копія

Провадження № 11/792/213/13

Справа № 2218/15542/2012 Головуючий в 1-й інстанції Баєв С.М.

Категорія: ч.2 ст.125 КК України Доповідач Дуфнік Л.< П >.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого - судді Дуфнік Л.М.,

суддів Болотіна С.М., Вітюка В.Ж.,

з участю секретаря Боднарчук Я.Д.,

захисника ОСОБА_1,

виправданого ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_3, на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 21 січня 2013 року, -

В с т а н о в и л а:

Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 21 січня 2013 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, приватного підприємця, не судимого,

виправдано за ч.2 ст.125 КК України за недоведеністю його участі у вчиненні

злочину.

ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що 24.05.2012 року близько 10 год., перебуваючи біля кафе «Ірис», що розташоване по проспекту Миру, 69/1 в м.Хмельницькому, вчинив сварку, під час якої умисно наніс ОСОБА_3 два удари кулаком в обличчя, заподіявши останньому тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Як вбачається зі змісту апеляції потерпілого ОСОБА_3, він просить скасувати вирок Хмельницького міськрайонного суду та направити справу на новий судовий розгляд в зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та однобічністю судового слідства.

Заслухавши доповідача, потерпілого ОСОБА_3, який підтримав апеляцію та просив скасувати вирок суду першої інстанції, зазначивши, що суд не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які пояснили, що ОСОБА_2 наносив йому удари кулаком в обличчя, виправданого ОСОБА_2, який заперечив проти задоволення апеляції, посилаючись на те, що він не наносив ударів ОСОБА_3 під час конфлікту, який мав місце 24 травня 2012 року близько 10 год. біля кафе „Ірис", перевіривши матеріали справи, та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляцію потерпілого ОСОБА_3 слід залишити без задоволення.

Встановлено, що ОСОБА_3 із скаргою про порушення кримінальної справи за ч.2 ст.125 КК України щодо ОСОБА_2 звернувся до суду 24 липня 2012 року. У скарзі він вказував, що 24.05.2012 року близько 10 год. в м.Хмельницькому біля кафе «Ірис», що розташоване по проспекту Миру, 69/1, ОСОБА_2 в присутності державних інспекторів Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області висловлювався на його адресу нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, а також наніс йому два удари кулаком в обличчя. Внаслідок протиправних дій він (ОСОБА_3) отримав тілесні ушкодження ( струс головного мозку, садно шкіри верхньої губи), які згідно з актом судово-медичного обстеження №863 від 08.06.2012 року відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.

ОСОБА_2 свою вину у заподіянні ОСОБА_3 тілесних ушкоджень біля 10 год . 24 травня 2012 року категорично заперечував.

З матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи по заяві ОСОБА_3 № 2014 (а.с.2) вбачається, що з аналогічною усною заявою ОСОБА_3 звертався в міліцію 24 травня 2012 року, однак від направлення на судово-медичне обстеження відмовився. Оскільки під час перевірки заяви ОСОБА_3 зазначені ним в заяві державні інспектори Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю не підтвердили обставин, про які йшла мова у заяві, в порушенні кримінальної справи за ст.296 КК України відмовлено за відсутністю складу злочину.

Судово-медичне обстеження ОСОБА_3 пройшов лише 07 червня 2012 року на підставі направлення від 06.06.2012 року. Згідно з актом судово-медичного обстеження № 863 від 08.06.2012 року встановити точний час та обставини спричинення обстежуваному черепно-мозкової травми не представляється можливим (а.с.13-14 відмовних матеріалів).

В процесі судового розгляду за ініціативою суду 05 листопада 2012 року (а.с.47,66) було призначено судово-медичну експертизу. З висновку експерта №2082 від 27 грудня 2012 року також вбачається, що встановити точний час та обставини спричинення обстежуваному ОСОБА_3 черепно-мозкової травми не представляється можливим навіть за наявності наданих ним медичних документів, а судячи по стану загоєння садна шкіри верхньої губи, яке могло утворитися від однієї окремої дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, воно може мати давність утворення в межах 7 - 10 діб до моменту проведення судово-медичного обстеження 7 червня 2012 року. Таким чином спричинення тілесного ушкодження ОСОБА_3 в області верхньої губи 24 травня 2012 року виключається. Свої висновки судово-медичний експерт підтвердив в судовому засіданні.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які, як вказував ОСОБА_3, були очевидцями його конфлікту з ОСОБА_2 24 травня 2012 року близько 10 год. біля кафе „Ірис" в м.Хмельницькому, пояснили, що в їх присутності ОСОБА_2 ОСОБА_3 не бив і тілесних ушкоджень не заподіював. Свідки ОСОБА_12 і ОСОБА_13- працівники міліції, до яких звертався ОСОБА_3 24 травня 2012 року з приводу нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_2, в суді пояснили, що на той момент тілесних ушкоджень на обличчі ОСОБА_3 вони не помічали.

Показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 і ОСОБА_13 узгоджуються з висновком судово-медичної експертизи. Обставин, які б давали підстави не вірити вищевказаним свідкам, ОСОБА_3 ні в суді першої інстанції, ні в апеляції не зазначив.

Показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, про яких ОСОБА_3 заявив тільки в кінці червня 2012 року, в судовому засіданні були непослідовними, про що обґрунтовано зазначено у вироку. Вони також суперечили всім іншим дослідженим в судовому засіданні доказам, не відповідали показанням самого ОСОБА_3, а тому місцевим судом їх обґрунтовано не взято до уваги.

Як вбачається з відповіді ОСОБА_5 на запитання захисника (а.с.62 об.), нанесення ударів ОСОБА_3 він не бачив, через 2-3 дні зустрічався і розмовляв зі ОСОБА_3 на роботі, однак тілесних ушкоджень в останнього не бачив і про проблеми зі здоров'ям той не говорив.

Свідок ОСОБА_6 (а.с.63 об.) в місцевому суді також пояснив, що бачив , як чоловік один раз замахнувся рукою до ОСОБА_3, після чого той розвернувся та пішов і лише на уточнююче питання, сказав, що бачив один удар.

В апеляційному суді ОСОБА_3 підтвердив правильність відображення показань свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в протоколі судового засідання суду першої інстанції, пояснивши також, що ОСОБА_5 працює на ринку, директором якого є він (ОСОБА_3), а ОСОБА_6 - знайомий його дружини. Такі обставини також дають підстави сумніватися у правдивості показань вказаних свідків.

Оскільки відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь, суд першої інстанції обґрунтовано виправдав ОСОБА_2 за ч.2 ст.125 КК України за недоведеністю його участі у вчиненні даного злочину.

Оскільки всім доказам по справі , в тому числі показанням свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , на які ОСОБА_3 посилається в апеляції, у вироку дана належна оцінка, порушень кримінально-процесуального закону при розгляді справи не встановлено, колегія суддів не знаходить підстав для скасування вироку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (в редакції 1960 року), п.11 «Перехідних положень» Кримінального процесуального кодексу, колегія суддів, -

У х в а л и л а:

Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 21 січня 2013 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію потерпілого ОСОБА_3 - без задоволення.

Головуючий /підпис/

Судді /підписи/

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Хмельницької області Дуфнік Л.М.