ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "14" червня 2006 р.                                                                   Справа № 4/77

За позовом     Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів    

до відповідача   Спільного підприємства “Киселівський цегельний завод”

про  стягнення штрафних санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів –10726,08 грн.  

Суддя                                             О. Г. Проскурняк

Секретар судового засідання       О.С. Тинок

Представники:

Від позивача –Лінецький Р.І.

Від відповідача – не з’явився    

В засіданні приймали участь   

СУТЬ СПОРУ: Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів       звернувся з позовом до Спільного підприємства “Киселівський цегельний завод”  про стягнення штрафних санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 10726,08 грн.  

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 року № 875-ХІІ встановлено, що для підприємств, установ, організацій  незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця. Далі позивач стверджує, що на підставі поданого відповідачем звіту форми 10-ПІ “Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік” середньо облікова чисельність штатних працівників складає 69 осіб, тому норматив  робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів складає 3 особи, однак на підприємство працевлаштувало лише двох інвалідів. Позивач зазначає, що згідно статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 року № 875-ХІІ  та пунктам 3 –5 Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку сплати підприємствами ( об’єднаннями ), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів” від 28 грудня 2001 року № 1767 визначено, що підприємства де кількість працюючих інвалідів менша ніж встановлено нормативом, сплачують на користь відділення  Фонду штрафні санкції не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.  Позивач вказує, що відповідач суму штрафу за недотримання нормативу щодо працевлаштування одного інваліда не перерахував, а тому повинен сплатити на користь позивача штрафні санкції у розмірі 10726,08 грн.

Відповідач листами від 22.05,8.06. 2006 року повідомив суд, що сплатив штрафні санкції у повному обсязі у сумі  10726,08 грн.

Позивач у судовому засіданні 14 червня 2006 року пояснив, що відповідач сплатив суму штрафних санкцій у розмірі  10726,08 грн.

 Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Згідно частини 1 статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 року № 875-ХІІ визначено, що для підприємств, установ, організацій  незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

          Відповідно до частини першої статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 року № 875-ХІІ передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Враховуючи те, що відповідач сплатив на користь позивача суму штрафних санкцій у розмірі  10726,08 грн., суд дійшов висновку у задоволенні позову відмовити.

Керуючись статтями 94, 158, 160 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд —

П О С Т А Н О В И В:

1.          У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення строку. У разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Відповідно до статті 185, частини першої - третьої, п’ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України сторони, які беруть участь у справі,  мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю  або частково шляхом подання апеляційної заяви або апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржувану постанову. Заява   про   апеляційне  оскарження  постанови  суду  першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 60 цього Кодексу—з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений  для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                             О. Г.Проскурняк