Справа № 2-7003/07

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

02 серпня 2007 року   Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді                      Гандзій Н.В.

при секретарі                              Чорноморець Т.К.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2   про визнання права

власності на підсобні приміщення, про усунення перешкод у користуванні власністю.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на підсобне приміщення, про усунення перешкод у користуванні власністю обґрунтовуючи це тим, що вона є фактичним користувачем та володарем нежитлового приміщення загальною площею 34,0 кв.м., розташованоого за адресою:АДРЕСА_1.

Відповідно до заяв власників квартир - співвласників будинку АДРЕСА_1, ними було здійснено поступку своїх прав спільної власності на нежитлове підсобне приміщення загальною площею 34,0 кв. м. на користь позивача.

Однак, не зважаючи на вшцевикладене, відповідач спричиняє дії, що обмежують права власності позивача на нежиле приміщення, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, позивач вимушена звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів шляхом визнання їх права власності на вказане приміщення у відповідності до ст. 16 ЦК України.

В судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги у повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

В судовому засіданні відповідач заявила про свою згоду з позовом ОСОБА_1. Пояснивши, що спочатку відмовлялась дати згоду на оформлення права власності, але після розмови з позивачем, та більш близького знайомства змінила свою думку.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачка з 1996 року є єдиним та фактичним користувачем та володарем нежитлового приміщення загальною площею 34,0 кв.м. за адресоюАДРЕСА_1.

Згідно акту, наданого КП «Жовтневий», зазначене приміщення є підсобним для будинку АДРЕСА_1, і тривалий час використовується позивачкою.

Згідно з Рішенням Конституційного суду України № 1-2/2004 від 02.03.2004 р. у справі за конституційним зверненням ОСОБА_3 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) співвласники багатоквартирного будинку є співвласниками його допоміжних приміщень (горища, підвалу та ін.). П. 1.1. резолютивної частини даного рішення проголошує, що "допоміжні приміщення (підвали, сараї, комори, горища, колясочні тощо) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією (набуття права власності) ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення будь-яких додаткових дій.

Також, згідно із п.  1.2. вказаного рішення власник (власники) неприватизованих квартир   багатоквартирного  будинку   є  співвласником  (співвласниками)  допоміжних

приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

Відповідно до п. 2 ст. 382 ЦК України власникам квартир у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Згідно Рішення Конституційного суду України № 1-2/2004 від 02.03.2004 р. момент виникнення права власності на квартиру є й моментом виникнення права спільної власності на допоміжні приміщення.

Треба зазначити, що згідно XII розділу Конституції України рішення з тлумачення нормативних актів України Конституційного суду України носять офіційний характер, тобто є джерелом права України та мають найвищу законну силу. Рішення з офіційного тлумачення Конституції України та законів України Конституційним Судом України, є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Відповідно до заяв власників квартир - співвласників будинку АДРЕСА_1, ними було здійснено поступку своїх прав сумісної власності на нежитлове приміщення загальною площею 34,0 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1, на користь позивачки.

Отримавши згоду сусідів, позивач вступила у власність, та на виконання своїх обов'язків власника зробила ремонт у спірному приміщенні.

Однак, не зважаючи на вищевикладене, відповідач спричиняє дії, що обмежують права власності позивачки на нежитлове приміщення, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_2, яка є власницею кв. АДРЕСА_1, в усному порядку відмовлялась від своєї заяви про поступку свого права власності на підсобне приміщення та створювала перешкоди у здійсненні позивачем її прав користування та володіння вказаним підсобним приміщенням по АДРЕСА_1 у вигляді погроз та постійних сварок. Але після розмови з позивачем змінила своє ставлення до неї та думку.

Відповідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Згідно з тією ж статтею право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

До того ж ст. 509 ЦК України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Треба відмітити, що згідно ст. 214 ЦК України особа, яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитися від нього, якщо інше не встановлене законом. Якщо такою відмовою від правочину порушено права іншої особи, ці права підлягають захисту. Відмова від правочину вчинюється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, відповідно до ст. 525 ЦК України, не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 48 Закону України "Про власність" власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Згідно ст. 392 ЦК України власник може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Судовий захист цивільних прав та інтересів шляхом визнання відповідного права передбачений ст. 16 ЦК України.

Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст.10 ч.2 Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду», рішенням Конституційного Суду України № 1-2/2004 від 02.03.2004 p., ст.10,11,209,212,214-215,218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати право власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення загальною площею 34,0 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1.

Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 свого права власності на нежитлове приміщення загальною площею 34,0 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду одеської області через Приморський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.