донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.04.2013 р. справа №5006/19/120/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Азарової З.П.

суддівГези Т.Д., Мартюхіної Н.О.

При секретарі судового засідання: Максименко Г.П.

За участю представників сторін

від позивача:Шевелев Д.О. - представник за дов.

від відповідача: ОСОБА_6 - представник за дов.

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 смт.Старобешеве Донецької області

на рішення господарського суду Донецької області

від13 лютого 2013р.

у справі№ 5006/19/120/2012 (суддя Демідова П.В.)

за позовом:Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" м.Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 смт.Старобешеве Донецької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 с.Дзержинське м.Макіївка

простягнення с заборгованості за кредитним договором №010/07-141/005 від 22.05.2008р. в розмірі 287371,78грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.02.2013р. по справі № 5006/19/120/2012 (суддя Демідова П.В.) частково задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" м.Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 смт.Старобешеве Донецької області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 с.Дзержинське м.Макіївка про стягнення суми заборгованості за кредитним договором №010/07-141/005 від 22.05.2008р. в розмірі 287371,78грн.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором №010/07-141/005 від 22.05.2008р. в сумі 114 002,14 грн. та заборгованість за відсотками в сумі 37 337,09 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що позовні вимоги в задоволеній частині є законним та доведеними належним чином.

Відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_7 смт.Старобешеве Донецької області, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також неповне дослідження фактичних обставин справи. Він вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу, не врахував той факт, що договір поруки припинив свою дію внаслідок збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди та у зв'язку з відсутністю звернення кредитора до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. Скаржник зазначає, що ним не було отримано жодної претензії банку про сплату боргу. Крім того, на думку апелянта угода, яка кладена 30.04.2010р. між банком та позичальником, не має відношення до кредитного договору та є окремою угодою про надання нової кредитної лінії, яка не забезпечується договором поруки.

Заявник скарги вважає, що господарським судом не враховано, що банком вже звернуто стягнення заборгованості за кредитним договором на заставне майно, яке належить ОСОБА_10 До того ж, на думку скаржника, поза увагою суду залишився факт часткової сплати позичальником (третя особа у справі) заборгованості за кредитним договором.

В апеляційній скарзі заявник вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки до участі у справі не було залучено майнового поручителя ОСОБА_10, чим порушено її права та вирішено спір про права та обов'язки не залученої особи. Апелянт вказує на те, що третю особу у справі ФОП ОСОБА_9 не було належним чином повідомлено про розгляд справи.

Відповідач надав суду відзив, у якому проти апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, а тому таким, що не підлягає скасуванню.

У судовому засіданні Донецького апеляційного господарського суду 26.03.2013р. представник відповідача наполягав на частковому погашенні заборгованості за кредитним договором, тому розгляд справи було відкладено.

08.04.2013р. до канцелярії суду надійшли пояснення банку, у яких він підтвердив отримання 28.11.2012р. 15 000 грн. 00 коп. у рахунок погашення основного боргу за кредитом і ця сума не була врахована в позовних вимогах, тому сума боргу за кредитним договором складає 99 002 грн. 14 коп.

Третя особа своєї позиції стосовно вимог апеляційної скарги не висловила, у судові засідання апеляційної інстанції не з'явилась, причин неявки суду не повідомила. Сторони про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Приймаючи до уваги те, що третя особа не використала наданого законом права на участь своїх представників в судовому засіданні по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглядати справу за їх відсутності, оскільки наявних матеріалів достатньо для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи та прийняття обґрунтованого рішення.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши обставини справи та надану їм судом юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, смт. Старобешеве Донецької області про стягнення суми заборгованості за кредитним договором №010/07-141/005 від 22.05.2008р. в розмірі 287 371,78 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на договір поруки № 010/07-141/005/3 від 27.05.2009р., яким відповідач поручився за виконання зобов'язань по поверненню позичальником кредиту та сплату нарахованих відсотків в строки та в сумах, що встановлені кредитним договором №010/07-141/005 від 22.05.2008р. Позичальник умови кредитного договору виконав не у повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед банком в сумі 287 371,78 грн.

Господарський суд ухвалою від 17.12.2012р. прийняв до провадження вказаний позов, а ухвалою від 16.01.2013р., керуючись ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача позичальника за кредитним договором Фізичну особу-підприємця ОСОБА_9.

При розгляді справи господарським судом було встановлено, що 22.05.2008р. між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступником якого є позивач по справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 (позичальник) був укладений кредитний договір (невідновлювальна кредитна лінія) №010/07-141/005, відповідно до п.1.1 якого, кредитор, на положеннях та умовах цього договору, відкрив позичальнику не відновлювальну кредитну лінію у сумі 136 000,00 дол. США в порядку, передбаченому цим договором, та який повинен бути повернутий позивальником в строк до 16.05.2009р.

Згідно з п.3.1 договору, кредитор надає позичальнику кредит на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.

Пунктом 3.5 вказаного договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої цим договором, з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення (погашення) кредиту кредитору (в тому числі і за період прострочення погашення кредиту). Сторонами встановлено, що нарахування та сплати процентів за користування кредитом по договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості календарних днів у місяці та році. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту (часткового надання кредиту) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (день надання кредиту та день погашення заборгованості за кредитом вважаються одним днем).

Відповідно до п.3.6 кредитного договору, позичальник зобов'язаний здійснювати повернення основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість) у строки, визначені графіком погашення кредитної заборгованості (невід'ємний додаток №1 до цього договору).

Згідно до п.9.1, договір набуває чинності з дати його укладання та діє до часу повного погашення позичальником заборгованості за цим договором (позичкової заборгованості, процентів за користування кредитом, штрафів та пені, відшкодування витрат та збитків кредитора).

Зміни в договорі оформлюються додатковою угодою сторін (крім випадків, передбачених цим договором), які стають його невід'ємною частиною. (п.12.3 кредитного договору)

28.05.2009р. сторонами було укладено додаткову угоду до кредитного договору №010/11-141/008, якою змінено зміст п.п.1.1, 2.1.1 та 3.7 кредитного договору та викладено додаток №1 до нього в новій редакції.

30.04.2010р. сторонами було укладено додаткову угоду №010/07-141/005/1 (додаткова угода), пунктом 1 якої встановлено, що кредитор з 30.04.2010р. надає позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії, а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором.

Пунктами 1.1.1-1.1.2 додаткової угоди встановлено кредитний ліміт в сумі 136 000,00 дол. США (перший транш - на поповнення обігових коштів для розрахунку з позичальниками) та 646 351,93 грн. (другий транш - на рефінансування заборгованості за першим траншем кредиту).

Згідно з п.1.1.4 додаткової угоди, дату остаточного погашення кредиту за першим траншем встановлено в день отримання траншу кредиту на рефінансування; дату остаточного погашення кредиту за другим траншем - згідно графіку, остаточне погашення - 16.03.2011р.

Процентну ставку за користування першим траншем кредиту в доларах США встановлено в розмірі 15,5%, за користування другим траншем кредиту в гривні - 21% (п.3 додаткової угоди).

Одночасно з укладанням зазначеної додаткової угоди сторони домовились викласти додаток №1 „Графік повернення кредиту та сплати інших платежів" до договору в новій редакції:

- планова дата платежу 31.05.2010р. в сумі 29 379,63 грн. (залишок погашення суми основної заборгованості за кредитом 616 972,30 грн.),

- планова дата платежу 30.06.2010р. в сумі 29 379,63 грн. (залишок погашення суми основної заборгованості за кредитом 587 592,67 грн.),

- планова дата платежу 31.07.2010р. в сумі 29 379,63 грн. (залишок погашення суми основної заборгованості за кредитом 558 213,08 грн.),

- планова дата платежу 31.08.2010р. в сумі 29 379,63 грн. (залишок погашення суми основної заборгованості за кредитом 528 833,41 грн.),

- планова дата платежу 30.09.2010р. в сумі 75 547,63 грн. (залишок погашення суми основної заборгованості за кредитом 453 285,78 грн.),

- планова дата платежу 31.10.2010р. в сумі 75 547,63 грн. (залишок погашення суми основної заборгованості за кредитом 377 738,15 грн.),

- планова дата платежу 30.11.2010р. в сумі 75 547,63 грн. (залишок погашення суми основної заборгованості за кредитом 302 190,52 грн.),

- планова дата платежу 31.12.2010р. в сумі 75 547,63 грн. (залишок погашення суми основної заборгованості за кредитом 226 642,89 грн.),

- планова дата платежу 31.01.2011р. в сумі 75 547,63 грн. (залишок погашення суми основної заборгованості за кредитом 151 095,26 грн.),

- планова дата платежу 28.02.2011р. в сумі 75 547,63 грн. (залишок погашення суми основної заборгованості за кредитом 75 547,63 грн.), планова дата платежу 16.03.2011р. в сумі 75 547,63 грн. (відсутній залишок погашення суми основної заборгованості за кредитом).

Відповідно до п.8 додаткової угоди, сторони доповнили кредитний договір п.3.4.1 в наступній редакції: „Надання другого траншу кредиту здійснюється шляхом перерахування суми кредиту в безготівковій формі з позичкового рахунку на рахунок НОМЕР_2, відкритий в Донецькій обласній дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль", МФО 335076".

З метою забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору, 27.05. 2009р. між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (поручитель) укладений договір поруки №010/07-141/005/3 від 27.05.2009р., відповідно до пункту 2.2 якого сторони встановили, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед банком відповідати по борговим зобов'язанням Фізичної особи-підприємця ОСОБА_9, зазначеним в п.1.3 договору поруки - всі зобов'язання боржника перед банком по сплаті останньому будь-яких сум, що виникають згідно з положеннями кредитного договору №010/07-141/005 від 22.05.2008р., як це визначено кредитним договором, в т.ч. щодо повернення загальної суми кредиту в розмірі 136 000,00 дол. США, сплати процентів за його користування, комісійної винагороди, неустойки (пені, штрафів) в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодування збитків та виконання інших умов кредитного договору в повному обсязі.

Пунктом 2.3. договору поруки сторони передбачили, що зобов'язання поручителя перед банком є безумовними і для їх виконання дотримання жодних інших умов, крім передбачених цим договором та кредитним договором, не потребується. Сторони договору визначають, що у випадку невиконання боржником всіх або окремих взятих на себе зобов'язань за кредитними договорами поручитель несе солідарну відповідальність перед банком за виконання боргових зобов'язань у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки, відшкодування збитків (п.3.1).

Згідно з п.6.1, договір поруки набирає чинності з дати його підписання сторонами (дата договору) і діє до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором. Відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов'язань в повному обсязі.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, позичальник (третя особа) свої зобов'язання за кредитним договором виконував неналежним чином, тому, враховуючи положення п.7.3 кредитного договору, позивач звернувся до відповідача з претензією №23/32-11869 від 24.09.2010р., в якій вимагав достроково погасити заборгованість ФОП ОСОБА_9 за кредитним договором, яка станом на 06.09.2010р. складала 738,022 грн., з яких 639 002,14 грн. - заборгованість за кредитом, 22 893,95 грн. - заборгованість за відсотками, нарахована пеня за порушення строків погашення кредиту в сумі 75 515,94 грн. та 609,99 грн. за порушення строків погашення відсотків. Вимоги виконані відповідачем не у повному обсязі. Станом на 15.11.2012р. у позичальника за кредитним договором №010/07-141/005 від 22.05.2008р. наявна заборгованість за кредитом в сумі 114 002,14 грн. та заборгованість за відсотками в сумі 173 369,64 грн., тому банк звернувся з позовом про стягнення вказаної заборгованості. Зазначений позов частково задоволений судом.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду відповідає вимогам норм чинного законодавства та не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Укладений кредитний договір №010/07-141/005 від 22.05.2008р. є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України (статтями 202, 509 Цивільного кодексу України) і відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 2 статті 1050 вказаного кодексу якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За приписами ч.1 ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З матеріалів справи вбачається, що банк виконав умови договору, надав кредит, і цей факт не заперечується сторонами. Однак, позичальник свої зобов'язання щодо повернення кредиту за графіком виконував не належним чином, тому банк правомірно просив стягнути достроково суму заборгованості за кредитним договором з поручителя. Факт наявності заборгованості відповідача підтверджений матеріалами справи.

Разом з цим, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції було з'ясовано, що 28.11.2012р. позичальником було сплачено 15 000 грн. в рахунок погашення основного боргу за кредитом та вказана сума не була врахована банком при зверненні з позовом, тому в задоволенні вимог в цій частині слід відмовити. В іншій частині рішення господарського суду прийнято обґрунтовано.

Не приймаються до уваги посилання скаржника на те, що договір поруки припинив свою дію, оскільки стаття 553 Цивільного кодексу України передбачає, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порука розглядається, як додаткове зобов'язання, що може виникати з договору чи в силу інших обставин. При цьому, учасником даного договору є не боржник по основному зобов'язанню, а інша особа, оскільки договірні відносини виникають між головним кредитором і поручителем.

Порука - це договір, по якому до зобов'язання основного боржника додатково приєднується зобов'язання іншої особи, що за нього поручається. У випадку неспроможності основного боржника, відповідальність несе особа, що за нього ручалася, тобто поручитель.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника. Пунктом 1 ст. 559 Цивільного кодексу України встановлено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Апелянт стверджує, що додаткова угода від 30.04.2010р., яка укладена між банком та позичальником, не має відношення до кредитного договору та є окремою угодою про надання нової кредитної лінії і він не повинен відповідати за зобов'язаннями, які виникли за вказаною угодою.

Проте, з вказаної додаткової угоди вбачається, що вона є невід'ємною частиною кредитного договору № 010/07-141/005 та укладена сторонами з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника за кредитним договором та з метою рефінансування існуючої заборгованості. При чому, спірний додаток до кредитного договору підписаний позичальником та банком, а поручителя, фізична особа-підприємець ОСОБА_7, дав згоду на зміну умов договору за додатковою угодою, що підтверджується його підписом 30.04.2010р. (а.с.15)

Також не знайшли свого підтвердження посилання апелянта на припинення договору поруки у зв'язку з відсутністю звернення кредитора до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, оскільки положенням п. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України встановлено, що порука припиняється після закінчення терміну, встановленого в договорі поруки. У випадку, невстановлення такого терміну, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Вказаний строк може бути передбачений в договорі (договірний строк) або визначений в законі (законний строк).

Чинне законодавство виходить з того, що в першу чергу сторони мають право самостійно в договорі поруки визначати строк для заявлення вимог до поручителя. За відсутності відповідної договірної умови слід застосовувати строки, передбачені у п. 4 ст. 559 ЦК України. Законний строк може бути різної тривалості: 6 місяців - для зобов'язань з визначеним строком виконання та 1 рік - для зобов'язань, строк виконання яких не визначений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

У відповідності до ст. 251,252 ЦК України строками, у розумінні цивільного права, є певний період у часі, зі спливом якого, пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями , тижнями, днями або годинами. Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін - певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення . Таким чином, умова договору поруки про припинення дії договору поруки після повного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором не може вважатися встановленим сторонами договору поруки строком припинення поруки.

Так, відповідно до умов кредитного договору зобов'язання повернути кредит встановлено графіком погашення кредиту (п.1 додатку 1 до додаткової угоди від 30.04.2010 року), а зобов'язання сплатити відсотки виникає щомісячно (п. 3.5 Кредитного договору). Отже, основне зобов'язання складається із декількох окремих зобов'язань, строки виконання яких не є тотожними.

Проаналізувавши вищенаведені норми у взаємозв'язку з умовами договорів кредиту та поруки, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач своєчасно, в межах зазначеного ст. 559 ЦК України строку, звернувся до відповідача з вимогою про дострокове погашення кредиту. Направлення вимоги підтверджується копією претензії та поштової квитанції про відправлення від 09.10.2010р. (на звороті претензії), оригінал якої був досліджений судом першої інстанції (а.с.18). Крім того, опосередкованим доказом обізнаності відповідача з наявною заборгованістю є протоколи робочих зустрічей між банком та поручителем (а.с.107-108), якими сторони вносили пропозиції щодо погашення боргу.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позивачем було заявлено до стягнення відсотки передбачені договором, за користування кредитом у період: травень 2010 - листопад 2012 року. Перевіривши розрахунок вказаних вимог та враховуючи приписи ст. 559 ЦК України, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про часткове їх задоволення у зв'язку з припиненням солідарного обов'язку поручителя відповідати за сплату позичальником відсотків за кредитним договором №010/07-141/005 від 22.05.2008р., які підлягали сплаті у період з вересня 2010р. по травень 2012р.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача відсоткової заборгованості за шестимісячний період, що передував зверненню до суду, заявлені в межах дії зобов'язань відповідача за договором поруки, тому обґрунтовано задоволені судом в сумі 14 443, 14 грн.

Стосовно посилань скаржника на вирішення спору про права та обов'язки не залученої особи, майнового поручителя ОСОБА_10, то судова колегія зазначає, що виходячи з положень ст.27 ГПК України, рішення у спорі про стягнення заборгованості за кредитним договором не зачіпає прав заставодавця (майнового поручителя), оскільки він не є солідарним боржником. Необхідною ознакою того, що рішення прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, є зазначення в мотивувальній частині рішення суду прямої вказівки про права та обов'язки цієї особи. Будь-який інший зв'язок не може братися до уваги. Розглядувана позовна заява не містить жодних вказівок щодо стягнення суми заборгованості з ОСОБА_10, що переконливо свідчить про відсутність порушення прав вказаної особи, як заставодавця самим лише фактом стягнення заборгованості з відповідача (поручителя за договором поруки). До того ж, сторонами не було заявлено клопотань про залучення її до участі у справі.

Стосовно звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на заставне майно, то судова колегія зазначає, що відповідно до правової позиції, викладеної в роз'ясненнях Вищого арбітражного суду України № 02-5/602 від 24.12.1999р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про заставу", звернення стягнення на заставлене майно є правом, а не обов'язком заставодержателя. Тому справи зі спорів, пов'язаних з невиконанням боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання (наприклад, за позовами про стягнення відповідних коштів з боржника або поручителя чи гаранта) повинні бути розглянуті по суті незалежно від того, чи реалізував кредитор (заставодержатель) це право.

Також не знайшли свого підтвердження посилання скаржника на порушення господарським судом норм процесуального права, оскільки ухвали господарського суду направлялись за місцезнаходженням третьої особи, яке вказано у клопотанні про його залучення. Про зміну адреси він не повідомляв. Крім того, у апеляційній скарзі відповідачем зазначена та сама адреса.

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З матеріалів справи вбачається, що поштові відправлення, адресовані третій особі у справі, не були повернуті господарському суду з будь-якою відміткою поштового відділення. З врахуванням вищевикладеного третя особа вважається повідомленою належним чином про час і місце розгляду справи.

При зверненні з апеляційною скаргою відповідачем було зайво сплачено судовий збір, оскільки згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. № 3674-VI (набрав чинності з 01.11.2011р.), судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до ч. 2 ст. 4 вказаного Закону за подання апеляційної скарги на рішення суду слід сплатити 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Отже, апелянт мав сплатити 1 513 грн. 40 коп. (з врахуванням спірної суми), але з матеріалів справи вбачається, що квитанцією № 41 від 27.02.2013р. скаржник сплатив 2 873 грн. 72 коп. (а.с.143). Таким чином, апелянтом зайво сплачено 1360 грн. 32 коп.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. За таких обставин, зайве сплачена сума судового збору підлягає поверненню відповідачу із Державного бюджету України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.33, 43, 49, 99, 101, 103, 104,105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 смт.Старобешеве Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 13.02.2013р. у справі №5006/19/120/2012 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 13.02.2013р. у справі №5006/19/120/2012 - скасувати частково.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, ЄДРПОУ 14305909) за кредитним договором №010/07-141/005 від 22.05.2008р. заборгованість за кредитом в сумі 99 002,14 грн. та заборгованість за відсотками в сумі 37 337,09 грн., судовий збір в сумі 2 726,78 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити."

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, ЄДРПОУ 14305909) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 150 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з Державного бюджету 1 360, 32 грн. зайво сплаченого судового збору, перерахованого квитанцією № 41 від 27.02.2013р. (оригінал квитанції знаходиться в матеріалах справи №5006/19/120/2012 господарського суду Донецької області).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку протягом 20 днів через Донецький апеляційний господарський суд.

Головуючий З.П.Азарова

Судді Т.Д.Геза

Н.О.Мартюхіна

надр. 9 прим:

1 прим. - у справу; 2 прим. - позивачу

2 прим. - відповідачу; 1 прим. - третій особі;

2 прим. - ДАГС; 1 прим. - ГСДО;