РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 року Справа № 7/70/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Крейбух О.Г.

судді Юрчук М.І. ,

судді Василишин А.Р.

при секретарі Михальчук В.К.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: Обертас Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства "Могилів-Подільський консервний завод" на рішення господарського суду Вінницької області від 21.01.13 р. у справі № 7/70/2012/5003 (суддя Банасько О.О.)

за позовом Державного агенства резерву України

до Публічного акціонерного товариства "Могилів-Подільський консервний завод"

про стягнення вартості самовільно використаних матеріальних цінностей державного резерву та штрафних санкцій в суммі 446 884, 04 грн.

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2012 року Державне агентство резерву України звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до ПАТ "Могилів-Подільський консервний завод" про зобов'язання повернути до державного резерву самовільно використаний мазут марки М-100 в кількості 179,834 т. та стягнення вартості самовільно використаних матеріальних цінностей державного резерву та штрафних санкцій в сумі 446 884,04 грн. /т.1, а.с.3-7/.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 21.01.2013 року у справі № 7/70/2012/5003 (суддя Банасько О.О.) позов Державного агентства резерву України до Публічного акціонерного товариства "Могилів-Подільський консервний завод" про стягнення вартості самовільно використаних матеріальних цінностей державного резерву та штрафних санкцій в сумі 446 884,04 грн. задоволено /т.2, а.с.3-7/.

Зобов'язано ПАТ "Могилів-Подільський консервний завод" повернути до державного резерву - мазут марки М-100 в кількості 179,834 т.

Стягнуто з ПАТ "Могилів-Подільський консервний завод" в доход державного бюджету України - 133 077 грн. 16 коп. - штрафу, 230 502 грн. 40 коп. - пені.

Стягнуто з ПАТ "Могилів-Подільський консервний завод" - 9 933 грн.13 коп. судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач ПАТ "Могилів-Подільський консервний завод" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 21.01.2013 року у справі № 7/70/2012/5003 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити /т.2, а.с.27-31/.

В обгрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:

- місцевим господарським судом неправомірно визнано встановленим факт закладення у 1999 році на відповідальне зберігання відповідача мазуту марки М-100 в порядку переміщення з ВАТ «Вінницянафтопродукт», що, на думку скаржника, підтверджується нарядом форми Р-28а та приймальним актом форми Р-16;

- відповідно до ст.11 Закону України «Про державний матеріальний резерв» та п.10 постанови КМУ № 1129 від 08.10.1997 року «Про порядок формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву», матеріальні цінності вважаються закладеними до державного реєстру після підписання акта про їх приймання, розміщення на місці зберігання та оформлення відповідних бухгалтерських документів складського обліку, тоді як з акту форми Р-16 не вбачається дати прийняття на зберігання спірного мазута;

- аналогічна ситуація склалася щодо витягу з акту ревізії від 08.11.2000 року, наданого Держфінінспекцією у Вінницькій області згідно листа ДСК № 6 від 24.12.2012 року.

Таким чином, на думку апелянта, правові підстави для задоволення позову відсутні; просить рішення господарського суду Вінницької області від 21.01.2013 року у справі № 7/70/2012/5003 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.02.2013 року у справі № 7/70/2012/5003 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.03.2013 року /т.2, а.с.26/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 року розгляд справи № 7/70/2012/5003 відкладено на 10.04.2013 року в зв'язку з клопотанням відповідача /т.2, а.с.38/.

10 квітня 2013 року в судовому засіданні відповідач повністю підтримав вимоги і доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач участі уповноваженого представника в судовому засіданні 10 квітня 2013 року не забезпечив; відзиву на апеляційну скаргу не подав; про причини неявки суд не повідомив. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, останній був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи /т.2, а.с.40/.

За наведеного, враховуючи приписи ст.ст.101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, з огляду на таке.

Відповідно до приймального акту (зберігальне зобов'язання) № 1 Державним агентством резерву України передано ВАТ "Могилів-Подільський консервний завод" в порядку переміщення з ВАТ "Вінницянафтопродукт" на відповідальне зберігання матеріальні цінності державного резерву - мазут марки М-100 в кількості 179,834 т., що підтверджується нарядом форми Р-28а № 2-7/120м /т.1, а.с.10-11/.

16-17 вересня 2002 року завідувачем Вінницького сектору Одеського відділу КРУ Державного комітету України з державного матеріального резерву проведено контрольну перевірку наявності, якісного стану та умов зберігання, обліку і звітності мазуту держрезерву, що знаходиться на відповідальному зберіганні на ВАТ "Могилів-Подільський консервний завод", про що складено акт від 16.09.2002р. Даною перевіркою встановлено факт незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, а саме самовільне відчуження товариством мазуту марки М-100 у кількості 179,834 т, запропоновано директору підприємства негайно повернути самовільно відчужений мазут та повідомити до 01.10.2002р. Державний комітет України з Державного матеріального резерву /т.1, а.с.12-14/.

Державною фінансовою інспекцією у Вінницькій області листом від 24.12.2012 року № 6 ДСК повідомлено господарський суд Вінницької області про факт незабезпечення збереження ВАТ "Могилів-Подільський консервний завод" матеріальних цінностей державного резерву, що підтверджується Актом ревізії від 08.11.2000 року руху та заборгованості ресурсів Державного резерву України. При цьому, Державною фінансовою інспекцією у Вінницькій області надано господарському суду Вінницької області витяг з Акту ревізії від 08.11.2000 року, який останнім долучено у відповідну номенклатуру справ загального відділу, поскільки інформація, що міститься в даному акті включена до переліку відомостей, які містять корфеденційну інформацію, що є власністю держави з присвоєнням грифу "для службового користування" /т.1, а.с.112/.

Факт незабезпечення збереження ПАТ "Могилів-Подільський консервний завод" матеріальних цінностей державного резерву - мазуту марки М-100 у кількості 179,834 т слугувало підставою для звернення останнього до суду з позовом про зобов'язання повернути до державного резерву самовільно використаний мазут марки М-100 в кількості 179,834 т та стягнення вартості самовільно використаних матеріальних цінностей державного резерву і штрафних санкцій в сумі 446 884, 04 грн.

При прийнятті рішення колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Аналогічні положення містить ст.173 ГК України.

За загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Необхідність дотримання письмової форми обумовлена ст.208 ЦК України.

Відповідно до ст.207 ЦК України та ст.181 ГК України, договір може бути укладений в письмовій формі не тільки шляхом складання єдиного документу, правочин/договір вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, якими обмінялись сторони.

Відповідно до част.7 ст.179, част.1 ст.181 ГК України та част.2 ст.207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписуються особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з п.10 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1129 від 08.10.1997 року, матеріальні цінності вважаються закладеними до державного резерву після підписання акта про їх приймання, розміщення на місці зберігання та оформлення відповідних бухгалтерських документів складського обліку.

У вказаних приймальних актах зазначається найменування і адреса відповідального зберігача, посада керівників та найменування підприємства, а також матеріально-відповідальної особи, які приймають у держрезерв матеріальні цінності із зазначенням їх найменування, виду, сорту, марки і інших показників, дати прийняття, кількості товару, ваги, їх ціни і суми.

Крім цього, в приймальному акті (збережувальне зобов'язання) форми Р-16 зазначаються якісні показники продукції та підстави для прийому, а вказаний типовий документ має наступний текст: "Прийняті по даному акту на відповідальне зберігання товари (матеріальні цінності), які належать Держкомрезерву України, зобов'язуємося зберігати відповідно із діючими правилами та інструкціями Держкомрезерву в належному та повному збереженні, не витрачати їх без наряду Держкомрезерву України. За порушення правил зберігання, псування, нестачу або зниження їх кількості, а також за самовільне витрачання прийнятих на відповідальне зберігання товарів (матеріалів) першої групи несемо відповідальність в установленому порядку."

Част.1 ст.937 ЦК України встановлено, що письмова форма договору зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Відтак, підписаний відповідачем приймальний акт (зберігальне зобов'язання) за формою Р-16 підтверджує факт закладення матеріальних цінностей державного резерву на відповідальне зберігання до ВАТ "Могилів-Подільський консервний завод" і являється належним первинним документом, який свідчить про виникнення у товариства цивільних прав та обов'язків і відповідальності зберігача матеріальних цінностей державного резерву, а також те, що останній відповідно до Закону Україну "Про державний матеріальний резерв" має нести відповідальність за порушення правил зберігання, псування, нестачу або зниження їх кількості, а також за самовільне витрачання прийнятих на відповідальне зберігання товарів (матеріалів).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про державний матеріальний резерв", державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом.

Зі змісту ст.2 Закону України "Про державний матеріальний резерв" випливає, що відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву; самовільне відчуження матеріальних цінностей державного резерву - використання або реалізація відповідальним зберігачем матеріальних цінностей державного резерву, що перебувають у нього на відповідальному зберіганні, без відповідного рішення на це центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву.

Част. 3 ст.4 Закону України "Про державний матеріальний резерв" встановлено, що запаси державного резерву незалежно від його місцезнаходження, а також підприємства, установи і організації та інші об'єкти, що входять до системи державного резерву, і земельні ділянки, на яких вони розміщені, є державною власністю і не підлягають приватизації та іншим видам відчуження.

Відповідно до част.1 ст.12 Закону України "Про державний матеріальний резерв", державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

Постановою Верховної Ради України "Про механізм застосування міри відповідальності юридичних осіб, на зберіганні яких знаходяться матеріальні ресурси державного резерву, за самовільне їх відчуження (використання, реалізацію)" від 20.02.1996 року № 57-96-ВР встановлено, Держкомрезерв України та його територіальні органи здійснюють перевірку стану зберігання матеріальних ресурсів державного резерву в юридичних осіб, на зберіганні яких вони знаходяться, за результатами яких складаються акти. За виявленими фактами самовільного відчуження (використання, реалізації) матеріальних цінностей до відповідальних зберігачів застосовуються фінансові санкції в судовому порядку.

Судом встановлено, що органами державної контрольно-ревізійної служби та уповноваженими особами Держкомрезерву проводились перевірки наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку і звітності ресурсів державного резерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні боржника, результати яких оформлено актом ревізії ВАТ "Могилів-Подільський консервний завод" руху та заборгованості ресурсів Державного резерву України від 08.11.2000 року та актом перевірки від 16.09.2002 року, складеному завідувачем Вінницького сектору Одеського відділу КРУ Державного комітету України з державного матеріального резерву.

Зазначеними перевірками виявлено факти не проведення відповідачем розбронювання матеріальних цінностей, запозичення та повернення матеріальних цінностей; не забезпечення умов зберігання матеріальних цінностей; виявлено самовільне відчуження мазуту марки М-100 у кількості 179,834 т. При цьому, в акті від 16.09.2002 року керівнику ВАТ "Могилів-Подільський консервний завод" запропоновано негайно повернути самовільно відчужений мазут до державного резерву, про хід виконання чого повідомити Державний комітет України з Державного матеріального резерву до 01.10.2002 року.

Відповідно ст.944 ЦК України, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Згідно ст.949 ЦК України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

За наведеного, враховуючи приписи ст.ст.1, 4, 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" та ст.ст.944-945 ЦК України, позовні вимоги про зобов'язання відповідача повернути до державного резерву мазут топковий М-100 у кількості 179, 834 т. є підставними та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути 133 077,6 грн. штрафу та 230 502, 40 грн. пені за період прострочення з 16.09.2002 року по 01.11.2012 року.

Враховуючи підставу виникнення цивільних прав та обов'язків в даному випадку до спірних правовідносин мають бути застосовані норми спеціального законодавства, зокрема, Закону України "Про державний матеріальний резерв".

Відповідно до част.10 ст.14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.

Згідно з част.16 ст.14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", розмір пені, передбачений пунктами 7, 8, 9, 10 цієї статті, обчислюється з вартості матеріальних цінностей, а передбачений пунктами 14 і 15, - з суми простроченого платежу, виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною 17 ст.14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" визначено, фінансові санкції, передбачені пунктами 3, 4, 8 і 10 цієї статті, застосовуються у безспірному порядку.

Згідно п.21 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, ціни на матеріальні цінності, що закладаються та відпускаються з державного резерву, визначаються Держкомрезервом виходячи з оптових цін, що діють на час закладення або відпуску, кон'юнктури ринку, термінів зберігання, якості продукції, а в разі проведення конкурсу - за цінами конкурсу на кожну партію конкретної продукції.

В артість самовільно використаних матеріальних цінностей на момент встановлення факту незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву становила за 1 тонну 740,00 грн., а разом відповідно 133 077,16 грн., що підтверджується розрахунком позивача, виконаним на підставі цінової довідки вартості мазуту топкового марки М-100 станом на 16.09.2002 року (службової записки № 0ю81/328 від 11.03.2010 року), /т.1, а.с.15, 30/.

Поскільки відчуження відповідачем матеріальних цінностей державного резерву здійснено самовільно, вимоги позивача про зобов'язання сплатити відповідачу штрафні санкції у розмірі 133 077,16 грн. штрафу та 230 502,40 грн. пені є правомірними та такими, що підлягають задоволенню. При цьому колегією суддів перевірено розрахунок пені та визнано його вірним.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона належними і допустимими доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Вінницької області у даній справі ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 21.01.13 р. у справі № 7/70/2012/5003 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Могилів-Подільський консервний завод" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 7/70/2012/5003 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Василишин А.Р.