Справа № 2-1291/12

Провадження № 22ц/782/19/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого: Борисова Є.А.,

суддів: Яреська А.В. Дронської І.О.

при секретарі: Веселові С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Алчевського міського суду Луганської області від 30 листопада 2012 року за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення витрат на ремонт спадкового майна.

В С Т А Н О В И Л А :

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання за ними права власності на 46\100 часток житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 посилаючись на наступні обставини.

16.11.1993 року між ОСОБА_4, який був дідом позивачки ОСОБА_2, та ОСОБА_5, матір'ю позивачки ОСОБА_2, було укладено договір довічного утримання, за яким до ОСОБА_5 перейшло право власності на житловий будинок АДРЕСА_1. За домовленістю з ОСОБА_5 вони - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 оселились в зазначеному будинку та у зв'язку з тим, що будинок був старий та потребував капітального ремонту, за власні кошти зробили капітальний ремонт спірного будинку, витративши щонайменше 47 000 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Ще за його життя договір довічного утримання між ним та ОСОБА_5 було розірвано за позовом ОСОБА_4, будинок перейшов у власність ОСОБА_4 Після його смерті обидві його доньки -ОСОБА_5 та відповідачка ОСОБА_1 звернулись з заявами про отримання спадщини та 27.12.2011 року відповідачка ОСОБА_1 в Першій Алчевській державній нотаріальній конторі отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 3\4 частки спірного житлового будинку, вартість житлового будинку в цьому документі вказана в сумі 101996 грн. Приймаючи до уваги, що вони витратили на капітальний ремонт спірного житлового будинку щонайменше 47 000 грн., позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили визнати за ними право власності на 46\100 часток спірного житлового будинку.

Згодом позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 змінили та уточнили свої позовні вимоги та, посилаючись на те, що відповідно до висновків судової будівельно-технічної експертизи загальна вартість ремонтних робіт у спірному житловому будинку становить 75 914 грн, а відповідачці ОСОБА_1 належить 3\4 спірного житлового будинку, тому з неї на їх користь підлягає стягненню 3\4 частки понесених ним витрат на ремонтні роботи, що становить 56 935,50 грн., а також підлягають стягненню понесені ними судові витрати по справі в загальній сумі 3200 грн.

Рішенням Алчевського міського суду Луганської області від 30 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були задоволені частково. Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь позивачів понесені ними витрати на ремонт належного ОСОБА_1 спадкового майна -будинку АДРЕСА_1 в сумі 56935,50грн., а також судові витрати в сумі 1835грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та про ухвалення нового рішення, по справі, яким слід відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посилаючись при цьому на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права. Зокрема, апелянт послалася на те, що вона є неналежним відповідачем у справі і не повинна відповідати за позовом ОСОБА_2та ОСОБА_3

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник апеляційну скаргу підтримали, позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представник - скаргу не визнали, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Однак зазначені вимоги закону судом в повному обсязі виконані не були.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і стягуючи з ОСОБА_1 частину витрат на поліпшення житлового будинку, право власності на який у останньої виник в порядку спадкування, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки спадкове майно до переходу у власність ОСОБА_1 було значно поліпшено за рахунок позивачів, то відповідно до вимог ст.ст.1212, 1213 ЦК України є підстави для стягнення з неї частини витрат, понесених позивачами на поліпшення будинку і ця частина витрат повинна бути пропорційною до частки ОСОБА_1 у праві власності на будинок, оскільки на думку суду поліпшення у спадковому будинку були отримані відповідачкою безпідставно.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 150 ЖК України та ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб. Має право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди

Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.

До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Із змісту зазначеної норми діючого законодавства випливає, що члени сім'ї власника жилого будинку повинні брати участь у витратах, пов'язаних з проведенням ремонту будинку і розмір участі членів сім'ї у таких витратах повинен визначатись за домовленістю із власником будинку. В тому разі, якщо проживаючі в будинку особи фактично не є членами сім'ї власника будинку, проте проживають вони в будинку також з дозволу його власника, то питання щодо участі таких осіб у витратах на ремонт також повинне вирішуватися за домовленістю із власником і відповідний ремонт повинен здійснюватись за згодою власника.

Як вбачається з матеріалів справи, право власності на 3\4 частки спірного житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 набула в порядку спадкування на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.12.2011 року, яке було зареєстроване у встановленому законом порядку 16.01.2012 року. (а.с. 7-8).

З матеріалів справи також вбачається, і ця обставина не заперечується сторонами, що ремонтні роботи у спірному будинку, щодо відшкодування вартості яких ставлять питання позивачі, здійснювалися ними починаючи з 2005 року, тобто в період часу, коли спірний будинок АДРЕСА_1 перебував у власності матері позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на підставі договору довічного утримання від 16.11.1993 року, укладеного між нею та ОСОБА_4, який є батьком ОСОБА_5 та відповідно дідом позивачки ОСОБА_2 Зазначений договір було розірвано в судовому порядку за позовом ОСОБА_4 на підставі рішення Алчевського міського суду Луганської області від 16 травня 2008 року, яке набрало чинності 02.11.2009 року. У спірний будинок позивачі ОСОБА_2. та ОСОБА_3 вселилися з 2005 року з дозволу ОСОБА_5 і мешкають у ньому до останнього часу без реєстрації. (зареєстровані місця проживання позивачів знаходяться за іншими адресами). Відповідно ремонтні роботи у будинку також здійснювалися з дозволу ОСОБА_5, яка на час їх проведення була одноосібним власником будинку. Ці роботи позивачі продовжували і після розірвання договору довічного утримання, ігноруючи ту обставину, що ОСОБА_5 втратила право власності на будинок в цілому внаслідок розірвання договору довічного утримання і набула право власності лише на 1\4 частку будинку в порядку спадкування. Таким чином, з огляду на ту обставину, що ремонтні роботи у спірному будинку здійснювалися за домовленістю з ОСОБА_5, яка на час їх здійснення була одноосібним власником будинку АДРЕСА_1, а після розірвання договору довічного утримання стала власником лише 1\4 частки спірного будинку, судова колегія вважає, що в даному випадку належним відповідачем, який повинен відповідати за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є саме ОСОБА_5, а не ОСОБА_1

Суд вказаним обставинам не дав належної правової оцінки і помилково в межах заявлених позовних вимог навів як оцінку доказів, так і зробив висновки стосовно обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що рішення Алчевського міського суду від 30 листопада 2012 року слід скасувати та постановити по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог слід відмовити через те, що, виходячи із суті заявлених позовних вимог та обставин справи, ОСОБА_1 є неналежним відповідачем по даній справі. Залучити до участі у справі належного відповідача позивачі не просили. Суд же згідно ч.1 ст. 33 ЦПК України лише за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, може замінити первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучити до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Таким чином, оскільки позивачі заявили позов до неналежного відповідача і не побажали залучити до участі у справі належного відповідача, а суд за своєю ініціативою не може цього зробити, що само по собі унеможливлює правильне вирішення спору по суті, у задоволенні такого позову слід відмовити, що не позбавляє права позивачів повторно звернутися до суду з аналогічним позовом, але до належного відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303,307,309,313,314,316 ЦПК України,судова колегія,-

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Алчевського міського суду Луганської області від 30 листопала 2012 року- скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення витрат на ремонт спадкового майна - відмовити у зв'язку з необгрунтованістю.

Це рішення апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після його проголошення.

Головуючий:

Судді: