У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого	Кравченка  К.Т.,
суддів	Жука  В.Г.,  Мороза  М.А.,
за участю прокурора	Сушко  Т.М.

 

розглянула у судовому засіданні 30 листопада 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 22 вересня 2005 року.

 

         Цим вироком до позбавлення волі засуджені:

 

                   ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1

ІНФОРМАЦІЯ_2,

судимості не має,

 

         - за ч. 3 ст. 186 КК України на 6 років;

         - за п. п. 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на 11 років.

 

         На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено 12 (дванадцять) років позбавлення волі;

 

                   ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

ІНФОРМАЦІЯ_4

ІНФОРМАЦІЯ_5

ІНФОРМАЦІЯ_6, судимості не має,

         - за ч. 3 ст. 186 КК України на 6 років;

         - за п. п. 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на 11 років.

 

         На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_2 остаточно призначено 12 (дванадцять) років позбавлення волі;

 

                   ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_7

ІНФОРМАЦІЯ_8

Антрацитівського району Луганської області,

ІНФОРМАЦІЯ_6, судимості не має,

 

         - за п. п. 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на 11 років позбавлення волі.

 

         ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за попередньою змовою між собою, з хуліганських мотивів, вчинили умисне вбивство ОСОБА_4, а ОСОБА_1 і ОСОБА_2, крім цього, відкрито заволоділи чужим майном із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя і здоров'я, із проникненням у житло потерпілого.

 

         Як визнав суд, злочини було вчинено за таких обставин.

 

         21 квітня 2005 року, приблизно о 23 годині 50 хвилин, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за попередньою змовою між собою, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з метою заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу проникли у квартиру АДРЕСА_1.

         Діючи узгоджено, ОСОБА_1 завдав не менше двох ударів рукою і ногою в обличчя ОСОБА_4, а ОСОБА_2 відкрито заволодів книжковою поличкою вартістю 50 грн.

         Після цього винні із майном потерпілого залишили помешкання.

 

         Продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи з хуліганських мотивів, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, приблизно о першій годині 22 квітня              2005 року, повернулися у квартиру ОСОБА_4, де за попередньою змовою між собою, діючи умисно і узгоджено, використовуючи незначний привід, почали вимагати у потерпілого алкогольні напої. При цьому вони завдавали ОСОБА_4 численні удари руками й ногами у голову і грудну клітку.

 

         Маючи намір позбавити ОСОБА_4 життя вони вивели його з квартири і повели упродовж вулиці, продовжуючи завдавати потерпілому удари.

 

         Коли ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували на подвір'ї будинку             АДРЕСА_2, до них приєднався їх знайомий ОСОБА_3

 

         Утрьох вони привели ОСОБА_4 на поле напроти будинку АДРЕСА_2 де спільно продовжили завдавати удари руками й ногами по різних частинах тіла.

         Крім того, ОСОБА_1 і ОСОБА_3, проявляючи винятковий цинізм наступали ногами на обличчя потерпілого і відправили на нього природні потреби.

         Смерть ОСОБА_4 настала від сукупної травми голови, грудної клітки та живота, що супроводжувалася крововиливами у м'які мозкові оболонки, переломами ребер та пошкодження внутрішніх органів.

 

         На вирок суду засуджені подали касаційні скарги.

 

         ОСОБА_1 вважає вирок незаконним, постановленим із обвинувальним ухилом.

         Засуджений вважає, що його дії слід було б кваліфікувати не за                ч. 2 ст. 115, а за ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки наміру вбивати він не мав, а смерть потерпілого настала під ранок, про що свідчить висновок експертизи, який судом належним чином не ураховано.

         ОСОБА_1 просить перекваліфікувати його злочинні дії і пом'якшити покарання з урахуванням даних про його особу.

 

         ОСОБА_2, наводячи у скарзі аналогічні доводи, просить перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 115 на ч. 2 ст. 121 КК України і пом'якшити йому покарання.

 

         За змістом скарги ОСОБА_3,  винний просить перекваліфікувати його дії на ч. 2 ст. 121 КК України і з урахуванням пом'якшуючих обставин призначити йому менш суворе покарання.

 

         Заслухавши доповідача, міркування прокурора про законність й обгрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг засуджених, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення.

         Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_1 та          ОСОБА_2 у грабежі ОСОБА_4 за обставин, вказаних у вироку, грунтується на перевірених у судовому засіданні доказах, є правильним і засудженими у касаційних скаргах не оспорюється.

 

         Суд обгрунтував своє рішення посиланнями на показання винних - засудженого ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також на дані, що містяться у протоколах відтворення обстановки та обставин події, вилучення майна потерпілого з помешкання ОСОБА_2

 

         Заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що вони таємно викрали книжкову полицю, судом першої інстанції, з наведенням низки доводів, підставно визнані такими, що не відповідають обставинам та матеріалам справи.

         Винність ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в умисному вбивстві ОСОБА_4 з хуліганських спонукань визнана повністю доведеною, і суд належним чином обгрунтував своє рішення.

 

         Так, суд підставно послався на пояснення ОСОБА_1, який визнавав, що перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, разом з              ОСОБА_2 та ОСОБА_3 безпричинно, на полі побили ОСОБА_4

 

         ОСОБА_1 підтвердив, що брав участь у побитті потерпілого разом із іншими винними, але наміру вбивати не мав.

 

         Засуджений повідомив як розгорталися події до початку побиття, що  відбувалося на полі біля будинку АДРЕСА_2 з їх участю, де вони залишили потерпілого. При цьому ОСОБА_1 повідомив обставини, котрі свідчили про найбільш активну участь інших учасників і його незначну особисту роль у вчиненні цього злочину.

 

         Засуджений ОСОБА_3 також визнавав, що брав участь у побитті ОСОБА_4 Його пояснення щодо деталей і місця вчинення злочину в цілому узгоджуються із показаннями ОСОБА_1, ОСОБА_3, пояснюючи свою участь у вчиненні злочину, стверджував, що ударів потерпілому не завдавав, а лише випадково відправив на побитого потерпілого природні потреби.

 

         Засуджений ОСОБА_2 визнавав, що разом із ОСОБА_1 вимагав у потерпілого алкогольні напої. А коли той відмовився - вивели на поле, де побили його. При цьому ОСОБА_2 стверджував, що першим потерпілого вдарив ОСОБА_1 Били втрьох по різних частинах тіла як руками, так і ногами. Саме ОСОБА_3 відправляв на побитого ОСОБА_4 природні потреби.

         Суд дав оцінку цим показанням засуджених з урахуванням пояснень свідків ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 таОСОБА_8, котрі повідомили про обставини, що передували вбивству, показань винних на досудовому слідстві, даних, що містяться у протоколах відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також у висновках судово-медичних експертиз.

 

         Рішення суду про спільну активну участь усіх трьох винних у вбивстві ОСОБА_4 є умотивованим, не містить ніяких суперечностей і є переконливим.

         Суд у вироку навів доводи, чому він бере до уваги одні показання і чому відкидає інші. Колегія суддів вважає судове рішення у цій частині також обгрунтованим.

         Посилання засуджених на те, що вони не мали наміру вбивати ОСОБА_4, а їх дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 121 КК України, були предметом розгляду суду і вірно, з наведенням мотивів, визнані безпідставними.

 

         Колегія суддів вважає і це рішення суду правильним.

 

         Заяви засуджених про те, що вони на досудовому слідстві обмовили себе внаслідок психічного і фізичного впливу з боку працівників міліції, були ретельно перевірені і не підтвердились.

 

         Суд з урахуванням обставин справи та даних прокурорської перевірки, не знайшов підстав вважати заяви засуджених з цього питання слушними. Колегія суддів погоджується із таким рішенням.

 

         Таким чином, сукупність досліджених доказів дала суду першої інстанції усі підстави зробити висновок щодо винуватості ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчинених ними злочинах і це рішення суду є правильним.

 

         Призначаючи винним покарання, суд відповідно до вимог статті 65 КК України урахував як обставини справи, тяжкість вчинених злочинів, наслідки, роль кожного із засуджених та дані, що їх характеризують.

 

         Обране судом покарання відповідає тяжкості злочинних дій та даним про особи винних, є необхідним і достатнім.

 

         Колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення призначеного винним покарання.

 

         Істотних порушень кримінально-процесуального закону, котрі тягнуть зміну чи скасування вироку не виявлено.

 

         Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

 

 

у х в а л и л а:

 

 

         касаційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Донецької області від 22 вересня 2005 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - без зміни.

 

 

С у д д і:

 

Кравченко  К.Т.                            Жук  В.Г.                     Мороз  М.А.