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 31 січня 2013 року скасувати у зв'язку з істотним порушенням норм КПК. В обґрунтування своїх вимог апелянт вказує, що ним при подачі апеляції усунуті визначені судом недоліки, відповідно дотримано всі вимоги ст. 350 КПК України. Крім того, апелянт зазначає, що КПК 1960 року не передбачає обов'язковості перебування на посаді прокурора у прокуратурі Дніпровського району м. Києва, оскільки ОСОБА_3 був переведений на посаду до Генеральної прокуратури м. Києва.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів уважає, що апеляція прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, підлягає задоволенню з таких підстав.

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2012 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, та засуджений до покарання у виді штрафу в розмірі 15 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 255 000 гривень з конфіскацією грального обладнання.

Прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, ОСОБА_3 у визначений законом строк, 19 жовтня 2012 року, подав апеляцію на цей вирок та просив його змінити в частині призначеного покарання, у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а саме: виключити посилання про призначення конфіскації грального обладнання, як додаткової міри покарання, оскільки на момент вчинення злочину санкція ч.1 ст. 203 - 2 КК України такого додаткового покарання не передбачала.

Вказана апеляція прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2012 року була залишена без руху та надано апелянту семиденний строк для усунення недоліків, оскільки у змісті апеляції відсутні посилання на відповідні аркуші справи, а резолютивна частина апеляції не відповідає вимогам ст. 324 КПК України.

Згідно супровідного листа (а.с.160) копія постанови була направлена до прокуратури Дніпровського району м. Києва 05 листопада 2012 року, а відповідно до копії із журналу реєстрації вхідної кореспонденції (а.с.161) дана постанова надійшла до канцелярії прокуратури Дніпровського району м. Києва 19 листопада 2012 року.

Ч.1 ст. 352 КПК України 1960 року визначається, що для усунення недоліків надається семиденний строк з моменту одержання повідомлення.

Тобто, сім діб для усунення прокурором, який затвердив обвинувальний висновок, недоліків в апеляції на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2012 року, спливали 26 листопада 2012 року.

Оскільки, у визначений законом термін прокурор не усунув зазначені головуючим недоліки апеляції, суддя Дніпровського районного суду м. Києва своєю постановою від 29 листопада 2012 року, визнав апеляцію прокурора від 19 жовтня 2012 року такою, що не підлягає розгляду. Зазначена постанова була направлена в прокуратуру Дніпровського району м. Києва 3 грудня 2012 року.

Прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, ОСОБА_3 18 грудня 2012 року подав апеляцію на цю постанову. В апеляції прокурор просить постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 29 листопада 2012 року скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, апеляцію подану на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 9 жовтня 2012 року визнати такою, що відповідає вимогам ст.350 КПК України і підлягає розгляду, посилаючись на те, що ним при написанні та поданні апеляції дотримані всі вимоги КПК України 1960 року.

Апеляція прокурора від 18 грудня 2012 року постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 24 грудня 2012 року була залишена без руху, а апелянту надано семиденний термін для усунення недоліків з моменту отримання повідомлення, тому що внесена апеляція не містить посилання на аркуші справи, і, крім того, прокурор ОСОБА_3, який затвердив обвинувальний висновок та вніс апеляцію на виконання вимог постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 29 листопада 2012 року, був звільнений з посади заступника прокурора Дніпровської прокуратури м. Києва.

Прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, ОСОБА_3 14 січня 2013 року подав апеляцію, в якій просить постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 29 листопада 2012 року скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а апеляцію подану на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2012 року визнати такою, що відповідає вимогам ст. 350 КПК України 1960 року.

Проте, постановою від 31 січня 2013 року апеляція прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, ОСОБА_3 визнана такою, що не підлягає розгляду, оскільки апелянтом не було усунуто недоліки, підписи в апеляціях від 18.12.2012 року та 14.01.2013 року різні між собою, а, крім того, не було надано підтвердження про перебування ОСОБА_3 на роботі в органах прокуратури.

Відповідно до вимог ст. 350 КПК України апеляція повинна містити назву суду, якому адресується апеляція; дані про особу, яка подає апеляцію; посилання на вирок, ухвалу чи постанову, на які подається апеляція, і назву суду, який їх постановив; вказівки на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на їх обґрунтування; прохання особи, яка подає апеляцію; перелік документів, які додаються до апеляції. При обґрунтуванні прокурором чи захисником необхідності зміни чи скасування вироку, ухвали, постанови апеляція повинна містити посилання на відповідні аркуші справи.

Зі змісту оскаржуваної постанови судді та попередніх постанов про залишення апеляцій без руху та визнання апеляції такою, що не підлягає розгляду, убачається, що основним недоліком поданих прокурором, який затвердив обвинувальний висновок, апеляцій є відсутність посилань на відповідні аркуші справи. Разом з тим, такий недолік апеляції колегія суддів уважає надуманим, оскільки зміна вироку через застосування кримінального закону, який не підлягав застосуванню, не потребує посилань на відповідні аркуші справи.

Посилання головуючого у постанові від 31.01.2013 року на різницю між підписами апелянта в апеляціях від 18.12.2012 року та 14.01.2013 року колегія суддів уважає неспроможними, оскільки суддя не є спеціалістом в області почеркознавства і не наділений повноваженнями робити висновки щодо різності учинених особою, яка подала апеляцію, підписів.

До суду апеляційної інстанції апелянтом надано копію наказу № 2914 від 13 листопада 2012 року ( а.с. 176), з якого убачається, що апелянт продовжує працювати в органах прокуратури і переведений до Генеральної прокуратури України.

Враховуючи, що відповідно до положень п.8 ч.1 ст. 348 КПК України 1960 року правом на оскарження судового рішення наділений прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, то його переміщення на іншу посаду в органах прокуратури після подання апеляції на вирок суду, не є підставою для визнання його апеляції такою, що не підлягає розгляду.

З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що постанова судді Дніпровського районного суду м. Києва від 31 січня 2013 року є незаконною та необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 29 листопада 2012 року слід визнати такою, що підлягає розгляду, а справу повернути до місцевого суду для виконання вимог ст.ст. 351, 354 КПК України 1960 року.

Керуючись положеннями п. 15 Розділу ХІ „Перехідні положення" Кримінального процесуального Кодексу України, ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, задовольнити.

Постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 31 січня 2013 року про визнання апеляції прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 29.11.2012 року такою, що не підлягає розгляду, скасувати.

Визнати такою, що підлягає розгляду, апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 29 листопада 2012 року.

Кримінальну справу щодо ОСОБА_2 повернути до Дніпровського районного суду м. Києва для виконання вимог ст.ст. 351, 354 КПК України.

С У Д Д І:

________________ ________________ _______________

Боголюбська Л.Б. ДзюбінВ.В. Осіпова Л.О.

Справа № 11/796/851/2013 Категорія КК: ч.1 ст. 203-1

Головуючий у першій інстанції Чаус М.О.

Доповідач Боголюбська Л.Б.