Апеляційний суд міста Києва

МСП - 03680, м. Київ - 680, площа Солом'янська, 2-а

Справа №22- 5116 Головуючий у 1-й інстанції: Сіромашенко Н.В.

Доповідач: Волошина В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Котули Л.Г., Слюсар Т.А.

при секретарі Орленко Т.А.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Хімчак Тетяни Василівни - представника Державної територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 січня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державної територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», третя особа: ОСОБА_3, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В с т а н о в и л а :

17.10.2012 року позивач звернулась до суду з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», в якому просила визнати незаконним та скасувати Наказ про припинення трудового договору (контракту) № 2174/ос від 17 вересня 2012 року; поновити на роботі на посаді начальника поїзду (пасажирського) з 17 вересня 2012 року; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 17 вересня 2012 року, по 23 січня 2013 року, в сумі 14652,82 грн.; стягнути моральну шкоду в розмірі 10 000,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що з 26 вересня 1989 року вона працювала на Вагонній дільниці ст. Київ-Пасажирський Південно-Західної залізниці. З 19 липня 2004 року вона займала посаду начальника поїзду. 18 червня 2009 року між нею та відповідачем було перезаключено контракт № 407 на посаду начальника поїзду.

Наказом № 2174/ос від 17.09.2012 року вона була звільнена за п. 8 ст. 36 КЗпПУ на підставі, передбаченій контрактом, а саме: п.17 а - встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів.Вважала вказаний наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки нею не порушувалися правила перевезення пасажирів, не було допущено перевезення безквиткових пасажирів. Відтак вона повинна бути поновлена на роботі, а також підлягає стягненню на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 17 вересня 2012 року по 23 січня 2013 року в сумі 14 652, 82 грн.

Крім того, вважала, що незаконними діями відповідача їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в 10 000 грн., та яка полягає в моральних стражданнях та переживаннях. Незаконне звільнення її з роботи вимагає від неї додаткових зусиль для організації життя, а також зусиль для відновлення порушених діями відповідача її трудових прав в суді. Крім того, моральних та душевних страждань вона зазнала в зв'язку з тим, що залишилась без роботи, їй доводиться докладати додаткових зусиль для організації не тільки її життя, а ще й життя неповнолітньої дочки, матері інваліда, оскільки вони знаходяться на її утриманні.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 січня 2013 р. позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ про припинення трудового договору (контракту) №2174/ос від 17 вересня 2012 року.

Поновлено на роботі ОСОБА_2 на посаді начальника поїзду (пасажирського) з 17 вересня 2012 року.

Стягнуто з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 17 вересня 2012 року по 23 січня 2013 року в сумі 14652 гривень 82 копійок.

Стягнуто з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 1000 гривень.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду Хімчак Т.В.- представник позивачаДержавного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його необґрунтованість, незаконність, порушення норм матеріального і процесуального права, просив його скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі. В обгрунтування апеляційної скарги зазначила, що перевірка відбулась відповідно до вимог інструкції, з результатами перевірки позивач погодилася, оскільки в актах перевірки розписалася та жодних заперечень або зауважень не вказала. Згідно підпунктів 2,3 п.12 посадової інструкції, начальник поїзду несе відповідальність за невиконання працівниками поїзної бригади правил безпеки руху, протипожежної безпеки та посадових обов'язків, за перевезення безквиткових пасажирів та надлишкового багажу у вагонах поїзда. А тому, позивач порушила зазначену інструкцію. Таким чином, при укладені контракту закон надає право сторонам установлювати підвищену відповідальність особи й додаткові підстави для розірвання трудового договору - контракту. Задовольняючи частково позов суд не надав належної оцінки умовам контракту, яким передбачені особливі умови відповідальності позивача та припинення дії договору, та підставою для припинення контракту є лише встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів, в тому числі при умові перевезення безквиткових пасажирів бригадою за вказівкою позивача.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відсутній факт перевезень безквиткових пасажирів, а відтак відсутні правові підстави для звільнення позивача та прийшов до висновку про необхідність поновлення позивача на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, частково моральної шкоди.

З такими висновками суду слід погодитись, оскільки суд дійшов їх з дотриманням вимог процесуального законодавства щодо всебічності і повноти з`ясування дійсних обставин справи, прав та обов`язків сторін в даних правовідносинах, належної правової оцінки наданих сторонами в справі доказів та норм матеріального права.

Згідно з п. 8 ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору, є підстави, передбачені контрактом.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

У відповідності до ч.2 ст. 235 КЗпП України підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, тобто з дня звільнення останньої до ухвалення рішення судом.

Як вбачається з матеріалів справи,26 вересня 1989 року ОСОБА_2 була прийнята на роботу у Вагонну дільницю ст. Київ-Пасажирський Південно-Західної залізниці на посаду провідника пасажирських вагонів.

19 липня 2004 року ОСОБА_2 переведена начальником поїзду згідно контракту до 19 липня 2009 року, що підтверджуються записами в трудовій книжці ОСОБА_2 від 08 листопада 1981 року НОМЕР_1.

18 червня 2009 року Вагонною дільницею ст. Київ-Пасажирський в особі в. о. начальника дільниці Соломахи П.1. та ОСОБА_2 було укладено строком до 18 червня 2014 року контракт № 407, за умовами якого остання була прийнята на роботу у Вагонну дільницю в цех резерву провідників пасажирських вагонів на посаду начальника поїзда (пасажирського), про що міститься також запис в трудовій книжці ОСОБА_2 з посиланням на наказ № 1069/ос від 18 червня 2009року.

18 серпня 2012 року позивач знаходилася в рейсі начальником поїзду №54/53 сполученням Київ - Санкт-Петербург.

17 вересня 2012 року наказом № 2174/ос від 17.09.2012 року про припинення трудового договору (контракту) за підписом в. о. начальника Вагонної дільниці ОСОБА_2 звільнено з підстав, передбачених контрактом, за п. 8 ст. 36 КЗпП України. Підставою звільнення є умови контракту № 407 від 18 червня 2009 р., (п. 17а - встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів).

П.п. «а» пункту 17 вказаного контракту визначено, що працівник може бути звільнений, а контракт розірваний з ініціативи роботодавця до закінчення терміну його дії у разі встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів або надлишкової ручної поклажі.

Розриваючи контракт з позивачем, відповідач виходив з того, що факти безквиткового перевезення пасажирів були встановлені актами №№ 006749, 008150, 008232.

В суді першої інстанції з акту № 006749 від 18 серпня 2012 року, складеного перевіряючими Інспекції з контролю обслуговування пасажирів на вокзалах і в поїздах, вбачалося, що при проведенні перевірки поїзду № 53/54 сполученням Київ - Санкт-Петербург на дільниці Чернігів - Горностаївка, встановлено перевезення двох безквиткових пасажирів від станції Київ до станції Санкт-Петербург, які їхали в вагоні № 1 на місцях № 12, № 39. Пасажирам оформлено проїзд по квитанції ГУ-57 № 40088; 440089. Від сплати штрафу пасажири відмовились, через відсутність коштів.

Згідно акту № 008150 від 18 серпня 2012 року при проведенні перевірки поїзду № 53/54 сполученням Київ - Санкт-Петербург на дільниці Чернігів - Горностаївка зафіксовано перевезення 3-х безквиткових пасажирів з ст. Київ до ст. Гомель. Пасажири ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 їхали в вагоні № 3 на місцях 38, 39, 40. У відповідності до п. 18.6 «Правил перевезення пасажирів» сплачено тариф по квитанції ГУ 57 № 408594 на суму 1 042, 77 грн. Від сплати штрафу пасажири відмовились.

Актом № 008232 від 18.08.2012 р. встановлено, що в вагоні № 4 черговим провідником ОСОБА_8 с/п № 109309 допущено перевезення трьох безквиткових пасажирів із станції Чернігів до станції Горностаївка, які займали місця № 1, 8, 2 в вагоні № 4. Оформлено проїзд по квитанції ГУ -57 439890 на суму 562, 32 грн.

Протоколом оперативної наради засідання комісії по розгляду порушень посадових обов'язків та трудової дисципліни працівниками Вагонної дільниці станції Київ-пасажирський ПЗЗ від 20 серпня 2012 року було ухвалено розірвати контракт з начальником пасажирського поїзда ОСОБА_2 за порушення умов контракту, саме встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів. При цьому не були взяті до уваги пояснення позивача та пасажирів Богачових, ОСОБА_7.

Згідно п.п. 3.2, 3.5 Порядку проведення перевірок пасажирських поїздів в системі залізничного транспорту України, затвердженого Наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця» № 370-ц від 24 червня 2011 року, якщо під час перевірки поїзда виявлено пасажира без проїзного документа, або з безплатним проїзним документом, але за відсутності у пасажира документу, що підтверджує право на таку пільгу, а також не оплату ручної поклажі, службові особи, які виконують перевірку зобов'язані притягнути порушників до адміністративної відповідальності згідно законодавства України. Особи, які виконують контроль, зобов'язані встановити івикласти у акті обставини порушення, прізвища винних працівників, номери документів, що засвідчують їх особистість.

Відповідно до п.п. 18.6, 18.8 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України і від 27 грудня 2006 року N 1196, якщо під час здійснення контролю поїзда виявлено пасажира без проїзного документа або з безплатним проїзним документом, але за відсутності у пасажира документа,що підтверджує право на таку пільгу, то він вважається безквитковим і повинен сплатити штраф та оплатити проїзд від станції посадки до місця призначення. Якщо пасажир не має грошей для оплати штрафу та проїзду, то він повинен залишити поїзд. У разі відмови пасажира від сплати зазначених платежів безквитковий пасажир видаляється з поїзда на найближчій зупинці поїзда.

В актах від 18 серпня 2012 року зазначено, що безквиткові пасажири від сплати штрафу відмовились, проте будь-яких доказів про їх висадку з поїзду не надано та не зазначено обставини знаходження вказаних пасажирів у вагоні, що передбачено п. 6.8.1, п. 6.11.5 Інструкції про проведення контрольно-ревізійної роботи на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Першого заступника Міністра транспорту України - Генерального директора Укрзалізниці від 30.06.1999 року № 196-ц.

Акти не містять систематизованого викладу виявлених в ході перевірки фактів порушень, як то передбачено п.12.3 Інструкції про проведення контрольних заходів фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій залізничного транспорту України, затвердженої Наказом Генерального директора Укрзалізниці від 3 лютого 2012 року №039-Ц; п. 18.9 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

При цьому допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8 підтвердили той факт, що безквиткових пасажирів в поїзді не було.

Також в актах не вказано на якій підставі проводилася перевірка. В той же час з пояснень позивача зазначено, що особи, які проводили перевірку та складали акти, діяли в порушення п.п.2.3., 2.7., 2.8. Порядку проведення перевірок пасажирських поїздів в системі залізничного транспорту України; п.18.3. Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку №1196 від 27 грудня 2006 року в редакції 22 липня 2011 року; п.п.3.2., 4.8 Положення про Інспекцію з контролю обслуговування пасажирів на вокзалах і в поїздах, затвердженого Наказом Генерального директора Укрзалізниці від 23 травня 2011 року №221-Ц, оскільки вони не були вдягнені в формений одяг; ними не були пред'явлені посвідчення та відповідні документи, які підтверджували б право на здійснення перевірки та контролю; перевірка проводилася без її участі, як керівника поїзної бригади, або представника із числа бригади.

Розглядаючи спір суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково. При цьому суд вірно врахував, що акти були складені з порушенням правил порядку проведення перевірок пасажирських поїздів, а тому не є належними доказами.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Сторона відповідача не довела ті обставини, на які вона посилалась як на підставу своїх заперечень, а саме що в діях позивачки при виконанні службових обов`язків були присутні порушення правил перевезення пасажирів. До того ж, звільнення позивачки було проведено в період її непрацездатності /перебування на листі непрацездатності/, звільнення було проведено без згоди профспілкового комітету, хоча позивачка є членом профкому.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом дослідження в суді першої інстанції, отримали належну оцінку і висновків суду не спростовують.

Таким чином судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги є не суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права які призвели або могли призвести до неправильного вирішення цього спору.

Оскільки рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального закону, колегія суддів вважає, що підстав до його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Хімчак Тетяни Василівни - представника Державної територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: