1 листопада 2006 року м. Київ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України в складі:
Пінчука М.Г. - головуючого,
Волкова О.Ф.,
Бондарєва В.В.,
за участю прокурорів Бобровницького А.Е., Куракіна О.О., виправданого ОСОБА_1 та представника Міністерства оборони України Шкляревської О.Ю.,
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за касаційним поданням прокурора - державного обвинувача на вирок військового апеляційного суду Центрального регіону від 29 березня 2006 року, яким на підставі частини 2 статті 6 КПК України виправдано за відсутністю в їх діях складу злочинів:
колишнього командира військової частини НОМЕР_14, полковника запасу
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,-
по обвинуваченню за частиною 2 статті 423, частини 3 статті 424, частини 2 статті 366 КК України;
виконуючого обов'язки директора ТОВ «Південно-Західна компанія»
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України,
раніше не судимого, -
по обвинуваченню за частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 424, частиною 4 статті 190, частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 366 КК України;
директора приватної фірми «Леда»
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше не судимого,
по обвинуваченню за частиною 5 статті 27, частиною 3 статті 424, частиною 4 статті 190, частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 366 КК України.
У задоволенні позовних вимог Міністерства оборони України заявлених до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на суму 29 633 257 грн. 88 коп. відмовлено.
ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виправдано за пред'явленим кожному з них обвинуваченню за наступних підстав:
6 липня 1999 року між Головним управлінням ракетного палива і пального Тилу Міністерства Оборони України (далі - ГУРПП) та ТОВ “Галон” був укладений договір НОМЕР_1 на поновлення нафтопродуктів із запасів МО України.
Згідно з умовами договору ТОВ “Галон” до кінця 1999 року повинне було постачати до військових частин Збройних Сил України автомобільний бензин А-76 та дизельне паливо (далі - ДП) свіжого виробництва, після чого отримувати від МО України рівнозначну кількість пального, що підлягало поновленню.
Аналогічний договір НОМЕР_2 був укладений між ГУРПП та ВАТ “Торговий Дім”Укртатнафта-Київ”, а 17 листопада 1999 року та 14 січня 2000 року такі ж договори на поновлення паливно-мастильних матеріалів (далі ПММ) НОМЕР_3 та НОМЕР_4 були укладені між ГУРПП та приватною фірмою “Леда”.
За рішенням засновника і директора ПФ “Леда” ОСОБА_3 з вересня 1999 року обов'язки комерційного директора цієї фірми виконував ОСОБА_2, який офіційно був призначений на дану посаду 4 квітня 2000 року. До цього, в серпні 1999 року ОСОБА_2 був представником ТОВ “Інтерінтех-енерго”, оскільки один із засновників цього товариства уповноважив його на здійснення господарських операцій від імені даного товариства, тобто він фактично виступав посадовою особою вказаної фірми, використовуючи надані йому бланки з відбитками печатки ТОВ “Інтерінтех-енерго” для оформлення господарських операцій з різними підприємствами.
9 серпня 1999 року до військової частини НОМЕР_14 прибув представник ТОВ “Галон”, який повідомив командира цієї частини ОСОБА_1, що між даним товариством та ГУРПП укладено договір на поновлення ПММ і він має намір передавати пальне до ввіреної останньому частини в рахунок виконання зазначеного договору. Присутній при цій розмові ОСОБА_2 запропонував цьому представнику купити у ТОВ “Інтерінтех-енерго” для подальшої передачі до військової частини НОМЕР_14 пальне в кількості 590 тон ДП і 100 тон бензину А-76, право на реалізацію якого товариству “Інтерінтех-енерго” по військовій частині НОМЕР_14 надало ВАТ “ТД “Укртатнафта-Київ”. Погодившись з даною пропозицією, того ж числа між ТОВ “Галон” та ТОВ “Інтерінтех-енерго” було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів НОМЕР_5, відповідно до якого ТОВ “Інтерінтех-енерго” зобов'язалося поставити у власність ТОВ “Галон” 590 тон ДП та 100 тон бензину А-76 на загальну суму 834100 грн. На виконання умов цього договору ОСОБА_2 склав акт прийому-передачі нафтопродуктів від 11 серпня 1999 року, накладну НОМЕР_6 та податкову накладну НОМЕР_7 про передачу зазначеної кількості пального від ТОВ “Інтерінтех-енерго” до ТОВ “Галон”. ОСОБА_1, як командир військової частини НОМЕР_14, підтвердив наявність у військовій частині на зберіганні пального ТОВ “Інтерінтех-енерго” в кількості 590 тон ДП та 100 тон бензину А-76, поставивши у вище зазначеному акті прийому-передачі пального свій підпис та печатку частини. При цьому в даному акті, який є додатком до договору купівлі-продажу НОМЕР_5, було визначено, що зберігання поставлених товариству “Галон” нафтопродуктів буде здійснюватися до 1 вересня 1999 року за рахунок ТОВ ”Інтерінтех-енерго”, але військова частина зобов'язується не видавати ці нафтопродукти без письмового дозволу ТОВ “Галон”.
11 серпня 1999 року між військовою частиною НОМЕР_14 в особі командира частини ОСОБА_1 та ТОВ “Галон” було укладено договір НОМЕР_8 на оренду резервуарів для тимчасового зберігання бензину в кількості 200 тон та дизельного палива в кількості 600 тон строком на один місяць з можливістю продовжити за згодою сторін термін дії цього договору до трьох місяців.
На підставі зазначених документів у військовій частині НОМЕР_14 були складені акти прийому пального (форма 4) НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11 та НОМЕР_12 про передачу від ТОВ “Галон” до частини на зберігання відповідно 100 тон бензину А-76 та в загальному 590 тон дизельного палива. При цьому ОСОБА_1, проявляючи недбале ставлення до служби, в порушення вимог ст.ст. 58 та 66 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст. 3.1.9. абз. 5, 6 та 27 Положення про військове (корабельне) господарство ЗС України, введеного в дію наказом МО України НОМЕР_15, та ст.ст.2.2.1. та 2.2.2. абз. 3 Керівництва по роботі складів і баз пального (частина 1), затвердженого заступником МО - начальником Тилу ЗС, затвердив ці акти своїм підписом та гербовою печаткою частини, не звернувши уваги на визначений в них розрахунок розсилки, де була вказана в тому числі і військова частина НОМЕР_16 (ГУРПП), та на відсутність дат прийому пального, а також не розпорядившись, щоб вони були поставлені на облік комерційного пального, яке зберігається в частині. Підстав ставити вказане пальне на військовий облік у ОСОБА_1 не було через відсутність нарядів вищестоячого органу управління, як то визначено в ст.38 ч.2 Керівництва по обліку озброєння, техніки, майна та інших матеріальних засобів в ЗС України (частина 2), введеного в дію наказом МО НОМЕР_17, а ТОВ “Галон” на час складання зазначених актів за формою 4, а тим більше виписки накладної НОМЕР_13 про передачу цього пального до військової частини НОМЕР_18, як виконавця договору поновлення пального від МО України, не було підстав передавати зазначене пальне до фондів МО України, так як за нього не розрахувалося відповідно до умов п.6 договору купівлі-продажу НОМЕР_5 і тому не набуло права власності на дане пальне. Іншого пального ТОВ “Галон” до жовтня 1999 року по військовій частині НОМЕР_14 до фондів МО України не передавало.
Представники ТОВ “Галон” представили до ГУРПП Тилу МО України акти за формою 4 НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11 та НОМЕР_12 на 590 тон дизельного палива та 100 тон бензину А-76, про які було вказано вище, і на підставі їх отримали з фондів МО України пальне в кількості і вартістю, рівнозначній 590 тон дизельного палива літнього та 100 тон бензину А-76 на загальну суму 892487 грн., хоча фактично на баланс МО України цієї кількості пального по військовій частині НОМЕР_14 не передали.
25 жовтня 1999 року між ТОВ “Галон” і ТОВ “Філіп Траум” була укладена Генеральна угода НОМЕР_19 про поставки нафтопродуктів, відповідно до якої ТОВ “Філіп Траум” виступило як продавець, а ТОВ “Галон” покупець пального. На виконання умов цієї угоди були складені акти прийому-передачі нафтопродуктів від 25 жовтня 1999 року та від 5 листопада 1999 року, в яких ОСОБА_1 підтвердив наявність у військовій частині НОМЕР_14 на зберіганні пального ТОВ “Філіп Траум” в кількості відповідно 300 тон та 419,9 тон бензину А-76, розписавшись та поставивши в даних актах печатку частини. Тоді ж були виписані накладні НОМЕР_20 від 25 жовтня 1999 року та НОМЕР_21 від 5 листопада 1999 року, а також прибуткові накладні НОМЕР_22 та НОМЕР_23, за якими ТОВ “Філіп Траум” видав, а ТОВ “Галон” отримав пального в загальній кількості 719,9 тон бензину А-76.
На підставі цих документів у військовій частині НОМЕР_14 були складені акти прийому пального (форма 4) НОМЕР_24 і НОМЕР_25 про передачу від ТОВ “Галон” до військової частини на зберігання відповідно 300 тон, 227,85 тон і 192,070 тон бензину А-76, а всього 719,9 тон.
Прийняте по цих актах прийому (форма 4) пальне було поставлене на облік комерційного пального, яке зберігалося у військовій частині НОМЕР_14, оскільки підстав ставити це пальне на військовий облік не було через відсутність нарядів вищестоящого органу управління.
За отриманий бензин, який було передано на зберігання до військової частини НОМЕР_14, ТОВ “Галон” в період з 28 жовтня по 23 листопада 1999 року перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ “Філіп Траум” кошти в сумі 388334,49 грн. та передало 22 листопада 1999 року за накладною НОМЕР_26 бензину А-76 в кількості 418,300 тон на загальну суму 545881,50 грн., а згодом, представивши до ГУРПП вище зазначені акти прийому (форма 4) та до військової частини НОМЕР_18 накладні НОМЕР_27 і НОМЕР_28, отримало з різних військових частин МО України пальне в кількості і вартістю, рівнозначній 719, 920 тон бензину А-76.
Крім того, 25 жовтня 1999 року на виконання Генеральної угоди НОМЕР_29 між ТОВ “Галон” та ТОВ “Оском” було складено акт прийому-передачі нафтопродуктів, в якому ОСОБА_1 підтвердив наявність у військовій частині НОМЕР_14 на зберіганні пального ТОВ “Оском” в кількості 89 тон бензину А-76, розписавшись та поставивши в даному акті печатку частини. Тоді ж були виписані накладна НОМЕР_30 та прибуткова накладна НОМЕР_31, обидві від 25 жовтня 1999 року, за якими ТОВ “Оском” відвантажило, а ТОВ “Галон” отримало 89 тон бензину А-76.
В подальшому, як і в попередньому випадку, у військовій частині НОМЕР_14 був виписаний акт прийому пального (форма 4) НОМЕР_32 про передачу від ТОВ “Галон” до військової частини на зберігання 89 тон бензину А-76, а ОСОБА_1 затвердив цей акт своїм підписом та гербовою печаткою частини, не звернувши уваги, що в розрахунку розсилки копій даного акту визначено військову частину НОМЕР_16 (ГУРПП) і метою операції є поновлення пального.
Прийняте по зазначеному акту прийому (форма 4) пальне також було поставлене на облік комерційного пального частини через відсутність підстав ставити це пальне на військовий облік.
В якості розрахунку за отримане пальне товариство “Галон” лише 29 грудня 1999 року видало ТОВ “Оском” по акту прийому-передачі простий вексель НОМЕР_33 на суму 110910,85 гривень. Цей вексель невстановленим органами досудового слідства чином потрапив від ТОВ “Оском” до приватного підприємства (далі - ПП) “Леван”. ПП “Леван”, в свою чергу, 29 грудня 1999 року розрахувалося цим же векселем з ТОВ “Галон” без вказівки на те, за які матеріальні цінності чи послуги провівся такий розрахунок.
В листопаді 1999 року ТОВ “Галон” представило до ГУРПП вищезгаданий акт прийому (форма 4) та до військової частини НОМЕР_18 накладну НОМЕР_27 і отримало від МО України пальне в кількості і вартістю, рівнозначній 89 тонам бензину А-76.
На подальше виконання вищезгаданої Генеральної угоди НОМЕР_29 між ТОВ “Галон” та ТОВ “Оском”, 30 листопада 1999 року був складений акт прийому-передачі нафтопродуктів, в якому ОСОБА_1, як і раніше, підтвердив наявність у військовій частині НОМЕР_14 на зберіганні пального ТОВ “Оском” в кількості 346,9 тон бензину А-76, розписавшись та поставивши в даному акті печатку частини. Тоді ж була виписана накладна НОМЕР_34, за якою ТОВ “Оском” відвантажило, а ТОВ “Галон” отримало 346,9 тон бензину А-76.
На цю кількість пального на підставі приведених вище документів у військовій частині НОМЕР_14 теж був виписаний акт прийому пального (форма 4) НОМЕР_35, причому перший примірник від 30 жовтня 1999 року, а другий і третій - від 30 листопада 1999 року. ОСОБА_1 при затвердженні своїм підписом та гербовою печаткою частини акту форма 4 НОМЕР_35 не звернув уваги на розрахунок розсилки копій даного акту, в якому одним із адресатів було визначено військову частину НОМЕР_16 (ГУРПП) і метою операції є поновлення пального, розбіжності в датах затвердження оригіналу акту та його копій, а також в датах фактичного прийому пального і в тому, що оригінал акту по почерку не співпадає з його копіями, які нібито були виконані під копіювальний папір. Саме ці копії акту НОМЕР_35, в яких була вказана дата прийому пального не 30 жовтня, а 30 листопада 1999 року, були вилучені в бухгалтерії ТОВ “Галон” та в ГУРПП. Прийняте по зазначеному акту прийому (форма 4) пальне знову ж таки було поставлене на облік комерційного пального частини через відсутність підстав його постановки на військовий облік.
За 346,923 тон бензину А-76 ТОВ “Галон” перерахувало 30 липня та 24 і 26 листопада 1999 року на розрахунковий рахунок ТОВ “Оском” 450999,92 гривень, а в грудні 1999 року представило до ГУРПП акт прийому (форма 4) НОМЕР_35 та до військової частини НОМЕР_18 накладну НОМЕР_36 і отримало від МО України пальне в кількості і вартістю, рівнозначній 346,923 тонам бензину А-76.
7 грудня 1999 року між ТОВ “Галон” і ПФ “Леда” був укладений договір поставки нафтопродуктів НОМЕР_37, відповідно до якого ПФ “Леда” виступила як продавець, а ТОВ “Галон” - покупець пального. На виконання умов цього договору були складені акти прийому - передачі нафтопродуктів від 23, 25 та 27 грудня 1999 року, в яких ОСОБА_1 підтвердив наявність у військовій частині НОМЕР_14 на зберіганні пального ПФ “Леда” в кількості відповідно 300 тон, 200 тон та 192, 307 тон бензину А-76, розписавшись та поставивши в даних актах печатку частини. Тоді ж були виписані накладні НОМЕР_38, НОМЕР_39 та НОМЕР_40, а також прибуткові накладні НОМЕР_41, НОМЕР_42 та НОМЕР_43, за якими ПФ “Леда” видала, а ТОВ “Галон” отримало пального в загальній кількості 692,307 тон бензину А-76.
На підставі цих документів у військовій частині НОМЕР_14 були складені акти прийому пального (форма 4) НОМЕР_44, НОМЕР_45 і НОМЕР_46 про отримання від ТОВ “Галон” до військової частини на зберігання відповідно 300 тон, 200 тон і 192,307 тон бензину А-76. В той же час ОСОБА_1, продовжуючи проявляти недбале ставлення до служби і порушувати приведені вище вимоги законодавства, затвердив ці акти своїм підписом та гербовою печаткою частини, не звернувши уваги на мету операції в актах НОМЕР_44 і НОМЕР_45, визначений у всіх трьох актах розрахунок розсилки та на відсутність в акті НОМЕР_44 підпису особи, яка прийняла на відповідальне зберігання пальне, а в оригіналах актів №№НОМЕР_45 та НОМЕР_47 і на відсутність підпису особи, яка передала пальне на зберігання. Прийняте по вищевказаним актам прийому (форма 4) пальне, як і в попередніх випадках, було поставлене на облік комерційного пального, яке зберігалося у військовій частині НОМЕР_14.
За куплений бензин А-76 ТОВ “Галон” перерахувало в період з 8 по 28 грудня 1999 року по платіжних дорученнях на розрахунковий рахунок ПФ “Леда” 899998,33 гривень. Тоді ж зазначене товариство виписало накладні НОМЕР_48, НОМЕР_49 та НОМЕР_50 про передачу бензину А-76 в загальній кількості 692,307 тони до військової частини НОМЕР_18, як оператора договору поновлення, а до ГУРПП представило акти прийому (форми 4) НОМЕР_44, НОМЕР_45 та НОМЕР_47, за якими отримало від МО України пальне в кількості і вартістю, рівнозначній 692,307 тонам бензину А-76.
По договору поновлення нафтопродуктів НОМЕР_2 між МО України та ВАТ “ТД “Укртатнафта - Київ” останнє передало по франко-терміналу ЗАТ “Укртатнафта” (Кременчуцький нафтопереробний завод) до фондів МО України дизпаливо та бензин А-76, після чого почало вилучати із військових частин за нарядами ГУРПП аналогічну кількість пального, яке підлягало поновленню. Так, на підставі наряду ГУРПП НОМЕР_51 та накладної військової частини НОМЕР_18 НОМЕР_5, а також згідно акту прийому-передачі нафтопродуктів НОМЕР_52, ВАТ “ТД “Укртатнафта - Київ” отримало у військовій частині НОМЕР_14 бензин А-76 у кількості 500 тон та дизпаливо зимове у кількості 1947,763 тон. Тоді ж цю кількість пального ВАТ “ТД “Укртатнафта - Київ” передало ПФ “Леда” по договору поставки нафтопродуктів НОМЕР_53, відповідно до листів цього товариства ІНФОРМАЦІЯ_3 в адресу командира військової частини НОМЕР_14, накладної ВАТ “ТД “Укртатнафта - Київ” НОМЕР_54 та накладної військової частини НОМЕР_14 НОМЕР_55.
Наприкінці грудня 1999 року ОСОБА_2 запропонував директору цієї ж фірми ОСОБА_3 скористатися тим, що між ВАТ “ТД “Укртатнафта - Київ” та МО України існує договір поновлення нафтопродуктів і за рахунок цього договору можливо виключити борг ПФ “Леда” перед ВАТ “ТД “Укртатнафта - Київ”, але при цьому борг фірми виникне перед МО України. Погодившись з цим, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_2 прибули до військової частини НОМЕР_14, де останній домовився з командиром вказаної частини ОСОБА_1 скласти завідомо неправдиві акти прийому за формою 4, за якими ВАТ “ТД “Укртатнафта - Київ” передало нібито куплене у ПФ “Леда” пальне до військової частини НОМЕР_14. При цьому ОСОБА_2 запевнив ОСОБА_1, що ПФ “Леда” згодом реально поставить таку ж кількість пального до військової частини, так як вона теж є учасником договору освіження пального МО України. Зваживши на знайомство з ОСОБА_2, ОСОБА_1, зловживаючи своїм службовим становищем в особистих інтересах та в інтересах третіх осіб, в порушення вимог ст.ст. 58, 59 абзац 5 та 66 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3.1.3 та 3.1.9 абзац 5 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України", введеного в дію наказом МО України НОМЕР_15 та ст.ст. 2.2.1 і 2.2.2 абзац 3 Керівництва по роботі складів і баз пального (частина 1) затвердженого в 1981 році заступником МО - начальником Тилу Збройних Сил, надав розпорядження підлеглим оформити, а сам підписав і завірив печаткою частини завідомо неправдиві акти прийому - передачі за формою 4 НОМЕР_56 та НОМЕР_57, за якими ВАТ “ТД “Укртатнафта - Київ” передало нібито куплене у ПФ “Леда” пальне до військової частини НОМЕР_14 у кількості 500 тон бензину А-76 та 1947,763 тон дизпалива зимового. Приблизно у вказаний період часу ОСОБА_2, зловживаючи довірою заступника голови правління ВАТ “ТД “Укртатнафта - Київ” ОСОБА_4, запевнив останнього про комерційну вигоду передачі ПФ “Леда” пального його товариству по військовій частині НОМЕР_14. Після цього ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 склали на підставі договору купівлі-продажу нафтопродуктів НОМЕР_58 і специфікації № 2 до нього від 13 січня 2000 року завідомо неправдиві акт прийому - передачі від 13 січня 2000 року до зазначеного договору та накладну НОМЕР_59 про передачу від ПФ “Леда”до ВАТ “ТД “Укртатнафта - Київ” 500 тон бензину А-76 та 1947,763 тон дизпалива, які ПФ “Леда” зберігала у військовій частині НОМЕР_14, але реально їх вказаному товариству не передала. Зазначений акт прийому-передачі виготовив ОСОБА_2, а його підписали і завірили печатками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Крім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виготовили вказану вище завідомо неправдиву накладну НОМЕР_59, яку підписав і завірив останній. Тоді ж ці документи були підписані заступником голови правління ВАТ “ТД “Укртатнафта - Київ” ОСОБА_4, а акти прийому за формою 4 НОМЕР_56 та НОМЕР_57 представлені до ГУРПП. На їх підставі ВАТ “ТД Укртатнафта - Київ”, відповідно до акту прийому-передачі пального НОМЕР_60, отримало від МО України на умовах франко-терміналу ЗAT “Укртатнафта” 500 тон бензину А-76 та 1947,763 тон дизпалива зимового на загальну суму 3457591,90 гривень.
Внаслідок вищевикладених дій ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з володіння держави було незаконно виведено, як фактичний товарний кредит комерційній фірмі “Леда” на невизначений строк, військове майно - 500 тон бензину А-76 по ціні станом на 13 січня 2000 року 1851 гривня за 1 тону на суму 3200 гривень та 1947,763 тон дизпалива зимового по ціні на той же час 1300 гривень за 1 тону на суму 2532091,90 гривень, а всього на загальну суму 3457591,90 гривень.
Це пальне зазначені особи пустили в комерційний обіг для отримання прибутку. До теперішнього часу вилучене з фондів МО України пальне не повернуто, так як в травні 2000 року комерційна діяльність ПФ “Леда” була припинена в зв'язку з порушенням даної кримінальної справи, а в подальшому ця фірма була визнана банкрутом.
В листопаді 1999 року керівництву ГУРПП Тилу МО України стало відомо про існування нестачі ПММ у військовій частині НОМЕР_18 (м.Київ) в кількості 310 тон бензину А-76 і 40 тон ДП.
3 метою приховати і протиправно усунути цю нестачу начальник Управління забезпечення пальним ГУРПП Тилу МО України полковник ОСОБА_5 через свого підлеглого - командира військової частини НОМЕР_14 ОСОБА_1 познайомився з виконувавшим обов'язки комерційного директора ПФ “Леда” ОСОБА_2, якому було запропоновано шляхом оформлення завідомо неправдивих документів начебто отримати у військовій частині НОМЕР_18 для ПФ “Леда” пальне в кількості 310 тон бензину А-76 та 40 тон дизпалива і таким чином усунути нестачу. В обмін за це ОСОБА_5 пообіцяв укласти з ПФ “Леда” договір на поновлення ПММ з МО України. ОСОБА_2, зловживаючи своїм посадовим становищем та діючи при цьому з корисливих мотивів, в особистих інтересах і в інтересах третіх осіб, в порушення вимог ст.10, ч.1 Закону України “Про підприємництво” та ст. 21 п.1 ч.2 Закону України “Про підприємства в Україні”, погодився взяти на ПФ “Леда” існуючу у військовій частині НОМЕР_18 нестачу ПММ в обмін на укладення між МО України та фірмою, яку він представляв, договору поновлення ПММ.
Згодом за сприянням ОСОБА_5 між МО України та ПФ “Леда” був укладений договір на поновлення нафтопродуктів НОМЕР_3 від 17 листопада 1999 року. З боку МО України вказаний договір підписав начальник ГУРПП генерал-лейтенант ОСОБА_6, а з боку ПФ “Леда” - ОСОБА_3, якому ОСОБА_2 повідомив про досягнуту з ГУРПП домовленість та про обставини і умови участі ПФ “Леда” в договорі поновлення ПММ, з чим останній погодився. Для реалізації задуманого ОСОБА_5 і його підлеглий старший офіцер Управління забезпечення пальним ГУРПП Тилу МО України полковник ОСОБА_7 направили у військову частину НОМЕР_18 наряд НОМЕР_61 на видачу ПФ “Леда” 310 тон бензину А-76 та 40 тон дизпалива. (Відносно посадових осіб військової частини НОМЕР_16 полковників ОСОБА_5 та ОСОБА_7 матеріали кримінальної справи 24 грудня 2001 року органами досудового слідства були виділені в окреме провадження (т.1, а.с. 158,163), а 10 квітня 2002 року постановами судді військового місцевого суду Київського гарнізону закриті на підставі Закону України “Про амністію” від 5 липня 2001 poку).
Отримавши можливість участі в договорі поновлення ПММ з МО України, директор ПФ “Леда” ОСОБА_3 прибув до військової частини НОМЕР_18, де, зловживаючи своїм службовим становищем та діючи при цьому з корисливих мотивів, в особистих інтересах і в інтересах третіх осіб, в порушення вимог ст.10, ч.1 Закону України “Про підприємництво” та ст.21, п.1, ч.2 Закону України “Про підприємства в Україні”, на підставі наряду НОМЕР_61 та довіреності фірми “Леда” серії ДАИ НОМЕР_62 на 310 тон бензину А-76 і 40 тон дизпалива, згідно накладної НОМЕР_63, лише документально отримав вказану кількість ПММ, протиправно усунувши таким чином нестачу пального у військовій частині НОМЕР_18.
В подальшому ОСОБА_3 і ОСОБА_2 за сприянням командира військової частини НОМЕР_14 ОСОБА_1 документально оформили безтоварну передачу фірмою “Леда” у військову частину НОМЕР_14 начебто отриманих з військової частини НОМЕР_18 310 тон бензину А-76 і 40 тон дизпалива відповідно до складеного ними завідомо неправдивого акту прийому-передачі пального від 20 грудня 1999 року до договору поновлення ПММ НОМЕР_3.
Тоді ж ОСОБА_1, реалізовуючи далі протиправне усунення нестачі пального посадовими особами ГУРПП та, зловживаючи при цьому своїм службовим становищем в особистих інтересах та інтересах третіх осіб, в порушення вимог ст.ст. 58, 59 абзац 5 та 66 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3.1.3 та 3.1.9 абзац 5 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, введеного в дію наказом МО України НОМЕР_15, та ст.ст. 2.2.1 та 2.2.2 абзац 3 Керівництва по роботі складів і баз пального (частина І), затвердженого в 1981 році заступником МО - начальником Тилу Збройних Сил, дав розпорядження підлеглим оформити прийом неіснуючого пального від ПФ “Леда” до військової частини НОМЕР_14. Як наслідок, був складений завідомо неправдивий акт прийому - передачі Ф-4 НОМЕР_64 на прийом до військової частини НОМЕР_14 від ПФ “Леда” 310 тон бензину А-76 і 40 тон ДП в рахунок виконання договору поновлення нафтопродуктів з МО України. Цей акт ОСОБА_1 власноручно підписав та завірив печаткою частини. Згодом зазначений акт був представлений до ГУРПП і таким чином було документально завершено протиправне усунення нестачі пального по військовій частині 3482 та закрито наряд на видачу пального фірмі “Леда” НОМЕР_61.
Крім того, за приховування нестачі пального по військовій частині НОМЕР_18 вищезгадані офіцери ГУРПП ОСОБА_5 та ОСОБА_7 видали ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на ПФ “Леда” наряди №НОМЕР_65 таНОМЕР_66 на отримання у військових частинах МО України 1409 тон бензину А-76 і 1470 тон ДП, по яким ОСОБА_3 та ОСОБА_2 почали вилучати пальне з військових частин МО України. Не закінчивши вилучення зазначеної кількості пального, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 наприкінці грудня 1999 року на вимогу офіцерів ГУРПП ОСОБА_5 та ОСОБА_7 повернули ці наряди до ГУРПП, при цьому отримали від останніх обіцянку, що в наступному році їм буде видано наряди на отримання ще більшої кількості пального з фондів МО України.
Не знаючи, яка саме кількість пального буде видана ПФ “Леда” за обіцяними нарядами, ОСОБА_2 в січні 2000 року при вибутті до ГУРПП взяв у військовій частині НОМЕР_14 два бланки актів прийому пального форма 4, на яких малися тільки гербова печатка та підпис ОСОБА_1 З цими бланками він 14 січня 2000 року прибув до ГУРПП, де за сприянням ОСОБА_5 між МО України та ПФ “Леда” було укладено новий договір поновлення нафтопродуктів НОМЕР_4 (3-00) від 14 січня 2000 року. Тоді ж ОСОБА_2, як і було обумовлено з ОСОБА_5 та ОСОБА_7, особисто заповнив в приміщенні ГУРПП на друкарській машинці привезені з собою бланки актів форма 4 НОМЕР_67, тобто виготовив завідомо неправдиві документи про те, що ПФ “Леда” нібито передала до військової частини НОМЕР_14 бензин А-76 в кількості 3000 тон та дизпаливо в кількості 2000 тон. Такими діями ОСОБА_2 були спричинені тяжкі наслідки у вигляді подальшого вилучення пального з фондів МО України.
Зокрема, на підставі цих завідомо неправдивих актів за формою 4 НОМЕР_67 посадовими особами ГУРПП були виписані наряди на видачу ПФ “Леда” з різних військових частин МО України 3000 тон дизпалива літнього, 454,500 тон дизпалива зимового, 1112,700 тон бензину Аі-93 та 3263,300 тони бензину А-76. За цими нарядами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 фактично отримали 2471,600 тону дизпалива літнього на суму 3040068 гривень, 528,400 тон дизпалива зимового на суму 686920 гривень, 1068,948 тон бензину А-76 на суму 1859969,52 гривень, 133 тони бензину Аі-93 на суму 240730 гривень, а всього пального на загальну суму 5827687,52 гривень, яке реалізували іншим комерційним організаціям.
Через ПФ “Леда” в рахунок виконання договорів на поновлення пального ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактично передали до військових частин МО України 30 грудня 1999 року 131,612 тон бензину А-76 на суму 222424,28 гривні, 12 та 20 квітня 2000 року по 100 тон бензину А-76 на суму 352000 гривень, 29 квітня 2000 року 20 тон бензину Аі-93 на суму 38000 гривень, 4 та 9 травня 2000 року по 1000 тон дизпалива літнього на суму 3260000 гривень, а всього на загальну суму 3872424,28 гривні.
Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з використанням реквізитів ПФ “Леда” вилучили і не повернули військове майно - паливно-мастильні матеріали в кількості 471,600 тон дизпалива літнього, 528,400 тон дизпалива зимового, 737,336 тон бензину А-76 та 113 тон бензину Аі-93 на загальну суму 1955263,24 гривні.
22 серпня 1999 року між військовою частиною НОМЕР_14 та приватним підприємством (надалі ПП) “Атланта” було укладено договір на оренду резервуарів, насосних станцій і технологічного обладнання для зберігання автомобільних бензинів та дизпалива в загальному об'ємі 15000 тон строком на один місяць з можливістю продовжити термін дії цього договору до трьох місяців. На виконання цього договору в період з 22 серпня до 28 грудня 1999 року від підприємства „Атланта" до військової частини НОМЕР_14 надійшло на зберігання бензину Аі-95 в кількості 1072,828 тони, бензину А-92 в кількості 936,336 тон, бензину А-76 в кількості 95,367 тон та дизпалива літнього в кількості 12836,503 тон.
Протягом вересня 1999 року - березня 2000 року підприємство “Атланта” саме вивезло із військової частини НОМЕР_14 бензину Аі-95 в кількості 491,716 тону, бензину А-76 в кількості 91,957 тону та дизпалива літнього в кількості 11015,095 тон, а також передало до військової частини НОМЕР_14 за надання послуг по зберіганню цього пального 36,264 тон бензину Аі-95, 18,726 тон бензину А-92, 3,405 тон бензину А-76 та 200,929 тон дизпалива літнього.
Крім того, ПП “Атланта” реалізувало фірмі “Леда” в грудні 1999 року за договором купівлі-продажу НОМЕР_68, на підставі акту прийому-передачі нафтопродуктів та накладної НОМЕР_69, - 37,466 тон бензину Аі-95 на загальну суму 68375,45 гривень. Таку ж суму фірмою “Леда” було перераховано на розрахунковий рахунок підприємства “Атланта” за платіжним дорученням НОМЕР_70 в якості передоплати за це пальне.
Залишок пального підприємства “Атланта” у військовій частині НОМЕР_14 становив 507,380 тон бензину Аі-95, 917,610 тон бензину А-92, 0,005 тон бензину А-76 (по акту звірки залишок рівний нулю) та 1620,479 тон дизпалива літнього.
В грудні 1999 року за домовленістю між керівництвом ПП “Атланта” та ПФ “Леда” зазначені залишки пального по узгодженню з командиром військової частини НОМЕР_14 ОСОБА_1 були переписані по книзі обліку частини з підприємства “Атланта” на фірму “Леда”, за рахунок якої, починаючи з січня 2000 року, і продовжувало зберігатися пальне у військовій частині НОМЕР_14. При цьому власником вказаного пального до розрахунку за нього фірмою “Леда” залишалося підприємство “Атланта”.
На виконання даної домовленості фірма “Леда” за листом НОМЕР_71 та на підставі акту прийому - передачі пального від 9 грудня 1999 року, складеного до договору купівлі-продажу НОМЕР_72 від того ж числа, фактично передала за накладними підприємству “Атланта” 270,975 тон дизпалива зимового на загальну суму 311621,25 гривень. ПП “Атланта” будь-яких розрахунків за це пальне з фірмою “Леда” не проводило.
16 грудня 1999 року за платіжним дорученням НОМЕР_73 за платіжними дорученнями НОМЕР_74 фірма “Леда” перерахувала на розрахунковий рахунок ПП “Атланта” 377000 гривень в якості передоплати за бензин. В січні 2000 року підприємство “Атланта” за договором НОМЕР_75 та за додатковою угодою до цього договору від того ж числа, на підставі акту прийому - передачі від 22 січня 2000 року та накладної НОМЕР_76 від того ж числа, відпустило фірмі “Леда” 208 тон бензину А-92 загальною вартістю 370240 гривень, що на 6760 гривень менше здійсненої фірмою “Леда” передоплати за це пальне.
За договором НОМЕР_77 та додатковою угодою до нього № 1 від того ж числа фірма “Леда” продала підприємству “Атланта” 22 січня 2000 року 592 232 тони дизпалива на загальну суму 769901,60 гривень. В свою чергу, ПП “Атланта” лише в червні 2000 року відобразило по своєму бухгалтерському обліку реалізацію фірмі “Леда” такої ж кількості дизпалива і на таку ж суму, але списання такого об'єму пального із військової частини НОМЕР_14 здійснено не було.
Крім того, 23 грудня 1999 року за платіжними дорученнями НОМЕР_78, а 1 та 2 лютого 2000 року за платіжними дорученнями відповідно НОМЕР_79 фірма “Леда” перерахувала на розрахунковий рахунок ПП “Атланта” ще 193000 гривень в якості передоплати за дизпаливо та бензин, однак документально на цю суму підприємство “Атланта” пальне фірмі “Леда” так і не відписало.
За листом НОМЕР_80 та на підставі накладних НОМЕР_81 фірма “Леда” передала підприємству “Атланта” в період з 18 по 24 квітня 2000 року 289,849 тон бензину А-76 на загальну суму 510134,24 гривні. ПП “Атланта” будь-яких розрахунків за це пальне з фірмою “Леда” не проводило.
Таким чином, фірма “Леда” всього перерахувала на розрахунковий рахунок ПП “Атланта” та передала їй пального на загальну суму 2161657,09 гривень, а відписано їй було від підприємства “Атланта” тільки 208 тон бензину А-92 на загальну суму 370240 гривень і 592,232 тони дизпалива літнього на загальну суму 769901,60 гривень, тобто фірмі “Леда” належало відпустити пального ще на суму 1021515,49 гривень. Ця сума станом на 24 квітня 2000 року, тобто на час останнього розрахунку фірми “Леда” за пальне підприємства “Атланта”, рівнозначна за цінами Кременчуцького НПЗ вартості 600,891 тон дизпалива літнього, а тому фактичний залишок пального ПП “Атланта” у військовій частині НОМЕР_14 становить 507,380 тон бензину Аі-95, 709,610 тон бензину А-92 та 1019,588 тон дизпалива літнього.
Такі розрахунки між ПП “Атланта” та ПФ “Леда” не проводилися, належного документального оформлення більшості цих господарських операцій не здійснювалося і до відома командира військової частини НОМЕР_14 ОСОБА_1 умови виконання домовленості між вказаними комерційними організаціями не доводилися.
В свою чергу ОСОБА_3 і ОСОБА_2 в грудні 1999 року, попередньо домовившись між собою, до квітня 2000 року шляхом обману та зловживання довірою директора ПП “Атланта” ОСОБА_8 протиправно використали для своєї особистої вигоди зазначений об'єм пального вказаного підприємства, яке перебувало у їх віданні до повного розрахунку за це пальне. Майнова шкода даному підприємству становить за 507,380 тон бензину Аі-95 загальною вартістю 1040129 гривень, 709,610 тон бензину А-92 загальною вартістю 1348259 гривень та 1019,588 тон дизпалива літнього загальною вартістю 1733299,60 гривень, а всього пального на суму 4121687,60 гривень. Зокрема, вони частково передали це пальне МП “Райдуга” в якості розрахунку за раніше отримане від останнього пальне, а решту цього пального реалізували іншим комерційним організаціям. При цьому керівництво підприємства “Атланта” вони кожного разу запевняли, що все пальне зберігається у військовій частині НОМЕР_14.
Отже, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за попередньою змовою групою осіб, шляхом обману та зловживання довірою, але без ознак шахрайства, протиправно, для своєї особистої вигоди використали пальне підприємства “Атланта” на загальну суму станом на 24 квітня 2000 року 4121687,60 гривень.
14 лютого 2000 року між ТОВ “Петрус” та ПФ “Леда” був укладений договір НОМЕР_10, відповідно до якого товариство “Петрус” зобов'язувалося поставити фірмі “Леда” 300 тон дизпалива літнього. В якості передоплати за це пальне фірма “Леда” перерахувала 28 лютого 2000 року на розрахунковий рахунок товариства “Петрус” 106000 гривень, однак останнє до 20-х чисел березня 2000 року пального фірмі “Леда” не поставило.
У зв'язку з цим 22 березня 2000 року вказаними комерційними організаціями були внесені зміни до даного договору, а саме зменшено кількість дизпалива, яке підлягало постачанню, до 240 тон. Фактично по даному договору ТОВ “Петрус” поставило фірмі “Леда” за накладною НОМЕР_82 тільки 62,291 тони дизпалива літнього на загальну суму 86963,47 гривні, тобто на суму, яка на 19036,53 гривень менше, ніж фірма перерахувала коштів за це пальне.
Тоді ж, а саме 30 березня 2000 року, між цими ж комерційними організаціями був укладений договір НОМЕР_83, за яким товариство “Петрус” зобов'язувалось поставити фірмі “Леда” 830,574 тон бензину А-76 на загальну суму з урахуванням послуг залізниці 1605315,95 гривень. На виконання умов цього договору був складений акт прийому-передачі від 7 квітня 2000 року вказаної кількості бензину А-76, в якому було визначено, що дане пальне перейде у власність покупця, тобто фірми “Леда”, після надходження коштів на розрахунковий рахунок продавця, який підтвердить таке надходження випискою товарних накладних. Всупереч цьому, товариство “Петрус” ще 2 квітня 2000 року виписало на фірму “Леда” накладну НОМЕР_84, за якою відпустило вказаній фірмі 124,147 тон бензину А-76, вартість якого з урахуванням залізничного тарифу та податку на додану вартість складає 240050,92 гривень.
Фактично відвантаження ТОВ “Петрус” пального для ПФ “Леда” відбулося із ВАТ AT НПК “Галичина” в період з 28 березня по 7 квітня 2000 року, а надійшло це пальне для фірми “Леда” з 8 по 17 квітня 2000 року, причому на гілку військової частини НОМЕР_14 - станція Індустріальна Південної залізниці (місто Харків) в кількості 720,869 тон, а на гілку військової частини НОМЕР_85 - станція Сімферополь Придніпровської залізниці в кількості 106,767 тон.
Умови виконання договору поставки бензину А-76 товариство “Петрус” та фірма “Леда” не довели до командирів військових частин НОМЕР_14 та НОМЕР_85, до того ж, 11 квітня 2000 року в адресу командира військової частини НОМЕР_14 директор ТОВ “Петрус” ОСОБА_9 надіслав повідомлення по факсу за НОМЕР_86, в якому вказав, що по реквізитах військової частини НОМЕР_14 проведено відвантаження бензину А-76, який належить ПФ “Леда”.
Із отриманого від ТОВ “Петрус” пального фірма “Леда” 12 квітня 2000 року по акту за формою 4 НОМЕР_87 передала до військової частини НОМЕР_14 по договору поновлення нафтопродуктів НОМЕР_4 від 14 січня 2000 року 100 тон бензину А-76, а 14 та 18 квітня 2000 року, перерахувавши на розрахунковий рахунок ТОВ “Петрус” 175000 гривень, реалізувала 21 та 24 квітня 2000 року фірмі “Атлантида” по військовій частині НОМЕР_85 бензин А-76 в кількості 6,767 тон за накладними НОМЕР_88.
Отже, з урахуванням того, що ТОВ “Петрус” відписало фірмі “Леда” 124,147 тон бензину А-76 та з урахуванням відчуження останньою 100 тон бензину А-76 у військовій частині НОМЕР_14 та 6,767 тон бензину А-76 у військовій частині НОМЕР_85 для фірми “Атлантида”, то ПФ “Леда” на законних підставах мала право розпоряджатися тільки 17,380 тонами бензину А-76.
В той же час ОСОБА_3 і ОСОБА_2 в квітні 2000 року, попередньо домовившись між собою, вирішили шляхом обману та зловживання довірою директора ТОВ “Петрус” - ОСОБА_9 протиправно використати для своєї особистої вигоди весь об'єм пального вказаного товариства, який перебував у їх віданні до повного розрахунку за це пальне. Зокрема, вони, на виконання умов договору поновлення ПММ НОМЕР_4 від 14 січня 2000 року, передали за актом форма 4 НОМЕР_89 100 тон бензину А-76 на баланс МО України по військовій частині НОМЕР_85, а решту цього бензину збули тоді ж іншим комерційним організаціям, в тому числі і ПП “Атланта” та МП “Райдуга”, з якими розраховувалися за раніше отримане від них пальне. При цьому керівництво товариства “Петрус” вони запевнили, що все пальне зберігається у військовій частині НОМЕР_14.
Таким чином, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за попередньою змовою групою осіб, шляхом обману та зловживання довірою, але без ознак шахрайства, протиправно для своєї особистої вигоди використали пальне товариства “Петрус” в кількості 703,489 тони на загальну суму 1238140,64 гривень.
Вже після протиправного використання належного товариству “Петрус” пального ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в червні та липні 2000 року передали цьому товариству в якості розрахунку за бензин А-76 три автомобілі ГАЗ загальною вартістю 67200 гривень, тобто сума, на яку вони не розрахувалися з товариством “Петрус”, складала на той час 1170940,64 гривень. В подальшому очолювана ними фірма “Леда” була визнана банкрутом.
Враховуючи викладене, органами досудового слідства відносно ОСОБА_1, в частині його обвинувачення, зроблений висновок, що він зазначеними вище діями, будучи військовою службовою особою, маючи умисел на незаконне використання чужого майна для направлення його в комерційний обіг з метою отримання прибутку на свою користь та користь третіх осіб, діючи повторно, організованою групою осіб з ОСОБА_2, ОСОБА_10 та ОСОБА_3, всупереч вимог статей 58, 59, 66, 67 Статуту внутрішньої служби ЗС України, статей 3.1.2, 3.1.3, 3.1.9 Положення про військове (корабельне) господарство ЗС України, статей 2.2.1, 2.2.2 Керівництва по роботі складів і баз пального РА ВМФ матеріальних цінностей ЗС, в період з серпня 1999 року по травень 2000 року в м. Харкові протиправно, шляхом перевищення наданих йому відповідно до службового становища повноважень, тимчасово вилучав із відома держави і бездокументально передавав ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_10 для використання в комерційному обігу військове майно - пальне МО України на загальну суму 15466112 грн. 15 коп., що спричинило тяжкі наслідки, тобто про вчинення останнім злочину, передбаченого частиною 424 КК України.
Він же, проходячи військову службу на посаді командира військової частини НОМЕР_14 і будучи військовою службовою особою, на яку покладено здійснення організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій, в порушення вимог зазначених вище керівних документів, в листопаді-грудні 1999 року у м. Києві та м. Харкові, зловживаючи владою та своїм службовим становищем і використовуючи їх всупереч інтересам служби, діючи організованою групою осіб з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 умисно з корисливою метою, а також в особистих інтересах та інтересах третіх осіб військових частин НОМЕР_18 та НОМЕР_16, вчинив дії по приховуванню нестачі ПММ у військовій частині НОМЕР_18. Так, він провів з цього приводу переговори з службовими особами військової частини НОМЕР_16, документально оформив актом прийому-передачі пального від 20 грудня 1999 року про прийняття пального, якого не вистачає до військової частини НОМЕР_14 від ПФ «Леда», а також надав вказівку на оформлення передачі цього неіснуючого пального до МО України в рахунок виконання умов договору поновлення ПММ за актом (форми 4) НОМЕР_64 в кількості 310 тон бензину А-76 та 40 тон дизпалива на загальну суму 701600 грн., яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, чим заподіяв істотну шкоду охоронюваним законом інтересам держави в особі Міністерства оборони України, тобто про вчинення останнім злочину, передбаченого частиною 2 статті 423 КК України.
Також, ОСОБА_1, будучи військовою службовою особою, при викладених вище обставинах, в період з серпня 1999 по січень 2000 року в м. Харкові та в м. Києві, діючи за попередньою змовою групою осіб вніс до офіційного документа завідомо неправдиві відомості, а також склав і видав завідомо неправдиві документи - акти прийому-передачі (форми 4) НОМЕР_9, НОМЕР_90, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_32 та НОМЕР_24, НОМЕР_91, НОМЕР_92, НОМЕР_45 від 25 грудня 1999 року,НОМЕР_47 від 27 грудня 1999 року, НОМЕР_44, НОМЕР_56, НОМЕР_64, НОМЕР_67, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді подальшого скоєння за допомогою цих документів інших злочинів, тобто вчинив злочин, передбачений частиною 2 статті 366 КК України.
ОСОБА_2, маючи умисел на незаконне використання чужого майна для нпарвлення його в комерційний обіг з метою отримання прибутку на свою користь, у співучасті з командиром військової частини НОМЕР_14 полковником ОСОБА_1, директором ТОВ «Філіп Траум» ОСОБА_10 та директором ПФ «Леда» ОСОБА_3, в період з травня 1999 року по травень 2000 року в м. Харкові організував та керував протиправним тимчасовим вилученням військового майна - пального МО України на загальну суму 15455112 грн. 25 коп., яка в п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що є тяжкими наслідками, тобто вчинив злочин передбачений частиною 3 статті 27 та частиною 3 статті 424 КК України.
Він же, в квітні 2000 року в м. Харкові та в м. Сімферополі з метою заволодіння чужим майном і придбання права на чуже майно шляхом обману і зловживання довірою, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч вимогам договору НОМЕР_83 з ТОВ «Петрус» на поставку ПФ «Леда» бензину А-76 та статтям 16, 21 Закону України «Про підприємства в Україні» й статті 10 Закону України «Про підприємництво», діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб викрав з військової частини НОМЕР_14 та НОМЕР_93 і реалізував весь отриманий від ТОВ «Петрус» бензин А-76 на загальну суму 1349859 грн., яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, в особливо великих розмірах, тобто про вчинення злочину, передбаченого частиною 4 статті 190 КК України.
Будучи службовою особою - виконавчим директором ПФ «Леда», ОСОБА_2 в листопаді-грудні 1999 року в м. Києві та м. Харкові, діючи умисно з корисливою метою мати в подальшому можливість тимчасового використання військового майна в комерційному обігу для отримання прибутку, з особистих інтересів, а також в інтересах третіх осіб організував та керував діями ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо прикриття нестачі ПММ у військовій частині НОМЕР_18 310 тон бензину А-76 та 40 тон дизпалива на загальну суму 701600 грн., чим заподіяв істотної шкоди інтересам держави в особі Міністерства оборони України, що спричинило тяжку наслідки, тобто вчинив злочин, передбачений частиною 2 статті 364 КК України.
ОСОБА_2, діючи повторно, за попереднім зговором осіб, також приймав участь у складенні та виданні завідомо неправдивих документів в період з серпня 1999 по травень 2000 року, за допомогою яких державі в особі Міністерства оборони України було завдано тяжких наслідків шляхом використання підроблених документів та отримання ПММ від МО України. Зазначені дії ОСОБА_2 кваліфіковано за частиною 2 статті 366 КК України.
ОСОБА_3 обвинувачувався в тому, що будучи службовою особою - директором і власником ПФ «Леда», маючи умисел на незаконне використання чужого майна для направлення його в комерційний обіг з метою отримання прибутку на свою користь, у співучасті з командиром військової частини НОМЕР_14 ОСОБА_1, виконавчим директором ПФ «Леда» ОСОБА_2, в період з жовтня 1999 року по травень 2000 року в м. Харкові, надаючи засоби і знаряддя для вчинення злочину і усуваючи перешкоди для цього у вигляді надання реквізитів власної ПФ «Леда» та оформлюючи господарські операції через свою фірму, приймав безпосередню участь у протиправному тимчасовому вилученні, шляхом перевищення ОСОБА_1 наданих йому повноважень із відома держави військового майна - пального МО України на загальну суму НОМЕР_3 2141 грн. 45 коп., яка в п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що є тяжкими наслідками, тобто у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті 27 та частиною 3 статті 424 КК україни.
Він же, в тому, що в квітні 2000 року в м. Харкові та м. Сімферополі з метою заволодіння чужим майном і придбання права на чуже майно шляхом обману і зловживання довірою, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч вимогам договору НОМЕР_83 з ТОВ «Петрус» на поставку ПФ «Леда» бензину А-76 та статтям 16, 21 Закону України «Про підприємства в Україні» й статті 10 Закону України «Про підприємництво», діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб з виконавчим директором ПФ «Леда» ОСОБА_2 викрав з військової частини НОМЕР_14 та НОМЕР_93 і реалізував весь отриманий від ТОВ «Петрус» бензин А-76 на загальну суму 1349859 грн., яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, в особливо великих розмірах, чим скоїв шахрайство, тобто вчинив злочин, передбачений частиною 4 статті 190 КК України
ОСОБА_3 обвинувачувався в тому, що будучи службовою особою - директором ПФ «Леда», в листопаді - грудні 1999 року в м. Києві та м. Харкові, діючи повторно, умисно з корисливою метою мати в подальшому можливість тимчасового використання військового майна в комерційному обігу для отримання прибутку, а також особистих інтересах та інтересах третіх осіб військової частини НОМЕР_18 та НОМЕР_16, зловживаючи службовим становищем і використовуючи його всупереч інтересам служби, порушуючи вимоги статтей 16, 21 Закону України «Про підприємства в Україні», статтю 10 Закону України «Про підприємництво», діючи організованою групою з виконавчим директором ПФ «Леда» ОСОБА_2 та командиром військової частини НОМЕР_14 ОСОБА_1, вчинив дії по приховуванню нестачі у військовій частині НОМЕР_18, а саме, оформив в м. Києві документи на прийняття ПФ «Леда» недостаючого пального та подальшого документального оформлення його передачі військовій частині НОМЕР_14 в рахунок договору поновлення ПММ, в кількості 310 тон бензину А-76 та 40 тон дизпалива на загальну суму 701600 грн., яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Вказаними діями ОСОБА_3 заподіяно істотної шкоди охоронюваним законом інтересам держави в особі Міністерства оборони України щодо прав власності і правильного використання майна, та своєчасного притягнення винних до відповідальності і відшкодування заподіяних збитків, що і спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 364 КК України.
Крім того, ОСОБА_3 при вищевикладених обставинах, будучи службовою особою, діючи повторно за попередньою змовою з групою осіб, протягом часу з листопада 1999 року по січень 2000 року вніс до офіційного документу завідомо неправдиві відомості, а також склав і видав завідомо неправдиві документи, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді подальшого скоєння злочинів - викрадення військового майна - пального в особливо великих розмірах, що було кваліфіковано за частиною 2 статті 366 КК України.
Військовим апеляційним судом при розгляді справи по першій інстанції кожний з обвинувачених був виправданий за відсутністю в їх діях складів інкримінованих злочинів у зв'язку з чим постановив виправдовувальний вирок.
У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок суду з посиланням на істотне порушення судом норм кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність висновків суду обставинам справи, а справу направити на новий судовий розгляд.
При цьому зазначається, що вина ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повністю доведена органами досудового слідства. Ці обставини підтверджуються поясненнями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_11 та ОСОБА_5, які в достатньому обсязі судом до уваги взяті не були. Крім того, міститься посилання на те, що акт форми 4 можливо використовувати в обліку, а тому наявні підстави здійснити відповідні розрахунки заподіяних державі збитків діями відданих до суду осіб.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Пінчука М.Г., пояснення прокурора Бобровницького А.Е., який підтримав касаційне подання, пояснення ОСОБА_1 щодо необхідності залишення вироку суду без зміни, пояснення представника Міністерства оборони України щодо заявлених позовних вимог, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів Військової судової колегії вважає, що касаційне подання прокурора підлягає частковому задоволенню.
Відповідно пункту 2 частини 1 статті 396 КПК України суд касаційної інстанції скасовує вирок суд з направленням справи на нове розслідування на підставі статті 398 КПК України у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону внаслідок неповнотою досудового слідства та невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.
Постановляючи виправдувальний вирок апеляційний суд виходив з того, що органами досудового слідства не було визначено правового значення актів форми 4 за якими у військовій частині НОМЕР_16 (ГУРПП) здійснювався облік отриманого для потреб МО України свіжого пального й у зв'язку з чим видавались наряди на видачу з підпорядкованих військових частин старого палива в кількості, яка відповідала кількості прийнятому згідно актів паливу у військовій частині НОМЕР_14 (командир ОСОБА_1).
Також, органи досудового слідства не з'ясували належним чином умов за якими здійснювалось виконання сторонами договорів на поновлення ПММ, їх правового становища та нормативної бази. Не з'ясовано чи врегульовані на законних підставах правовідносини між сторонами договорів, які стали підставою для порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та інших осіб, відносно яких кримінальну справу виділено в окреме провадження.
Судом враховано при прийнятті рішення, що згідно документальної ревізії 74 центру забезпечення пальним (військова частина НОМЕР_14) від 21 травня 2000 року було виявлено порушення умов договірної роботи щодо поновлення паливно-мастильних матеріалів через комерційні структури, що виявилось причиною утворення нестачі пального в тому числі й на суму 12468141 грн. На підставі висновку цієї ревізії, яку очолював ОСОБА_7, було порушено кримінальну справу відносно командира військової частини ОСОБА_1, який не мав відношення до укладення та виконання договорів щодо поновлення ПММ.
Із дослідженого в судовому засіданні доповнення до акту документальної ревізії військової частини НОМЕР_14 НОМЕР_94, вбачається, що при проведенні додаткової ревізії 74 центру забезпечення пальним (проведена з 8 по 16 серпня 2000 року) факту нестачі нафтопродуктів на вказану вище суму виявлено не було, у зв'язку з чим перевіряючими особами було запропоновано виключити її з загальної суми нестачі.
Оскільки за результатами подальших ревізій військової частини НОМЕР_14 однозначних висновків щодо існування нестачі ПММ у військовій частині зроблено не було, судом призначено комплексну судово-бухгалтерську та фінансово-господарську експертизу. Проте із-за відсутності необхідних бухгалтерських документів та звітності військової частини і комерційних структур, які брали участь у поновленні ПММ, фахівці Київського науково-дослідного інституту не змогли відповісти на поставлені судом запитання та визначитись з наявністю чи відсутністю порушень виконання договірних зобов'язань між сторонами угод та правомірності їх укладення.
Як зазначено у вироку суду, під час судового слідства було встановлено, що в матеріалах справи відсутня значна частина документів, які надсилались до органів досудового слідства та вилучались ними у комерційних структур, державних установах та військових частинах, що призвело до неможливості в судовому порядку визначитись з доведеністю вини підсудних.
Зважаючи на викладені обставини судом і був постановлений виправдувальний вирок відносно всіх трьох обвинувачених в даній кримінальній справі.
Проте, з таким висновком суду погодитись неможливо з наступних підстав.
Всі перелічені вище факти свідчили про відсутність у суду можливості повно та всебічно розглянути справу й постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, що вказує на наявність істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону під час проведення досудового слідства, у зв'язку з чим суд, з'ясувавши такі обставини, зобов'язаний був направити справу на додаткове розслідування.
У зв'язку з тим, що судом справу не було направлено на додаткове розслідування, встановлені ним обставини та зроблені висновки містять істотні суперечності, оскільки наявність суперечливих доказів, які мали істотне значення для висновків суду, - усунута не була.
Роблячи висновок про відсутність підстав для врахування акту форми 4 в господарсьому та бухгалтерському обліку ГУРПП, як документу на підставі якого не може здійснюватися відповідний облік наявності пального у підпорядкованих військових частинах, судом не враховано пояснень посадових осіб зазначеного управління щодо необхідності здійснення обліку саме на підставі такого акту.
Зазначених суперечностей під час судового слідства усунути неможливо, оскільки для визначення мети складання таких актів, усунення розбіжностей між показами обвинувачених та посадових осіб ГУРПП й вставнолення дійсних обставин справи щодо механізму складення та підписання зазначених актів, в тому числі їх правового положення, потрібно провести відповідні додаткові слідчі дії.
Крім того, оскільки без ретельної перевірки в сукупності всіх документальних матеріалів, які стосуються господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності та військових частин, які отримували та відпускали пальне, неможливо встановити причинний зв'язок між діями обвинувачених та наслідками, які виразились в нестачі пально-мастильних матеріалів, під час нового розслідування органам досудового слідства необхідно вжити процесуальних заходів та провести слідчі дії для поновлення таких матеріалів, їх систематизації та проведення відповідних експертиз.
Під час досудового слідства не усунуто суперечностей й у висновках ревізій та перевірок, які здійснювались з приводу правомірності господарської діяльності щодо поновлення пально-мастильних матеріалів. За вказаних обставин слід усунути ці суперечності від яких залежить виявлення та встановлення дійсних розмірів заподіяних збитків, допущених порушень з боку обвинувачених та інших посадових осіб, в тому числі й ГУРПП, а також причинного зв'язку між їхніми діями та заподіяними державі збитками, якщо вони мали місце.
Враховуючи зазначене та зважаючи на положення пункту 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року №2 “Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування” слід зазначити, що досудове слідство в даній кримінальній справі проведено всупереч вимогам статей 22 і 64 КПК України, оскільки зовсім не були досліджені або поверхово досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. Без усунення таких порушень кримінально-процесуального закону справа не може бути розглянута в суді.
Як зазначалось вище, таку неповноту досудового слідства неможливо усунути в судовому засіданні, оскільки для цього необхідно проведення слідчих дій та відповідних процесуальних заходів, визначених кримінально-процесуальним законодавством.
Необхдінсть направлення справи на додаткове розслідування також викликано й тим, що суд не мав достатніх підстав для застосування частини 4 статті 327 КПК України й постановлення виправдувального вироку стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Навпаки, встановивши при цьому суперечливість доказів, неможливість повного й всебічного розгляду справи та постановлення законного, обґрунтованого і справедливого вироку, суд фактично прийшов до висновку про недоведеність участі кожного з обвинувачених у вчиненні злочину. Прийшовши до такого висновку, суд в той же час вказав у вироку зовсім іншу правову підставу, за якою кожний з обвинувачених був виправданий - відсутність складу злочину.
За таких обставин колегія суддів Військової судової колегії вважає, що судове рішення не є законним та обґрунтованим, ухвалено з порушенням кримінально-процесуального закону, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на додаткове розслідування.
Під час додаткового розслідування органам досудового слідства необхідно усунути вказані суперечності та порушення, зробити відповідні слідчі дії та вжити заходів щодо всебічного й повного встановлення дійсних обставин справи, провести необхідні експертизи в справі та встановити причинний зв'язок між діями винних осіб та заподіянні збитків державі в особі Міністерства оборони України, якщо такі дані мали місце в дійсності.
На підставі викладеного, керуючись статтями 394-396, 398 КПК України, колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційне подання прокурора задовольнити частково.
Вирок військового апеляційного суду Центального регіону від 29 березня 2006 року щодо засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.
Судді:
Бондарєв В.В. Пінчук М.Г. Волков О.Ф.