У х в а л а

 І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 7 грудня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.

             Вироком Жовтневого районного суду м. Луганська від 20 січня 2006 року

                                 ОСОБА_1,

                                 ІНФОРМАЦІЯ_1,

                                 раніше судимого 17 травня 2002 року за ст.ст. 15, 185

                                 ч.1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на

                                 шість місяців позбавлення волі;

                                 29 листопада 2004 року за ч. 1 ст. 309 КК України на

                                 два роки позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України

                                 звільненого від відбування покарання з випробуванням

                                 з іспитовим строком тривалістю один рік,

засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України на два роки позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 29 листопада 2004 року та остаточно визначено ОСОБА_1 покарання - два роки шість місяців позбавлення волі.

За ч. 3 ст. 313 КК України та ч. 1 ст. 317 КК України ОСОБА_1 виправдано.

               Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 28 березня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

             ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 9 червня 2005 року за місцем свого мешкання незаконно виготовив та зберігав без мети збуту психотропну речовину - препарат кустарного виготовлення із ефедрину вагою 0,31 г. Цього ж дня працівниками міліції під час огляду квартири ОСОБА_1 було виявлено та вилучено цю психотропну речовину.

             У касаційній скарзі та доповненні до неї засуджений ОСОБА_1  вказує про свою непричетність до вчинення злочину, посилається на істотні порушення кримінально-процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення його права на захист. Просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на нове розслідування.

           Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень щодо ОСОБА_1 - без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

         Відповідно до ст. 398 КПК України, однією з підстав для скасування вироку, ухвали чи постанови є істотне порушення кримінально-процесуального закону.

         На думку колегії суддів, при розгляді справи щодо ОСОБА_1  були допущені такі порушення вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законні судові рішення. 

         Так, згідно з ч.3 ст. 286 КПК України в разі невручення підсудному копії обвинувального висновку або вручення його в строк менший як три дні до розгляду справи в судовому засіданні розгляд справи належить відкласти на три дні з обов'язковим врученням підсудному цього документа для ознайомлення.

            Як убачається з протоколу судового засідання, обвинувальний висновок ОСОБА_1 був вручений 28 вересня 2005 року, тобто в день розгляду справи щодо нього, у зв'язку з чим підсудний попросив надати йому час для ознайомлення з цим документом.

         Проте суд, незважаючи на цю обставину, продовжив розгляд справи і допитав в судовому засіданні свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, показання яких поклав в обґрунтування висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину, чим суттєво обмежив право підсудного на захист.

         Відповідно до вимог ст. 334 КПК України, в мотивувальній частині обвинувального  вироку наводяться докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.

         Судом першої інстанції ці вимоги закону дотримані не були.

         Так, у судовому засіданні ОСОБА_1 не визнав себе винним у незаконному виготовленні та зберіганні психотропних речовин без мети збуту 9 червня 2005 року та навів доводи на обґрунтування своїх показань.

         Проте суд у вироку взагалі не навів оцінки доводів підсудного , на які він послався на свій захист.

         Крім того, показання свідка ОСОБА_2, наведені у вироку, суттєво відрізняються від показань цього свідка, зазначених у протоколі судового засідання.

         Так, у вироку зазначено про те, що ОСОБА_2 у судовому засіданні підтвердив, що 9 червня 2005 року він прийшов у гості до ОСОБА_1, побачив  флакон з рідиною і пішов у спальню запитати  в ОСОБА_1, що то за рідина, проте був затриманий працівниками міліції.

         У той же час, згідно з показаннями цього свідка, викладеними у  протоколі судового засідання, цей флакон з рідиною ОСОБА_2 дала дівчина ОСОБА_1 - ОСОБА_3(ОСОБА_3), яка була у квартирі, а сам ОСОБА_1 у цей час спав.

Як убачається з показань свідка ОСОБА_3 у судовому засіданні, вона підтвердила, що 9 червня 2005 року її знайомий передав пакет для ОСОБА_1, цей пакет вона принесла додому і залишила. Саме з цього пакета ОСОБА_2 взяв флакон і пішов до ОСОБА_1 , який спав. У цей час зайшли працівники міліції, які виявили і вилучили психотропні речовини.

         З матеріалів справи видно, що на порушення вимог ст. 334 КПК України, протиріч, які містяться  в показаннях ОСОБА_1,  ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд не усунув.                              

          Апеляційний суд на допущені судом першої інстанції порушення вимог кримінально-процесуального закону, які колегія суддів вважає істотними, уваги не звернув та залишив вирок місцевого суду без зміни.          

         За таких обставин постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно усунути зазначені порушення, та постановити рішення з дотриманням усіх вимог кримінально-процесуального закону.

         Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,-

у х в а л и л а :

              касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

            Вирок Жовтневого районного суду м. Луганська від 20 січня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 28 березня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

судді:    

 Кравченко К.Т.                         Кривенда О.В.                      Шевченко Т.В.