У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 7 грудня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справі, на вирок апеляційного суду Миколаївської області від 18 вересня 2006 року, яким засуджено:

                                            ОСОБА_1,

                                      ІНФОРМАЦІЯ_1

                                      ІНФОРМАЦІЯ_2

                                      Миколаївської області, неодноразово судимого,                

                                      востаннє 11 лютого 2005 року за ст. 395 КК України

                                      на два місяці арешту,

- за п.п. 6,12 ч.2 ст. 115 КК України на чотирнадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- за ч.4 ст. 187 КК України на одинадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна.

          На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_1 покарання - чотирнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

                                      ОСОБА_2,

                                      ІНФОРМАЦІЯ_3

                                      ІНФОРМАЦІЯ_4,

                                      Кіровоградської області,       

                                      раніше неодноразово судимого, востаннє 28 вересня

                                      2004 року за ч. ч. 2,3 ст. 185 КК України на три роки

                                     позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України

                                     звільненого від відбування покарання  з випробуванням

                                     з іспитовим строком тривалістю два роки,

- за п.п. 6,12 ч.2 ст. 115 КК України на дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- за ч.4 ст. 187 КК України на десять років позбавлення волі з конфіскацією майна.

          На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_2 покарання - дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна.

          На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попередніми вироками від 19 липня 2004 року та 28 вересня 2004 року і остаточно визначено ОСОБА_2 покарання - тринадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

          Як зазначено у вироку, засуджені вчинили злочини за таких обставин.

          2 березня 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час вживання спиртних напоїв дізналися від ОСОБА_3 про те, що у домоволодінні її знайомого ОСОБА_4, який проживає у будинку АДРЕСА_1, є цінні предмети побуту, і вирішили заволодіти цим майном шляхом нападу на потерпілого та його вбивства.

Цього ж дня о 20-й годині, за попередньою змовою між собою, з метою заволодіння майном ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийшли до нього додому. Коли ОСОБА_4 вийшов з будинку для з'ясування мети їх приходу, засуджені почали завдавати йому удари руками та ногами в область голови та тулуба, від яких потерпілий впав на землю, а потім  продовжували його бити, коли він лежав на землі.

           У той час, коли ОСОБА_2 продовжував бити ОСОБА_4,  ОСОБА_1 знайденим неподалік електрошнуром з метою доведення до кінця умислу на позбавлення потерпілого життя, почав здавлювати йому шию цим шнуром. Після того, як електрошнур порвався, ОСОБА_1 склав його у декілька разів та знову накинув на шию потерпілого, а потім разом з ОСОБА_2 узявшись за різні кінці цього шнура, затягували петлю на шиї ОСОБА_4 до тих пір, поки він не перестав подавати ознаки життя.

          Після цього ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заволоділи майном потерпілого на загальну суму 1363,75 гривень.

          Заволодівши майном ОСОБА_4, з метою доведення до кінця умислу на позбавлення життя потерпілого, ОСОБА_1 обухом сокири завдав декількох ударів в область його голови.

         Смерть потерпілого настала внаслідок механічної асфіксії при здавлюванні шиї петлею.

У касаційному поданні прокурора йдеться про необхідність скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з призначенням засудженим надмірно м'якого з покарання та порушенням прав потерпілої.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що касаційне подання задоволенню не підлягає  з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Так, на досудовому слідстві ОСОБА_1 повністю визнав себе винним у вчиненні злочинів, детально розповівши про обставини вбивства ним та ОСОБА_2 ОСОБА_4 

Ці показання узгоджуються з показаннями засудженого ОСОБА_2, який як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні підтвердив свою безпосередню участь у заволодінні майном ОСОБА_4 та його умисному вбивстві, а також з протоколом огляду місця події та даними протоколу відтворення обстановки та обставин події, проведеного з метою перевірки і уточнення результатів допитів засуджених ( т 1 а.с. 61-63, 65-67).

Як видно з висновку судово-медичної експертизи, смерть ОСОБА_4 настала від механічної асфіксії при здавлюванні шиї петлею

          Дії винних правильно кваліфіковані за п.п. 6, 12 ч.2 ст. 115 КК України та ч. 4 ст. 187 КК України, що не оспорюється  прокурором.

         Доводи касаційного подання про порушення прав потерпілої при розгляді справи судом є безпідставними, оскільки мати ОСОБА_4 - ОСОБА_5, яка  в установленому законом порядку визнана потерпілою, була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи судом, проте повідомила суд про неможливість взяти участь у судовому засіданні і просила розглядати справу при її відсутності.

           Покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України. Суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винних, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Колегія суддів вважає, що призначене засудженим покарання  є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів, а тому доводи касаційного подання прокурора про надмірну м'якість цього  покарання колегія суддів також вважає безпідставними.

          Вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є законним і обґрунтованим, будь-яких передбачених ст. 398 КПК України підстав для його скасування чи зміни при перевірці справи у касаційному порядку не виявлено, а тому касаційне подання не підлягає задоволенню.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

у х в а л и л а :

                касаційне подання прокурора залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Миколаївської області від 18 вересня 2006 року щодо засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без зміни.

                                                       судді:

  Кравченко К.Т.                      Кривенда О.В.                        Шевченко Т.В.