11.02.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22-ц-797/204/2013 Головуючий у першій

Інстанції Лушніков В.Ф.

Категорія 45 Доповідач в апеляційній

інстанції Козуб О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2013 року, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

Головуючого, судді - Козуб О.В.,

суддів - Володіної Л.В., Лівінського С.В.,

при секретарі - Наталевича Д.І.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_3,

відповідача - ОСОБА_4,

представника відповідача - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_4, поданої її представником ОСОБА_5, на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 02 жовтня 2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 02 жовтня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_4 повернути належне ОСОБА_6 майно - спортивну площадку площею 0,035 га, розташовану на перехресті АДРЕСА_1. Зобов'язано ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,0373 га, розташовану в АДРЕСА_2, шляхом зносу кам'яного забору, розташованого на даній земельній ділянці. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 2000 гривень.

В апеляційній скарзі відповідача ОСОБА_4, поданої її представником ОСОБА_5, ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції не були досліджені всі обставини справи, не дана можливість відповідачу надати докази, що підтверджують відсутність на даної ділянці об'єкту «спортивний майданчик», а також, те, що суд обгрунтував своє рішення тими обставинами, які не відповідають дійсності, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення. Зокрема, зазначає, що такий об'єкт, як «спортивний майданчик» на спірній земельній ділянці не існує та документів, що підтверджують право власності позивача на вказану ділянку, суду не були надані. Судом не встановлено факту перебування спірної земельної ділянки в користуванні відповідача, оскільки відповідач отримала всю необхідну документацію на спірну земельну ділянку, використовує її по АДРЕСА_1, а земельна ділянка позивача розташована по АДРЕСА_2 в м.Севастополі. Вказує, що суд необґрунтовано відмовив відповідачу у задоволенні її клопотань, порушивши п.3 ст.61, п.2 ст.64 ЦПК України, і ухвалюючи рішення, послався на те, що обставини про наявність спортивного майданчика, його власника встановлені в іншому суді, рішення якого знаходиться в матеріалах справи, не звертаючи уваги на той факт, що відповідач по даній справі участь не брала у іншій справі. Також, судом не взято до уваги, що ОСОБА_4 отримана вся необхідна документація на вказану спірну земельну ділянку і ця документація підписана тим самим органом раніше ніж було прийнято розпорядження про визнання спортивного майданчику безхазяйним. Також, вважає, що позивачем не надано доказів в підтвердження факту спричинення моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, відповідача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Суд І інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходив з порушення прав позивача на належну йому земельну ділянку та наявності перешкод з боку відповідача в користуванні позивачем земельною ділянкою площею 0,0373 га, що розташована в АДРЕСА_2.

З такими висновками суду І інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинами справи та зроблені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом І інстанції встановлено, що на підставі звіту про аукціон директора ПП «Домострой» та протоколу проведення аукціону від 08.09.2003 року переможцем аукціону по продажу спортивного майданчику, розташованого в АДРЕСА_2 за ціною 5000 гривень (присвоєно адресу вказаній земельній ділянці, з розташованою на ній спортивною площадкою згідно рішення СМДА № 1121р від 16.07.2003 року про визнання її безхазяйною - а.с.5) визнаний позивач ОСОБА_6 (а.с.6).

Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 03.03.2004 року по цивільній справі № 2-1553/04 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_6 до ДПА в м.Севастополі про визнання права власності, за ОСОБА_6 визнано право власності на спортивний майданчик, що розташований за адресою: АДРЕСА_2. Вказане рішення суду набрало законної сили (а.с.7 справи № 2-45/11, 2/2703/1270/2012, архівна цивільна справа № 2-1949/04 а.с.11-14).

На підставі рішення Севастопольської міської Ради від 11.01.2006 року № 4592, надано ОСОБА_6 згоду на розробку проекту землеустрію по відводу земельної ділянки площею 0,0351 по АДРЕСА_2 для реконструкції спортивного майданчику під житловий будинок та господарські будівлі (а.с.128).

На підставі рішення Севастопольської міської Ради від 08.04.2008 року № 4129, між Севастопольською міською Радою та позивачем ОСОБА_6 укладено договір оренди земельної ділянки від 19.05.2008 року, згідно якого позивачу передано у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0373 га для реконструкції спортивного майданчику під житловий будинок, господарські прибудови та споруди (присадибна ділянка) з віднесенням цих земель до категорії земель житлової та суспільної забудови, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, визначено межі земельної ділянки в натурі на місцевості (а.с.54-60,62-66). Вказаний договір оренди зареєстрований у Севастопольській міській філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.06.2008 року (а.с.61).

За відповідачем ОСОБА_4 зареєстрована земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 835 кв.м для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель на підставі договору купівлі-продажу № 1690 від 12.02.2002 року (а.с.121).

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КМ № 091120, відповідач ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,0835 га, розташованої по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель (архівна цивільна справа № 2-1949/04 а.с.31)

З матеріалів справи вбачається, що відповідач неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності за порушення вимог земельного законодавства України, а саме за самовільне захоплення спірної земельної ділянки, що підтверджено матеріалами справи - постановами, приписами, актами( а.с.124-127).

З відповіді Управління з контролю за використанням та охороною земель у м.Севастополі від 19.07.2006 року за № 904 вбачається, що ОСОБА_4 притягувалась до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за ст.53-1 КпАП України за самовільне захоплення земельної ділянки орієнтованою площею 350 кв.м, розташованої на землях жилої та громадської забудови в м.Севастополі на перехресті вул.П.Мирного і вул.Народна (постанова №000023 від 11.02.2004 року), а також за ст.188-5 КпАП України за невиконання законних вимог посадової особи про усунення виявлених порушень земельного законодавства (постанова №000102 від 11.04.2004 року). Також, в цій відповіді зазначено, що ОСОБА_4 самовільно зайняла вищевказану земельну ділянку, яка не надавалася їй у користування, до встановлення її меж в натурі (на місцевості), отримання документу, що посвідчує право на неї та її держаної реєстрації, що є порушенням ст.ст.125,126 ЗК України (а.с.126).

З відповіді Управління з контролю за використанням та охороною земель у м.Севастополі від 19.06.2008 року за № 1424 вбачається, що гр. ОСОБА_4 притягувалась до адміністративної відповідальності за фактом самовільного захоплення земельної ділянки з внесенням припису про усунення виявленого порушення земельного законодавства. За невиконання припису посадової особи, ОСОБА_4 була притягнута до адміністративної відповідальності за ст.188-5 КпАП України з внесенням повторного припису про усунення виявленого порушення земельного законодавства, яке також було не виконано. Також, вказане повідомлення містить відомості, що за даними державного земельного кадастру право власності (користування) на зазначену земельну ділянку у встановленому законом порядку за відповідачем не зареєстровано. На час проведення перевірки 17.06.2008 року встановлено, що земельна ділянка не звільнена(а.с.125). Вищевказані постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відповідача, нею у встановленому законом порядку не оскаржені, суми штрафу сплачені(а.с.8-11).

Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; г) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною 3 ст.10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проте, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження наявності у неї законних підстав на право користування або право власності на спірну земельну ділянку, а наявність у відповідача градобудівельного висновку та відповіді Ленінської районної державної адміністрації (а.с.120,122) не є підставою для набуття відповідачем права користування або права власності на спірну земельну ділянку. Вказана спірна земельна ділянка передана у користування позивача на підставі рішення Севастопольської міської ради та договору оренди, але відповідач за відсутності правових підстав користується цією земельною ділянкою, збудувала без дозволу позивача кам'яний паркан, що перешкоджає позивачу використовувати її за призначенням. Не надано відповідачем доказів в обґрунтування її доводів щодо отримання всієї дозвільної документації на спірну земельну ділянку та доказів, які б свідчили про правомірність спорудження відповідачем кам'яного паркану.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення вимог про витребування спірного спортивного майданчику та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою площею 0,0373 га, розташованої в АДРЕСА_2 шляхом знесення кам'яного паркану, розташованого на вказаній земельній ділянці.

Щодо доводів відповідача про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів вважає їх також неспроможними, виходячи з наступного.

Колегія суддів вважає, що оскільки судом встановлений факт порушення прав позивача з 2008 року з боку відповідача стосовно перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою позивачем, використання відповідачем спірної земельної ділянки, яка на праві користування передана позивачу, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про завдання відповідачем позивачу моральної шкоди та її завдання вищенаведеними діями відповідача, та з урахуванням обставини справи, частково задовольнив позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, визначивши розмір моральної шкоди в 2000 гривень.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування рішення суду І інстанції з підстав неправильного застосуванням судом І інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке б призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що суд І інстанції правильно встановив обставини справи, надав оцінку доказам у справі, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Згідно зі ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст.315, ст.317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 02 жовтня 2012 року відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 02 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду м.Севастополя набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала Апеляційного суду м.Севастополя може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою Апеляційного суду м.Севастополя законної сили.

Головуючий, суддя: О.В.Козуб

Судді: Л.В.Володіна

С.В.Лівінський