У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 7 грудня 2006 року в м.Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.

            Вироком Київського районного суду м.Сімферополя від 10 квітня 2006  року                                    ОСОБА_1,

            ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого

засуджено за ч.2 ст.296 КК України на 3 роки обмеження волі.

            На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 1 рік 6 місяців, а також покладені обов'язки, передбачені п.3 ч.1 ст.76 КК України.

            Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2  605 грн. матеріальної шкоди.

            Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 травня 2006 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 засуджений за те, що 22 березня 2004 року близько 7-ї години, проживаючи  за адресою АДРЕСА_1, разом з іншою особою, справа щодо якої закрита у зв'язку зі смертю, прийшли у складське приміщення, розташоване у тому ж дворі, де знаходився ОСОБА_2, пред'явили йому претензії з приводу створюваного ним шуму, та нанесли йому удари руками, ногами та шматком арматури по різним частинам тіла. Крім того, вони пошкодили електроінструменти та одяг ОСОБА_2. Коли через деякий час потерпілий вийшов у двір, ОСОБА_1  грубо, очевидно для себе та інших осіб, що перебували у тому ж дворі, виявляючи явну неповагу до суспільства, вдарив ОСОБА_2 кулаком в обличчя , після чого продовжив бити його та нецензурно виражатися, не зважаючи на вимоги присутнього ОСОБА_4 припинити побиття. Після того, як ОСОБА_5 повідомив  про намір звернутися до міліції з приводу побиття ОСОБА_2, ОСОБА_1, не припиняючи порушення громадського порядку, знову почав бити ОСОБА_2, і продовжив такі дії за межами двору. В результаті дій засудженого ОСОБА_2 заподіяні легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я та заподіяно матеріалі збитки на суму 605 грн.

            У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1  просить скасувати судові рішення щодо нього. Вважає, що його дії неправильно кваліфіковані за ч.2 ст.296 КК України. Посилається, що його діями громадський порядок порушено не було, а сам він спричинив тілесні ушкодження потерпілому, оскільки той своєю поведінкою спровокував його і він змушений був захищати батька.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Висновок суду про доведеність винності Слісенка у вчиненні злочину, за який її засуджено, ґрунтується на сукупності зібраних та перевірених судом доказів, які були покладені в основу вироку.

Так, з показань потерпілого ОСОБА_2 видно, що вранці 22 березня 2004 року близько 7 год.ОСОБА_3 та ОСОБА_1, незадоволені тим, що його робоче місце розташоване в одному дворі з їх квартирою, прийшли у приміщення склада, де побили його та пошкодили електроінструменти та одяг. Коли він через деякий час він вийшов у двір, куди підійшов і ОСОБА_4, який допомагав йому в роботі, ОСОБА_1 знову став його бити, а ОСОБА_3 та ОСОБА_1  утримували ОСОБА_4, який вимагав припинити побиття. Коли у двір прийшов ОСОБА_5, то ОСОБА_1  припинив протиправні дії, але коли він запропонував звернутися до міліції та разом з ОСОБА_4 направилися до виходу з двору, куди за ними направився і потерпілий, ОСОБА_1  наздогнав їх і знову став його бити та продовжив побиття вже за межами двору.

Свідок ОСОБА_4 підтвердив показання потерпілого ОСОБА_2.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що коли вранці 22 березня 2004 року зайшов у двір, де домовився зустрітися з ОСОБА_4 та ОСОБА_2, побачив останнього побитим, і ОСОБА_4 пояснив йому, що ОСОБА_2 побив ОСОБА_3 та ОСОБА_1, які також знаходилися в цей час у дворі. Він  висловив намір негайно звернутися до міліції, після чого ОСОБА_1 накинувся на ОСОБА_2 та став бити його. Коли він втрутився, ОСОБА_1 припинив побиття і йому довелося закрити ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в приміщенні офісу, щоб мати змогу надати першу медичну допомогу потерпілому та викликати міліцію.

Крім того, винність засудженого підтверджується показаннями свідка ОСОБА_6, який спостерігав за подією з вікна і дав пояснення, аналогічні показанням свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, даними висновку судово-медичної експертизи про характер і локалізацію тілесних ушкоджень у потерпілого.

Як видно з матеріалів справи, початкові дії засудженого  були викликані неприязними стосунками з потерпілим, однак в подальшому вони переросли у хуліганські, продовжилися після побиття у приміщенні, на території двору та за його межами, у присутності сторонніх осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Тому доводи касаційної скарги про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.296 КК України є непереконливими.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування судових рішень, не встановлено.

За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1  відмовити.

Судді:         Кравченко К.Т.       Кривенда О.В.      Шевченко Т.В.