У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів палати Верховного Суду України

з кримінальних справ у складі :

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 7 грудня 2006  року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 31 липня 2006 року

            Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограду від 20.04.2006 року

            ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

            громадянина України, не судимого

виправдано за ч.1 ст.122, ч.3 ст.358 КК України за відсутністю події злочину.

            Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався  в тому, що  12.02.2005 року о 10 годині біля кафе “Малібу” на АДРЕСА_1 на ґрунті особистих неприязних відносин  наніс удар кулаком в голову ОСОБА_2, заподіявши тілесні ушкодження середньої тяжкості. Крім того, звинувачувався в тому, що на початку листопаду 2003 року  отримавши в своє розпорядження підроблене посвідчення про його членство у загоні самозахисту , усвідомлюючи, що посвідчення є підробленим, використав його для одержання дозволу на придбання спеціального засобу “Форт-12Р”.

            Виправдовуючи ОСОБА_1, суд послався на  суперечливість і сумнівність доказів, наданих обвинуваченням, які не підтверджують беззаперечно його  вини .

            На цей вирок були подані апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та потерпілого ОСОБА_2, в яких обидва просили скасувати вирок. В доповненні до апеляції прокурор просив постановити апеляційним судом свій вирок і визнати ОСОБА_1  винним за ч.1 ст.122 КК України, ч.3 ст.358 КПК України та призначити відповідне покарання.

            Задовольняючи частково апеляції, суд апеляційної інстанції ухвалою від 31 липня 2006 року названий вирок в частині виправдання ОСОБА_1 за ч.3 ст.358 КК України залишив без зміни.

            Вироком Апеляційного суду Кіровоградської області від 31 липня 2006 року вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20.04.2006 року в частині виправдання ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КК України скасовано. Він визнаний винним у вчиненні названого злочину і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на 1 рік. На підставі ст.75 КК України засуджений звільнений від  відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік. Відповідно до ст.1 п.б Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 року ОСОБА_1 звільнено від покарання.

            Скасовуючи вирок суду першої інстанції, апеляційний суд послався на докази, що були досліджені під час розгляду справи , які підтверджують вину ОСОБА_1 в умисному заподіянні ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесного ушкодження.

            В касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить вирок апеляційного суду скасувати, залишити без зміни вирок суду першої інстанції. Посилається на те, що визнаючи його винним, апеляційний суд не надав оцінки наявним у показаннях потерпілого та свідків суперечностям. Крім того, вважає, що апеляційний суд безпідставно  застосував щодо нього амністію, оскільки він проти цього заперечував.

            Заслухавши доповідача, прокурора, яка вважала, що вирок апеляційного суду необхідно залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а вирок апеляційного суду змінам з таких підстав.

            Висновок суду про винність ОСОБА_1 в умисному заподіянні ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесного ушкодження ґрунтується на доказах, що були досліджені в судовому засіданні.

            Так потерпілий ОСОБА_2 послідовно, як на досудовому слідстві, так і в суді першої та апеляційної інстанцій пояснював про те, що ОСОБА_1 наніс йому  удар в голову, після чого він знаходився на лікуванні в лікарні, оскільки у нього була черепно-мозкова  травма.

            Цей факт підтвердили також свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4. ОСОБА_5, показанням яких апеляційний суд надав вірну оцінку у вироку.

            Висновком судово-медичних експертиз підтверджується заподіяння ОСОБА_2 тілесного ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми, яке відноситься до ка тегоріїї середнього ступеню тяжкості. Із висновку комплексної судово-медичної експертизи та показань експерта Марушкевича В.І. в суді убачається, що це тілесне ушкодження могло виникнути від одного удару в голову ( т.2, а.с.48-49).

            Таким чином, апеляційний суд вірно прийшов до висновку про необґрунтованість виправдання ОСОБА_1 судом першої інстанції за ч.1 ст.122 КК України.

            Посилання в касаційній скарзі на суперечливість показань потерпілого і свідків щодо інших обставин, крім побиття ОСОБА_1 ОСОБА_2, не беруться до уваги, оскільки не стосуються обвинувачення, за яким засуджений ОСОБА_1.

            Той факт, що ОСОБА_1 звільнений від покарання за амністією всупереч його запереченню не може слугувати підставою для скасування вироку,  оскільки згідно з ч.ч.2, 3 ст.6 КПК України  закриття справи на підставах, зазначених у п.4 названої норми (внаслідок акту амністії) неможливо, коли обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі провадження в справі продовжується в звичайному порядку і, якщо суд постановить обвинувальний вирок, то звільняє засудженого від покарання.

            Таким чином, порушень кримінально-процесуального закону при звільненні ОСОБА_1 від покарання за амністією колегія суддів не вбачає.

            Керуючись ст.ст.395,396 КПК України, колегія суддів

                                                      у х в а л и л а :

         Вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 31 липня 2006 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.

                                                            судді:

Кравченко К.Т.                    Шевченко Т.В.                                     Кривенда О.В.